Рішення № 31328290, 20.05.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" травня 2013 р. Справа № 911/879/13

Господарський суд Київської області у складі судді Наріжного С.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Рамбурс", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Озерна-Агро", Київська область, Білоцерківський район, с. Озерна

про стягнення 1 252 410,05 грн.

за участю представників:

позивача: Томкін О.Ю. (дов. № 06/2013 від 30.03.2013);

відповідача: Бєляєв О.А. (дов б/н від 10.04.2013).

СУТЬ СПОРУ:

У березні 2013 року Приватне акціонерне товариство "Рамбурс" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Озерна-Агро" (далі - відповідач) про стягнення 1 252 410,05 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки сільськогосподарської продукції № 01 від 28.01.2013 з поставки товару, у зв'язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача 1252410,05 грн., з яких: 1131355,80 грн основного боргу та 1252410,05 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.03.2013 порушено провадження у справі 911/879/13 та призначено її до розгляду на 08.04.2013.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.03.2013 з метою забезпечення позову до вирішення судового спору по суті накладено арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Озерна-Агро" в межах ціни позову в розмірі 1277460,05 грн.

08.04.2013 судове засідання не відбулося, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача. Ухвалою господарського суду Київської області від 08.04.2013 відкладено на 22.04.2013.

19.04.2013 через загальний відділ господарського суду Київської області від позивача надійшла позовна заява № 1-02/232 від 18.04.2013, в якій останній просить суд стягнути з відповідача 1335288,37 грн., у тому числі: 118379,65 грн. збитків, 70674,84 грн. штрафу та 14878,08 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до початку розгляду господарським судом справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви.

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог.

Слід зазначити, що суд не здійснюючи розгляд справи по суті в першому засіданні, почав розгляд справи по суті в другому засіданні 22.04.2013, оскільки відбувся виступ представника позивача щодо заявлених ним вимог, огляд витребуваних судом документів, що підтверджується протоколом судового засідання від 22.04.2013.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача.

Враховуючи наведене та беручи до уваги зміст позовної заяви № 1-02/232 від 18.04.2013 суд дійшов висновку, що вона за своє правовою природою є заявою про зміну предмету позову, а не окремим позовом.

Таким чином, суд розглядає остаточні позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 1131355,80 грн. заборгованості, 118379,65 грн. збитків, 70674,84 грн. штрафу та 14878,08 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.05.2013 відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю „Озерна-Агро" у прийнятті до розгляду зустрічної позовної заяви б/н від 13.05.2013 р. (вх. № 10985 від 13.05.2013 р.) до Приватного акціонерного товариства „Рамбурс" про стягнення пені 47 874,33 грн. та доданих до неї матеріалів.

У судовому засіданні 13.05.2013 представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві з урахуванням заяви про зміну предмету позову.

Відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі з підстав поданої ним апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Київської області від 13.05.2013р. Клопотання залишено судом без задоволенняз огляду на наступне. Суд зупиняє розгляд справи лише у разі неможливості розгляду даної справи до вирішення іншим судом пов'язаної з нею справою. В даному випадку відсутні обставини які унеможливлюють розгляд вимог позивача в межах даної справи на день судового засідання. Також суд враховує, що ухвалою від 13.05.2013р. у прийнятті зустрічної позовної заяви відмовлено саме з підстав неможливості її розгляду разом із первісним позовом.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав відсутності факту поставки частини продукції неналежної якості, а також взагалі обов'язку щодо поставки товару до повної оплати позивачем вартості товару за договором. Письмового відзиву не надав.

У судовому засіданні, відповідно до частини другої статті 85 Господарського процесуального кодексу України, після виходу з нарадчої кімнати, суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд,-

Встановив:

28.01.2013 між приватним акціонерним товариством «Рамбурс» (надалі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Озерна-Агро» (надалі - постачальник) було укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 01 (Надалі - договір).

Відповідно до пункту 1.1. постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця сою врожаю 2012 року (надалі - товар) у кількості 630 т, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар за згодою сторін на умовах, передбачених даним договором.

Пунктом 1.4. договору поставки передбачено, що поставка товару, вказаного у пункті 1.1. даного договору, буде здійснюватися партіями. Найменування, кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю, вартість, строки, умови, порядок і терміни поставки кожної окремої партії товару визначаються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору, а також в видаткових накладних та інших супровідних документах.

Згідно з пунктом 3.1. договору поставки, умови поставки, порядок і терміни передачі товару зазначаються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктами 4.1., 4.2., 4.3., 4.4. договору поставки встановлено наступне. Ціна на кожну окрему партію товару визначається в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору, а також вказується в рахунках-фактурах, видаткових накладних та інших супровідних документах. Загальна сума даного договору складає: сума без ПДВ 2220750,00 грн, ПДВ 444150,00 грн., разом 2664900,00 грн., яка зазначена в усіх специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору або видаткових накладних. Форма оплати попередня оплата шляхом безготівкового переказу грошових коштів покупцем згідно виставленого постачальником рахунку-фактури на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний в даному договорі або у рахунку-фактурі на оплату. Або іншим чином, що не суперечить чинному законодавству України. Термін оплати - протягом двох банківських днів з дати виписки рахунку-фактури.

Пунктами 1, 3, 6 специфікації №1 до договору поставки сільськогосподарської продукції №1 від 28.01.2013 передбачено, що продавець поставляє партію товару в кількості та по ціні, вказаних нижче:

найменування товару - соя врожаю 2012 року;

одинця виміру - метрична тонна;

кількість метричних тонн, +- 5% - 630,00;

ціна без ПДВ, грн. - 3525,00; сума без ПДВ, грн. 2220750,00, ПДВ 444150,00: всього 2664900,00 грн.

Умови поставки товару: EXW (франко-склад продавця) - с. Острожани, Жашківський район. Черкаська область, шляхом само вивозу товару покупцем (його уповноваженим представником) або уповноваженим перевізником. Терміни та умови поставки по даному договору застосовуються згідно «Правил Інкотермс» в редакції 2000 року. Строк поставки товару згідно даної специфікації не пізніше 17 лютого 2013 року.

На виконання умов договору поставки постачальник виставив покупцеві рахунок на оплату № 7 від 28.01.2013.

Судом встановлено, що 29.01.2013 покупець двома платіжними дорученнями: № 230 від 29.01.2013 та № 237 від 30.01.2013 перерахував на поточний рахунок постачальника кошти у сумі 930600 грн та 592200 грн. разом суму 1522800 грн. оплативши відповідно 360 тонн товару.

Відповідно до п.5 специфікації № 1 до договору поставки сільськогосподарської продукції № 01 від 28.01.2013 відвантаження товару відбувається після надходження коштів на поточний рахунок продавця в об'ємі перерахованих коштів.

Відповідно до п.6 специфікації № 1 до договору поставки сільськогосподарської продукції № 01 від 28.01.2013р. строк поставки товару не пізніше 17.02.2013р.

Тобто, обов'язок відповідача щодо поставки певного об'єму товару виникає після перерахування коштів такого об'єму. В даному випадку на підставі вищенаведеного у відповідача виник обов'язок поставити позивачу 360 тонн сої на суму 1522800 грн. у строк не пізніше 17.02.2013р.

28.01.2013 відповідач відвантажив позивачеві лише 176,08 тонн сої на суму з ПДВ 744818,40 грн., що підтверджується видатковою накладною № 5 від 29.01.2013р.

Також частина поставленого товару у кількості 83,54 тонни виявилася неналежної якості.

Так, за умовами п. 2.1. договору, якість товару, що передається за цим договором, повинна відповідати вимогам діючого в Україні ДСТУ.

Відповідно ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи акту від 30.01.2013р. лабораторії ДП "Херсонський морський торговельний порт" та карткок лабораторного аналізу зерна за формою №47 "Херсонського морського торговельного порту" № 133/133 від 30.01.2013, № 138/138 від 30.01.2013 та № 141/141 від 30.01.2013. 83,54 тонн відвантаженої сої були неналежної якості

У зв'язку із зазначеним вказана соя у кількості 83,54 тон була повернута позивачем відповідачу, що підтверджується накладною/повернення постачальнику № 4 від 02.02.2013 на загальну суму з ПДВ 353374,20 грн., оформленою належним чином та за відсутності у відповідача заперечень щодо відповідного факту неякісності товару.

Окрім того, судом враховано те, що відповідач, приймаючи повернення позивачем частини поставленого товару фактично погодився, що переданий ним позивачу товар в кількості 83,54 тонни є неякісним.

Також сторони в акті звірки взаєморозрахунків сторони підтвердили факт повернення товару на суму 353374,20 грн (83,54 тонни) з кінцевим сальдо по договору 1131355,80 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідачем було поставлено у власність позивача лише 92,54 тонни якісного товару на суму 391444,20 грн. (176,08 - 83,54) з 360 тонн оплачених позивачем на суму 1522800 грн. у зв'язку з чим не виконано зобов'язання у встановлений договором строк щодо поставки товару на сумму 1131355,80 грн.

Як свідчать матеріали справи, позивач своїми листами (вимогами) №3/5 від 01.02.2013, №5/5 від 05.02.2013, №9/5 від 11.02.2013, №12/5 від 18.02.2013, звертався до відповідача з вимогами замінити повернутий неякісний товар на якісний, здійснити відвантаження решти оплаченого позивачем товару, повернути кошти за оплачений, але не поставлений товар, які залишені відповідачем без задоволення.

Частиною другою ст. 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

При цьому, обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в Рішенні від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов'язання за договором щодо поставки оплаченого позивачем товару на суму 1131355,80 грн. не виконав, кошти на вимогу позивача у вказаному розмірі не повернув.

За змістом положень частини першої та частини сьомої ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

З огляду на вищенаведене, господарський суд дійшов висновку про доведеність існування боргу відповідача перед відповідачем в розмірі 1131355,80 грн, а відтак заявлена позовна вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки оплаченого товару в строк, позивач, маючи зобов'язання з поставки вказаного товару перед третіми особами придбав зазначений товар у інших постачальників сої. Так, ПАТ «Рамбурс» 15.03.2013 уклало договір поставки сільськогосподарської продукції із ТОВ «Ферко» на поставку 200 метричних тонн сої за ціною 4560 грн. за тонну (в тому числі ПДВ 760,00 грн.). Оскільки ціна сої, придбаної у ТОВ «Ферко» була вищою за ціну, зазначену у договорі поставки, укладеному з відповідачем, то позивачу довелося сплатити Зазначене підтверджується наявними в справі видатковими накладними: №2833 від 15.03.2013р., №2834 від 16.03.2013р., №2835 від 17.03.2013р., №2836 від 18.03.2013р., №2837 від 18.03.2013р., та платіжними дорученнями: №652 від 18.03.2013р., №653 від 18.03.2013р., №651 від 18.03.2013р., №650 від 18.03.2013р., №665 від 19.03.2013р. Різниця у вартості товару складає 88261,80 грн., яку позивач вважає свої прямим збитком, спричиненим невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки.

Крім того, позивач оплатив транспортні послуги щодо перевезення з с. Острожани, Жашківського району, Черкаської області до Херсонського морського торгового порту та назад в с. Острожани неякісного товару, переданого відповідачем позивачу, який пізніше був повернутий позивачем відповідачу, як неякісний. Витрати позивача на транспортування цього товару склали 32792,45 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи договором транспортного перевезення від 29.01.2013р. між ПАТ «Рамбурс» та ФОП Чуприною В.Л. та додатковою угодою №1, актами здачі-прийняття робіт №ТР-001 від 01.02.2013р., №ТР-002 від 02.02.2013р., платіжними дорученнями №285 від 04.02.13р., №614 від 14.03.13р., договором транспортного перевезення від 19.02.2013р. між ПАТ «Рамбурс» та ФОП Гусаком Т.В. та додатковою угодою №1, актами здачі-прийняття робіт №22 від 30.01.2013р., №27 від 02.02.2013р., платіжними дорученнями №244 від 31.01.13р., №299 від 05.02.13р., №293 від 05.02.13р.,

Відповідно до ч. 2 ст. 224 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (упущена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Таким чином, у зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки позивач зазнав збитків на суму 121054,25 грн, які підтверджуються вищевикладеним та матеріалами справи (а.с. 99-125).

З урахуванням наведеного, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 118379,65 грн збитків.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання з поставки якісного товару за договором позивачем нарахований штраф у розмірі 20% від вартості поставленого неякісного товару (83,54 тонни) на суму 70674,84 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 7 ст. 269 Господарського кодексу України передбачено, що у разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому ст. 231 цього Кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Частиною другою ст. 231 ГК України передбачено, що за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг).

Таким чином, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 70674,84 грн штрафу.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 14878,08 грн процентів за користування грошовими коштами позивача за оплачений, але не поставлений товар, то суд зазначає, що вона не підлягає задоволенню, оскільки ст. 536 ЦК України застосовується до правовідносин щодо грошових зобов'язаннь. В даному випадку зобов'язання відповідачав щодо поставки товару за своє природою не є тім обов'язком про який йде мова в ст. 536 ЦК України.

Заперечення відповідача про відсутність належним чином укладеного між сторонами договору поставки сільськогосподарської продукції № 01 від 28.01.2013 з підстав відсутності саме оригіналу такого договору за підписами осіб, які його уклали та печаток сторін суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.ч. 1. і 2. ст. 207 ЦК України).

Як вбачається з доданого позивачем до позову примірника договору поставки сільськогосподарської продукції № 01 від 28.01.2013 (оригінал оглянуто в судовому засіданні), останній було укладено шляхом обміну факсимільним зв'язком і який в подальшому засвідчений печаткою відповідача, що вказує на волю сторін до його укладеності. При цьому судом враховано, що сторони вчинили дії на виконання цього договору - оплата/поставка товару з відповідним призначенням платежу.

Також суд встановив, що відповідачем не доведено належними доказами, що між сторонами укладено договір саме з протоколом розбіжностей, оскільки наданий відповідачем протокол розбіжностей взагалі не містить підпису та печатки позивача. Відсутній і напис про існування таких розбіжностей до договору і на примірнику договору позивача, який єдиний засвідчений в оригіналі печаткою відповідача на кожній сторінці.

Відтак, суд дійшов висновку, що договір поставки сільськогосподарської продукції № 01 від 28.01.2013 наданий позивачем є укладеним, оскільки факсимільна копія договору містить підпис та відтиск печатки відповідача, а отже укладений у відповідності з вимогами закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1131355,80 грн. основного боргу, 118379,65 грн. збитків та 70674,84 грн. штрафу є правомірними, обґрунтованим та документально підтвердженими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача, пропорційно розміру задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Озерна-Агро" (09183, Київська обл., Білоцерківський район, с. Озерна, вул. Липки, 2; код ЄДРПОУ 37122524) на користь Приватного акціонерного товариства "Рамбурс" (04116, м. Київ, проспект Перемоги, б. 20, к. 34; код ЄДРПОУ 22936378) 1131355 грн. (один мільйон сто тридцять одну тисячу триста п'ятдесят п'ять) грн. 80 коп. боргу, 118379 (сто вісімнадцять тисяч триста сімдесят дев'ять) грн. 65 коп. збитків, 70674 (сімдесят тисяч шістсот сімдесят чотири) грн. 84 коп. штрафу та 26408 (двадцять шість тисяч чотириста вісім) грн. 20 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Наріжний С.Ю.

Дата виготовлення та підписання рішення 20.05.2013.