Постанова № 31321062, 16.04.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

16 квітня 2013 року (11 год. 52 хв.) Справа № 808/417/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Киселя Р.В.,

при секретарі судового засідання - Кай К.В.,

за участю представників:

позивача - Демченко І.В., Жаврід Л.І.,

відповідача - Слюсар С.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Благовіщенка» до Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

16.01.2013 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Благовіщенка» (далі - позивач) до Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000112300 від 27.12.2012.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що за наслідками планової виїзної документальної перевірки позивача з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, в також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.09.2012 відповідачем був складений акт від 19.12.2012 №401/22-11/00849161 (далі - Акт перевірки), відповідно до якого відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України, підприємством неправомірно віднесено до податкового кредиту декларації з податку на додану вартість (скорочена) у перевіряємому періоді суму ПДВ у розмірі 252441,04 грн. Позивач вважає висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства необґрунтованими, безпідставними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним, а тому таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою судді від 17.01.2013 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 30.01.2013.

У судове засідання 30.01.2013 представники сторін не прибули.

Ухвалою від 30.01.2013 за клопотанням відповідача провадження у справі було зупинене до 11.02.2013.

Ухвалою від 11.02.2013 провадження у справі було поновлене, судове засідання призначене на 11.02.2013.

У судове засідання 11.02.2013 представники сторін, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, не прибули.

Ухвалою від 11.02.2013 за клопотанням позивача провадження у справі було зупинене до 21.02.2013.

Ухвалою від 21.02.2013 провадження у справі було поновлене, судове засідання призначене на 21.02.2013.

Ухвалою від 21.02.2013 за клопотанням представника відповідача провадження у справі було зупинене до 04.04.2013.

Ухвалою від 04.04.2013 провадження у справі було поновлене, судове засідання призначене на 04.04.2013.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4, пояснила, що вона є працівником позивача. Під час перевірки відповідачу були надані оригінали всіх податкових накладних, що були включені до податкового кредиту. Зауважила, що під час перевірки досліджувались первинні документи, всі податкові накладні були з мокрими печатками та підписами, факсових копій не надавалось. Також, підтвердила, що позивач мав господарські правовідносини з його контрагентами.

У судовому засіданні 04.04.2013 оголошувалась перерва до 16.04.2013.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, зокрема зазначивши, що всі податкові декларації є у підприємства в оригіналі і надавались на перевірку. Записи в Акті перевірки про те, що на цих податкових накладних відсутні відбиток печатки і підпис відповідальної особи, і що до перевірки надавались не оригінали, а копії - не відповідають дійсності. Також, зазначив, що позивач є сільськогосподарським підприємством і зареєстрований як суб'єкт спеціального режиму оподаткування, а отже, сума ПДВ, нарахована на вартість поставлених товарів, згідно п. 209.2 ст. 209 ПК України, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні позивача для відшкодування суми податку, сплаченої постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит. Оскільки у позивача немає зобов'язання сплачувати ПДВ до бюджету, сума коштів, нарахованих у спеціальній (скороченій) декларації, не є податковим зобов'язанням. Вважає, що прийняте податкове повідомлення-рішення є протиправним, а тому таким, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, зокрема зазначивши, що податкові накладні від 08.02.201 №92, від 05.04.2011 №28, від 20.05.2011 №9, від 16.06.2011 №1343, від 04.05.2011, від 12.05.2011 №36/047, від 17.05.2011 №84/2, від 19.05.2011 №25, від 29.06.2011 №89, які були включені до податкового кредиту декларацій з ПДВ (скорочені) оформлені не належним чином - відсутні відбитки печатки та підписи відповідальної особи. Податкові декларації не є оригіналом, а тільки копії отримані через копіювальний пристрій. Вважає, що позивачем допущені порушення податкового законодавства, а саме, безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ та безпідставно завищено податковий кредит за перевіряємий період. Тому, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, через що просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 16.04.2013 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

Згідно свідоцтва №200097308 про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, 01.01.2009 позивач зареєстрований в якості суб'єкта спеціального оподаткування Кам'янсько-Дніпровським відділенням Енергодарської ОДПІ Запорізької області.

05.01.2011 між позивачем та ПП «Базис М» був укладений договір купівлі-продажу №05/01-11, за умовами якого ПП «Базис М» зобов'язалось передати у власність товар (електрообладнання та запчастини), а позивач прийняти та сплатити його вартість. На виконання договору ПП «Базис М» мав поставити товар за домовленістю з позивачем (вид транспорту і базис передачі - транспортом за домовленістю).

За наслідками виконання поставки товару ПП «Базис М» видавалась позивачу податкова накладна від 19.05.2011 №25 на суму 22518,60 грн. у тому числі ПДВ у сумі 3753,10 грн. та видаткова накладна на зазначену суму.

Розрахунок із ПП «Базис М» за виконання зазначеного договору здійснювався у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ПП «Базис М».

18.01.2011 між позивачем та ТОВ ВТФ «Авіас» був укладений договір купівлі-продажу нафтопродуктів №11 та договір постачання від 15.04.2011 №11, за умовами яких ТОВ ВТФ «Авіас» зобов'язалось передати у власність нафтопродукти (бензин), згідно накладних на товар, а позивач прийняти та сплатити його вартість. На виконання договору позивач мав отримати товар на умовах самовивезення.

За наслідками виконання поставки товару ТОВ ВТФ «Авіас» видавалась позивачу податкова накладна від 12.05.2011 №36/047 на суму 12740,00 грн. у тому числі ПДВ у сумі 2123,33 грн. та видаткова накладна на зазначену суму.

Розрахунок із ТОВ ВТФ «Авіас» за виконання зазначених договорів здійснювався у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ ВТФ «Авіас».

26.01.2011 між позивачем та ТОВ «Флора» був укладений договір купівлі-продажу №107, за умовами якого ТОВ «Флора» зобов'язалось передати у власність товар, згідно накладній, а позивач прийняти та сплатити його вартість. Місце поставки товару за договором було визначене, як місто передачі товару від ТОВ «Флора» позивачу.

За наслідками виконання поставки товару ТОВ «Флора» видавалась позивачу податкові накладні від 16.06.2011 №1343, від 22.02.2011 №1383 на загальну суму 94794,24 грн. у тому числі ПДВ у сумі 15799,04 грн. та видаткові накладні на зазначену суму.

Розрахунок із ТОВ «Флора» за виконання зазначеного договору здійснювався у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «Флора».

01.04.2011 між позивачем та ТОВ «Агродоктор» був укладений договір поставки №1109, за умовами якого ТОВ «Агродоктор» зобов'язалось поставити продукцію виробничо-технічного призначення, а позивач прийняти та сплатити його вартість, згідно виписаного ТОВ «Агродоктор» рахунку. На виконання договору ТОВ «Агродоктор» мав поставити на склад товар, а позивач зобов'язувався прийняти та вивезти його зі складу постачальника.

За наслідками виконання поставки товару ТОВ «Агродоктор» видавались позивачу податкові накладні від 17.02.2011 №63, від 24.06.2011 №37, від 07.06.2011 №22, від 21.04.2011 №38, від 05.04.2011 №28, від 20.04.2011 №35 на загальну суму 836598,50 грн. у тому числі ПДВ у сумі 139433,08 грн. та видаткові накладні на зазначену суму.

Розрахунки із ТОВ «Агродоктор» за виконання зазначеного договору здійснювались у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «Агродоктор».

19.04.2011 між позивачем та ТОВ «Гринко Агро» був укладений договір №1904-01, за умовами якого ТОВ «Гринко Агро» зобов'язалось виконати агрохімічні роботи в строки та в об'ємах визначених договором при гарній якості, а позивач здійснити передплату на підставі рахунку ТОВ «Гринко Агро», прийняти виконані роботи, за актом виконаних робіт.

За наслідками виконання робіт ТОВ «Гринко Агро» видавались позивачу податкові накладні від 20.05.2011 №9 від 30.06.2011, від 08.02.2011 на загальну суму 250000,00 грн. у тому числі ПДВ у сумі 41666,67 грн., та видаткові накладні на зазначену суму.

Розрахунок із ТОВ «Гринко Агро» за виконання зазначеного договору здійснювався у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «Гринко Агро».

04.05.2011 між позивачем та ПАТ «Компания «Райз» був укладений договір поставки мікродобрив на умовах 100% передоплати №193034, за умовами якого ПАТ «Компания «Райз» зобов'язалось поставити продукцію виробничо-технічного призначення на умовах 100% передоплати, а позивач прийняти та сплатити його вартість. На виконання договору ПАТ «Компания «Райз» мав поставити товар на умовах EXW (Інкотермс 2000), місце поставки та отримання товару, вказане в графі «Базис поставки» додатку до договору.

За наслідками виконання поставки товару ПАТ «Компания «Райз» видавалась позивачу податкова накладна від 04.05.2011 №26/011 на суму 18645,20 грн. у тому числі ПДВ у сумі 2774,20 грн. та видаткова накладна на зазначену суму.

Розрахунок із ПАТ «Компания «Райз» за виконання зазначеного договору здійснювався у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ПАТ «Компания «Райз».

17.05.2011 між позивачем та ТОВ «Агрофірма «Гермес» був укладений договір купівлі-продажу №269, за умовами якого ТОВ «Агрофірма «Гермес» зобов'язалось передати у власність партію товару (Гумісол-плюс (50 л), Гумісол-плюс, канистра 10л, Гумісол-супер 01 зернові (пшениця)), а позивач прийняти та сплатити його вартість. На виконання договору ТОВ «Агрофірма «Гермес» мав відвантажити товар за домовленістю з позивачем (вид транспорту і базис передачі - транспортом за домовленістю).

За наслідками виконання поставки товару ТОВ «Агрофірма «Гермес» видавалась позивачу податкова накладна від 17.05.2011 №84/2 на суму 62048,50 грн. у тому числі ПДВ у сумі 10341,42 грн. та видаткова накладна на зазначену суму.

Розрахунок із ТОВ «Агрофірма «Гермес» за виконання зазначеного договору здійснювався у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «Агрофірма «Гермес».

В матеріалах справи наявна податкова накладна від 29.06.2011 №89 та видаткова накладна від 30.06.2011, видані ТОВ «Оптікорм» позивачу, з яких вбачається, що за договором поставки ТОВ «Оптікорм» позивачу було поставлено товар (БМВД ВМ S 8330/25/25 кг, БМВД ВМ S 8341/15/25 кг, БМВД ВМ S 8375/10-9/25 кг, Комбікорм ПК ВМ S 8394/25к) на суму 26225,00 грн. у тому числі ПДВ у сумі 4370,83 грн. Розрахунок із ТОВ «Оптікорм» за виконання зазначеного договору здійснювався у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «Оптикорм».

08.02.2011 платіжним дорученням №50 позивач сплатив на користь ФГ «Вікорія» 100000,00 грн. за придбання насіння гороху. 08.02.2011 ФГ «Вікторія» було видано позивачу податкову накладну на суму 100000,00 грн., в тому числі ПДВ 16666,67 грн. згідно даних видаткової накладної від 11.04.2011 №РН-0000021 насіння гороху було отримане позивачем.

Згідно даних видаткової накладної від 06.10.2009 №566 ПП «Юса Трейд» отримало -дизпаливо на суму 122178,80 грн., у тому числі ПДВ 20363,13 грн. та видаткової накладної б/н та дати на суму 1592,35 грн., у тому числі ПДВ 20662,87 грн.

Згідно даних податкової накладної від 09.04.2010 №229 позивач отримав від ПП «Інвестагропівдень» дизпаливо на суму 69099,00 грн., у тому числі ПДВ 11516,50 грн.

Всі вищевказані документи наявні в матеріалах справи.

Згідно податкових декларацій з податку на додану вартість (скорочена) за період з 01.10.2009 по 30.09.2012 позивачем до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ у розмірі 2727872,00 грн.

На підставі направлень на перевірку від 08.11.2012 №555, 556, 557, 558, 559, 560 та згідно наказу відповідача від 29.10.2012 №590 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки СТОВ «Благовіщенка» відповідачем була проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивачем за період з 01.10.2009 по 30.09.2012. Наказом від 05.12.2012 №664, на підставі службової записки заступника начальника від 05.12.2012 щодо продовження терміну перевірки позивача, термін проведення перевірки було продовжено на 10 робочих днів.

За наслідками зазначеної перевірки 19.12.2012 відповідачем був складений Акт перевірки, згідно якого відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог:

- пп. 7.4.1, 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України, внаслідок чого підприємством неправомірно віднесено до податкового кредиту декларації з податку на додану вартість (скорочена) у перевіряємому періоді суму ПДВ у розмірі 252441,04 грн., в тому числі у жовтні 2009 в сумі 20662,87 грн., в квітні 2010 в сумі 11516,50 грн., в лютому 2011 в сумі 16666,67 грн., в квітні 2011 в сумі 116539,75 грн., в травні 2011 в сумі 37738,72 грн., в червні 2011 в сумі 49316,53 грн.;

- п. 1.3 ст. 1, п. 1.15 ст. 1, п. 7.1 ст. 7, пп. 8.1.1, пп. 8.1.2, п. 8.1 ст. 8, п. 17.2 ст. 17, п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме, не нарахування, неутримання та неперерахування податку на доходи при виплаті доходів фізичним особам за придбані в них товарно-матеріальні цінності та послуги, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб за 2009, 2010 на суму 9195,75 грн.;

- пп. «б» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме, неповідомлення податкового органу податковими розрахунками за формою І-ДФ за 4 квартал 2009, 1-4 квартали 2010 по останньому строку надання 09.02.2011 суми нарахованих та виплачених доходів фізичним особам за придбані в них товарно-матеріальні цінності та послуги на загальну суму 61305,00 грн.;

- пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 51.1 ст. 51, пп. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України, а саме, не відображення у податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку по формі І-ДФ за 1 квартал 2011, 4 квартал 2011 сум нарахованого та виплаченого доходу за ознакою доходів «157».

Не погодившись з висновками Акту перевірки позивач подав заперечення до нього, до яких додав копії податкових накладних за період, що перевірявся, однак вони не були враховані відповідачем.

На підставі Акту перевірки 27.12.2012 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000112300, яким позивачу за порушення вимог пп. 7.4.1, 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 260486,75 грн., з яких за основним зобов'язанням - 252441,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8045,75 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки Акту перевірки, то для вирішення позовних вимог необхідним є дослідження обґрунтованості цих висновків.

Відповідач у висновках Акту перевірки посилається на недотримання, позивачем вимог пп. 7.4.1, 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Судом встановлено, що за період з 01.10.2009 по 30.09.2012 позивачем віднесено до податкового кредиту декларації з податку на додану вартість (скорочена) на загальну суму з ПДВ 252441,04 грн., у тому числі:

- в жовтні 2009 по взаємовідносинах з ПП «Юса Трейд» в сумі - 20662,87 грн.;

- в квітні 2010 по взаємовідносинах з ПП «Інвестагропівдень» в сумі - 11516,50 грн.;

- в лютому 2011 по взаємовідносинах з ФГ «Вікторія» в сумі - 16666,67 грн.;

- по взаємовідносинах з ТОВ «Агродоктор» на загальну суму 49099,09 грн. (в квітні 2011 в сумі - 116539,75 грн., в травні 2011 в сумі - 7080,00 грн., в червні 2011 в сумі - 15813,33 грн.);

- по взаємовідносинах з ТОВ «Грінко Агро» на загальну суму 25000,00 грн.(в травні 2011 в сумі - 11666,67 грн. в червні 2011 в сумі - 13333,33 грн.);

- в травні 2011 по взаємовідносинах з ПАТ «Компанія Райз» в сумі - 2774,20 грн.;

- в травні 2011 по взаємовідносинам з ТОВ ВТФ «Авіас» на суму 2123,33 грн.,

- в травні 2011 по взаємовідносинах з Агрофірма «Гермес» в сумі 10341,42 грн.,

- в травні 2011 по взаємовідносинах з ПП «Базис М» в сумі 3753,10 грн.;

- в червні 2011 по взаємовідносинах з ТОВ «Флора» в сумі 15799,04 грн.;

- в червні 2011 по взаємовідносинах з ТОВ «Оптіком» в сумі 4370,83 грн.

На виконання умов укладених між позивачем та зазначеними контрагентами договорів, позивачу видавались податкові накладні на підтвердження факту отримання останнім товарів/послуг, які надавались контрагентами та видаткові накладні. Позивач розрахувався за поставлений товар/надані послуги за договорами у повному обсязі, про що свідчать платіжні доручення.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пред'явлені до перевірки документи (договір, податкові накладні, платіжні доручення, акти приймання-передачі, видаткові накладні тощо) є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та повністю підтверджують факт здійснення операцій і, відповідно, право позивача на включення до складу податкового кредиту відповідних сум по операціям з вищезазначеною юридичною особою.

Підпунктами 2.1., 2.2., 2.4, 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку передбачено наступне:

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Відповідач в Акті перевірки, в обґрунтування своїх висновків, посилається на те, що податкові накладні від 08.02.2011 №92, від 05.04.2011 №28, від 20.05.2011 №9, від 16.06.2011 №1343, від 04.05.2011, від 12.05.2011 №36/047, від 17.05.2011 №84/2, від 19.05.2011 №25, від 29.06.2011 №89, які були включені до податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість (скорочені), оформлені не належним чином - відсутні відбитки печатки та підписи відповідальної особи.

В судовому засіданні судом були досліджені оригінали податкових накладних, складених у період що перевірявся, та встановлено, що наявні у позивача податкові накладні оформлені із додержанням вимог податкового законодавства.

Суд зазначає, що пред'явлені до перевірки документи (договори, податкові накладні, платіжні доручення тощо) є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення операцій і, відповідно, право позивача на включення до складу податкового кредиту відповідних сум по операціям з його контрагентами.

Також, відповідач посилається на відсутність податкових накладних, по взаємовідносинам позивача з ПП «Юса Трейд», які б підтвердили правомірність віднесення суми податку на додану вартість у розмірі 20662,87 грн. до податкового кредиту жовтня 2009.

З цього приводу суд зазначає, що за приписами пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III (далі - Закон №2181), за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Аналогічні положення містить Податковий кодекс України (ст. 102).

Відповідачем не доведена суду наявність обставин визначених у пп. 15.1.2 п. 15.1 Закону № 2181.

Судом встановлено, і про це зазначено в Акті перевірки на стор. 32, що скорочена декларація з податку на додану вартість за жовтень 2009 року (декларація по якій відповідачем визначене податкове зобов'язання за жовтень 2009 року в сумі 20662,87 грн.) була подана позивачем відповідачу 19.11.2009 вхідний №10021.

За приписами п. а пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону №2181 податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Отже, згідно із приписами Закону №2181 граничний строк подання декларації з податку на додану за жовтень 2009 року припадав на 20.11.2009.

Відповідачем не доведено суду факту відображення позивачем податкового кредиту по операціях з ПП «Юса Трейд» на суму ПДВ 20662,87 грн. у інших податкових звітностях ніж декларація, яка була подана відповідачу 19.11.2009.

Отже, станом на момент складання Акту перевірки (19.12.2012), а так само й на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення визначений податковим законодавством граничний строк для нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2009 року минув (становив більше 1095 днів).

Відтак, станом на 27.12.2012 у відповідача були відсутні правові підстави визначати позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2009 року.

В обґрунтування висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Інвестагропівдень» відповідач посилається на акт, складений ДПІ у м. Херсон від 26.11.2012 №6435/7/22-704, про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Інвестагропівдень» у зв'язку із відсутністю за місцем знаходження.

Суд зазначає, що відповідачем не надано суду зазначений акт. На сторінках 27-29 Акту перевірки відповідач посилається на дані акту перевірки ПП «Інвестагропівдень», з яких робить висновок про те, що зазначений контрагент позивача проводить транзитні фінансові операції, які не мають реального товарного характеру, про те, що в операціях позивача із цим контрагентом відсутня ділова мета. І далі на сторінці 29 Акту перевірки робить висновок про допущення позивачем порушення податкового законодавства внаслідок безпідставного включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по операціях з цим контрагентом на суму 32179,37 грн., в тому числі за жовтень 2009 року в сумі 20662,87 грн. та у квітні 2010 року у сумі 11516,50 грн.

Висновок відповідача щодо безпідставного завищення позивачем податкового кредиту на суму 32179,37 грн. є необґрунтованим та таким, що спростовується самим Актом перевірки. Зокрема на сторінці 27 Акту перевірки відповідач зазначає, що позивачем сформований податковий кредит по операціях з ПП «Інвестагропівдень» лише за квітень 2010 року у сумі ПДВ 11516,50 грн. Щодо суми ПДВ за жовтень 2009 року в розмірі 20662,87 грн., то, як зазначено вище, ця сума сформована позивачем по операціях з ПП «Юса Трейд» в жовтні 2009 року.

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються виключно на судженні про неможливість контрагента позивача здійснювати господарську діяльність у спірних правочинах, а обґрунтованість та правомірність згаданого судження не знайшла свого підтвердження при розгляді даної справи, таким чином висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень закону мають характер припущень, а відтак, не можуть бути покладені в основу податкового повідомлення - рішення.

Крім того, ст. 209 Податкового кодексу України визначено, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування. Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Позивач, який є суб'єктом спеціального режиму оподаткування, по скороченій декларації з податку на додану вартість збільшив суму податку на додану вартість, яка залишилася у розпорядженні підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальникам на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Це свідчить про те, що позивач не здійснив порушень, пов'язаних із розрахунком з бюджетом.

Подані позивачем декларації (їх форма та порядок заповнення) не передбачають розрахунки з бюджетом, внаслідок чого податкове зобов'язання, які виникають за цією декларацією не можуть визначатись як податкові (або грошові) зобов'язання до бюджету.

Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Таким чином, що обов'язок підприємства щодо сплати податку на додану вартість має спеціальний режим, і оскільки податок за скороченою декларацією не підлягає перерахуванню до бюджету, відповідно, ці кошти не підпадають під поняття грошового або податкового зобов'язання позивача.

Також у податковому повідомленні-рішенні не зазначена норма Податкового кодексу України, за якою податковий орган збільшив грошове зобов'язання та застосував штрафну санкцію. Згідно зі ст. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, на яку як підставу прийняття податкового повідомлення-рішення посилається відповідач, встановлена відповідальність у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити кошти до відповідного бюджету, а не на спеціальний рахунок позивача.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

З наведених вище підстав суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та необхідність його скасування.

За приписами ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Доданими до матеріалів справи платіжними дорученнями №18 від 23.11.2012 та №34 від 04.12.2012 документально підтверджується факт сплати позивачем судового збору в сумі 134,50 грн.

Відтак, ця сума підлягає присудженню на користь позивача з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Благовіщенка» до Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби від 27.12.2012 №0000112300, яким Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Благовіщенка» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 260486,75 грн., з яких за основним платежем 252441,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8045,75 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Благовіщенка» (код ЄДРПОУ 00849161, зареєстроване: 71330, Запорізька область, Кам'янсько-Дніпровський район, с. Благовіщенка, вул. Кірова, 87) судовий збір у сумі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00ц коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Кисіль

Постанова виготовлена у повному обсязі 22.04.2013.