Рішення № 31323605, 16.05.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 910/4686/13 16.05.13

За позовом Національної академії аграрних наук України, м. Київ

До Української кооперативно-державної корпорації по агропромисловому

будівництву "Украгропромбуд", м. Київ

Про стягнення 677 008,52 грн.

За участю Прокуратури міста Києва

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

Від позивача Олександров О.П. - пред. по довір.

Від відповідача Антонов К.О. - пред. по довір.

Від прокуратури Ткаченко Т.М. - посвідчення № 015644

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення 677 008,52 грн. збитків, посилаючись на користування відповідачем будівлі по вул. Суворова, 9.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2013р. порушено провадження у справі № 910/4686/13 та розгляд справи призначено на 16.04.2013р.

16.04.2013р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2013р. розгляд справи було відкладено на 15.05.2013р., у зв'язку з задоволенням клопотання відповідача.

30.04.2013р. від Прокуратури міста Києва надійшло повідомлення про вступ у справу № 910/4686/13.

14.05.2013р. від позивача надійшли документи, витребувані ухвалою суду про порушення провадження у справі.

В судовому засіданні 15.05.2013р. представник відповідача надав суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів, витребуваних ухвалою суду про порушення провадження у справі.

В судовому засіданні 15.05.2013р. було оголошено перерву до 16.05.2013р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

Представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити. Пояснив, що понесені витрати це оплата комунальних послуг для підтримання будівлі в належному стані.

Прокурор, який брав участь у справі підтримав позов.

Представник відповідача, проти задоволення позовних вимог заперечував, та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити, проте, відзив на позовну заяву не надав.

В судовому засіданні 16.05.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач зазначає, що Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21.04.2010 року у справі № 2-1102-1/2010 було затверджено мирову угоду від 20.04.2010 року укладену між Українською корпоративно-державною корпорацією по агропромисловому будівництву "Украгропромбуд" (відповідач), Національною академією аграрних наук України (позивач) та Пашинським М.В., згідно якої позивач, визнав право власності на будівлю по вул. Суворова, 9 за відповідачем.

На підставі затвердженої мирової угоди, 28.12.2010 року позивач передав відповідачу адмінбудівлю, оформивши Акт приймання-передачі будівлі по вул. Суворова, 9 від 28.12.2010 року.

22.02.2011 року за результатами перевірки Прокуратура міста Києва подала апеляційну скаргу на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 21.04.2010 року у справі № 2-1102-1/2010, за результатом розгляду якої, Апеляційний суду міста Києва своєю ухвалою від 05.05.2011 року скасував ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 21.04.2010 року, а справу направив на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14.06.2011 року у справі № 2-2929/2011, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 07.09.2011 року у справі № 22-12609/2011, провадження за позовом Корпорації в частині вимог до Національної академії аграрних наук України закрито.

Позивач зазначає, що будівля по вул. Суворова, 9 перебувала у фактичному володінні та користуванні відповідача з 28.12.2010 року, однак знаходилась на балансі позивача, з яким були укладені відповідні договори на водопостачання, відведення стічних вод, постачання теплової енергії, активної та реактивної електроенергії (разом - комунальні послуги).

Позивач зазначає, що незважаючи на фактичне користування будівлею, відповідач ухилявся від прийняття будівлі на баланс та переукладення договорів про надання комунальних послуг з постачальниками.

Позивач самостійно сплачував комунальні послуги, вважаючи, що оскільки, будівля визнана пам'яткою архітектури припинення обслуговування будівлі могло б нанести державі збитки та у зв'язку з пред'явленням постачальниками рахунків на оплату безпосередньо балансоутримувачу (позивачу).

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою відшкодування збитків, які виникли в результаті оплати комунальних послуг.

Позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі - 677 008,52 грн.

Суд не погоджується з доводами позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, постановою № 13/181 від 15.02.2012р. Вищого господарського суду України було встановлено, що після проведення реєстрації зазначеної мирової угоди (по цивільній справі № 2-1102-1/2010) у КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна» у реєстрі прав власності у графі «форма власності» зазначено, що форма власності майна державна. Це підтверджується витягом про реєстрацію № 26830193 від 27.07.2010р.

Балансоутримувачем будівлі 9 по вулиці Суворова є позивач і саме з ним оформлені відповідні договору щодо надання комунальних послуг. Доказів протилежного суду не надано.

Враховуючи викладене, у відповідача відсутні підстави для укладення з відповідними підприємствами договорів на отримання комунальних послуг щодо будівлі, яка не перебуває у його розпорядженні.

Таким чином, сплачуючи грошові кошти за надання комунальних послуг позивач виконував обов'язки балансоутримувача будівлі та зобов'язання за договорами з постачальниками комунальних послуг.

Суд бере до уваги, що після передачі будівлі за Актом (з виконання мирової угоди) корпорація (відповідач) пропонувала переукласти договори комунальних послуг і первісно академія (позивач) направила листи постачальникам про припинення договорів, які потім відкликала.

Приймаючи до уваги, що академія, як балансоутримувач, зобов'язана вчиняти дії направлені на утримання будівлі запобігаючи погіршенню її стану, і у випадку можливості доступу до будівлі зобов'язана була нести такі витрати.

При цьому суду повідомлено, що жодні дії направлені на передачу (повернення) будівлі власнику у законне володіння жодним з державних органів (установ), в тому числі органами прокуратури, не вчиняються, а сама будівля охороняється силами корпорації і ніким не використовується.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Крім того, необґрунтованими є посилання позивача на те, що грошові кошти у розмірі - 677 008,52 грн. є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Позивач не довів та не надав суду доказів, які б підтверджували наявність вини відповідача у спричиненні збитків позивачу у розмірі - 677 008,52 грн., порушення його цивільного права, тощо Також, відсутній причинно-наслідковий зв'язок, між діями відповідача та настанням визначеної позивачем шкоди.

Щодо посилання позивача, як на підставу стягнення грошових коштів, на ч. 3 ст. 390 ЦК України, слід зазначити наступне.

Частиною 3 ст. 390 ЦК України добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів.

Оскільки, власником будівлі є держава, судового рішення, яке б вказувало на інше суду не надано, посилання на норму, яка регулює відносини між власником та володільцем майна є необґрунтованим.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, позивач не надав суду належних доказів, які б підтверджували викладені в позовній заяві обставини та підстави стягнення з відповідача грошових коштів не підтвердив.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати понесені позивачем щодо сплати судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 901 ЦК України, ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 21 травня 2013 року.

Суддя І.Д. Курдельчук