Постанова № 31315431, 14.05.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2013 р. Справа №805/2601/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14:25

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Олішевська В.В., при секретарі судового засідання Ступар Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні Донецького окружного адміністративного суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфі Трейд» м. Дніпропетровськ

до відповідача: Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області

про: скасування Постанови № 401 від 04 лютого 2013 року про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», в якій постановлено накласти штраф в розмірі 8500 грн. за обмеження або відмову в реалізації прав споживачів установлених ч. 2 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів»

за участю

представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Комфі Трейд» м. Дніпропетровськ, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області про скасування Постанови № 401 від 04 лютого 2013 року про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», в якій постановлено накласти штраф в розмірі 8500 грн. за обмеження або відмову в реалізації прав споживачів установлених ч. 2 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем неправомірно та в порушення вимог чинного законодавства прийнято Постанову № 401 від 04 лютого 2013 року про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» за обмеження або відмову в реалізації прав споживачів установлених ч. 2 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів», яке полягає в тому, що при придбанні товару громадянином ОСОБА_1 від робітника ТОВ «Комфі Трейд» надійшло прохання надати документ, який засвідчує особу покупця для здійснення процедури куплі - продажу.

Позивач зазначає, що підставою для вищевказаного прохання є той факт, що між ПАТ «ПУМБ» та ТОВ «Комфі Трейд» був укладений договір еквайрингу № 10220302 від 31.12.2010 року, який регулює взаємовідносини по проведенню платежів та розрахунків по банківським обліковим картками відповідних платіжних систем.

Позивач явку свого представника до судового засідання не забезпечив, про час, дату та місце судового засідання повідомлявся належним чином, просив суд розглянути справу без участі свого представника.

Відповідач явку свого представника до судового засідання не забезпечив, про час, дату та місце судового засідання повідомлявся належним чином. 14.05.2013 року через канцелярію суду надав клопотання, відповідно до якого просив суд розглянути справу без свого представника. Крім того надав письмові заперечення на позовну заяву, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, суд ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комфі Трейд» м. Дніпропетровськ зареєстровано в якості юридичної особи та включено до ЄДРПОУ за № 36962487.

25.01.2013 року в магазині «Comfy» ТОВ «Комфі Трейд», розташованого за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченко, 41-д, на підставі Згоди Держінспекції України з питань захисту прав споживачів на проведення позапланових заходів зі здійснення державного контролю № 01/7457-2013 від 15.01.2013 року, Наказу Держспоживінспекції у Донецькій області та направлення на проведення перевірки № 2 від 24.01.2013 року, Інспекцію з питань захисту прав споживачів у Донецькій області здійснено позапланову перевірку відповідно до вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», за результатами якої складено Акт № 003141. Акт перевірки отримано уповноваженою особою позивача Денисенко О.В.

В Акті перевірки зазначено, що на момент проведення позапланового заходу, за скаргою ОСОБА_1 від 03.01.2013 року, встановлено обмеження або відмову в реалізації прав споживачів встановлених в частині 2 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів».

04.02.2013 року на підставі Акту перевірки відповідачем прийнято Постанову про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», яким на позивача накладено штраф у розмірі 8500 грн. за обмеження або відмову в реалізації прав споживачів встановлених в частині 2 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме споживач має право на вільний вибір товарів і послуг у зручний для нього час та на вільне використання електронних платіжних засобів з урахуванням режиму роботи та обов'язкових для продавця (виконавця) форм (видів) розрахунків, установлених законодавством України.

Постанова про накладення штрафу надіслана суб'єкту господарювання листом № 05/16-401 від 04.02.2013 року, що підтверджується відповідною відміткою у тексті рішення.

Закон України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

За приписами ч. 1, 3 ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів», держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

Захист прав споживачів здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші державні органи, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Відповідно до ст. 26. Закону України «Про захист прав споживачів», спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, зокрема, перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів, накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року N 877-V, підставами для здійснення позапланових заходів є звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства.

За приписами ч. 2 ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів» результати перевірок суб'єктів господарювання службовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, оформлюються відповідними актами.

Згідно із п. 12 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за обмеження або відмову в реалізації прав споживачів, установлених частиною другою статті 17 цього Закону, - у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом встановлено, що 29.12.2012 року в магазині «Comfy» ТОВ «Комфі Трейд» від касира цього магазина надійшло прохання надати документ, який засвідчує особу покупця ОСОБА_1 при придбанні товару та розрахунку за нього іменною платіжною карткою (без фото), на якій зазначено ім'я, прізвище та є підпис цієї особи на зворотньому боці картки.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 «Про захист прав споживачів» споживач має право на вільний вибір товарів і послуг у зручний для нього час та на вільне використання електронних платіжних засобів з урахуванням режиму роботи та обов'язкових для продавця (виконавця) форм (видів) розрахунків, установлених законодавством України.

Продавець (виконавець) зобов'язаний всіляко сприяти споживачеві у вільному виборі продукції та форм її оплати.

Забороняється примушувати споживача придбавати продукцію неналежної якості або непотрібного йому асортименту, у будь-який спосіб обмежувати використання ним електронних платіжних засобів, якщо відповідно до законодавства продавець (виконавець) зобов'язаний приймати їх до сплати.

Суд зазначає, що Законами України не передбачено обов'язкового порядку пред'явлення документу, який посвідчує особу покупця при розрахунку за допомогою електронного платіжного засобу.

Щодо посилання позивача на те, що підставою для витребування документа, який посвідчує особу при використанні платіжних карток без фото є норми ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст. 629 Цивільного Кодексу України та той факт, що між ПАТ «ПУМБ» та ТОВ «Комфі Трейд» був укладений договір еквайрингу № 10220302 від 31.12.2010 року, який регулює взаємовідносини по проведенню платежів та розрахунків по банківським обліковим картками відповідних платіжних систем суд зазначає наступне.

31.12.2010 року між ПАТ «ПУМБ» та ТОВ «Комфі Трейд» був укладений договір еквайрингу № 10220302 з Додатком № 1 до договору.

Зазначений Договір та Додаток до нього регулюють взаємовідносини по проведенню платежів та розрахунків по банківським обліковим картками відповідних платіжних систем.

Статтею 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» визначено, що відносини Банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

За приписами ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства закону, у відповідності до якого роль закону у правовій (юридичній) системі держави, в діяльності всіх суб'єктів права, насамперед, державних органів і посадових осіб, є визначальною.

Зазначений принцип означає, що закон має вищу юридичну силу стосовно всіх інших нормативно-правових актів та джерел юридичного, тобто державою встановленого права.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами та відповідно до ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

У роз'ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в Постанові від 01 листопада 1996 року № 9 (п. 5) зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Як вже зазначалось судом чинним законодавством України не передбачено обов'язкового порядку пред'явлення документу, який посвідчує особу покупця при розрахунку за допомогою електронного платіжного засобу, в зв'язку з чим суд приходить до висновку про неправомірність посилання позивача на вимоги договору еквайрингу № 10220302 від 31.12.2010 року як підстави для пред'явлення вищевказаного документу в розумінні ст. 8 Конституції України, оскільки це суперечить акту вищої юридичної сили.

Крім цього суд зазначає, що факт відмови позивача в реалізації прав споживача зафіксований гр. ОСОБА_1 в Книзі відгуків та пропозицій заявою від 29.12.2012 року.

Відповідно до пояснення по справі, наданого суду 22.04.2013 року позивач зазначає, що письмову відповідь ОСОБА_1 не було можливості надати в зв'язку тим, що у вищевказані заяві не повністю зазначено адресу заявника, а саме не зазначено поштового індексу. Крім цього, співробітники позивача зателефонували гр. ОСОБА_1 та запропонували йому прийти до магазину з метою надання (вручення) письмової відповіді на заяву, однак зазначена особа відмовилась від отримання відповіді.

При цьому, суд зазначає, що у наданому суду відповідачем витягу з Книги відгуків та пропозицій, який засвідчений посадовою особою позивача, на момент проведення Інспекцією позапланової перевірки (25.01.2013 року) відсутній будь-який запис в графі «заходи, яких було вжито відповідно до заяви», тоді як оглянувши оригінал Книги відгуків та пропозицій у судовому засіданні судом встановлено, що у графі «заходи, яких було вжито відповідно до заяви» значиться запис про вищевказаний інцидент, який датується від 30.12.2012 року.

Частинами 1 та 2 статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, про неправомірність вимоги співробітника позивача про надання документу, який посвідчує особу громадянином ОСОБА_1 при придбанні товару та розрахунку за нього іменною платіжною карткою, в зв'язку з чим, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України Кодексом адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфі Трейд» м. Дніпропетровськ до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області про скасування Постанови № 401 від 04 лютого 2013 року про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», в якій постановлено накласти штраф в розмірі 8500 грн. за обмеження або відмову в реалізації прав споживачів установлених ч. 2 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів» - відмовити.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 14 травня 2013 року.

Повний текст постанови буде складено та підписано 20 травня 2013 року

Постанова може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Олішевська B.В.