Рішення № 31329489, 13.05.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" травня 2013 р. Справа № 911/1101/13

Господарський суд Київської області у складі судді Наріжного С.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігран" до Приватного підприємства "ПФ-Макс" про стягнення 36 353,73 грн

за участю представників:

позивача: Ширяєв О.М. (дов. № 16 від 16.01.2013),

відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

У квітні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнігран" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства "ПФ-Макс" (далі - відповідач) про стягнення 36 353,73 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 2г0406 від 17.09.2012 з оплати отриманого товару, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 36353,73 грн., з яких: 33185,49 грн. - основного боргу, 2584,12 грн. - пені, 66,37 грн. втрат коштів від інфляції та 518,24 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.04.2013 порушено провадження у справі 911/1101/13 та призначено її до розгляду на 13.05.2013.

У судовому засіданні 13.05.2013 представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання 13.05.2013 не направив, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відтак, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами без участі представника відповідача, так як його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

У судовому засіданні, відповідно до частини другої статті 85 Господарського процесуального кодексу України, після виходу з нарадчої кімнати, суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Встановив:

25.04.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнігран" (далі - постачальник) та Приватним підприємством "ПФ-Макс" (далі - покупець) було укладено договір поставки № 2г0406 (далі - договір), відповідно до умов якого (п. 1.1.) постачальник зобов'язується передати у власність покупця гранітну продукцію (щебінь, відсів - продукція), а останній зобов'язується прийняти та оплатити її на умовах даного договору.

Умови та строки поставки узгоджено сторонами у статті 2 Договору.

Ціна продукції договірна і вказується в рахунку - фактурі, яка включає в себе вартість продукції та вартість доставки (п. 3.1. договору).

За умовами п. 4.2. договору покупець зобов'язаний оплатити партію продукції авансом до дати поставки замовленої партії, тобто шляхом внесення передплати в розмірі 100% вартості замовленої партії продукції. При цьому, сторони домовилися, що постачальник може достроково виконати свої зобов'язання за цим договором та здійснити поставку продукції покупцю до здійсненого ним авансового платежу (передплати) за таку продукцію. В цьому випадку покупець зобов'язаний оплатити поставлену йому партію продукції протягом 3 банківських днів з дати поставки такої партії продукції (п. 4.3. договору).

Строк дії договору сторонами викладено у статті 10 договору.

Так, на виконання умов договору продавець передав, а покупець отримав: "пісок з від.др. понад 0-5" у кількості 237 тонн з урахування відшкодування тарифу на загальну суму 94353,58 грн. з ПДВ, що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № РН-08038 від 17.09.2012 (належним чином засвідчена копія в матеріалах справи).

Отже, факт передання відповідачеві матеріальних цінностей підтверджується видатковою накладною, доданою до позовної заяви, яку надав позивач на підтвердження факту передачі товару, підписана та засвідчена печатками як з боку позивача так і відповідача, тобто, за документами оформленими у відповідності до вимог чинного законодавства та за відсутності у відповідача заперечень щодо найменування (номенклатури), кількості, якості та щодо ціни отриманої продукції при її прийнятті.

Як свідчать матеріали справи, відповідач в порушення свого грошового зобов'язання вартість отриманого товару сплатив частково, що підтверджується карткою рахунку: 361 від 07.05.2013. За таких обставин суд дійшов висновку, що з урахуванням попередніх відносин, що склалися між сторонами за договором поставки № 2г0406 від 25.04.2012 сплачена відповідачем сума у розмірі 111000 грн. була зарахована позивачем за попередні періоди поставки товару, а частина у розмірі 61168,09 грн. (111000 грн. - 49831,09 грн.) зарахована позивачем в рахунок оплати за видатковою накладною № РН-08038 від 17.09.2012. Решту заборгованості за вказаною накладною, що складає 33185,49 грн. (94353,58 грн. - 61168,09 грн.) відповідачем не сплачено. Відтак, враховуючи наведене господарський суд дійшов висновку, що на час вирішення спору вартість неоплаченого товару відповідачем за договором по видатковій накладній № РН-08038 від 17.09.2012 становить 33185,49 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача вказаної суми.

За змістом положень частини першої та частини сьомої ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

З огляду на вищенаведене, господарський суд дійшов висновку про доведеність існування боргу відповідача перед позивачем в розмірі 33185,49 грн., а відтак заявлена позовна вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором позивачем заявлено до стягнення 66,37 грн. втрат коштів від інфляції та 518,24 грн. 3% річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши нарахування заявлених до стягнення втрат коштів від інфляції та 3% річних, враховуючи строки виникнення зобов'язання за договором, періоди нарахування інфляційних втрат та 3% річних, заявлені позивачем, ч. 2 ст. 625 ЦК України, господарський суд встановив, що надані позивачем розрахунки втрат коштів від інфляції та 3% річних є арифметично вірним.

Таким чином, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення втрат коштів від інфляції у сумі 66,37 грн. та 3% річних у сумі 518,24 грн.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором позивачем нарахована пеня за періоди з 21.09.2012 по 29.03.2013 на суму боргу, що склала 2584,12 грн.

Перевіривши заявлену до стягнення суму пені, враховуючи строки виникнення зобов'язання за договором, період нарахування пені, заявлений позивачем, п. 7.3. договору та вимоги Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» господарський суд встановив, що наданий позивачем розрахунок пені є арифметично вірним.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 2584,12 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 33185,49 грн. основного боргу, 2584,12 грн. пені, 66,37 грн. втрат коштів від інфляції та 518,24 грн. 3 % річних є правомірними, обґрунтованим та документально підтвердженими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ПФ-Макс" (08130, Київської області, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Леніна, 1Б, код ЄДРПОУ 37318637) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігран" (11634, Житомирська обл., Малинський район, смт. Гранітне, вул. Шевченка, 15, код ЄДРПОУ 24584514) 33185 (тридцять три тисячі сто вісімдесят п'ять) грн. 49 коп. основного боргу, 2584 (дві тисячі п'ятсот вісімдесят чотири) грн 12 коп. пені, 66 (шістдесят шість) грн. 37 коп. втрат коштів від інфляції, 518 (п'ятсот вісімнадцять) грн 24 коп. 3 % річних та 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

.

Суддя Наріжний С.Ю.

Дата виготовлення та підписання рішення 18.05.2013