Ухвала суду № 31327084, 16.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/510/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Колеснікова І.С. Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

16 травня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О. Безименної Н.В.,

при секретарі: Козловій І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «РОСАВА» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25.02.2013 в справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області до Приватного акціонерного товариства «РОСАВА» про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

УПФУ у м. Біла Церква Київської області звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ПАТ «РОСАВА» про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах згідно списку № 1 та списку № 2 за січень 2013 року у розмірі 688994, 72 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25.02.2013 вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що суму заборгованості до Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області у розмірі 688994,72 грн. відповідачем у встановлені законодавством строки не сплачено, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується доказами, що знаходяться у матеріалах справи та з урахуванням частини третьої статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ «Росава» як платник страхових внесків перебуває на обліку в УПФУ у місті Біла Церква Київської області, а отже є страхувальником у розумінні положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

У січні 2013 року витрати УПФУ у місті Біла Церква на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 1 працівникам ПАТ «Росава», становили 657959,36 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (крім працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем до розрахунку витрат на виплату і доставку пенсій за списком № 1 включено осіб, яким пенсії призначено до 01.01.2004 (до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).

За січень 2013 року позивачем також було проведено виплату пенсій, призначених працівникам позивача за списком № 2 на загальну суму 31035,36 грн., що підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Судом встановлено, що у відповідача утворилася заборгованість перед УПФУ у м. Біла Церква Київської області з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 1 та списком № 2 у загальному розмірі 688994,72 грн., а тому позивач просить стягнути суму заборгованості з відповідача у судовому порядку.

Відповідачем частково визнано позовні вимоги.

Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування врегульовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.

За приписами пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Коло осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи за списком № 1 і за списком № 2 визначено, зокрема, підпунктами "а", "б", "з" частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (надалі Закон України від 05.11.1991 « 1788-ХІІ).

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII.

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону (абзац 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV).

Отже, із набранням чинності з 01.01.2004 Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV порядок компенсації фактичних витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій не змінився.

Стаття 1 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV надає визначення поняттю страхові внески.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що грошові кошти, які сплачуються суб'єктами господарювання на відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII, є страховими внесками, у розумінні Закону України № 1058- IV.

Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, конкретизовано у пункті 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загально обов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 (надалі - Інструкція № 21-1).

Суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що застосована у абзаці 3 пункту 6.1 Інструкції № 21-1 конструкція «призначених та/або виплачених у 2004 році» відповідає змісту положення «починаючи з дня набрання чинності цим Законом», вжитому законодавцем в абзаці 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV, оскільки з дня набрання ним чинності (з 1 січня 2004 року), цей Закон встановлює загальний обов'язок всіх підприємств відшкодовувати фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 1 з поетапним (щорічним) збільшенням частки відшкодування, без винятків і пільг.

Відтак, незалежно від того, чи призначена особі пільгова пенсія за списком № 1 до 01.01.2004 чи після 01.01.2004, підприємство, в силу вимог абзацу 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV та абзацу 3 пункту 6.1 Інструкції № 21-1, має покривати витрати Пенсійного фонду на її виплату і доставку, починаючи з 2004 року.

Колегія суддів не погоджується з твердженнями апелянта про те, що підставою звільнення підприємства від обов'язку відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій є положення абзацу 3 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV, яким передбачено збереження порядку покриття витрат на виплату і доставку пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Норма абзацу 3 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV передбачає збереження порядку покриття витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, що існував до набрання чинності цим Законом до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди.

Водночас, до набрання чинності Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV на законодавчому рівні не було встановлено обов'язку підприємств відшкодувати Пенсійному фонду витрати на виплату і доставку пільгових пенсій саме за списком N 1, на відміну від відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком N 2.

Отже, абзац 3 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV може стосуватися лише відшкодування витрат на виплату і доставку тих пільгових пенсій, відносно яких був встановлений відповідний порядок, і не стосується неіснувавшого порядку покриття витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 1. Тому абзац 3 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV не стосується правовідносин щодо відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 1.

Помилковим є твердження апелянта про те, що оскільки до 01.01.2004 обов'язок підприємств відшкодувати Пенсійному фонду витрати на виплату і доставку пільгових пенсій саме за списком № 1 не існував, то такий порядок зберігається згідно із абзацом 3 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV, оскільки відсутність такого порядку виключає можливість його збереження, тим більше, як вірно зазначено судом першої інстанції, це буде прямо суперечити абзацу 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV, яким спеціально врегульовано дане питання. У той же час, норма абзацу 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV не має зворотної дії в часі і поширюється на платників з 01.01.2004.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, що були виплачені Пенсійним фондом України з 01.01.2004, незалежно від того, коли такі пенсії було призначено, оскільки момент призначення пенсії (набуття права на пенсію) і момент початку відшкодування витрат на виплату та доставку пенсії (момент виникнення обов'язку у підприємства по відшкодуванню пенсії) не тотожні поняття. Закон також не ставить у залежність обсяг витрат, що підлягають відшкодуванню підприємством, від періоду, у якому працівник набув стаж, що дає право на отримання пенсії на пільгових умовах.

Щодо висновків апелянта про неправомірність включення позивачем до суми відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій суми підвищень цих пенсій, то поняття «надбавки та підвищення», які встановлюються та виплачуються згідно з положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», відрізняється від поняття «збільшення розміру пенсії внаслідок її перерахунку», визначеного Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки нормами законодавства передбачено не лише різні підстави для таких змін розміру пенсії (під час встановлення та виплати додаткових доплат, надбавок, підвищень застосовуються норми Закону України «Про пенсійне забезпечення», під час здійснення перерахунку та виплати пенсії з урахуванням збільшення, яке відбулось внаслідок її перерахунку - Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»), а й правові наслідки - додаткові доплати, надбавки, підвищення мають окремий статус та обліковуються окремими рядками, а збільшення розміру пенсії внаслідок її перерахунку за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить її основний розмір.

Крім того, територіальні управління ПФУ зобов'язані надсилати розрахунки боржникам по пільгових пенсіях, а також повідомляти про перераховані пенсії, що свідчить про обов'язок підприємств відшкодовувати основний розмір пенсій в повному обсязі, в тому числі перераховані пенсії, а не відповідно до протоколів про призначення пенсії.

У відповідності до пунктів 6.4, 6.8 Інструкції № 21-1 позивач надсилав на адресу відповідача розрахунки фактичних витрат на доставку на виплату пільгових пенсій, де міститься інформація як щодо новопризначених пенсій, так і щодо перерахованих пенсій.

Відповідно до норми абзацу 1 та 2 підпункту 6.1 пункту 6 Інструкції, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, також 100 % фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу 1 частини 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV, застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Нормою абзацу 5 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV передбачено, що зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 2, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відтак, витрати на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 2, які відповідач відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV зобов'язаний відшкодовувати Пенсійному фонду, вважаються у розумінні цього Закону внесками на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідачем визнано заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 2 у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем направлено відповідачеві розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій. Факт отримання розрахунків відповідачем не заперечується. Отримані розрахунки не були оскаржені в адміністративному чи судовому порядку. Тобто, вони є узгодженими та обов'язковими для виконання.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що у відповідача утворилась та наявна заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 1 та списком № 2 у вказаному вище розмірі.

Склад витрат та факт їх понесення УПФУ у м. Біла Церква Київської області підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи рахунками по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1, списком № 2 та розрахунком заборгованості.

Будь-які докази щодо неправомірності визначення розміру та складу фактичних витрат позивачем на виплату та доставку пенсій, призначених за списком № 1 та списком № 2, неправомірності їх нарахування відсутні.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог.

З урахуванням вище викладеного та приписів ст. 159 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «РОСАВА» - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 25.02.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено: 21.05.2013.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна

.

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Безименна Н.В.

Аліменко В.О.