Рішення № 31323210, 07.05.2013, Заводський районний суд міста Луганська (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Луганська)

Справа № 437/3687/13ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2013 року Ленінський районний суд міста Луганська

в складі: головуючого судді Вінтоняк Н.Д.

при секретарі: Середа Г.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська цивільну справу за позовом Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за надання послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання, -

ВСТАНОВИВ:

06 березня 2013 року ЛМКП «Теплокомуненерго» звернулося до Ленінського районного суду м. Луганська із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за надання послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач постачає теплову енергію в квартиру відповідачів за адресою: АДРЕСА_1. Між сторонами склалися фактичні договірні відносини з приводу надання житлово-комунальних послуг на підставі відкритого особового рахунку НОМЕР_1. З оборотної відомості даного рахунку вбачається, що відповідачі своєчасно розрахунки за надану теплову енергію не здійснювали, у зв'язку з чим виникла заборгованість по сплаті за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період 01 липня 1996 року по 01 жовтня 2011 року у сумі 15152,76 грн.

Відповідачі зобов'язані сплатити за спожиті послуги, а позивач має право вимагати від відповідачів виконання обов'язку щодо оплати наданих послуг.

Ухвалою Ленінського районного суду від 23 березня 2012 року судовий наказ від 26 грудня 2011 року скасовано у зв'язку з наявністю між сторонами спору про право, який повинен вирішуватися в судовому порядку.

Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідачів заборгованість за послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання в сумі 15152,76 грн., а також витрати по сплаті судового збору.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, до початку судового засідання подав до суду заяву про розгляд справи у відсутність, позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, подали заяву про розгляд справи у відсутність, просили при розгляді справи застосувати трирічний строк звернення до суду.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Правовідносини у сфері житлово-комунальних послуг регулюються Конституцією України, Житловим Кодексом, Законом України „Про житлово-комунальні послуги", Законом України „Про теплопостачання", іншими нормативно-правовими актами.

Згідно преамбули Закону України „Про житлово-комунальні послуги" №1875-ІV від 24.06.2004 року цей Закон визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 13 Закону від 24 червня 2004 р. N 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Статтями 20, 21 зазначеного Закону визначені права та обов'язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. При цьому, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком - оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, зокрема не пізніше 20 числа кожного місяця вносити плату за користування жилим приміщенням (квартплату) та за комунальні послуги. Обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Такі ж права та обов'язки встановлені і вищевказаними Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків.

Судом встановлено, що позивач здійснює свою господарську діяльність з метою теплопостачання житлового фонду.

Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1, отже він є споживачем послуг, які надає позивач, та на нього покладається обов'язок щодо оплати наданих послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, оплата послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання ОСОБА_1 проводилася нерегулярно, внаслідок чого по особовому рахунку НОМЕР_1 утворилася заборгованість за період з 01.07.1996 року по 01.10.2012 року у розмірі 15152,76 грн. (а.с. 5-8).

Відповідно до ст.. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін.

Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Відповідно ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та також передбачено Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення споживач зобов'язаний:

укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку.

Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово- комунальну послугу.

Сама по собі відсутність письмового договору між сторонами не може бути підставою для відмови в позові про стягнення заборгованості за фактично надані послуги.

Отже, відповідач ОСОБА_2 не може вважатися споживачем послуг по отриманню теплової енергії та гарячого водопостачання, оскільки вона не є власником квартири, а користування послугами не може служити підставою для відповідальності за порушення оплати таких послуг. Тому вона не може нести відповідальність за порушення оплати послуг по отриманню теплової енергії та гарячого водопостачання власником квартири - відповідачем ОСОБА_1.

З цих підстав суд вважає, що в задоволені позовних вимог відносно відповідача ОСОБА_2 слід відмовити.

За таких обставин, на ОСОБА_1 як власника квартири покладається обов'язок погасити заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованість за надані послуги за період з 01.07.1996 року по 01.10.2011 року.

Згідно ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У заяві відповідач просив застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення з нього заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу 26 грудня 2011 було видано судовий наказ про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання з ОСОБА_1 ОСОБА_2, який ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська від 23 березня 2012 року було скасовано, оскільки судом було встановлено наявність між сторонами спору про право (а.с. 3).

Згідно вимог ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Отже, саме з дати звернення позивача до суду з заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості починається перебіг трирічного строку звернення до суду за захистом порушених прав позивача.

Оскільки відповідач наполягав на застосуванні строку позовної давності, то у позовних вимогах ЛМКП «Теплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання за період з 01.07.1996 року по 25.12.2008 року позивачу слід відмовити у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Виходячи з наведеного, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача суму заборгованості за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання за період з 26 грудня 2008 року по 01 жовтня 2011 року у розмірі 7439,14 грн.

Враховуючи вимоги ч.1 ст. 88 ЦПК України, яка встановлює, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено, суд присуджує стягнення судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, у сумі 112,62 грн. з відповідача ОСОБА_1

Керуючись ст. ст. 256, 257, 267, 526, 541-543, 625 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 10, 11, 15, 57, 60, 61, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» (Код 24047779, р/р 2600337912501, МФО 300272, відділення № 1 ПАТ «Енергобанк» в м. Луганську) суму боргу за надані послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання за період з 26 грудня 2008 року по 01 жовтня 2011 року у сумі 7439 (сім тисяч чотириста тридцять дев'ять ) гривень 14 (чотирнадцять) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» (Код 24047779, р/р 2600337912501, МФО 300272, відділення № 1 ПАТ «Енергобанк» в м. Луганську) витрати по сплаті судового збору в сумі 112 гривень 62 копійок.

У задоволенні позовних вимог Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за надання послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання за період з 01 липня 1996 року по 25 грудня 2008 року - відмовити у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

У задоволенні позовних вимог Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за надання послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання - відмовити за необгрунтованістю.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд міста Луганська шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя: Н.Д. Вінтоняк