Постанова № 31315485, 14.05.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2013 р. Справа № 804/4678/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юркова Е.О.

при секретарі - Сап'яні С.А.

за участю: представників позивача - Самичко І.В., Недвига К.О.

представник відповідача - Дичик В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ариста КР» до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ариста КР» до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби у якому позивач з урахуванням уточнених позовних вимог просить:

- скасувати податкові повідомлення - рішення Криворізької південної МДПІ форми «Р» від 25 березня 2013 року № 0000332220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 426619,50 грн. (у тому числі штрафні санкції - 142206,50 грн.), від 25 березня 2013 року № 0000322220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 79885,00 грн. (у тому числі штрафні санкції - 15977,00 грн.);

- судові витрати у справі віднести за рахунок державного бюджету на користь ТОВ «Ариста КР».

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем при ухваленні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень були невірно застосовані норми матеріального права, адже в акті перевірки жодним чином не перевірялась можливість підприємства забезпечувати свою господарську діяльність шляхом укладення договорів найму-оренди складських приміщень, договорів перевезення вантажів транспортними засобами, договорів підряду та ін. Позивач вважає, що висновки викладені перевіряючими в Акті перевірки від 01.03.2013р. № 291/222/33179163 не відповідають дійсності, фактичним обставинам та сформульовані на підставі суб'єктивних припущень, а прийняті податкові повідомлення-рішення від 25 березня 2013 року № 0000332220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 426619,50 грн. (у тому числі штрафні санкції - 142206,50 грн.) та від 25 березня 2013 року № 0000322220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 79885,00 грн. (у тому числі штрафні санкції - 15977,00 грн.) є необгрунтованими, безпідставними та такими, що не відповідають нормам діючого законодавства.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримали у повному обсязі та просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні адміністративного позову просив відмовити, зазначивши, що перевірка ТОВ «Ариста КР» була проведена на виконання вимог: абз.1, 3, 5 п.п.75.1.2 п.75.1, п.п.78.1.1, п.п.78.1.4. п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкової кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ; постанови «Про призначення позапланової документальної перевірки» від 31.01.2013 року старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України В.М. Борисенка, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені в межах правового поля, при наявності порушень позивачем податкового законодавства, у зв'язку із чим підстави для задоволення позову відсутні.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що відповідно до матеріалів акту документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ариста КР» від 01.03.2013р. за №291/222/33179163 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ариста КР» зареєстровано 15.10.2004 року згідно рішення виконкому Криворізької міської ради за номером 12271050007000666. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 33179163. Місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 50000, м. Кривий Ріг, вул. Окружна, 127/50.

ТОВ «Ариста КР» взято на податковий облік в органах державної податкової служби за №6390 від 29.10.2004 року. Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 07.02.2012р. №200024760, виданого Південною МДПІ у м. Кривому Розі, індивідуальний податковий номер - 331791604810, на день підписання акту перевірки, позивач зареєстрований платником ПДВ з 01.11.2004р.

На підставі направлень від 20.02.2013 року №258/222, №259/222, виданих Криворізькою південною МДПІ Дніпропетровської області ДПС, фахівцями Криворізької південної МДПІ Дніпропетровської області ДПС відповідно до Наказу Криворізької південної МДПІ Дніпропетровської області ДПС від 2013 року №294, керуючись п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями) на виконання вимог: абз.1, 3, 5 п.п.75.1.2 п.75.1, п.п.78.1.1, п.п.78.1.4, п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, із змінами та доповненнями; постанови «Про призначення позапланової документальної перевірки» від 31.01.2013 року старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України В.М. Борисенка, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Ариста КР», код за ЄДРПОУ 33179163, з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при проведенні господарських операцій з ТОВ «Лігран» (код 34656476), ТОВ «Супутник» (код 32228481), ТОВ «Шоковіта» (код 33421689) за період з 01.01.2010 року по 31.01.2013 року.

Направлення на проведення перевірки від 20.02.2013 року №258/222, №259/222 пред'явлені особисто під розписку головному бухгалтеру ТОВ «Ариста КР» Головіній Л.О., належним чином завірену копію Наказу Криворізької південної МДПІ Дніпропетровської області ДПС від 20.02.2013 року №294 до початку перевірки вручено особисто під розписку головному бухгалтеру ТОВ «Ариста КР» Головіній Л.О. Перевірку проведено з відома директора ТОВ «Ариста КР» Балдіна І.В. та в присутності головного бухгалтера ТОВ «Ариста КР» Головіної Л.О.

Перевіркою ТОВ «Ариста КР» встановлено порушення:

- п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.10 ст.137, п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п. 139.1.1 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого ТОВ «Ариста КР» занижено податок на прибуток по податковій декларації з податку на прибуток підприємства за рік 2012 (звітний податковий період) у розмірі 63 908 грн.;

- п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ (зі

змінами та доповненнями), в результаті чого ТОВ «Ариста КР» завищено податковий кредит у розмірі 284 413 грн., у т.ч. у розрізі звітних податкових періодів: травень 2012 року - 69304грн., вересень 2012 року - 16521 грн., жовтень 2012 року - 4979 грн., листопад 2012 року - 166295 грн., грудень 2012 року - 27314 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Лігран» за травень 2012 року, ТОВ «Супутник» за вересень-грудень 2012 року, ТОВ «Шоковіта» за жовтень-листопад 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 01.03.2013р. №291/222/33179163 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ариста КР» (код ЄДРПОУ 33179163) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при проведенні господарських операцій з ТОВ «Лігран» (код ЄДРПОУ 34656476), ТОВ «Супутник» (код ЄДРПОУ 32228481), ТОВ «Шоковіта» (код ЄДРПОУ 33421689) за період з 01.01.2010 року по 31.01.2013 року» (далі за текстом - Акт перевірки), який фактично отримано ТОВ «Ариста КР» 12.03.2013р.

Позивачем до Криворізької південної МДПІ було направлено заперечення від 18.03.2013р. вих. № 51 (міститься в матеріалах справи) до акта перевірки від 01.03.2013р. №291/222/33179163. За результатами розгляду заперечень (№ 5631/10/222 від 22.03.2013 року), податковим органом прийнято рішення про відсутність підстав щодо звільнення підприємства від відповідальності за порушення виявлені перевіркою.

За результатами вищезазначеного акту перевірки, після розгляду заперечення Криворізькою південною МДПІ були винесені податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 25 березня 2013 року № 0000332220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 426619,50 грн. (у тому числі штрафні санкції - 142 206,50 грн.) та від 25 березня 2013 року № 0000322220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 79 885,00 (у тому числі штрафні санкції - 15 977,00 грн.), які ТОВ «Ариста КР» фактично отримані 25.03.2013р.

Згідно зі ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Отже, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши правову позицію Криворізької південної МДПІ (в обґрунтування складених податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 25.03.2013 року за № 0000332220 та за № 0000322220), яка викладена у Акті перевірки від 01.03.2013р. за №291/222/33179163 - вбачається, що заниження податку на прибуток на загальну суму 63908 грн. та завищення податкового кредиту у розмірі 284413 грн. сталось у зв'язку із не підтвердженням факту реальності здійснення господарських відносин ТОВ «Ариста КР» з ТОВ «Лігран» за період травень 2012 року, з ТОВ «Супутник» за період за період вересень-грудень 2012 року та з ТОВ «Шоковіта» за період за жовтень-листопад 2012 року.

Судом встановлено, що основним видами діяльності ТОВ «Ариста КР» є «капітальний ремонт залізничної колії та оптова торгівля матеріалами верхньої будови колії». ТОВ «Ариста КР» здійснює свою діяльність на ринку на протязі 10 років. Для отримання результатів відповідної господарської, економічної діяльності у підприємства є всі необхідні умови: активи (будівля, складське приміщення), офісне приміщення, трудові ресурси з відповідною освітою (21 працівник з відповідною кваліфікацією).

Так, ТОВ «Ариста КР» (надалі замовник) та ТОВ «Лігран» (наділі Виконавець) було укладено договір № 76Кр від 03.04.2012р. на постачання послуг будівельною та автодорожньою технікою для виконання робіт на об'єктах замовника. Замовник забезпечує виконання загальних робіт з техніки безпеки та несе відповідальність, згідно Закону України за безпечну експлуатацію замовленої техніки. Кількість механізмів відповідає письмовій або усній попередній заявці Замовника. Строк дії договору - до 31.12.2012 року.

На виконання умов договору ТОВ «Лігран» на протязі травня 2012 року було поставлено вищезазначені послуги, внаслідок чого виписано акти виконаних робіт.

Судом встановлено, що оригінали актів виконаних робіт та податкових накладних надані до перевірки у повному обсязі та по своїй суті та оформленню відповідають нормам Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-IV, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХIV, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом МФУ від 24.05.95р. № 88 та зареєстрованого Міністерстві юстиції України 05.06.95р. за №168/704.

Зазначений факт відповідності підтверджено саме і актом перевірки, (порушень при складанні або оформленні документів не встановлено).

Крім того, облік відпрацьованого часу автонавантажувача, автокрану, бульдозера, рухомої електростанції зафіксовано у відомостях по кожній позиції окремо з зазначенням об'єкта замовника, дати, часу роботи, що засвідчено підписами відповідальних осіб зі сторони виконавця та з боку замовника. В наслідок проведених транспортно-експедиційних послуг виписано товарно-транспортні накладні, які закріплені печатками виконавця, замовника та підписами відповідальних осіб.

Розрахунки між суб'єктами господарювання здійснювались у безготівковій формі, що підтверджено банківськими виписками (копії маються в матеріалах справи). Заборгованість між підприємствами відсутня.

Вищезазначені послуги автонавантажувача, автокрану, бульдозера, рухомої електростанції, транспортно-експедиційні послуги від ТОВ «Лігран» були використані при здійсненні ремонтних (будівельних) робіт під'їзної залізничної колії, що підтверджено податковими накладними, актами виконаних робіт та угодами, (долучено до матеріалів справи).

Також, ТОВ «Ариста КР» (далі Замовник) та ТОВ «Супутник» (далі Виконавець) було укладено договір № 30/09Кр від 03.09.2012р. на постачання послуг будівельною та автодорожньою технікою для виконання робіт на об'єктах Замовника. Замовник забезпечує виконання загальних вимог з техніки безпеки та несе відповідальність, згідно Закону України за безпечну експлуатацію замовленої техніки. Кількість механізмів відповідає письмовій або усній попередній заявці Замовника. Строк дії договору до 31.12.2012 року.

На виконання умов договору ТОВ «Супутник» на протязі вересня-грудня 2012 року було поставлено вищевказані послуги, внаслідок чого виписані акти виконаних робіт.

Оригінали актів виконаних робіт та податкових накладних наданих до перевірки у повному обсязі та по своїй суті та оформленню відповідають нормам Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-IV, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХIV, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом МФУ від 24.05.95р. № 88 та зареєстрованого Міністерстві юстиції України 05.06.95р. за №168/704.

Зазначений факт відповідності підтверджено саме і актом перевірки, (порушень при складанні або оформленні документів не встановлено).

Крім того, облік відпрацьованого часу автонавантажувача, автокрану, бульдозера зафіксовано у відомостях по кожній позиції окремо з зазначенням об'єкта замовника, дати, часу роботи, що засвідчено підписами відповідальних осіб зі сторони виконавця та з боку замовника. В наслідок проведених транспортно-експедиційних послуг виписано товарно-транспортні накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт, які закріплені печатками виконавця, замовника та підписами відповідальних осіб, (долучено до матеріалів справи).

15.10.2012р. між ТОВ «Ариста КР» (далі Покупець) та ТОВ «Шоковіта» (далі Постачальник) було укладено договір поставки за № 1569 на постачання матеріалів - щебня гранітного - 2500 тн. (копія мається в матеріалах справи), згідно якого Постачальник передає, а Покупець приймає у власність продукцію вказану у специфікаціях (копія мається в матеріалах справи). На виконання умов договору ТОВ «Шоковіта» на протязі жовтня - листопада 2012 року було поставлено щебень, внаслідок чого виписано накладні.

Оригінали накладних та податкових накладних надані до перевірки у повному обсязі та по своїй суті та оформленню відповідають нормам Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-IV, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХIV, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом МФУ від 24.05.95р. № 88 та зареєстрованого Міністерстві юстиції України 05.06.95р. за №168/704.

Зазначений факт відповідності підтверджено саме і актом перевірки, (порушень при складанні або оформленні документів не встановлено).

Щебень отримувався особисто директором ТОВ «Ариста КР» згідно довіреностей №55 від 29.10.12р. та № 56 від 12.11.12р., які було передано постачальнику, а факт видачі зафіксовано в журналі виданих довіреностей.

Розрахунки між суб'єктами господарювання здійснювались у безготівковій формі, що підтверджено банківськими виписками (копії маються в матеріалах справи). Заборгованість підприємствами відсутня.

Проведення господарських операцій з перевезення підтверджено товарно-транспортними накладними наданими до перевірки де зазначено пункт навантаження - м.Запоріжжя та пункт розвантаження - м.Дніпропетровськ (об'єкт замовника - ВАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод»). Сертифікати якості (паспорти) комплектуючих було передано постачальником покупцю, які в подальшому були передані разом з продукцією замовнику.

Придбаний щебінь ТОВ «Ариста КР» реалізовано при виробництві (укладці) баласту щебневого у складі виконаних будівельних робіт на адресу:

- ВАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод», м. Дніпропетровськ, код - 05393116, відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в за листопад 2012 року;

- «ПАТ «Полтавське XПП», м. Полтава, іпн - 0532534171, відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в за листопад 2012 року (копії угод, актів виконаних робіт, відомостей ресурсів маються в матеріалах справи). Розрахунки між суб'єктами господарювання згідно умов угод фактично проводились у безготівковій формі, що підтверджується виписками банку. Заборгованість між підприємствами відсутня.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що проведені господарські операції є цілком прозорими та фактично здійсненими, мають реальний цикл походження товару, у повному обсязі підтверджена необхідними бухгалтерськими документами, які відповідають чинному законодавству України, використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, з метою отримання економічної вигоди та прибутку, що фактично і досягнуто, мали як базу так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до ст.ст. 46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе само стійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповід альність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, норми Податкового кодексу України в якості підстави для не включення до складу валових витрат передбачають тільки випадки повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, передбачених законодавством.

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що укладений з контрагентами правочини мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим право чином (фіктивний правочин). Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.12.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини. спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обгрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Також в силу ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Як на підставу не підтвердженням факту реальності здійснення господарських взаємовідносин постачальниками товару/послуг ТОВ «Ариста КР» з ТОВ «Лігран» за період травень 2012 року, з ТОВ «Супутник» за період за період вересень-грудень 2012 року та з ТОВ «Шоковіта» за період за жовтень-листопад 2012 року., відповідач посилається на Акт перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 28.12.2012р. за №7250/224/34656476 документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лігран» за період за червень-листопад 2012 року по взаємовідносинам з постачальниками, Акт перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.12.2012р. за №7202/224/32228481 документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Супутник» за період за листопад 2012 року по взаємовідносинам з постачальниками, Акт перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.12.2012р. за №7206/224/33421689 документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Шоковіта» за період за вересень-листопад 2012 року по взаємовідносинам з постачальниками.

Проте, такі посилання судом не приймаються до уваги зважаючи на наступне.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що чинним податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акта перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Водночас податковий орган не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також не доведено та не надано доказів, які б свідчили про безтоварний або фіктивний характер здійснених операцій.

Отже, такі посилання відповідача судом не приймаються до уваги, оскільки позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочинів позивача з контрагентами.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Крім зазначених в акті перевірки висновків Криворізька південна МДПІ Дніпропетровської області жодним чином не обґрунтовує нікчемність вищеназваного правочину.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин підприємства-контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (Серія АА № 720598) станом на 08.05.2013р. на ТОВ «Супутник», Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (Серія АА № 720596) станом на 08.05.2013р. на ТОВ «Лігран», Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (Серія АА № 720594) станом на 08.05.2013р. на ТОВ «Шоковіта», які надані представником позивача у судовому засіданні та долучені до матеріалів справи.

Тобто, на момент здійснення господарських правовідносин контрагенти були зареєстровані у встановленому законом порядку.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагентів позивача на момент укладення чи виконання договорів чи відсутності у них статусу платника ПДВ.

Враховуючи наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, в діях позивача відсутнє порушення ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.

Згідно із п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно із п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати ПДВ та підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.

Суми за вказаним правочином включено позивачем до податкового кредиту в тих звітних періодах, в яких отримано податкові накладні.

Судом встановлено, що позивач має належним чином оформлені податкові накладні, які повністю відповідають вимогам Податкового кодексу України, та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Також необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В судовому засіданні був повністю доведений представниками позивача факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним.

Відповідно до ч. 1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій з отримання позивачем товару, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Також, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Крім того, як зазначено в Акті перевірки від 01.03.2013р. за № 291/222/33179163, перевірка ТОВ «Ариста КР» була проведена на виконання вимог: абз.1, 3, 5 п.п.75.1.2 п.75.1, п.п.78.1.1, п.п.78.1.4. п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкової кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ, із змінами та доповненнями; постанови «Про призначення позапланової документальної перевірки» в 31.01.2013 року старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України В.М. Борисенка.

Згідно п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкової кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Проте, відповідно до п.86.9 ст.86 Податкової кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінального процесуального законодавства або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінальним процесуальним законодавством або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем при винесені оскаржуваний податкових повідомлень-рішень було порушено і норми п.86.9 ст.86 Податкової кодексу України, згідно якої податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінального процесуального законодавства не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішень.

Суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 25.03.2013 року за № 0000332220 та за № 0000322220, прийняті Криворізькою південною МДПІ Дніпропетровської області ДПС не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; не добросовісно та не розсудливо.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету

Відтак, оскільки позивачем за звернення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду сплачено судовий збір в загальному розмірі 2294 грн., що підтверджується за платіжним дорученням № 103 від 21 березня 2013р., тому вказана сума підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ариста КР» до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби форми «Р» від 25 березня 2013 року № 0000332220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 426619,50 грн. (у тому числі штрафні санкції - 142206,50 грн.) та від 25 березня 2013 року № 0000322220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 79885,00 грн. (у тому числі штрафні санкції - 15977,00 грн.).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ариста КР» (код ЄДРПОУ 33179163) суму судового збору в розмірі 2294 грн. сплачену Товариством з обмеженою відповідальністю «Ариста КР» по платіжному дорученню № 103 від 21 березня 2013р.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови викладений у строк передбачений ч. 3 ст. 160 КАС України.

Суддя Е.О. Юрков