Рішення № 31325248, 13.05.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" травня 2013 р.Справа № 916/388/13-г

За позовом: військової частини 3008

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 11423,30 грн.

Суддя Цісельський О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Чернишова О.Т. за довіреністю № 153 від 04.02.2013 року;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, військова частина 3008, звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 11423,30 грн., де 7866,90 грн. - основний борг, 1432,34 грн. - пеня, 1573,38 грн. - 20 % штрафу, 550,68 грн. 7 % штрафу.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.02.2013р. позовну заяву (вх.№685/2013) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно № 916/388/13-г та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Позивач заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення повернуті на адресу суду з відміткою про вручення останньому поштової кореспонденції, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, правом на захист своїх інтересів не скористався.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В процесі розгляду справи позивачем були надані додаткові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.

Згідно з ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

05.07.2012р. між військовою частиною 3008 (Покупець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Продавець) було укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти №20-РС, згідно умов п. 1.1. якого, вбачається, що Продавець зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначені в накладній, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар, надалі Товар.

Відповідно до п. 1.2. Договору, найменування товару: проектор Vivitek за ДК 33.40.3.

Із змісту п. 2.1. Договору, вбачається, що Продавець повинен передати Покупцю товар, якість якого відповідає умовам визначеним законодавством України для даного виду товару.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що ціна договору становить 7866,90 грн.

Згідно п. 4.1. Договору товар передається Покупцеві згідно накладних, які видаються Продавцем.

Відповідно до п. 4.2. Договору, покупець зобов'язується сплатити за товар, вказаний в п. 1.2. протягом 3 банківських днів з моменту поставки товару Продавцем. Оплата здійснюється на підставі накладної Продавця.

Згідно п. 5.1 цього Договору, строк поставки товару до 31 грудня 2012 року.

У відповідності до п. 6.3.2 Договору продавець зобов'язаний забезпечить поставку товару, якість якого відповідає умовам, установленим розділом 2 Договору.

Умовами п. 7.1. Договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором.

Із змісту п. 7.2. Договору, вбачається, що за прострочення передачі або неповну передачу товару Продавець сплачує Покупцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару за кожний день прострочення передачі товару.

Відповідно до п. 7.3.Договору, у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявлялися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) Покупець має право вимагати негайного усунення недоліків товару або повернення сплаченої за нього грошової суми.

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31 грудня 2012 року (п. 10.1. Договору).

В підтвердження виконання зобов'язань за договором про закупівлю товарів за державні кошти №20-РС від 28.02.2011р. позивач надав суду видаткову накладну №1 від 05.07.2012р., підписану уповноваженими представниками сторін та скріплену їх печатками, рахунок-фактуру №1 від 05.07.2012р., довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей від 24.07.2012р., банківську виписку, платіжне доручення на суму 7866,90 грн. №218 від 05.07.2012р., що підтверджують про повне виконання позивачем умов договору в частині оплати вартості поставленого товару.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що при експлуатації проектору Vivitek за ДК 33.40.3. були виявлені скриті дефекти, про що складено акт №1 про невідповідність товару вимогам по кількості та/або якості, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутись до відповідача з претензією №1079 від 18.07.2012р.

Відповідач, ФОП ОСОБА_1 листом зобов'язався в триденний термін до 26.07.2012р. поставити новий проектор Vivitek за ДК 33.40.3. за тією ж ціною, або у той же термін повернути на розрахунковий рахунок позивача суму вартості поставленого проектору.

Проте, відповідач всупереч своїм зобов'язанням новий проектор не поставив, на розрахунковий рахунок позивача суму вартості поставленого проектору не перерахував, що і стало підставою для позивача звернутись до суду із даним позовом за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому ( п.1 ст. 656 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до ст. 663, пп. 1), 2) п.1 ч. 1 ст. 664 Цивільного Кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Пунктом 1 ст. 691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів закону та договору, зобов'язання щодо заміни поставленого проектору або поверненню грошових коштів у розмірі 7866,90 грн., не виконані, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, яка позивачем зазначена в розмірі - 7866,90 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості, встановлена судом в розмірі 7866,90 грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 1432,34 грн., 20% штрафу в сумі 1573,00 грн., 7% штрафу в сумі 550,68 грн.

Відповідно до ст. 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочки.

Зі змісту п.п. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України вбачається, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Наразі, наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений неналежним чином, оскільки містить арифметичні помилки. З цих підстав, судом було самостійно розраховано пеню в та визначено її розмір в сумі 587,00 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума пені, встановлена судом в розмірі 587,00 грн. В іншій частині заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 845,34 грн. суд відмовляє.

Перевіривши розрахунки позивача штрафів, зокрема 20% штрафу в сумі 1573,38 грн. та 7% штрафу в сумі 550,68 грн. суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, розрахунки здійснені позивачем належним чином, у зв'язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Неявка відповідача в судові засідання не є перешкодою для розгляду справи, оскільки, як визначено Вищим господарським судом України у постанові від 04.11.2010р. у справі № 10-22-3-30/336-07-9260, суддя може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередньо доставку судових ухвал відповідачу, якщо виконано наступні умови: ухвала була передана одним із способів, передбачених процесуальним законодавством, не було отримано будь-якого підтвердження, не зважаючи на всі розумні зусилля для отримання, процесуальні документи надсилались за адресою, яка зазначена стороною.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги військової частини 3008 є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме 1593,18 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь військової частини 3008 (21007, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Некрасова, буд. 72, код ЄДРЮОФОП 08803572) 7866 (сім тисяч вісімсот шістдесят шість) грн. 90 коп. основного боргу, 1573 (одна тисяча п'ятсот сімдесят три) грн. 38 коп. 20% штрафу, 587 (п'ятсот вісімдесят сім) грн. 00 коп. пені, 550 (п'ятсот п'ятдесят) грн. 68 коп. 7% штрафу, 1593 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто три) грн. 18 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України

Повний текст рішення складено 18.05.2013р.

Суддя Цісельський О.В.