Рішення № 31321826, 21.05.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 травня 2013 року Справа № 913/1156/13

Провадження №8/913/1156/13

За позовом Комунального підприємства "Спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство" "Ровенькитеплокомуненерго", м. Ровеньки Луганської області,

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Ровеньки Луганської області, -

про стягнення 2563 грн. 22 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача - Забудько О.В. - юрисконсульт, - довіреність №267 від 03.04.13 року;

від відповідача - представник не з'явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з опалення у сумі 2063,40 грн., інфляційних нарахувань у сумі 366,83 грн. та 3% річних у сумі 132,99 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання теплової енергії №23, укладеного між сторонами 01.10.07 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 07.05.13 року до 21.05.13 року - у зв'язку з неявкою сторін та невиконанням ними вимог суду про надання документів та доказів.

До початку судового засідання 21.05.13 року від позивача надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні позивач подав заяву про уточнення позовних вимог (вих. №374 від 20.05.13 року), згідно якій просить суд стягнути з відповідача:

основний борг у сумі 2063,40 грн. (без визначення періоду його утворення);

інфляційні втрати у умі 339,79 грн. (без визначення періоду);

3% річних у сумі 153,09 грн. (без визначення періоду).

До заяви додано розрахунок заборгованості, з інфляційними нарахуваннями, 3% річних по ПП ОСОБА_1, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, за послуги тепло-забезпечення по КП "СТП "Ровенькитеплокомуненерго", з якого вбачається, що:

1)позивач за період з жовтня 2007 року по лютий 2013 року надав на користь відповідача послуг з тепло-забезпечення на загальну суму 10802,62 грн.;

2)вартість цих послуг відповідач станом на березень 2012 року сплатив частково, а саме: у розмірі 8739,22 грн.;

3)з розрахунку видно, що станом на лютий 2012 року основний борг був відсутній та виник, починаючи з березня 2012 року, а у спірній сумі утворився станом на лютий 2013 року;

4)3% річних позивачем нараховані з період з жовтня 2007 року по грудень 2012 року у сумі 153,09 грн.;

5)інфляційні втрати позивач нарахував за період з жовтня 2007 року по листопад 2012 року у сумі 339,79 грн..

З урахуванням викладеного загальна сума позову становить:

основний борг - 2063,40 грн. (10802,62 грн. - 8739,22 грн.);

3% річних - 153,09 грн.;

інфляційні нарахування - 339,79 грн., - а разом 2556,28 грн.

Дослідження судом цієї заяви показало, що вона взагалі не містить посилання на період, за який позивач просить стягнути зазначені у ній суми, - тобто заява не відповідає приписам ст.22 та п.3 ч.2 ст. 54 ГПК України, а тому при вирішенні цього спору не приймається судом до уваги.

З огляду на викладене суд вирішує спір, виходячи з первісно заявлених періоду та суми позовних вимог.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судових слухань, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1;42; та ін.).

Оператор поштового зв'язку станом на день розгляду цієї справи повернув до суду письмове повідомлення про вручення особисто відповідачеві ухвали суду про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду.

За таких обставин у суду маються підстави для висновку, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судових слухань.

В ході розгляду спору виникла потреба в уточненні прізвища відповідача.

Так, згідно витягу з ЄДР АВ за №339107 від 25.04.13 року станом на вказану дату прізвище відповідача - Фізичної особи-підприємця відповідача зазначено як ОСОБА_1, а не ОСОБА_1.

На вимогу суду Управління державної міграційної служби України у Луганській області надало довідки від 26.04.13 року та від 15.05.13 року, згідно яким відповідач змінила прізвище з "ОСОБА_1" на "ОСОБА_1".

Зазначену обставину суд врахував при винесенні цього рішення.

Позивач не заперечив проти розгляду справи за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.ст.43,22,32-34,36,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути спір по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

01.10.07 року між позивачем (далі - підприємство) та відповідачем (споживач) у простій письмовій формі укладено договір про поставку теплової енергії №23, відповідно до якого підприємство зобов'язується поставляти споживачу теплову енергію відповідно до умов цього договору, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати її вартість у строки та на умовах, визначених цим договором (п.1.1).

Теплова енергія постачається у приміщення (будівлі), вказані у додатку №1 до цього договору (п.1.2).

Споживач зобов'язаний сплачувати вартість теплової енергії в установлені договором терміни у повному обсязі (п.2.2.1).

Підприємство має право вимагати від споживача відшкодування збитків, спричинених ним шляхом допущених порушень (п.2.3.5).

Розрахунок за поставлену теплову енергію здійснюється у грошовій формі (п.3.1), згідно затвердженим тарифам з розрахунку 351,73 грн. за 1 Гкал (п.3.2), щомісячно, впродовж 3-х днів від дня отримання рахунку (п.3.5).

У разі невиконання або неналежного виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством (п.4.1).

У випадку порушення термінів оплати за поставлену теплову енергію споживач сплачує підприємству пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов'язань за кожний день прострочення (п.4.5).

Договір набирає чинності від дня його підписання сторонами та діє упродовж 3-х років та пролонговується на кожний наступний рік, якщо жодна зі сторін не заявить про бажання його розірвати не менше, ніж за 15 днів до моменту закінчення терміну його дії (п.8.1) (а.с.5-6,7).

На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав до справи:

рахунки за період з жовтня 2007 року по лютий 2013 року, кожен з яких містить докази його отримання особисто відповідачем (а.с.8-26);

акти включення/підключення споживача від/до теплопостачальної мережі позивача у опалювальні сезони 2011-2012 та 2012-2013 років (а.с.34-35).

Відповідач шляхом підписання акту взаємозвірки від 17.05.13 року визнав факт наявності у нього станом на 01.03.13 року основного боргу перед позивачем у сумі 2063,40 грн., а значить і усіх нарахувань на нього, встановлених чинним законодавством.

Підставою для звернення позивача з цим позовом до суду став факт ухилення відповідача від повного погашення основного боргу у розмірі 2063,40 грн., на який він, керуючись умовами договору та чинним законодавством, нарахував: інфляційні нарахування у сумі 366,83 грн. та 3% річних у сумі 132,99 грн., а разом 2563,22 грн. (2063,40 грн. + 366,83 грн. + 132,99 грн.), які він просить стягнути з відповідача.

Останній позов не спростував та не оспорив.

ІІ.Заслухавши позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

За загальним правилом договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

З норми, викладеної у частині 1 ст. 179 Господарського кодексу України, а також аналізу спірного договору вбачається, що він належить до числа господарських договорів.

Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобов'язань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ).

Відповідно до ст.526 ЦКУ (ст.193 ГК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Конкретний термін сплати вартості отриманої теплової енергії сторони визначили у пункті 3.5 договору.

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу у вигляді його різновиду - договору енергопостачання.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.275 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст. 662, 663 ЦКУ та 276 ГКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість теплової енергії.

З огляду на викладене відповідач, отримавши від позивача теплову енергію на вищезгадану суму, повинен був, керуючись приписами ст. 692 Цивільного кодексу та частин 6-7 ст. 276 Господарського кодексу України, у визначений договором строк оплатити її вартість, однак не зробив цього, - а значить - припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Суд вважає належним чином встановленим факт невиконання відповідачем основного грошового зобов'язання за договором №23 про постачання теплової енергії від 01.10.07 року у сумі 2063,40 грн.

Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов'язань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

При вирішенні питання про стягнення встановленого індексу інфляції та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд при вирішенні спору приймає до уваги те, що у нього відсутні правові та фактичні підстави для застосування ч.3 ст.267 ГК України.

Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 Цивільного та ст. 20 Господарського кодексів України.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до приписів ст.ст.44 та 49 ГПК України суд сплату судового збору покладає на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст.11.16,509,525,526,529,530,549,611,612,614,623-625,655,692 Цивільного кодексу України, ст.ст.173,193,227,232,275,276 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України від 20.05.99 року №686-ХІУ "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", керуючись ст.43,ч.3 ст.22,ст.ст.32-34,43,44,49,75, 82, п.3 ст.83 та ст.ст.84-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, - на користь Комунального підприємства "Спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство" "Ровенькитеплокомуненерго", ідентифікаційний код 35100378, яке знаходиться за адресою: місто Ровеньки, кв. Шахтарський, №б/н Луганської області, - основний борг за послуги з поставки теплової енергії у сумі 2063 (дві тисячі шістдесят три) грн. 40 коп., 3% річних у сумі 132 (сто тридцять дві) грн. 99 коп., інфляційні нарахування у сумі 366 (триста шістдесят шість) грн. 83 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 21.05.13 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 22 травня 2013 року.

Суддя А.П.Середа