Рішення № 31317033, 16.05.2013, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 2610/29157/2012

Провадження №2/761/489/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16 травня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Савицького О.А.,

при секретарі Савенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва ДПС до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Національна товарна біржа «Укрнацресурс», ОСОБА_4, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу автомобіля,

ВСТАНОВИВ:

02.08.2006 року ДПІ у Печерському районі м.Києва звернулася в суд з позовом до ТОВ «Інтерукр Агро», ОСОБА_1, в якому просила визнати недійсним біржовий договір купівлі-продажу автомобіля №АВ-2146 від 10.03.2004р. укладений між ТОВ «Інтерукр Агро» та ОСОБА_1, за яким було продано автомобіль АUDI А4, 1.8, 2003 року випуску, № двиг. НОМЕР_3, № шас.НОМЕР_3, № кузова НОМЕР_1, а також зобов'язати сторони повернути все одержане ними за недійсними угодами.

Судом до участі в справі в якості співвідповідачів було притягнуто ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які придбали автомобіль АUDI А4, 1.8, 2003 року випуску, № двиг. НОМЕР_3, № шас.НОМЕР_3, № кузова НОМЕР_1, після його придбання ОСОБА_1 у ТОВ «Інтерукр Агро».

29.10.2008 року позивач збільшив свої позовні вимоги подавши суду відповідну заяву, яка була прийнята до розгляду. Відповідно до остаточних позовних вимог ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС, крім вимог до первісних відповідачів, заявила вимоги також до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а саме просить визнати недійсним біржовий договір купівлі-продажу автомобіля №АВ-2146 від 10.03.2004р. укладений між ТОВ «Інтерукр Агро» та ОСОБА_1, за яким було продано автомобіль АUDI А4, 1.8, 2003 року випуску, № двиг. НОМЕР_3, № шас.НОМЕР_3, № кузова НОМЕР_1, а також всі інші договори купівлі-продажу цього автомобіля, що укладалися між відповідачами, а саме між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 17.03.2007 року, після цього між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 24.11.2007 року, а також зобов'язати сторони повернути все одержане ними за недійсними угодами.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на момент відчуження ТОВ «Інтерукр Агро» автомобіля АUDI А4, 1.8, 2003 року випуску, № двиг. НОМЕР_3, № шас.НОМЕР_3, № кузова НОМЕР_1, ОСОБА_1, відповідно до біржового договору купівлі-продажу вказаного автомобіля від 10.03.2004р., ТОВ «Інтерукр Агро» не мало право відчужувати все належне йому майно, в тому числі і вказаний автомобіль, оскільки їх майно перебувало у податковій заставі, що було зафіксовано в реєстрі заборон відчуження. Позивач вважає, що вказана обставина є підставою для визнання недійсними всіх угод з відчуження спірного автомобіля АUDI А4, 1.8, 2003 року випуску, № двиг. НОМЕР_3, № шас.НОМЕР_3, № кузова НОМЕР_1.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 07.07.2010р. позов був задоволений.

29.10.2010р. ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07.07.2010р. скасоване.

Ухвалою суду від 06.06.2011р. провадження в справі в частині вимог позивача до ТОВ «Інтерукр Агро» було закрито у зв'язку з ліквідацією вказаної юридичної особи.

05.12.2011р. рішенням Шевченківського районного суду м.Києва у задоволенні позову було відмовлено повністю.

10.04.2012р. ухвалою Апеляційного суду м. Києва апеляційна скарга позивача залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

10.10.2012р. ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС задоволено частково, рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 05.12.2011р. та ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 10.04.2012р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судом до участі в справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору було притягнуто ОСОБА_4, який є останнім власником автомобіля АUDI А4, 1.8, 2003 року випуску, № двиг. НОМЕР_3, № шас.НОМЕР_3, № кузова НОМЕР_1, що придбав його у ОСОБА_3, оскільки до нього позивачем вимоги не пред'являлися, а рішення в даній справі може вплинути на його права та обов'язки.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов з підстав викладених в ньому.

Відповідачі та треті особи в судове засідання не з'явилися, своїх представників на розгляд справи не направили, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, тому суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність.

Вислухавши представника позивача, дослідивши зібрані в справі письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що при проведенні ДПІ у Печерському районі м.Києва позапланової перевірки ТОВ «Інтерукр Агро» з питань дотримання валютного законодавства України, було встановлено порушення діючого законодавства та виявлено неповернення валютних коштів у сумі 298362,4 дол. США, що зафіксовано в Акті перевірки №47/23-1416/32042832 від 11.02.2004р.

У зв'язку з виявленими порушеннями з боку ТОВ «ІнтерукрАгро», працівниками позивача була нарахована пеня у сумі 250848 грн., що підтверджується податковим-повідомленням рішенням №000352314/0 від 12.02.04р., відповідно до якого сума податкового зобов'язання до сплати - 273818 грн., податкове-повідомлення рішення №0000772314/0 від 08.04.2004р. сума пені 250848 грн.

Також позивачем відносно ТОВ «Інтерукр Агро» виставлена перша податкова вимога №1/1408 від 24.02.2004р., оскільки підприємством суму заборгованості не було погашено, 05.04.2004р. виставлено другу податкову вимогу, яка також сплачена не була.

Оскільки ТОВ «Інтерукр Агро» не сплатило суми податкових зобов'язань, у підприємства виник податковий борг.

Відповідно до ст.8.1, 8.2.2, 8.6.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», діючого на той час, була передбачена заборона на вчинення правочинів щодо реалізації заставного майна, яке має перейти у власність держави в зв'язку з несплатою податкового боргу.

ДПІ у Печерському районі м.Києва зареєстровано податкову заставу у Державному реєстрі застав рухомого майна, де датою виникнення податкової застави є 19.02.2004р. та 02.03.2004р., що підтверджується записом про заставу № 2128-3575, згідно якого предметом застави є всі активи ТОВ «Інтерукр Агро».

Головним управлінням МВС України у м.Києві управлінням державної автомобільної інспекції листом від 18.02.2006р. №114 надано до ДПІ у Печерському районі м.Києва копії документів, що засвідчують реєстрацію та продаж транспортного засобу AUDI А4, 1.8., 2003р. випуску, державний номер НОМЕР_2.

Згідно наданих документів встановлено, що 10.03.2004р. ТОВ «Інтерукр Агро» відчужило за Біржовою угодою купівлі-продажу № АВ-2146 укладеною на Національній товарній біржі «Укрнацресурс» автомобіль АUDI А4, 1.8, 2003 року випуску, № двиг. НОМЕР_3, № шас.НОМЕР_3, № кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_1.

Відповідно до ст. 8.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

Згідно із ст. 8.2.2 вказаного Закону, визначено, що право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.

На момент укладення спірного біржового договору ТОВ «Інтерукр Агро» податковий борг погашено не було, рішення щодо передачі майна в податкову заставу не оскаржено.

Безпосередня заборона на вчинення правочинів щодо реалізації заставленого майна визначена у ст. 8.6.1 Закону, а саме, передбачено, що платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом, а саме купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні.

Як вбачається із змісту наведених норм Закону, ТОВ «Інтерукр Агро» не мало право укладати правочини щодо купівлі продажу всього власного рухомого та нерухомого майна, а також іншим чином відчужувати їх без письмового дозволу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва.

Всупереч положенням цієї норми ТОВ «Інтерукр Агро» відчужено транспортний засіб який перебував у податковій заставі без письмового погодження з ДПІ у Печерському районі м.Києва, що суперечить вимогам закону та інтересам ДПІ у Печерському районі м.Києва, чим позбавив права позивача на стягнення активів такого платника податків в доход Державного бюджету України.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до ч.2 ст. 586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавши його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Аналогічна за змістом норма міститься в ч.2 ст. 17 Закону України «Про заставу».

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставі, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Отже, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена, як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

За таких обставин, оскільки на момент відчуження спірного автомобіля ТОВ «Інтерукр Агро» на користь ОСОБА_1, він знаходився під заставою, у зв'язку з чим був внесений до Державного реєстру обтяжень, дозволу на його відчуження ДПІ у Печерському районі м.Києва не надавало, у зв'язку з цим відчуженням права та законні інтереси позивача були порушені, суд вважає, що Біржова угода купівлі-продажу № АВ-2146 укладена на Національній товарній біржі «Укрнацресурс» 10.03.2004р. між ТОВ «Інтерукр Агро» та ОСОБА_1 про купівлю - продаж автомобіля АUDI А4, 1.8, 2003 року випуску, № двиг. НОМЕР_3, № шас.НОМЕР_3, № кузова НОМЕР_1, суперечить вимогам закону, а тому вона підлягає визнанню не дійсною.

Відповідно до ч.1 ст. 236 ЦК України, правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно ч.1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Разом з тим, судом встановлено, що 17.03.2007р. згідно біржової угоди ОСОБА_1 продав спірний автомобіль АUDI А4, 1.8, 2003 року випуску, № двиг. НОМЕР_3, № шас.НОМЕР_3, № кузова НОМЕР_1, ОСОБА_2 відповідно до біржового договору купівлі-продажу від 17.03.2007 року.

24.11.2007р. ОСОБА_2 уклала з ОСОБА_3 біржову угоду купівлі-продажу даного автомобіля, відповідно до якої ОСОБА_2 продала ОСОБА_3 автомобіль, який придбала у ОСОБА_1

Згідно листа УДАІ ГУМУС України в Харківській обл. №52/3985від 15.04.2013р. встановлено, що 18.04.2012р. ОСОБА_3 продав зазначений автомобіль ОСОБА_4 згідно довідки рахунку №ДПІ280529.

Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна.

Відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на не права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Статтею 388 ЦК України встановлено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою - якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (ч.1). Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень (ч.2). Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (ч.3).

Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 N 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними, Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є

стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

Відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦК добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що вимоги позивача щодо визнання недійсними правочинів за якими відбувалося подальше відчуження автомобіля АUDI А4, 1.8, 2003 року випуску, № двиг. НОМЕР_3, № шас.НОМЕР_3, № кузова НОМЕР_1, а саме біржової угоди від 17.03.2007р. між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та біржової угоди від 24.11.2007р. між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не підлягають задоволенню, як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги, як не обґрунтовані на законі, стосовно повернення відповідачами всього отриманого за оспорюваними угодами. Крім того первісний власник спірного автомобіля ТОВ «Інтерукр Агро» на даний час не існує у зв'язку з його ліквідацією, а до останнього власника автомобіля, ОСОБА_4, позивачем взагалі не було пред'явлено будь-яких вимог, в тому числі не подавався віндикаційний позов щодо витребування майна у останнього власника.

Відповідно до ст.ст. 79, 88 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь держави судові витрати, а саме 114,7 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 8, 10, 11, 57 - 60, 79, 88, 169, 212, 213 - 215, 223, 294 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва ДПС до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Національна товарна біржа «Укрнацресурс», ОСОБА_4, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу автомобіля, задовольнити частково.

Визнати Біржову угоду купівлі-продажу № АВ-2146 укладену на Національній товарній біржі «Укрнацресурс» 10.03.2004р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерукр Агро» та ОСОБА_1 про купівлю - продаж автомобіля АUDI А4, 1.8, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, № двиг. НОМЕР_3, № шас.НОМЕР_3, № кузова НОМЕР_1, недійсною.

В решті вимог позов задоволенню не підлягає.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м.Києва через Шевченківський районний суд м.Києва протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: