Постанова № 31318021, 15.05.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2013 р. Справа № 809/986/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мигалюка Ю.В.,

секретаря Тимків У.Л.,

за участю сторін:

представника позивача: Янко О.М.,

представника відповідача: Пони В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Івано-Франківську в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Коломийське будівельне управління» до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень -

ВСТАНОВИВ:

28.03.2013 року Публічне акціонерне товариство «Коломийське будівельне управління» звернулося в суд з адміністративним позовом до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що відповідач протиправно, в порушення положень податкового законодавства на підставі помилкового висновку щодо нікчемності договорів укладених між ним та КПБ «Укрбудінвест» оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями визначив додаткові зобов'язання зі сплати податку на прибуток та податку на додану вартість і застосував штрафні санкції. Також пояснив, що укладені договори спрямовані на реальне виконання робіт та отримання коштів за таке виконання. Висновки податкового органу є суб'єктивними припущеннями, оскільки спростовуються наявними у позивача первинними документами, поданими при проведенні перевірки, іншими доказами, що свідчать про реальність вчинених угод, а акти документальних зустрічних перевірок підприємств, згідно яких встановлено нікчемність укладених ними правочинів, не можуть бути використані податковим органом як вагомий доказ нікчемності укладених позивачем з даними підприємствами правочинів. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, суду пояснив, що за наслідками позапланової невиїзної перевірки встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму ПДВ в розмірі 39 580,40 грн. та вимоги абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств, в результаті чого занижено суму податку на прибуток в розмірі 49 476 грн. Просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши в сукупності докази, суд приходить до висновку що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач зареєстрований 13.05.1996 року виконавчим комітетом Коломийської міської ради, його взято на податковий облік, відповідно до свідоцтва №100070366 від 11.10.2007 року є платником податку на додану вартість, вид діяльності - загальне будівництво будівель (а.с.9-11).

В період з 18.12.2012 року по 24.12.2012 року відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податку Корпорацією будівельних підприємств «Укрбудінвест» за період з вересень, грудень 2009 року.

Перевірка проведена згідно та на підставі наказу №768 від 17.12.2012 року, відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1. ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1. ст..78, ст.79 Податкового кодексу України.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем 28.12.2012 року складено акт за №2264/22/05423975. (а.с.14-22).

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем 23.01.2013 року винесено податкові повідомлення-рішення: №0000052200, яким позивачу визначено додаткове грошове зобов'язання зі сплати податку на прибуток в сумі 46 347 грн. за основним платежем та 11 586,75 грн. за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 37 077 грн. за основним платежем та 9 269,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.12-13).

В порядку адміністративного оскарження податковим органом повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги без задоволення.

Підставою для визначення вказаних зобов'язань слугували висновки проведеної перевірки, які ґрунтуються на встановленні відповідачем обставинах, встановлених згідно проведених податковими органами зустрічних перевірок контрагентів позивача.

В ході перевірки на підставі використаних актів зустрічних перевірок про проведення аналізу діяльності контрагента позивача КПБ «Укрбудінвест»-субпідрядника та субпідрядника ПП «Універсалбуд», було встановлено відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчать про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Внаслідок цього зроблено висновок про відсутність фактичного здійснення субпідрядником ПП «Універсал» виконаних робіт із зовнішнього оздоблення фасаду приміщення лікарні за адресою м. Коломия вул. Петлюри 66 та передачу даних робіт підряднику КПБ «Укрбудінвест», а таким чином прийняття висновку що діяльність спрямована на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, висновку про фіктивність право чинів.

Вирішуючи правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та перевіряючи вказані рішення суб'єкта владних повноважень на відповідність вимогам встановленим частиною 3 статті 2 КАС України, суд дійшов висновку про прийняття відповідачем необґрунтованих рішень, тобто без урахування всіх обставин, що мали значення для їх прийняття.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п.7.4 ст.7. Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97р. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або показників по формуванню податку на додану вартість судом встановлено наступне.

28.09.2009 року між ВАТ « Коломийське будівельне управління» (Генпідрядник) та Корпорацією будівельних підприємств «Укрбудінвест» (Субпідрядник) укладено договір №2/С на виконання будівельних робіт, згідно якого за дорученням Генпідрядника Субпідрядник бере на себе зобов'язання по виконанню робіт зовнішнього оздоблення фасаду стіни, відкосів, колон та пілястрів, на реконструкцію інфекційного відділення на 25 ліжок Коломийської лікарні в м. Коломия. Замовником являється Головне управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської ОДА. Договір укладено на 237 482 грн,40 грн. з ПДВ.

Як встановлено судом, на виконання даної угоди роботи виконані та прийняті замовником згідно актів приймання виконаних підрядних робіт (а.с.29,32-35).

Окрім цього, виписано всі необхідні податкові накладні на вартість отриманих робіт (а.с.37).

Матеріали справи також містять довідки про вартість виконаних підрядних робіт та (а.с.25-27).

При цьому в матеріалах справи наявні і інші документи, що свідчать про реальність вчинення угод: відомості, розрахунки загально-виробничих витрат, довідка Контрольно-ревізійного управління в Івано-Франківській області від 19.03.2010 року про результати зустрічної звірки ВАТ «Коломийське будівельне управління» щодо підтвердження видів, обсягів операцій, правильності формування вартості виконаних робіт за період з 01.01.2009 року по 2010 рік (а.с.31,36,67-70).

Згідно наданих суду банківських виписок виконання робіт оплачено в повному обсязі (а.с.40-43).

Судом встановлено, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи є в наявності у позивача.

Суд, перевіряючи реальність проведених операцій встановив, що роботи виконані, на суму отриманих робіт виписано податкові накладні, здійснено повний розрахунок.

Як наслідок суд приходить до висновку про реальність господарських операцій.

В той же час зазначає, що обставини, коли контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на формування податкового кредиту у разі, коли цей платник має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 13.01.2009 року (справа № 21-1578во08) Верховний Суд України зазначив, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. У постанові від 11.12.2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, дана позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Як зазначалось вище, в матеріалах справи наявні копії відповідних документів які підтверджують факт правомірності формування позивачем показників податку на прибуток та податку на додану вартість.

В той же час, суд зазначає, що податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем, що мали місце під час здійснення підприємницької діяльності позивачем, оскільки мета є суб'єктивною ознакою, притаманною фізичним особам. Юридичні особи діють через органи управління і як наслідок через фізичних осіб, які входять до складу таких органів управління, а тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи.

Так, посилання представника відповідача на висновки зустрічних перевірок судом до уваги не беруться, з огляду на те, що обставини встановлені вказаними документами, жодним чином не спростовують реальність вчинення та виконання угоди.

Суд зазначає, що визначальною обставиною в даному випадку є саме факт виконання позивачем своїх зобов'язань за укладеною угодою.

У відповідності до статті 71 Кодексу України про адміністративне судочинство України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте в судовому засіданні представником відповідача не було доведено факту укладення договорів без мети їх реального настання (нікчемних правочинів) та жодним чином не спростовано доводи позивача.

А тому, суд приходить до висновку, що представником відповідача доказів на підтвердження факту порушення позивачем встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, ухилення від сплати податків, наявності шкоди заподіяної державі суду не надано. Не доведено також наявності доказів понесеної кримінальної відповідальності посадових осіб та відповідальності суб'єктів господарювання за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення.

За таких обставин, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а позовні вимоги підлягають до задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 2, 8-14, 86, 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати повідомлення-рішення Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000052200 від 23.01.2013 року.

Скасувати повідомлення-рішення Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції №0000062200 від 23.01.2013 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 20.05.2013 року.

Суддя (підпис) Мигалюк Ю.В.