Рішення № 31320612, 20.05.2013, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2013 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.,

суддів Боймиструка С.В., М.; Собіни І.М.;

секретар судового засідання Панас Б.В.,

з участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою представника Пологового будинку Рівненської міської ради - адвоката ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду від 22 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_4 до Пологового будинку Рівненської міської ради про відшкодування моральної шкоди, завданої неправильним лікуванням,

в с т а н о в и л а :

13 березня 2012 року ОСОБА_3 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до Пологового будинку Рівненської міської ради про відшкодування 30000 грн. моральної шкоди, завданої неправильним лікуванням. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 13 жовтня 2011 року завідувач відділення інтенсивної терапії для новонароджених Пологового будинку Рівненської міської ради ОСОБА_5 в порушення встановлених нормативних вимог без застосування проби Манту, без письмового фіксування стану здоров'я дитини перед щепленням та без відповідного письмового дозволу батьків провела вакцинацію БЦЖ її малолітньому сину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що призвело до захворювання дитини лімфаденітом.

Рішенням Рівненського міського суду від 22 березня 2013 року позов задоволено частково. З відповідача на користь позивачки стягнено 13000 грн. відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання про судові витрати.

В поданій на це рішення апеляційній скарзі представник відповідача адвокат ОСОБА_2 посилався на те, що позивачка ОСОБА_3 брала участь у справі не особисто, а через своїх представників, які представляли в суді її інтереси, а не інтереси її малолітнього сина, на користь якого нею був пред'явлений позов до відповідача про відшкодування завданої дитині моральної шкоди. Тому пояснення представників позивачки про моральні страждання малолітнього суд не вправі був брати до уваги. Крім того, представники позивачки не обґрунтували розмір моральної шкоди.

Лікар ОСОБА_5 дійсно допустила порушення вимог МОЗ щодо неправильного оформлення медичної документації під час вакцинації, за що була притягнута до адміністративної та дисциплінарної відповідальності, проте ці порушення не могли стати причиною виникнення ускладнень у вакцинованого, оскільки носили швидше бюрократичний, а не медичний характер. Лікар ОСОБА_5 - досвідчений спеціаліст, яка б у жодному випадку не провела вакцинації малолітній дитині, якби до цього були якісь протипоказання.

Висновок комісійної судово-медичної експертизи № 1 від 24 січня 2013 року, проведеної експертами Волинського обласного бюро судово-медичної експертизи, не слід брати до уваги з підстав, що викладені в його клопотанні від 22 березня 2013 року про призначення повторної комісійної судово-медичної експертизи.

Допитана місцевим судом як свідок ОСОБА_5 пояснила, що вона провела вакцинацію БЦЖ дитини ОСОБА_4 на прохання ОСОБА_7 та ОСОБА_3, які самі принесли дитину до неї на огляд. При пальпації лімфовузлів було встановлено, що у малолітнього вони дійсно збільшені, але в межах норми, що буває при штучному годуванні новонароджених. Жодних протипоказань для вакцинації у дитини не було. Захворювання малолітнього ОСОБА_4 на лімфаденіт - це реакція організму дитини на вакцину, яка виникає в значного відсотка здорових дітей та дітей з ослабленим імунітетом і передбачити таке ускладнення неможливо.

Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_6, які головували в комісії спеціалістів управлінь охорони здоров'я під час комісійних розглядів скарг ОСОБА_3 на дії лікаря ОСОБА_5 щодо вакцинації малолітнього ОСОБА_4, пояснили, що підстав стверджувати, що дитина ОСОБА_4 на момент вакцинації була хвора чи були якісь протипоказання стосовно вакцинації, немає; так само як і відсутній прямий причинно-наслідковий зв'язок між діями лікаря та виникненням ускладнень у дитини.

Аналогічні показання дали допитані в якості свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_10

Управління охорони здоров'я Рівненської міської ради при проведенні комісійного розгляду скарги позивачки ОСОБА_3 причин виникнення ускладненого перебігу вакцинації БЦЖ в малолітнього ОСОБА_4 не встановило.

Службовою перевіркою стану надання медичної допомоги дитині ОСОБА_4, яка була проведена на вимогу прокуратури Рівненської області, комісія спеціалістів управління охорони здоров'я Рівненської облдержадміністрації встановила, що основною причиною прогресивного збільшення кількості ускладнень БЦЖ-вакцини є перехід на клінічне застосування в нашій країні вакцини БЦЖ SSI (Данський штам), яка є більш реактогенною в порівнянні з аналогами, що застосовувалися раніше. Крім того, комісія встановила, що батькам малолітнього запропоновано подальше лікування у фтизіатра, від якого батьки утримуються та не проводять повне клінічно-лабораторне обстеження дитини.

Частиною 1 ст. 1172 ЦК України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).

Проте у справі не доведено вини лікаря ОСОБА_5 в заподіянні моральної шкоди малолітньому ОСОБА_4, оскільки така шкода не могла бути заподіяна тими неправомірними діями лікаря, які були встановлені медичними комісіями, і на які посилається позивач. Між неправомірними діями ОСОБА_5 з вакцинації дитини та настанням фізичних страждань в малолітнього ОСОБА_4 причинно-наслідковий зв'язок відсутній.

Покликаючись на ці обставини, представник відповідача рішення місцевого суду вважав незаконним та необґрунтованим і просив апеляційний суд його скасувати й ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В запереченні на апеляційну скаргу позивачка рішення місцевого суду вважала законним та обґрунтованим і просила апеляційний суд залишити його без змін, а подану апеляційну скаргу відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалене місцевим судом рішення скасуванню з ухваленням у справі апеляційним судом нового рішення з таких підстав.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З позовної заяви та інших матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_3 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_4 пред'явила позов до Пологового будинку Рівненської міської ради про відшкодування моральної шкоди, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала її дитина у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок неправильного лікування, яке провела завідувач відділення інтенсивної терапії для новонароджених Пологового будинку Рівненської міської ради ОСОБА_5, яка 13 жовтня 2011 року в порушення встановлених нормативних вимог без застосування проби Манту, без письмового фіксування стану здоров'я дитини перед щепленням та без відповідного письмового дозволу батьків провела вакцинацію БЦЖ її малолітньому сину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що призвело до захворювання дитини лімфаденітом.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що неправомірні дії завідувача відділення інтенсивної терапії для новонароджених Пологового будинку Рівненської міської ради ОСОБА_5, за які вона була притягнута до дисциплінарної й адміністративної відповідальності, знаходяться у причинному зв'язку з ушкодженням здоров'я дитини, яке наступило після проведеної вакцинації. При цьому суд послався на відповідний висновок комісійної судово-медичної експертизи № 1 від 24 січня 2013 року, проведеної експертами Волинського обласного бюро судово-медичної експертизи.

Проте погодитися з таким висновком місцевого суду колегія суддів не може.

На підставі карти імунізації ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 7); медичної документації щодо нього (а. с. 8-12); довідки комісії управління охорони здоров'я виконавчого комітету Рівненської міської ради про комісійний розгляд скарги ОСОБА_3 щодо вакцинації дитини ОСОБА_4 в пологовому будинку Рівненської міської ради (а. с. 32-34); довідок комісії управління охорони здоров'я Рівненської облдержадміністрації за результатами проведення службових перевірок стану надання медичної допомоги дитині ОСОБА_4 (а. с. 35-38, 39-41); акту перевірки дотримання санітарного законодавства від 29 листопада 2011 року (а. с. 68); протоколу № 582 про порушення санітарних правил (а. с. 69); постанови головного державного санітарного лікаря м. Рівного № 582 від 5 грудня 2011 року про накладення на ОСОБА_5 стягнення у вигляді штрафу за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 27 Закону України „Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення" (а. с. 70); наказів головного лікаря Пологового будинку Рівненської міської ради № 86-осн від 14 грудня 2011 року та № 89-осн від 22 грудня 2011 року про притягнення завідувача відділення інтенсивної терапії для новонароджених ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності; висновку комісійної судово-медичної експертизи № 1 від 24 січня 2013 року, проведеної експертами Волинського обласного бюро судово-медичної експертизи (а. с. 110-124) та інших матеріалів справи встановлено таке.

Малолітній ОСОБА_4 народився 13 серпня 2011 року в Пологовому будинку Рівненської міської ради, який є відповідачем у справі. 16 серпня 2011 року виписаний з цього медичного закладу без проведення щеплення БЦЖ (проти туберкульозу) у зв'язку з відсутністю вакцини (У справі встановлено, що медичні працівники Пологового будинку Рівненської міської ради протягом 2011-2012 рр. вправі були проводити протитуберкульозні щеплення дітям третьої-п'ятої доби життя (а. с. 62-63, 66)).

На педіатричній дільниці малолітній ОСОБА_4 регулярно не спостерігався, оскільки спостерігався у приватному порядку у завідувача відділення інтенсивної терапії для новонароджених Пологового будинку Рівненської міської ради ОСОБА_5 (а. с. 15-16, 26-28, 32-34).

13 жовтня 2011 року, тобто у двомісячному віці, дитина ОСОБА_4 на прохання його баби ОСОБА_7 в приміщенні пологового будинку № 2 Рівненської міської ради у приватному порядку повторно була оглянута завідувачем відділення інтенсивної терапії для новонароджених ОСОБА_5 Встановлений діагноз „неонатальна енцефалопатія". В цей же день за вказівкою лікаря ОСОБА_5, незважаючи на відсутність у пологовому будинку кабінету щеплень, дитині проведена вакцинація БЦЖ вакциною SSI, Данія, серія 110016/В, терміном придатності до 1 грудня 2012 року.

При цьому всупереч нормативним вимогам відомчих наказів МОЗ України в медичній документації дитини лікарем ОСОБА_5 не було зроблено запису про відсутність протипоказань до щеплення, в медичній документації відсутня інформована згода батьків на щеплення БЦЖ, немає даних про реакцію дитини на щеплення, про стан її лімфатичних вузлів, не проведена термометрія малолітнього та проба Манту.

15 листопада 2011 року дитина ОСОБА_4 у черговий раз була оглянута лікарем ОСОБА_5, запідозрена кривошия, рекомендована консультація ортопеда.

21 листопада 2011 року ОСОБА_4 консультований фтизіатром ОТД, йому встановлений діагноз захворювання - ускладнений перебіг БЦЖ, лівобічний аксилярний лімфаденіт, рекомендовані консультації спеціалістів, обстеження, призначене лікування.

При проведенні подальших обстежень спеціалістами в грудні 2011-лютому 2012 рр. діагноз підтверджений, дитина проходила лікування та обстеження у спеціалістів Рівненської обласної дитячої лікарні та лікаря-фтизіатра з приводу ускладненого перебігу БЦЖ, лівобічного аксилярного лімфаденіту.

Порушення вимог наказу МОЗ України від 16 вересня 2011 року № 595 „Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів" щодо вимог до огляду дитини перед щепленням, відсутність записів у відповідних медичних документах, непроведення проби Манту, відсутність інформованої згоди батьків на щеплення дитини та відсутність згоди на збір і обробку персональних даних лікарем ОСОБА_5 та відповідачем у справі не заперечуються.

За допущені порушення завідувач відділення інтенсивної терапії для новонароджених ОСОБА_5 притягнута до дисциплінарної та адміністративної відповідальності. Цих рішень в установленому законом порядку вона не оскаржила, а тому накладені на неї стягнення є чинними.

З висновку комісійної судово-медичної експертизи № 1 від 24 січня 2013 року, проведеної експертами Волинського обласного бюро судово-медичної експертизи, вбачається, що недотримання працівниками відповідача нормативних вимог відомчих наказів МОЗ України щодо порядку БЦЖ-вакцинації малолітнього ОСОБА_4 знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв'язку з виникненням ускладнень здоров'я дитини після вакцинації (а. с. 110-124).

Проте такий висновок експертів не можна визнати обґрунтованим та мотивованим. Відповідно до ст.ст. 66, 143-150 ЦПК України, Інструкції про проведення судово-медичної експертизи, затвердженої наказом МОЗ України № 6 від 17 січня 1995 року, судово-медична експертиза проводиться з метою дослідження на підставі спеціальних знань матеріальних об'єктів, що містять інформацію про обставини справи, яка перебуває в провадженні органів дізнання, слідчого, прокурора чи суду. Згідно з п. 3.4. згаданої вище Інструкції дослідна частина повинна містити докладний опис процесу дослідження та всіх виявлених при цьому фактичних даних з вказівкою методів і методик, що застосовувалися, в тому числі і тих, що реєстрували ушкодження. Однак зазначеним нормативним вимогам висновок комісійної судово-медичної експертизи № 1 від 24 січня 2013 року, проведеної експертами Волинського обласного бюро судово-медичної експертизи, не відповідає, оскільки замість докладного опису процесу проведеного експертами дослідження, зазначення застосованих методик та зроблених у результаті цього мотивованих висновків, фактично містить лише виклад обставин, про які зазначено в інших матеріалах цивільної справи, що була надана експертам для проведення експертизи.

З наказу МОЗ України № 595 від 16 вересня 2011 року «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів» вбачається, що обов'язковими профілактичними щепленнями є щеплення з метою запобігання захворюванням на дифтерію, кашлюк, кір, поліомієліт, правець, туберкульоз. Щепленню для профілактики туберкульозу підлягають усі новонароджені, що не мають до цього протипоказань. Вакцинація проводиться на 3-5-у добу життя дитини (не раніше 48-ї години після народження). Діти, які не були щеплені в пологовому стаціонарі, підлягають обов'язковій вакцинації в закладах охорони здоров'я. Якщо дитина не щеплена в пологовому стаціонарі через медичні протипоказання, щеплення проводиться вакциною БЦЖ-м, в інших випадках щеплення проводиться вакциною для профілактики туберкульозу (далі - БЦЖ). Дітям, яким не виповнилося два місяці, щеплення проти туберкульозу проводиться без попередньої проби Манту. Після двомісячного віку перед виконанням щеплення БЦЖ дитині слід провести пробу Манту. Щеплення проводиться при негативному результаті проби.

Проте у даній справі протипоказань, передбачених Переліком медичних протипоказань для проведення профілактичних щеплень, затверджених наказом МОЗ України № 595 від 16 вересня 2011 року «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів», на час проведення малолітньому ОСОБА_4 щеплення БЦЖ в дитини не встановлено. Про відсутність таких протипоказань у малолітнього зазначено й у висновку експертів Волинського обласного бюро судово-медичної експертизи (а. с. 123).

Аналіз Переліку медичних протипоказань для проведення профілактичних щеплень, затверджених наказом МОЗ України № 595 від 16 вересня 2011 року «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів» дає підстави апеляційному суду зробити висновок про те, що згаданий наказ допускає можливість виникнення у дітей, яким проведено щеплення БЦЖ, ускладнення у вигляді лімфаденіту. Аналогічне вбачається і з п. 11.2.4. наказу МОЗ України № 152 від 4 квітня 2005 року «Про затвердження Протоколу медичного догляду за здоровою новонародженою дитиною». Про можливість ускладнення у вигляді лімфаденіту після щеплення БЦЖ йдеться і в п. 4.2.3. Інструкції про застосування вакцини туберкульозної БЦЖ і БЦЖ-М, затвердженої наказом МОЗ України № 233 від 29 липня 1996 року.

Допитані у справі в якості свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_6, які мають вищу медичну освіту та головували в комісії спеціалістів міського й обласного управлінь охорони здоров'я під час комісійних розглядів скарг ОСОБА_3 на дії лікаря ОСОБА_5 щодо вакцинації малолітнього ОСОБА_4, а також інші свідки у справі показали, що підстав стверджувати, що дитина ОСОБА_4 на момент вакцинації була хвора чи в неї були якісь протипоказання стосовно вакцинації, немає, а ускладнення у малолітнього могли виникнути внаслідок вакцинації БЦЖ вакциною SSI, Данія, яка є більш реактогенною, аніж вакцини інших виробників.

Їхні показання узгоджуються із даними досліджень медичних працівників клініки дитячої хірургії ім. проф. Н.Л.Куща, що опубліковані в журналі «Здоров'я дитини» видавництва Донецького національного медичного університету ім. М.Гоголя.

В судовому засіданні апеляційного суду при дослідженні висновку комісійної судово-медичної експертизи № 1 від 24 січня 2013 року, проведеної експертами Волинського обласного бюро судово-медичної експертизи, експерт Ніколайчук Л.М., яка брала участь у комісійній судово-медичній експертизі, визнала, що ускладнення здоров'я, які виникли у малолітнього ОСОБА_4 після щеплення БЦЖ, могли виникнути навіть у тому випадку, якби таке щеплення йому було проведено з дотриманням усіх нормативних вимог відомчих наказів МОЗ України. Цим експерт фактично заперечила висновок про прямий причинно-наслідковий зв'язок між недотриманням працівниками відповідача нормативних вимог відомчих наказів МОЗ України щодо порядку БЦЖ-вакцинації малолітнього ОСОБА_4 з виникненням у нього наступних ускладнень здоров'я.

Відповідно до чинного законодавства юридичною підставою для всіх видів цивільно-правової відповідальності є норма права, що була порушена, а фактичною підставою для цивільно-правової відповідальності є наявність певних умов, що у своїй сукупності утворюють склад цивільного правопорушення. Необхідними умовами цивільно-правової відповідальності за загальним правилом є: протиправність поведінки особи; шкода, як результат протиправної поведінки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою; вина особи, що заподіяла шкоду.

Статтею 10 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Проте позивачкою у даній справі не доведено, що ускладнення здоров'я її малолітнього сина ОСОБА_4 після БЦЖ-вакцинації настало в результаті недотримання ОСОБА_5 окремих нормативних вимог відомчих наказів МОЗ України та що ці її дії ОСОБА_5 знаходяться у причинному зв'язку з настанням шкоди для здоров'я дитини. Достовірні і переконливі докази з цього приводу у справі відсутні.

Зважаючи на те, що відповідно до ст. 60 ч. 4 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, позовні вимоги ОСОБА_3 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_4 до Пологового будинку Рівненської міської ради про відшкодування моральної шкоди, завданої неправильним лікуванням, є недоведеними.

А тому у суду першої інстанції, на переконання колегії суддів, не було фактичних і юридичних підстав визнавати ці позовні вимоги ОСОБА_3 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_4 обґрунтованими та їх частково задовольняти, у зв'язку з чим рішення місцевого суду як таке, що не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням у справі апеляційним судом нового рішення про відмову у задоволенні пред'явленого позову.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 23, 1166, 1167, 1172 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 303, 304, 307, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника Пологового будинку Рівненської міської ради - адвоката ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду від 22 березня 2013 року скасувати.

ОСОБА_3 у задоволенні позову в інтересах малолітнього сина ОСОБА_4 до Пологового будинку Рівненської міської ради про відшкодування моральної шкоди, завданої неправильним лікуванням, відмовити.

Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення. Воно може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: