Рішення № 31325063, 13.05.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.05.2013р. Справа № 2/87

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газтеплосервіс-ЛТД», м.Донецьк (ідентифікаційний код 33670662)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Восход», м.Донецьк (ідентифікаційний код 31018243)

про стягнення основного боргу за договором №08/41 від 15.04.2008р. в сумі 146791,60грн., пені в сумі 25145,52грн., 3% річних у розмірі 8252,50грн., інфляції в сумі 24660,99грн.

за участю представників:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газтеплосервіс-ЛТД», м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Восход», м.Донецьк про стягнення основного боргу за договором №08/41 від 15.04.2008р. в сумі 146791,60грн., пені в сумі 25145,52грн., 3% річних у розмірі 8252,50грн., інфляції в сумі 24660,99грн.

Ухвалою від 29.03.2011р. господарський суд Донецької області прийняв позовну заяву до розгляду та порушив провадження у справі №2/87 (суддя Мартюхіна Н.О.).

18.04.2011р. на адресу господарського суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Восход», м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газтеплосервіс-ЛТД», м.Донецьк про визнання акту приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2008р. недійсним.

Ухвалою від 18.04.2011р. господарський суд повернув зустрічну позовну заяву Товариству з обмеженою відповідальністю «Восход», м.Донецьк без розгляду на підставі п.п. 4, 10 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 20.04.2011р. господарський суд зупинив провадження у справі №2/87 у зв'язку із необхідністю направлення апеляційної скарги та матеріалів справи на адресу Донецького апеляційного господарського суду.

Постановою від 11.05.2011р. Донецький апеляційний господарський суд залишив апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою від 14.06.2011р. Вищий господарський суд України повернув без розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Восход», м.Донецьк на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.05.2011р.

У зв'язку із закінченням апеляційного та касаційного провадження, на адресу господарського суду Донецької області повернулись матеріали справи №2/87.

Ухвалою від 30.08.2011р. господарський суд Донецької області поновив провадження у справі №2/87 та призначив останню до розгляду.

06.09.2011р. до господарського суду Донецької області надійшов запит Донецького апеляційного господарського суду про направлення матеріалів справи на адресу останнього у зв'язку із надходженням касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Восход», м.Донецьк на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.05.2011р.

Ухвалою від 06.09.2011р. господарський суд Донецької області зупинив провадження у справі №2/87 у зв'язку з необхідністю направлення матеріалів справи на адресу Донецького апеляційного господарського суду для подальшого скерування.

Ухвалою від 21.10.2011р. Вищий господарський суд України повернув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Восход», м.Донецьк на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.05.2011р. скаржнику.

Розпорядженням заступник голови господарського суду Донецької області від 13.10.2011р. у зв'язку із обранням судді Мартюхіної Н.О. на посаду судді Донецького апеляційного господарського суду справу №2/87 передано на повторний автоматичний розподіл, за результатами якого головуючим суддею у справі обрано суддю Сич Ю.В.

У зв'язку із закінченням касаційного провадження, на адресу господарського суду Донецької області повернулись матеріали справи №2/87.

Ухвалою від 10.01.2012р. господарський суд Донецької області поновив провадження у справі №2/87 та призначив останню до розгляду.

16.01.2012р. на адресу господарського суду Донецької області надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Восход», м.Донецьк на ухвалу господарського суду Донецької області від 20.04.2011р. по справі №2/87 про зупинення провадження у справі.

Ухвалою від 18.01.2012р. господарський суд Донецької області у зв'язку із необхідністю направлення матеріалів справи №2/87 на адресу Донецького апеляційного господарського суду зупинив провадження у зазначеній справі на підставі ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

У зв'язку із закінченням апеляційного та касаційного провадження на адресу господарського суду Донецької області повернулись матеріали справи №2/87.

Ухвалою від 08.05.2012р. господарський суд Донецької області поновив провадження у справі №2/87 та призначив останню до розгляду.

11.05.2012р. на адресу господарського суду Донецької області надійшов запит Донецького апеляційного господарського суду щодо направлення матеріалів справи №2/87 на адресу останнього, у зв'язку із надходженням касаційної с карги Товариства з обмеженою відповідальністю «Восход», м.Донецьк на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 23.01.2012р. по справі №2/87.

Ухвалою від 14.05.2012р. господарський суд Донецької області зупинив провадження у справі №2/87 на підставі ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

У зв'язку із закінченням касаційного та апеляційного провадження на адресу господарського суду Донецької області повернулись матеріали справи №2/87.

Ухвалою від 01.04.2013р. господарський суд Донецької області поновив провадження у справі №2/87 та призначив останню до розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати виконаних робіт за договором на монтаж котельної №08/41 від 15.04.2008р., внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 146791,60грн. та підстави для нарахування пені в сумі 25145,52грн., 3% річних у розмірі 8252,50грн., інфляції в сумі 24660,99грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору на монтаж котельної №08/41 від 15.04.2008р., додатків №1, №2 до договору, протоколу узгодження розбіжностей від 23.04.2008р., довідок про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2008р., за квітень 2009р., актів приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2008р., за квітень 2009р..

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 173, 525, 526, 625, 930, 931 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 316 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2, 21, 44, 54 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач, який належним чином був повідомлений ухвалами господарського суду, про час і місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, явку представника в судові засідання не забезпечив, тому згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Позивач, який належним чином був повідомлений ухвалами господарського суду, про час і місце розгляду справи, які направлялись на адресу, зазначену у свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи та на адресу, зазначену останнім у відповідному клопотанні, явку представника в судові засідання не забезпечив, витребувані судом документи не представив.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив:

15.04.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газтеплосервіс-ЛТД» (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Восход» (замовник) укладено договір на монтаж котельної №08/41 (далі - Договір), за умовами якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання наступних робіт по об'єкту: «Торговий комплекс, розташований за адресою: м.Харцизьк, вул.Октябрська, б.34а» виконання поставки обладнання та матеріалів для котельної, згідно специфікації (додаток №2 до цього договору); монтаж, пуско-наладку та здачу в експлуатацію газової котельної для опалення та гарячого водопостачання потужністю 200кВт, у відповідності з проектною документацією, будівельними нормами і правилами (п.1.1. Договору).

На момент розгляду справи до матеріалів справи не надано ні змін, ні доповнень щодо виконання умов Договору, крім тих, що додані до Договору.

Доказів визнання в судовому порядку вказаного Договору недійсним сторонами суду не представлено.

За п.1.2. Договору вартість договору визначена динамічною договірною ціною та складає 297075,83грн., ПДВ 20% 59415,17грн., всього - 356491,00грн. в т.ч.: вартість поставленого обладнання та матеріалів - 299491,00грн. з ПДВ, вартість монтажу, пуско-наладки, вводу в експлуатацію - 57000,00грн. з ПДВ., всього 356491,00грн.

Відповідно до п.3.1.1. Договору замовник протягом 3-х банківських днів з моменту підписання договору здійснює переплату на поставу обладнання та матеріалів шляхом перерахування на розрахунковий рахунок підрядника грошових коштів у розмірі 100% їх вартості за цим договором в сумі 249575,83грн., ПДВ 20% - 49915,17грн., всього 299491,00грн.

Як зазначає позивач у позовній заяві, замовником було здійснено передплату у розмірі 188000,00грн.

Пунктом 3.1.2. Договору встановлено, що замовник протягом 3-х банківських днів з моменту підписання договору здійснює переплату на виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок підрядника авансу у розмірі 50% їх вартості за договором в сумі 23750,00грн., ПДВ 20% - 4750,00грн., всього 28500,00грн.

Як вбачається з матеріалів справи та як зазначає позивач, замовник не здійснив передплату за виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт.

В матеріалах справи містяться акти виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт за листопад 2008р., за квітень 2009р. на загальну суму 334791,60грн., які підписані з обох сторін та підписи скріплені відбитками печаток підприємств.

Отже, суд робить висновок, що підрядник не отримавши в повному обсязі переплати за поставку матеріалів та пусконалагоджувальні роботи за п.п.3.1.1., 3.1.2. Договору частково виконав роботи.

За п.3.1.3. Договору кінцевий розрахунок за монтажні та пусконалагоджувальні роботи замовник здійснює шляхом перерахування на розрахунковий рахунок підрядника залишкової суми їх вартості за договором протягом 3-х банківських днів з моменту підписання акту індивідуального опробування.

Ухвалами від 10.01.2012р., від 08.05.2012р., від 01.04.2013р., від 15.04.2013р., від 29.04.2013р. господарський суд Донецької області витребував у позивача копії акту індивідуального опробування відповідно до п.3.1.3. Договору та вимоги щодо сплати вартості виконаних робіт. Проте, позивач не представив суду витребувані документи.

Проаналізувавши вищезазначений договір, судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить як договору поставки, так і підряду та підпадає під регулювання статей 712, 837-864 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З огляду на не надання позивачем акту індивідуального опробування за п.3.1.3. Договору, який є підставою для здійснення кінцевих розрахунків, та не надання вимоги щодо сплати замовником вартості частини виконаних робіт, суд дійшов висновку, що у позивача відсутні підстави вимагати стягнення заборгованості у розмірі 146791,60грн. з огляду на недоведеність факту виникнення у замовника обов'язку щодо здійснення кінцевого розрахунку з підрядником або обов'язку оплатити частину виконаних робіт.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що оскільки позивачем не виконані умови Договору щодо підписання акту індивідуального опробування, у останнього не виникло право вимоги оплати виконаних робіт, в свою чергу - у відповідача не виникло обов'язку з оплати.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземці), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Стаття 2 ГПК України встановлює, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

В світлі означених правових норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

В силу частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України, особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Системний аналіз вказаних правових норм вказує на те, що право на позов виникає у особи після порушення її права, а захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.

Визнавши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд повинен передусім з'ясувати наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалити рішення про захист порушеного права або відмовити позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

З огляду на зазначене, господарський суд дійшов висновку про відсутність у позивача порушеного матеріального права за вказаним позовом

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 146791,60грн. не підлягають задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 25145,52грн. за період з 15.03.2010р. по 15.03.2011р., 3% річних у розмірі 8252,50грн. за період з 01.05.2009р. по 15.03.2011р., інфляцію в сумі 24660,99грн. за період з 01..05.2009р. по 15.03.2011р.

За приписами ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто вказані вище нарахування здійснюються за період прострочення виконання грошового зобов'язання.

Однак, як вбачається з матеріалів справи і висновків суду встановлених вище, за Договором у відповідача перед позивачем відсутнє прострочення грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав у позивача для стягнення відповідних нарахувань.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 25145,52грн., 3% річних у розмірі 8252,50грн., інфляції в сумі 24660,99грн. не підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мит а та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на позивача у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 712, 837 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Газтеплосервіс-ЛТД», м.Донецьк до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Восход», м.Донецьк про стягнення основного боргу за договором №08/41 від 15.04.2008р. в сумі 146791,60грн., пені в сумі 25145,52грн., 3% річних у розмірі 8252,50грн., інфляції в сумі 24660,99грн.

У судовому засіданні 13.05.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 18.05.2013р.

Суддя Ю.В. Сич