Постанова № 31315764, 13.05.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2013 р. Справа №805/3326/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12-20

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Олішевська В.В., при секретарі судового засідання Ступар Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Бізнес Центр «НЕЛ» м. Маріуполь

до відповідача: Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби

про: визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 0023611741 від 09.11.2012 року про нарахування адміністративних штрафів та санкцій у розмірі 510 грн., як таке що суперечить нормам Податкового кодексу України

за участю

представників сторін:

від позивача: Мандров О.А. - за довір.

від відповідача: Соколова Л.Д. - за довір.

Позивач, Приватне підприємство «Бізнес Центр «НЕЛ» м. Маріуполь, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 0023611741 від 09.11.2012 року про нарахування адміністративних штрафів та санкцій у розмірі 510 грн., як таке що суперечить нормам Податкового кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що податкове повідомлення рішення № 0023611741 від 09.11.2012 року, яке прийнято Податковим органом в зв'язку з порушенням позивачем п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України, а саме подання з недостовірними відомостями податкової звітності за формою № 1ДФ, є протиправним, оскільки ПП «Бізнес Центр «НЕЛ» самостійно виявило помилку в податковій звітності та скористались наданим правом щодо подачі уточнюючого розрахунку до проведення перевірки податковим органом.

Також позивач зазначає, що виявлена помилка не призвела до заниження податкового зобов'язання, і як наслідок державний бюджет збитків не зазнав, в зв'язку з чим відсутні підстави для нарахування Податковим органом штрафних санкцій.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, надавши письмові заперечення на позовну заяву, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ

Приватне підприємство «Бізнес Центр «НЕЛ» м. Маріуполь зареєстровано в якості юридичної особи, включено до ЄДРПОУ за № 37958625 та перебуває на обліку в Жовтневій міжрайонній державній податковій інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби.

Так, у відповідності до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, що встановлено п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України.

Положення п. 76.1 ст. 76 ст. 76 Податкового кодексу України визначають, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

09.11.2012 року Жовтневою МДПІ м. Маріуполя Донецької області ДПС проведено камеральну перевірку звітності за формою № 1ДФ по податку з доходів фізичних осіб за 2 квартал 2012 року, за результатами якої складено Акт № 105/17-5/37989625, який вручено головному бухгалтеру підприємства 12.11.2012 року, що підтверджується відповідною відміткою Акті.

Актом перевірки встановлено порушення вимог п.п.3.1.12, п.п. 3.1.13, п. 3.2., п. 3.3, п. 3.4, п. 3.5, п. 3.6, п. 3.7, п.п. 3.7.1, п.п. 3.7.2, п. 3.8, п. 3.9, п. 3.10 розділу 3 «Порядок заповнення податкового розрахунку» Наказу № 1020 від 24.12.2010 року «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», зареєстровано в Мінюсті України 13.01.2011 року за № 46/18784.

09.11.2012 року на підставі Акту перевірки Податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0023611741 про сплату грошового зобов'язання в сумі 510 грн. за порушення п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Податкового органу, позивач звернувся до ДПС у Донецькій області з первинної скаргою № 9 від 21.11.2012 року.

Рішенням ДПС у Донецькій області № 435/10/10.512-5 від 15.01.2013 року скаргу позивача залишено без задоволення.

З повторною скаргою № 1 від 04.02.2013 року позивач звернувся до Державної податкової служби України вх. № 1858/10 від 07.02.2013 року.

Рішенням Державної податкової служби України № 4593/7/10-2315 від 25.02.2013 року скаргу позивача залишено без задоволення.

Не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з позовом про визнання його недійсним.

Представник позивача посилається на те, що підприємство не було повідомлено про проведення перевірки але в Акті перевірки зазначено, що про перевірку повідомлено директора підприємства та головного бухгалтера.

Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що про проведення перевірки та про можливість отримання акта перевірки було повідомлено головного бухгалтера засобами телефонного зв'язку, але ніяких доказів у підтвердження зазначеного суду не надано.

Також відповідачем наданий Акт № 172/17-513 від 12.11.2012 року про проведення камеральної перевірки звітності за формою № 1ДФ по податку з доходів фізичних осіб за 2 квартал 2012 року, з якого вбачається, що Акт перевірки підписано з запереченнями 12.11.2012 року.

Суд зазначає, що статтею 76 Податкового кодексу України не передбачено повідомлення платника податків про проведення камеральної перевірки.

Також суд зазначає, що Акт перевірки № 172/17-513 від 12.11.2012 року позивачу вручено 12.11.2012 року, тобто з дотриманням вимог п. 86.2 ст. 86 Податкового кодексу України, якою передбачено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Щодо посилання позивача на порушення Податковим органом п. 86.8 ст. 86 ст. 86 Податкового кодексу України, суд зазначає, що цей порядок передбачений для прийняття податкового повідомлення - рішення за результатами проведення фактичних перевірок, а не камеральних.

Судом досліджено процедуру проведення перевірки позивача та винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення та встановлено, що Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби не порушено норми Податкового кодексу України щодо проведення перевірки та винесення податкового повідомлення рішення № 0023611741 від 09.11.2012 року.

Щодо порушень вказаних у Акті перевірки № 105/17-5/37989625 від 09.11.2012 року судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

У відповідності до п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді, що передбачає п. 49.2 ст. 49 ПК України.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем надана основана звітність за формою 1-ДФ про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків за 2 квартал 2012 року від 16.07.2012 року реєстраційний № 9040654969.

За результатами самостійно виявлених помилок платником податків був наданий уточнюючий звіт за 2 квартал 2012 року, який подано 09.11.2012 року реєстраційний № 9070207304.

Даним уточнюючим розрахунком були виправлені дані основної звітності, а саме: виправлено 1 запис (видалено запис 2603111924, додана запис 2603111974).

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів того, що виявленні порушення призвели до заниження податкового зобов'язання, Державний бюджет зазнав збитків, а тому підстави для нарахування штрафних санкцій відсутні.

Пунктом 119.2 статті 119 Податкового кодексу України передбачено стягнення штрафу за неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями.

Подання відомостей про суми доходів, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків передбачено ст. 51 Податкового кодексу України, а саме податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку.

Відповідно до ст. 18 ПКУ податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Відповідно до пп. "б" п. 176.2 ст. 176 ПКУ особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Форма Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ), а також Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку затверджені наказом Державної податкової служби України N 1020 від 24.12.2010 р.

Податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий податковий розрахунок за календарний рік не подається.

Якщо після подачі податкового розрахунку за звітний період податковий агент подає новий податковий розрахунок з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання податкового розрахунку за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у пункті 50.1 статті 50 Кодексу, не застосовуються.

Коригування поданого і прийнятого податкового розрахунку проводяться на підставі самостійно виявлених податковим агентом помилок, а також на підставі повідомлень про помилки, виявлені органом ДПС.

У разі необхідності проведення коригувань податкового розрахунку до закінчення строку його подання подається звітний новий податковий розрахунок.

Уточнюючий податковий розрахунок подається у разі необхідності проведення коригувань податкового розрахунку після закінчення строку його подання. Уточнюючий податковий розрахунок може подаватися як за звітний період, так і за попередні періоди.

Порядок заповнення звітного нового та уточнюючого податкових розрахунків є однаковим. Звітний новий та уточнюючий податковий розрахунок подаються на підставі інформації з попередньо поданого податкового розрахунку і містять інформацію лише по рядках та реквізитах, які уточнюються. Для заповнення також використовується інформація з повідомлень про виявлені помилки, які відправляються органами ДПС до податкового агента.

Тобто, даними нормами встановлено право платника податку у разі виявлення помилок в податковій звітності, внести відповідні зміни шляхом подачі уточнюючих розрахунків до податкового органу.

Оскільки судом встановлено та не заперечувалось у судовому засіданні представниками сторін, що позивачем за 1 квартал 2012 року податки сплачені в повному обсязі та уточнюючий розрахунок надано до проведення перевірки, в зв'язку з самостійним виявленням невідповідностей відомостей, суд приходить до висновку, що підстав для нарахування штрафних санкцій в податкового органу були відсутні.

Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частинами 1 та 2 статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про неправомірність прийняття Податковим органом податкового повідомлення-рішення № 0023611741 від 09.11.2012 року, в зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись Кодексом адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Приватного підприємства «Бізнес Центр «НЕЛ» м. Маріуполь до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкове повідомлення - рішення № 0023611741 від 09.11.2012 року про нарахування адміністративних штрафів та санкцій у розмірі 510 грн., як таке що суперечить нормам Податкового кодексу України - задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення № 0023611741 від 09.11.2012 року про нарахування адміністративних штрафів та санкцій у розмірі 510 грн., як таке що суперечить нормам Податкового кодексу України

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 13 квітня 2013 року в присутності представників сторін.

Повни й текст постанови складено та підписано 18 квітня 2013 р.

Постанова може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Олішевська B.В.