Рішення № 31321639, 14.05.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.05.2013р. Справа № 905/1879/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Макарової Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Эффект», м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія», Філії «Імперія 1», «Імперія 2», Донецька область, м. Димитрів

про: стягнення 29035грн. 50коп.

За участю представників сторін

від позивача - Івченко О.О. (довіреність №14/13 від 03.01.2013р.);

від відповідача - не з'явився;

СУТЬ СПОРУ

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю «Эффект», м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія», Філії «Імперія 1», «Імперія 2», Донецька область, м. Димитрів про стягнення 29035грн. 50коп., що складається з суми основного боргу в розмірі 25909грн.43коп., штрафу в сумі 259грн.09коп. та пені в сумі 2866грн.98коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором постачання товару №45а/10-09 від 01.10.2009р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.

14.05.2013р. позивач через канцелярію суду надав заяву, якою на підставі ст.ст. 22 ГПК України просить суд прийняти відмову від позовних вимог в частині стягнення пені.

Також 14.05.2013р. позивач надав суду письмові клопотання від 14.05.2013р., за якими стверджує, що правовідносини сторін здійснювалися за договором №45а/10-09 від 01.10.2009р., за бухгалтерським обліком Товариства з обмеженою відповідальністю «Эффект» заявлена сума боргу виникла саме за визначеними у позові накладними.

У зв'язку з неявкою відповідача, з метою надання йому права на захист, справа слуханням відкладалась на 14.05.2013р., але відповідач у судові засідання не з'явився, своєї позиції по суті спору до відома суду не довів.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідань. Ухвали суду направлялися Товариству з обмеженою відповідальністю «Імперія» код ЄДРПОУ 26553044 за адресою, вказаною у позові, Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 04.04.2013р. - 85327, Донецька обл., м.Димитрів, м-р Світлий, 2. Достовірність відомостей з Єдиного державного реєстру встановлена ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

За змістом п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. В разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Під час судового засідання 14.05.2013р. позивач підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про відмову від позовних вимог в частині стягнення пені, повідомив про відсутність будь-яких додаткових доказів в обґрунтування власної позиції по суті спору.

Суд відзначає, що відсутність представника відповідача в судовому засіданні не може перешкоджати здійсненню судом правосуддя в установлені законом строки. Про необхідність витребування від сторін будь-яких інших доказів, надання додаткових доказів, без яких неможливо розглянути дану справу, до суду не заявлялося.

З врахуванням вищенаведеного, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Вислухавши під час судового засідання представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

01.10.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Імперія» (покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Эффект» (постачальником) був укладений договір постачання товару №45а/10-09 (далі-договір) із протоколом розбіжностей до нього, за яким постачальник зобов'язується поставляти товар відповідно до поданого покупцем замовлення, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість.

Відповідно до п. 2.4. ціна товару встановлюється виключно на підставі погодженої сторонами специфікації додаток №2, документи які містять ціну що не відповідає погодженій специфікації, не приймаються покупцем, а постачальник вважається таким, що зазначені документи не надав.

Згідно пункту 6.3 договору, ціна на товар визначається на підставі погодженої сторонами специфікації (прайс-листів) та може бути змінена винятково по попередньому узгодженню з покупцем не менш ніж за 10 робочих днів до зміни. Нова специфікація (прийс-листи) набирає чинності з дня її підписання обома сторонами, при цьому попередня втрачає силу виключно в частині, що суперечить новій специфікації. У випадку, якщо супровідні документи на товар товарна накладна або рахунки постачальника містять вказівку на ціну товарів, що вище ціни, зазначеної в погодженій сторонами специфікації, то діє ціна зазначена в погодженій (-их) специфікації (-ях).

Пунктом 6.4 договору, в редакції протоколу розбіжностей до нього, сторони дійшли згоди щодо порядку розрахунків, а саме покупець перераховує кожні грошові кошти на розрахунковий рахунок продавця на протязі 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту приймання-передачі товару та підписання накладної про прийняття товару.

Згідно із п. 8.1 договору, договір діє з моменту його підписання сторонами до 31.12.2010р.

Пунктом 8.2 договору, дія договору припиняється з закінченням терміну його дії та після виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

У подальшому сторони узгодили пролонгацію договору до 31.12.2013р.

Як стверджує позивач у позові та у клопотаннях від 14.05.2013р., за договором №45а/10-09 від 01.10.2009р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 31657грн. 15коп., відповідач розрахувався частково на суму у розмірі 5747грн. 72коп., враховуючи, що перерахування коштів здійснювалося відповідачем без конкретного призначення платежу, розподіл сплачених коштів відповідно до бухгалтерського обліку ТОВ «Эффект» здійснювався в рахунок більш ранніх поставок, через що за бухгалтерським обліком позивача заявлена сума боргу виникла за товар, поставка якого здійснювалася відповідачу за видатковими накладними №АФ-3 від 29.02.2012р., №АФ-2 від 29.02.2012р., №АМ-2509 від 08.02.2012р., №АМ-4621 від 15.02.2012р., №АМ-9186 від 29.02.2012р., №АМ-1335 від 09.01.2012, №АМ-400 від 01.02.2012р., №АМ-6269 від 26.01.2012р., №АФ-2476 від 08.02.2012р., №АФ-2475 від 08.02.2012р., №АМ-9187 від 29.02.2012р., №АМ-2076 від 11.01.2012р.

Позивач 12.09.2012р. направив відповідачу претензію № 013/155 від 12.09.2012р. з вимогою сплатити суму боргу, яка залишена без задоволення.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов наступних висновків:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом позову є стягнення суми боргу у розмірі 25909грн.43коп., штрафу в сумі 259грн.09коп. та пені в сумі 2866грн.98коп. Підставою позову є договір поставки товару № 45а/10-09 від 01.10.2009р. Як стверджує позивач у позові та наданому суду клопотанні від 14.05.2013р., спір виник у зв'язку з несплатою відповідачем товару, поставка якого здійснювалася саме за накладними №АФ-3 від 29.02.2012р., №АФ-2 від 29.02.2012р., №АМ-2509 від 08.02.2012р., №АМ-4621 від 15.02.2012р., №АМ-9186 від 29.02.2012р., №АМ-1335 від 09.01.2012, №АМ-400 від 01.02.2012р., №АМ-6269 від 26.01.2012р., №АФ-2476 від 08.02.2012р., №АФ-2475 від 08.02.2012р., №АМ-9187 від 29.02.2012р., №АМ-2076 від 11.01.2012р.

Договір № 45а/10-09 від 01.10.2009р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків визначених ним, за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

За змістом вказаного договору відомості про найменування товару відсутні, у п. 2.4 договору передбачено, що ціна товару визначаються сторонами в специфікації.

В матеріалах справи відсутня оформлена єдиним документом специфікація до договору № 45а/10-09 від 01.10.2009р., але в матеріалах справи наявні видаткові накладні, які містять найменування товару, його кількість та вартість.

За письмовими клопотаннями позивача, які надані суду 14.05.2013р., всі правовідношення сторін з поставки товару здійснювалися в межах договору № 45а/10-09 від 01.10.2009р.

У спірних накладних є посилання на те, що вони (накладні) складені саме згідно умов договору № 45а/10-09 від 01.10.2009р.

Наразі матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що між сторонами існує інший договір, ні ж той, на який посилається позивач, і який є у матеріалах справи.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні -покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, позивач у виконання умов договору № 45а/10-09 від 01.10.2009р. за видатковими накладними №АФ-3 від 29.02.2012р., №АФ-2 від 29.02.2012р., №АМ-2509 від 08.02.2012р., №АМ-4621 від 15.02.2012р., №АМ-9186 від 29.02.2012р., №АМ-1335 від 09.01.2012, №АМ-400 від 01.02.2012р., №АМ-6269 від 26.01.2012р., №АФ-2476 від 08.02.2012р., №АФ-2475 від 08.02.2012р., №АМ-9187 від 29.02.2012р., №АМ-2076 від 11.01.2012р. поставив відповідачу товар - алкогольні напої, всього на загальну суму 25910грн. 39коп.

Факт отримання товару за вказаними накладними підтверджується підписами представників відповідача, які скріплені печаткою відповідача в графі «одержав», зразки підписів уповноважених осіб з боку відповідача на приймання товару, а також зразки відбитків печаток ТОВ «Імперія» відображені у наявній в матеріалах справи генеральній довіреності.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару, отже суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору № 45а/10-09 від 01.10.2009р

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 6.4 договору в редакції протоколу розбіжностей до нього, покупець перераховує грошові кошти на розрахунковий рахунок продавця на протязі 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту приймання-передачі товару та підписання накладної про прийняття товару.

Враховуючи передбачені п.6.4. умови договору в редакції протоколу розбіжностей щодо строків оплати: за видатковою накладною №АМ-1335 від 09.01.2012р. строк оплати для відповідача наступив 30.01.2012р., а вже з 31.01.2012р. почалося прострочення виконання зобов'язання; за видатковою накладною №АМ-2076 від 11.01.2012р. строк оплати товару для відповідача наступив 01.02.2012р., а вже з 02.02.2012р. почалося прострочення виконання зобов'язання; за видатковою накладною №6269 від 26.01.2012р. строк оплати товару для відповідача наступив 16.02.2012р., а вже з 12.02.2012р. почалося прострочення виконання зобов'язання; за видатковою накладною №АМ-400 від 01.02.2012р. строк оплати товару для відповідача наступив 22.02.2012р., а вже з 23.02.2012р. почалося прострочення виконання зобов'язання; за видатковими накладними №АМ-2509 від 08.02.2012р., №АФ-2476 від 08.02.2012р., №АФ-2475 від 08.02.2012р. строк оплати для відповідача наступив 29.02.2012р., а вже з 01.03.2012р. почалося прострочення виконання зобов'язання; за видатковою накладною №АМ-4621 від 15.02.2012р. строк оплати товару для відповідача наступив 07.03.2012р., а вже з 08.03.2012р. почалося прострочення виконання зобов'язання; за видатковими накладними №АФ-3 від 29.02.2012р., №АФ-2 від 29.02.2012р., №АМ-9186 від 29.02.2012р., №АМ-9187 від 29.02.2013р. строк оплати для відповідача наступив 21.03.2012р., а вже з 22.03.2012р. почалося прострочення виконання зобов'язання;

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Докази сплати суми заборгованості за товар в розмірі 25909грн.43коп. суду не надані, заявлений розмір боргу підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою за підписом генерального директора та головного бухгалтера ТОВ «Эффект» відносно заборгованості відповідача перед позивачем станом на 14.05.2013р., у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу в сумі 259грн. 90коп., який нарахований через прострочення оплати товару, отриманого відповідачем за накладними №АФ-3 від 29.02.2012р., №АФ-2 від 29.02.2012р., №АМ-2509 від 08.02.2012р., №АМ-4621 від 15.02.2012р., №АМ-9186 від 29.02.2012р., №АМ-1335 від 09.01.2012, №АМ-400 від 01.02.2012р., №АМ-6269 від 26.01.2012р., №АФ-2476 від 08.02.2012р., №АФ-2475 від 08.02.2012р., №АМ-9187 від 29.02.2012р., №АМ-2076 від 11.01.2012р.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Зокрема, у ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Також у п. 4 ст. 231 вказаного Кодексу встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Так, згідно п. 7.6 договору в редакції протоколу розбіжностей до нього, у випадку порушення строків оплати поставленого товару більш як на 10 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 1% від суми заборгованості. Постачальник має право призупинити постачання товару до повного погашення покупцем суми заборгованості та/або вивезти неоплачений товар після підписання сторонами акту звірки взаємних розрахунків.

Отже, укладаючи договір, сторони узгодили міри відповідальності, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст.610 Цивільного кодексу України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки відповідно до матеріалів справи є очевидним, що відповідач прострочив виконання обов'язку з оплати продукції, отриманої за спірними накладними більш ніж на 10 календарних днів, це обумовлює правомірність застосування до останнього господарських санкцій, передбачених п.7.6 договору.

Слід відзначити, що відповідно до п. 7.6 договору зміст штрафу встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу виходячи з кількості днів прострочення виконання зобов'язань.

Перевіривши правильність нарахування позивачем суми штрафу суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених в цій частині вимог.

Посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідачем щодо оплати поставленої продукції позивач у позові просив суд стягнути з відповідача суму пені в розмірі 2866грн.98коп., нараховану на суму боргу 25909грн.43коп. за період з 01.06.2012р. по 25.02.2013р.

14.05.2012р. позивач звернувся до суду із клопотанням про відмову від позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 2866грн.98коп. Підстав, за яким суд не приймає відмови заявника від вказаних вимог, не вбачається.

З урахуванням викладеного, суд приймає відмову позивача від позову в частині стягнення пені в сумі 2866грн.98коп. та відповідно до ч. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України припиняє провадження по справі в цій частині вимог.

Суд відзначає, що ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК). Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору. Такої ж самої правової позиції дотримується Пленум ВГСУ у своїй постанові № 7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України».

У в зв'язку з відмовою позивача від позовних вимог в частині стягнення пені, судові витрати, сплачені позивачем у відповідній частині відшкодуванню та поверненню не підлягають.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог. Наведене правило застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 216, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Эффект», м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія», Донецька область, м. Димитрів про стягнення суми основного боргу в розмірі 25909грн.43коп. та штрафу в сумі 259грн.09коп. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія» (адреса: 85327, Донецька область, м. Димитрів, м-р Світлий, будинок 2, код ЄДРПОУ 26553044) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Эффект» (адреса: 83121, м. Донецьк, вул. Собінова, будинок 2-б, код ЄДРПОУ 22016013) суму боргу у розмірі 25909грн.43коп. та штраф в сумі 259грн.09коп., а також витрати на оплату судового збору в розмірі 1550грн. 62коп.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Припинити провадження в частині стягнення пені в сумі 2866грн.98коп., у зв'язку з відмовою позивача від позовних вимог в цій частині.

У судовому засіданні 14.05.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 18.05.2013р.

Суддя Ю.В. Макарова