Ухвала суду № 31324294, 15.05.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/1484/13 15.05.2013 15.05.2013 15.05.2013

Провадження №22-ц/784/1457/13

Провадження № 22 Ц -784/1457/ 2013 р. Головуючий першої інстанції: Губницький Д.Г.

Категорія - 24 Доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І

У Х В А Л А

Іменем України

15 травня 2013 р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О.І.

суддів: Довжук Т.С.

Коломієць В.В.

із секретарем

судового засідання: Скопенко В.М.

з участю:

представника

відповідачки - ОСОБА_4

третьої особи - ОСОБА_5

представника

позивача - Віляйкіної М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві цивільну справу за

апеляційною скаргою

ОСОБА_7 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13.03.2013 р., постановлене за

позовом

Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" ( далі - ОКП «Миколаївоблтеплоенерго" або Постачальник) до ОСОБА_7 про відшкодування збитків,

встановила:

20.12.2012 р. Постачальник звернувся з позовом до ОСОБА_7 про відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов'язання щодо споживання теплової енергії.

Постачальник зазначав, що він виконує централізоване теплопостачання будинку АДРЕСА_1 користується відповідачка.

За період з 01.12.2005 р. по 01.11.2012 р. відповідачка не оплачує послуги з постачання теплової енергії до квартири, внаслідок чого виникла заборгованість, розмір якої складає 7669 грн. 65 коп.

Крім того, нараховано 3% річних у розмірі 743 грн. 36 коп. та інфляційні втрати у розмірі 1772 грн. 67 коп., які споживачка має сплатити на підставі положень ст. 625 ЦК України.

Посилаючись на ці обставини Постачальник просив про задоволення позову.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13.03.2013 р., яке виправлено ухвалою того ж суду від 13.03.2012 р. постановлено про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідачки на користь позивача 7669 грн. 65 коп. в рахунок відшкодування завданих збитків, 3% річних у розмірі 743 грн. 36 коп. та інфляційні втрати у розмірі 1772 грн. 67 коп. А всього на загальну суму 10185 грн. 68 коп.

Цим же рішенням відшкодовані судові витрати позивача на судовий збір у розмірі 214 грн. 60 коп.

В апеляційній скарзі відповідачка ставить питання про скасування рішення і ухвалення нового, з посиланням на те, що судом невірно, через неправильне застосування норм матеріального права та неналежну оцінку наданих доказів, визначено розмір існуючого боргу та не враховано, що у спірних правовідносинах закінчився перебіг строку позовної давності.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.11 ЦК України, зобов'язання виникають не тільки з угод письмових чи усних, але й з дій осіб, які передбачені актами цивільного законодавства.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між виробниками і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначено у Законі України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24.06.2004 р. ( далі -Закон № 1875IV).

Положення пункту 10 «Правил надання населенню послуг з водо -, теплопостачання та водовідведення» ( затв. постановою Кабінету Міністрів України № 1497 від 30.12.1997 р.), п. 30 Правил надання послуг централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення, пункт 20 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення ( затв. постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 р); встановлюють обов'язок споживачів щодо сплати платежів за отримане тепло не пізніше 10 числа наступного за звітним місяцем.

Разом з умовами відповідальності за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, передбачених цими нормативними актами, відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених ст.. 526 ЦК України, підлягають застосуванню у спірних правовідносинах і положення частини другої ст. 625 ЦК України щодо такого спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання, як нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

З матеріалів справи вбачається, що місцем проживання відповідачки є квартира АДРЕСА_1.

В цій же квартирі зареєстрована та мешкає третя особа ОСОБА_4, яка є основним квартиронаймачем ( а. с. -32)

Зазначена квартира, відповідно до приписів ст. 20 ЦК України, ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є їх постійним місцем проживання, за яким вони споживають комунальні послуги з теплопостачання, що надаються Постачальником.

Споживачі не здійснюють платежів за спожите тепло. Внаслідок невиконання цього зобов'язання виникла заборгованість за період з 01.12.2005 р. станом на 01.05.2012 р, у розмірі 7669 грн. 65 коп.

На підтвердження своїх вимог позивач надав особистий рахунок з якого видно, що споживачі не здійснюють сплату платежів за вказаний період, що призвело до виникнення наявної заборгованості.

При цьому в матеріалах справи відсутні докази того, що фактично споживачі не отримували надані послуги з теплопостачання, або що ними, відповідно до положень ст. 18 Закону Закон № 1875IV заявлялись претензії з приводу порушення умов теплопостачання та в судовому порядку було встановлено факт невиконання виробником чи постачальником умов теплопостачання.

В той же час, нарядами на подачу тепла до будинку ( а.с.-16,19) підтверджується той факт, що в межах установленого компетентним органом, опалювального сезону, до будинку АДРЕСА_1 позивачем подавалась теплова енергія на протязі опалювальних сезонів 2005-2012 р. р., яка споживалась відповідачем без належної оплати.

Суд повно та всебічно дослідив зазначені обставини, дав належну правову оцінку зазначеним доказам і прийшов обґрунтованого висновку про порушення відповідачкою зобов'язання з оплати послуг з постачання теплової енергії та покладення на неї обов'язку з відшкодування, завданих збитків, трьох відсотків річних і інфляційних втрат.

Доводи апеляційної скарги про відсутність договору на постачання теплової енергії, не можуть бути взяті до уваги, оскільки відсутність письмової форми такої угоди не може свідчити про відсутність цивільно-правової відповідальності за відшкодування витрат Постачальника, так як відповідно до вимог ст.11 ЦК України, зобов'язання виникають не тільки з угод письмових чи усних, але й з дій та вчинків осіб.

В даному випадку такими діями є фактичне споживання мешканцями квартири теплової енергії.

Безпідставними слід вважати і посилання на невиконання Постачальником умов теплопостачання, оскільки доказів неналежного постачання тепла до будинку чи неналежної якості цих послуг відповідачем не надано.

Не заслуговують на увагу і доводи щодо пропуску строку позовної давності, оскільки судом роз'яснювалось право на застосування позовної давності від чого сторона відмовилась.

Більш того, позивач у 2009 р. та 2012 р. звертався з заявами про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з наданих послуг теплопостачання.

Зазначені дії відповідно до положень ч.2 ст. 264 ЦК України переривають строк позовної давності, який після переривання починається заново.

Пред'явлення позову до одного з споживачів, які зареєстровані у квартирі не може свідчити про порушення прав відповідачки, оскільки як основний квартиронаймач так і члени його сім'їё відповідно до положень ст. 64 68 ЖК України несуть рівні права та обов'язки, що є підставою їх солідарної відповідальності в разі невиконання обов'язку щодо оплати комунальних послуг та не позбавляє особу яка сплатила борг, звернутися з позовом до іншого члена сім'ї.

Встановлене не дає підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314-315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13.03.2013 р. - залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: О.І.Галущенко

Судді: В.В. Коломієць

Т.С. Довжук