Постанова № 31320761, 30.04.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2013 року Справа № 129301/12

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Гулида Р.М.,

суддів - Улицького В.З., Каралюса В.М.

при секретарі судового засідання - Коцур В.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.06.2012 року у справі за позовом Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

В вересні 2011 року Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000012400 від 01 липня 2011 року на суму 1501830,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення є неправомірним, оскільки податковий борг виробничого комплексу «Автоливмаш», яке є відокремленим структурним підрозділом позивача, на момент накладення податкової застави складав значно меншу суму, а ніж вартість активів на які накладена податкова застава. Крім того, на момент проведення відповідачем перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення на суму 1501830,80 грн., податковий борг виробничого комплексу «Автоливмаш», згідно рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.06.2011 року, становив лише 41103,28 грн.,отже накладення штрафу в неадекватній фактичному боргу сумі на виробничий комплекс «Автоливмаш» Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини Кабінету Міністрів України - був безпідставним.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.06.2012 року в задоволенні позовних вимог Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною було відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги - задоволити та скасувати винесене податкове повідомлення-рішення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а допущена упереджена оцінка зібраних доказів та довільне трактування законодавства за текстом постанови, не відповідає фактичним обставинам справи, що і призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.

Заслухавши доповідача, всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, а постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову, якою позов задоволити, мотивуючи це наступним.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2010 року № 1074 «Про деякі питання Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини», позивача перейменовано в Державну компанію з утилізації відходів як вторинної сировини на Державне підприємство з питань поводжень з відходами як вторинною сировиною.

У зв'язку з перейменуванням Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, наказом від 22.03.2011р. № 13 були внесені зміни до назви структурних підрозділів та відповідно перейменовано виробничий комплекс «Автоливмаш» Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини Кабінету Міністрів України на Виробничий Комплекс «Автоливмаш» Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, що підтверджується копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 31.03.2011 за № 666222 та копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 30.06.2011 № 432753, де в графі «дані про відокремлені підрозділи юридичної особи» зазначено: «Виробничий Комплекс «Автоливмаш» Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною».

Виробничий комплекс «Автоливмаш» діє на підставі Положення про виробничий комплекс «Автоливмаш» і є відокремленим структурним підрозділом Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною державне підприємство «Укрекоресурси», яке є юридичною особою зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб. «Автоливмаш» перебуває на обліку в державній податковій інспекції в м.Івано-Франківську в якості платника усіх видів податків та зборів.

Як встановлено судом першої інстанції, між ВАТ «Автоливмаш» та Державною компанію з утилізації відходів як вторинної сировини «Укрекоресурси» і ТзОВ «Куфур» 23 липня 2004 року, в процесі відновлення платоспроможності боржника, було укладено договір купівлі-продажу майнового комплексу ВАТ «Автоливмаш». Після укладення зазначеного договору, ВАТ«Автоливмаш» стало виробничим комплексом, яке є відокремленим структурним підрозділом Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною - Державне підприємство «Укрекоресурси».

Згодом, 05 лютого 2008 року між Державною компанією з утилізації відходів вторинної сировини «Укрекоресурси» та товариством з обмеженою відповідальністю «Куфур» було укладено договір про визначення часток у праві спільної часткової власності, згідно якого частка цілісного майнового комплексу ВАТ «Автоливмаш» становила 26,09%, а частка «Куфур» 73,91%.

Отже, з метою припинення спільної часткової власності 04.07.2008 року між Державною компанією з утилізації відходів як вторинної сировини «Укрекоресурси та товариством з обмеженою відповідальністю «Куфур» було укладено договір про поділ майна, яке за актом опису № 32 від 16.08.2007 року частково перейшло у власність ТзОВ «Куфур», за винятком тепловоза ТГМ 40, який по обліку основних засобів продовжив знаходитись на виробничому комплексі «Автоливмаш».

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку із виникненням у виробничого комплексу «Автоливмаш» податкового боргу перед бюджетом 16 серпня 2007 року, відповідачем на підставі Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами», в присутності директора виробничого комплексу «Автоливмаш», було проведено опис активів виробничого комплексу «Автоливмаш» на які поширюється право податкової застави на загальну суму 1550295,21 грн., що було зафіксовано в акті №32 від 16 серпня 2007 року, який підписав директор виробничого комплексу «Автоливмаш», а описане майно занесене до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

В подальшому, ДПІ в м.Івано-Франківську 01.07.2011року провело перевірку стану збереження майна платника податків, яке перебувало у податковій заставі в період 01 червня 2008 року по 01 червня 2011 року, якою встановлено наявність описаного податковим органом майна на виробничому комплексі «Автоливмаш».

Таким чином, за результатами перевірки стану збереження описаних активів виробничого комплексу «Автоливмаш ДПІ в м. Івано_Франківську вбачало порушення п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-111 від 21 грудня 2000 року, а саме: відчуження майна без письмової згоди податкового органу на суму 1501830,80 грн.

Про виявлене порушення було складено акт №19/24-144/33059695 від 01.07.2011 року на підставі якого ДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000012400 від 01 липня 2011 року про зобов'язання Виробничого комплексу «Автоливмаш» Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини Кабінету Міністрів України сплатити штраф в розмірі вартості відчуженого майна в сумі 1501830,80 грн.

Такі висновки податкового органу колегія суддів вважає необґрунтованими та упередженими, оскільки жадані до стягнення штрафні санкції значно перевищували дійсні боргові зобов'язання позивача, адже працівниками ДПІ описано майно в значно завищеній кількості.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.

При цьому, Рішенням Конституційного Суду України від 24 березня 2005 року № 2- рп/2005 констатовано, що не відповідає Конституції України підпункт 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про порядок погашення обов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу та зазначено, що розмір податкової застави виходячи із загальних принципів права повинен відповідати сумі податкового зобов'язання, що забезпечувало б конституційну вимогу справедливості та розмірності. Розмірність, як елемент принципу справедливості передбачає встановлення публічно-правового обмеження розпорядження активами платника податків за несплату чи несвоєчасну сплату податкового зобов'язання та диференціювання такого обмеження залежно від розміру несплати платником податкового боргу.

Поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків, яка перевищує суму податкового зобов'язання чи податкового боргу, може призвести до позбавлення такого платника не тільки прибутків, а й інших активів ставлячи під загрозу його подальшу підприємницьку діяльність, аж до її припинення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що податковий орган повинен був врахувати зазначене рішення Конституційного Суду України при вирішенні питання про застосування податкової застави, чого ним не було дотримано, оскільки податковий борг Виробничого комплексу «Автоливмаш» орієнтовно-узгоджено на той час складав складав 844 427,09 грн., а відповідач в порушення вимог чинного законодавства наклав податкову заставу на майно, яке вдвічі перевищувало суму боргу та виключно йому не належало.

З огляду на наведене стає очевидним, що при проведені опису майна податковим органом не було з'ясовано, чи належить описуване майно ВК «Автоливмаш», адже відповідачем проведено опис у податкову заставу майна, яке фактично на той час належало на праві спільної часткової власності ТОВ «Куфур» та ДП «Укрекокомресурси», тобто іншим суб'єктам господарювання.

Факт належності майна іншим суб'єктам підтверджується Інформаційними довідками з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 15 травня 2012 року № 2067/01-21, виданих ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації», які долучені до матеріалів справи.

Згідно п.1.7. ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», активи платника податків - це кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.

Відтак, майно, яке не належить платнику податків на праві власності не може бути використане для погашення податкового боргу такого платника і на нього не поширюється право податкової застави.

Крім того, як вбачається з акту проведення перевірки стану збереження майна яке перебувало у податковій заставі № 19/24-144/33059695 від 01.07.2011 року станом на 23.06.2011р., податковий борг ВК «Автоливмаш» наближено складав 802,7 тис.грн. Однак фактично і ця сума не відповідала дійсності, оскільки Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.07.2011 року № 2а-357/11/2670 визначено до стягнення з Державної компанії з питань поводження з відходами як вторинною сировиною «Укрекокомресурси» Кабінету Міністрів України податкову заборгованість в розмірі 41.103, 28 грн.

Таким чином, на час проведення перевірки та винесення податкового повідомлення-рішення, податковий борг виробничого комплексу «Автоливмаш» складав лише 41.103, 28 грн.

Згідно ч. 2 ст. 357 Цивільного кодексу України, розмір часток у праві спільної часткової власності визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників придбаного чи належного їм майна, а за змістом ч. 1 ст. 363 Цивільного кодексу України, частка у праві спільної часткової власності переходить до набувача за договором з моменту укладення договору.

Тому, керуючись ст. 357,363 Цивільного кодексу України та на підставі пункту 7.5. Договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу ВАТ «Автоливмаш» від 25.01.2005 року між Державною компанією з утилізації відходів як вторинної сировини «Укрекокомресурси» Кабінету Міністрів України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Куфур» було фактично укладено Договір про визначення часток у праві спільної часткової власності від 05.02.2008 року, чого працівниками ДПІ враховано не було.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, чого переконливо та вмотивовано доведено не було.

Відтак, колегія суддів прийшла до неспростовного переконання про те, що суд першої інстанції допустив неповне та хибне з'ясування фактичних обставин, які мають значення для справи, зокрема: не дав об'єктивну оцінку усім доводам наведеним у позовній заяві, відтак допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а відтак дає підстави колегії суддів для скасування постанови та ухвалення нового рішення, як це передбачено ст. 202 КАС України.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.3 ч. ст. 198, п.п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною - задоволити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.06.2012 року у справі № 2а-3118/11/0970 - скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною - задоволити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську № 0000012400 від 01 липня 2011 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : Гулид Р.М.

Судді : Улицький В.З.

Каралюс В.М.

Повний текст постанови виготовлено і підписано 07.05.2013 року