Рішення № 31321196, 20.05.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.05.2013Справа № 901/1335/13За позовом Державного підприємства "Керченський морський торгівельний порт"

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Алдігор"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державної фінансової інспекції в АР Крим

про стягнення 889 202,86 грн.

Суддя С.С. Потопальський

Представники:

від позивача - Красильникова В.З., довіреність № 127 від 23.11.2012, начальник юридичної служби порту, паспорт серії ЕС 687539, представник;

від відповідача - не з'явився;

від третьої особи - не з'явився;

Суть спору: Державне підприємство «Керченский морський торговельний порт» звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алдігор» з вимогою про стягнення з відповідача збитків у розмірі 889202,86 грн. за договором № 172-МТС на постачання паливно-мастильних матеріалів від 26.11.2010, укладеного між сторонами.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідачем порушені умови договору в частині встановленої в пункті 5.2 договору та специфікації вартості товару, яка визначена за результатами тендеру, а також порушено приписи ч. 5. ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель».

Відповідач у наданому відзиві на позов від 07.05.2013 проти позовних вимог заперечував по мотивам вказаним у відзиві, основні з яких ґрунтуються на тому, що відсутні підстави для застосування заходів відповідальності, якими є стягнення збитків, не доведеність вини відповідача і відсутність збитків у позивача.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

26.11.2010 між ДП «КМТП» та ТОВ «Алідгор» був укладений договір купівлі-продажу №172-ОМТС, та підписана специфікація, згідно до якої продавець здійснює постачання наступних видів паливо-мастильних матеріалів (далі-ПММ) - дизельного пального ДСТУ 3868-99 у кількості 1077840 л за ціною 7,30 грн., вартістю 7868232,00 грн., бензину автомобільного марки А-95 ДСТУ 4063-2001 у кількості 25000,00 л. за ціною 7,90 грн., вартістю 197500,00 грн., бензину автомобільного марки А-80 ДСТУ 4063-2001 у кількості 40500 л ціною 7,20 грн., вартістю 291600,00 грн., пічне паливо ТУУ 22340203.008 у кількості 400000,00 л за ціною 5,39 грн. вартістю 2156000,00 грн., та мастила: ГОСТ 8581-78 марки М-10Г2К - 16130 л за ціною 9,80 грн. вартістю 158074,00 грн.; ГОСТ 8581-78 марки М-10ДМ у кількості 5000 л за ціною 11,70 грн., вартістю 58500,00 грн., ТУ У 23.2-31852954-006-2003 марки М-20Г2ЦС у кількості 2500 л., за ціною 15,20 грн., вартістю 38000,00 грн., ТУУ 23.2-31852954-003 марки ТАД 17 И, у кількості 200 кг за ціною 18,50 грн. вартістю 3700,00 грн., ГОСТ 12337-84 марки М14Г2ЦС у кількості 4000,00 кг, за ціною 15,60 грн., вартістю 62400,00 грн., ГОСТ 20799-88 марки И-20Ау кількості 5000 л за ціною 11,20 грн., вартістю 56000,00 грн., ГОСТ 1033-79 солідол Ж у кількості 100 кг за ціною 12,80 грн., вартістю 1280,00 грн., ГОСТ 21150-87 марки литол-24 у кількості 200 кг за ціною 20,80 грн., вартістю 41600,00 грн., ГОСТ 20799 марки И-40А у кількості 5000 л за ціною 12,20 грн., вартістю 61000,00 грн., ТУУ 23.2-3185954-002 марки ТАП-15В у кількості 200 кг за ціною 14,20 грн., вартістю 2840,00 грн.

В специфікації сторони зазначили, що ціна на товар може змінюватися в залежності від ціни пального на ринку.

22.12.2010 відповідач звернувся до позивача з листом № 67 про неможливість виконання зобов'язань за договором з проханням прийняти рішення про можливе укладання додаткової угоди про зміну ціни. Свої пропозиції відповідач обґрунтовує різким зростанням цін на пальне у грудні 2010, що підтверджується ціновою довідкою Керченського підприємства Торгово-промислової палати Криму, листом відділу статистики в м. Керчі.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно ч.5 ст.180 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

За правилами ст.189 ГК України ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору.

Статтею 632 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до п. 1. ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Ситуація з ринком пального вплинула на баланс інтересів договору, стала тією істотною обставиною для сторін договору, яка давала підстави для внесення відповідних змін у договір.

З урахуванням зазначених обставин, та відповідно до п.8.4 договору, 22.12.2010 сторони уклали додаткову угоду №1 до договору, відповідно до якої зазначили, що вартість товару встановлюється відповідно до статті 632 ЦК України. На момент укладення договору вартість товару визначена за результатами тендеру та зазначена у специфікації. У випадку суттєвої зміни обставин, яки мають вплинути на виконання зазначеного договору, у відповідності за статтею 652 ЦК України, вартість договору визначається виходячи з діючій номенклатури ринку з реалізації паливно-мастильних матеріалів. Документами, що підтверджують суттєву зміну обставин, що впливають на виконання договору, є цінова довідка ТПП України або її регіонального відділення, довідка з відділу статистики в м.Керчі про діючи ціни на ПММ. Про зміну ціни по ППМ внаслідок суттєвої зміни обставин, продавець письмово повідомляє покупця з надання підтверджуючих документів. Покупець протягом одного дня з моменту отримання підтверджуючих документів у випадку не прийняття зміни ціни на товар письмово повідомляє продавця. При відсутності такого повідомлення зміна ціни вважається прийнятою покупцем.

Як свідчать матеріали справи, сторони при укладенні додаткової угоди досягли згоди щодо її умов, свідомо здійснили своє волевиявлення, про що свідчать підписи уповноважених представників сторін та печатки.

Додаткова угода № 1 від 22.12.2011 не визнана судом недійсною (нікчемною).

Частина 1статті 215 ЦК України встановлює, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно приписів статті 203 ЦК України, зміст правочину (його умови) насамперед не повинен суперечити вимогам як Цивільного кодексу, так і інших актів цивільного законодавства, прийнятих на основі Конституції України.

В подальшому, відповідач неодноразово, листами від 20.01.2011 №72, від 18.02.2011 № 1904, від 03.2011 № 21 звертався до позивача з проханням змінити ціни на пальне та надавав документальне підтвердження зростання ціни.

На підставі Додаткової угоди № 1 від 22.12.2011 з урахуванням пропозиції відповідача позивач отримував ПММ за ціною вищою, ніж зазначено у специфікації.

За результатами планової ревізії фінансово - господарської діяльності Державного підприємства «Керченський морський торговельний порт» проведеної Контрольно- ревізійним управлінням в АР Крим відповідності сплаченої вартості товарів умовам укладеного договору від 26.11.2010 № 172-ОМТС встановлено, що в порушення статті 629 Цивільного кодексу України ДП «КМТП» придбане пальне за ціною вище, ніж зазначено у специфікації та у тендерній пропозиції. Зазначене є порушенням пункту 5 статті 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» від 01.06.2010 № 2289-УІ та призвело до завищення витрат ДП «КТМП» на загальну суму 889202,91 грн., що завдало підприємству збитків на зазначену суму.

19.08.2011 Контрольно-ревізійним управлінням в АРК на адресу позивача спрямовані вимоги № 01-05-14-14/7892 про усунення виявлених порушень.

На виконання пункту 7 вимоги Контрольно - ревізійного управління в АРК позивачем пред'явлено до відповідача позов про стягнення збитків у розмірі 880202,86 грн.

Обґрунтовуючи пред'явлений до стягнення з відповідача розмір збитків позивач посилається на вимоги діючого законодавства, зокрема положення ст. 22 ЦК України, ст. 224 ГК України, ст. 40 ч. 5 Закону України "Про здійснення державних закупівель ".

Частиною 2 статті 22 Цивільного кодексу України визначено поняття збитків, до яких відносяться доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ч.1 ст.224 ЦК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.1 ст.623 ЦК України обов'язок відшкодування збитків у разі порушення договірних зобов'язань покладені на боржника - особу, яка припустила порушення. Підставою для застосування заходів відповідальності, яким є стягнення збитків у розумінні ст.611 ЦК України та ст.ст.216, 217 ГК України, є склад правопорушення, який утворюється наступними елементами: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона.

Таким чином, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків (упущеної вигоди), необхідно наявність чотирьох складових цивільних правовідносин: протиправна поведінка; збитки; причинний зв'язок між протиправною дією, поведінкою боржника та збитками; вина. При відсутності хоча б однієї складової цивільна відповідальність не настає.

Правопорушенням є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на будь-яку форму права і за яку чинним законодавством передбачено відповідальність.

Визначення особи як правопорушника нероздільно пов'язано з необхідністю доведення наявності причинно - наслідкового зв'язку між винною дією особи та настанням негативних наслідків.

Вина є умовою відповідальності за правопорушення, тобто винною дією є невиконання, неналежне виконання або відмова від виконання зобов'язання.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алдігор» посилається на те, що у зв'язку із різким зростанням цін на паливо мастильні матеріали, діяльність відповідача за договором є збитковою, оскільки передбачити або запобігти різкому зростанню цін ТОВ «Алдігор» не мало можливості з об'єктивних причин, обумовлених світовою нафтовою кризою.

В момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане, тому відсутня вина відповідача у неможливості усунення причин, що призвели до зміни обставин.

Зміст ст.607 ЦК України та ст.205 ГК України свідчить про те, що неможливість виконання зобов'язання визначається фактичними обставинами і змістом конкретного зобов'язання, що як правило, обумовлено причинами об'єктивного характеру, які знаходяться поза межами контролю сторін, за які жодна з сторін не відповідає.

Враховуючи взаємне виконання сторонами зобов'язань за договором, в тому числі дотримання відповідачем зобов'язань, визначних в п. п. 3.1, 3.2, 5.3, 5.4 договору, не доведеність вини відповідача, суд дійшов висновку про відсутність у діях останнього протиправної поведінки щодо завищення ціни поставлених за договором паливо-мастильних матеріалів, й позивач не спростував наведеного.

Частиною 5 статті 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» № 2289 (в редакції, що діяла на момент вчинення відповідних дій) передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю продукції) переможця процедури закупівлі та не повинні змінюватися після підписання договору про закупівлю до повного виконання зобов'язань сторонами, крім випадків зменшення обсягів закупівлі залежно від реального фінансування видатків та узгодженого зменшення сторонами договору ціни договору про закупівлю.

В специфікації (додаток № 1 до договору) сторони погодились про можливу зміну ціни у разі її зростання на ринку. Договір не визнаний судом недійсним.

Позивачем не доведено, що порушення відповідачем ч. 5 ст. 40 Закону № 2289 призвело до збитків у позивача.

Згідно ч.1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, та у разі недосягнення сторонами згоди щодо приведення договору у відповідність зі істотно зміненими обставинами, договір може бути розірваний.

Зростання ціни на нафтопродукти на Україні стало для відповідача тією істотною обставиною, на підставі якої він міг би ініціювати розірвання договору.

Оскільки позивач, відповідно до умов Закону України «Про здійснення державних закупівель» та ст. 75 Господарського кодексу України, не може придбати пальне інакше ніж на конкурсних умовах, то, у разі розірвання договору позивач повинен був би знову проводити конкурсну процедуру закупівлі, яка до моменту укладання нового договору тривала б встановлений Законом № 2289 строк. За цей час позивач вимушений був би придбати ПММ з порушенням Закону України «Про здійснення державних закупівель» без проведення конкурсної закупівлі і у будь якому разі, за ціною більшою ніж зазначена у конкурсній документації.

Як вбачається з цінової довідки Керченського підприємства «Торгово-промислової палати Криму» від 27.12.2010 р № ВК -254Е, середні роздрібні ціни на ПММ у грудні 2010 року по м. Керч складають: бензин А-80 7,70 грн. (відповідачем запропоновано 7,60 грн.), бензин А -95 8,45 грн. (відповідачем запропоновано 8,35), дизельне пальне 7,95 грн.(відповідачем запропоновано 7,80 грн.). Тобто, відповідачем була запропонована ціна менша, ніж середня роздрібна ціна по м. Керч.

Позивач не навів будь-якого постачальника пального, у якого б вартість була меншою, ніж та за якою він придбав пальне у ТОВ «Алдігор».

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно зі ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності

Дослідивши матеріали справи, суд робить висновок, що докази в підтвердження наявності збитків та протиправної поведінки відповідача в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, виходячи з того, що зібрані у справі докази належним чином не підтверджують наявність сукупності всіх елементів, необхідних для притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності у вигляді збитків, передбаченої ст.ст.224, 225 ГК України та ст.22 ЦК України, а також факту отримання збитків позивачем, суд вважає що вказані збитки нараховані не правомірно та зазначені позовні вимоги є безпідставним.

Враховуючи викладене, в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Оплату судового збору, згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на позивача.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний 22.05.2013 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Суддя С.С. Потопальський