Постанова № 31314330, 14.05.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2013 року Справа № 5024/1566/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Шевчук С.Р., суддів:Владимиренко С.В. -доповідач, Прокопанич Г.К.,розглянув касаційну скаргу Приватного підприємства "ДЕНТА-ОІЛ"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 14.02.2013р.у справі№5024/1566/2012 господарського суду Херсонської областіза позовомПриватного підприємства "ДЕНТА-ОІЛ"доПриватного підприємства "Біотранспілет"простягнення 400000грн.,

Розпорядженням Секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України Кота О.В. від 13.05.2013р. №02-05/443 у зв'язку з перебуванням суддів Запорощенка М.Д., Акулової Н.В. у відпустках, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Шевчук С.Р., суддів Владимиренко С.В. (доповідач), Прокопанич Г.К.

За участю представників

- позивача: Ігнатов Д.І., дов. б/н від 30.10.2012р.;

- відповідача: Бєла Є.Ю., дов. б/н від 21.01.2013р.;

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "ДЕНТА-ОІЛ" звернулося до суду з позовом до Приватного підприємства "Біотранспілет" про стягнення 400000грн здійсненої попередньої оплати за договором купівлі-продажу №1 від 14.06.2012р. за непоставлений товар.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 04.12.2012р. у справі №5024/1566/2012 (суддя Закурін М.К.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства "Біотранспілет" на користь Приватного підприємства "Дента-Оіл" 400000грн основної заборгованості та 8000грн компенсації по сплаті судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.02.2013р. у справі №5024/1566/2012 (колегія суддів у складі головуючого судді Михайлова М.В., суддів Ярош А.І., Журавльова О.О.) апеляційну скаргу Приватного підприємства "Біотранспілет" на рішення господарського суду Херсонської області від 04.12.2012р. у справі №5024/1566/2012 задоволено, рішення господарського суду скасовано. В задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з Приватного підприємства "Дента-Оіл" на користь Приватного підприємства "Біотранспілет" 4000грн. судового забору за розгляд апеляційної скарги.

Не погодившись з прийнятою у справі постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.02.2013р. у справі №5024/1566/2012 та передати справу на новий апеляційний розгляд.

Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити без змін оскаржуваний судовий акт, а касаційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції зазначено про підписання 13 та 14 червня 2012р. між сторонами двох договорів купівлі-продажу за одним і тим же номером - №1 та за більшістю аналогічних умов. Зокрема, предметом договору купівлі-продажу №1 від 13.06.2012р. є зобов'язання відповідача передати у власність позивача обладнання з виробництва твердих топлених гранул із рослинних відходів продуктивністю до 1500кг/год, а саме - комплекс ОГМ-1,5 та подрібнювач готової сировини ДМ-1-2 Р, вартістю 400000грн. Вказав про ненадання сторонами доказів вчинення дій за умовами цього договору, суд першої інстанції дійшов висновку про його невиконання сторонами. При цьому, судом першої інстанції зазначено, що 14.06.2012р. між сторонами укладено договір купівлі-продажу №1, за умовами якого відповідач, як продавець, зобов'язався передати у власність позивачу, як покупцю, протягом 15-ти робочих днів з дня надходження від нього коштів на розрахунковий рахунок обладнання з виробництва твердих топлених гранул із рослинних відходів продуктивністю до 1500кг/год, а саме - комплекс ОГМ-1,5 та подрібнювач готової сировини ДМ-1-2 Р, вартістю 400000грн., а позивач зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього обумовлену суму не пізніше 7-ми календарних днів після підписання договору. На виконання умов саме цього договору, як вказав суд першої інстанції, відповідач в той же день - 14.06.2012р. виставив позивачу рахунок №2 про оплату вартості обладнання на суму 400000грн, який оплачений позивачем платіжним дорученням без номеру 18.06.2012р. з призначенням платежу: "Оплата за обладнання по виробництву гранули із лушпиння соняшника згідно рах. № 2 від 14.06.2012р.", тоді як відповідач не надав суду доказів виконання зобов'язань за договором з передачі обумовленого товару. Лист відповідача позивачу №21/07 від 09.07.2012р. щодо повідомлення про готовність передати товар судом першої інстанції не прийнятий до уваги з посиланням на ст.ст.662, 664, 665 Цивільного кодексу України із зазначенням, що саме на продавці товару лежить обов'язок по його передачі покупцю.

Пославшись на приписи ст.693 Цивільного кодексу України, сплату покупцем повної суми попередньої оплати, невиконання продавцем обов'язку з передачі товару покупцю як фактично, так і шляхом складення акту приймання-передачі, як-то передбачено умовами договору в розділі "предмет договору", суд першої інстанції задовольнив заявлені позовні вимоги, стягнув з відповідача на користь позивача суму попередньої оплати за непоставлений товар.

Тоді як суд апеляційної інстанції, переглядаючи в апеляційної порядку прийняте у даній справі рішення, не погодився з наведеними висновками суду першої інстанції, дійшовши власних протилежних висновків.

Зокрема, судом апеляційної інстанції зазначено, що 13.06.2012р. між сторонами укладено договір купівлі-продажу обладнання з виробництва твердих топлених гранул із рослинних відходів продуктивністю до 1500кг.ч (комплекс ОГМ-1,5 та подрібнювач готової сировини ДМ-1-2 Р, за умовами якого відповідач взяв на себе зобов'язання передати у власність покупця вказане обладнання вартістю 400000грн. за актом приймання-передачі протягом 15-ти робочих днів з дня надходження коштів від покупця на його розрахунковий рахунок. Передплата поступила на розрахунковий рахунок відповідача 18.06.2012р., тому товар повинен бути поставлений до 10.07.2012р., але умовами договору обов'язок відповідача поставити товар в певному місці не передбачено.

При цьому, суд апеляційної інстанції вказав, що про готовність передати товар 09.07.2012р. та можливість його передачі за адресою: м. Херсон, вул. Домобудівна, 11, відповідач повідомив позивача листом №21/07, на якому є рукописний текст: "Получила 09.07.2012г Директор "Дента-Оил" Метельская Е.А. подпись", додатково вказав, що представник позивача факт отримання листа заперечував через його відсутність на підприємстві. З огляду на зазначене, з посиланням на приписи ст.ст.525, 532, 664 Цивільного кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про своєчасне виконання відповідачем свого обов'язку за договором, повідомивши покупця про готовність передати товар у певному місці. В обґрунтування наведеного, суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що з травня 2012р. відповідач поступово почав придбавати у ПП "Талко-С" частинами обладнання, яке складає комплекс ОГМ-1,5 та подрібнювач готової сировини ДМ-1-2, за видатковими та податковими накладними, наданими відповідачем на вимогу ухвали апеляційного суду. Водночас судом апеляційної інстанції наведені оціночні твердження щодо належності придбаного ним обладнання у свого контрагента, яке складає комплекс ОГМ-1,5 та подрібнювач готової сировини ДМ-1-2, обумовлені до поставки договірними умовами з позивачем. На підставі викладеного, вказав про належне повідомлення відповідачем позивача про готовність передати товар у відповідному місці та його неотримання позивачем, суд апеляційної інстанції скасував рішення місцевого господарського суду та прийняв нове рішення про відмову в позові.

Однак колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними з наступних підстав.

У відповідності до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 цього Кодексу).

Згідно зі ст.36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд першої інстанції, не приймаючи до уваги лист відповідача позивачу №21/07 від 09.07.2012р. про готовність передати товар, а суд апеляційної інстанції, врахувавши його як доказ належного повідомлення позивача про можливість передачі товару, всупереч ст.43 Господарського процесуального кодексу України не з'ясували на підставі належних та допустимих доказів у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України дійсного отримання позивачем вказаного листа.

Врахування судом апеляційної інстанції вказаного листа із зазначенням про наявність на ньому рукописного тексту та підпису директора позивача про його отримання, суперечить вимогам ст.ст.33, 34 та ч.1 ст.41 Господарського процесуального кодексу України, за якою для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Тоді як суд апеляційної інстанції без проведення судової експертизи, врахував рукописний текст на цьому листі, зазначив про наявність на ньому підпису директора позивача. З огляду на зазначене, висновок суду апеляційної інстанції з посиланням на вказаний лист відповідача позивачу №21/07 від 09.07.2012р. не свідчить про виконання відповідачем у розумінні ст.ст.526, 662 Цивільного кодексу України обумовленого договором обов'язку з передачі позивачу за актом прийому-передачі своєчасно оплаченого товару.

Водночас, твердження суду апеляційної інстанції щодо придбання відповідачем у свого контрагента - ПП "Талко-С" частинами товару, які складають комплекс ОГМ-1,5 та подрібнювач готової сировини ДМ-1-2, для позивача не свідчить у відповідності до ст.ст.526, 662 Цивільного кодексу України про виконання відповідачем обумовленого укладеним з позивачем договором обов'язку з передачі позивачу обладнання. Крім того, наведені судом апеляційної інстанції оціночні твердження щодо належності придбаного ним обладнання у свого контрагента, яке складає саме комплекс ОГМ-1,5 та подрібнювач готової сировини ДМ-1-2, обумовлені до поставки за договором з позивачем, суперечать ч.1 ст.41 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд апеляційної інстанції не має спеціальних знань для висновку про належність комплектуючих товару, обумовленому договірними умовами сторін у даній справі.

Вищевикладене в сукупності є суттєвим для правильного вирішення спору в розумінні статей 34, 36 Господарського процесуального кодексу України в зв'язку з чим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанції не з'ясовані в повному обсязі фактичні обставини спірних правовідносин, що має істотне значення для правильного вирішення спору, всупереч вимог ст.47 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи, та ст.43 Господарського процесуального кодексу України. Викладене свідчить про передчасність висновків судів попередніх інстанцій щодо заявлених позовних вимог.

Згідно зі ст.11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

У відповідності до ст.1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Оскільки передбачені ст.ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду у даній справі підлягають скасуванню, як прийняті з порушенням норм процесуального права без дослідження усіх обставин справи, що мають істотне значення для правильного розгляду спору по суті, з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції в іншому складі суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають правове значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення у відповідності до норм процесуального права.

Згідно ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "ДЕНТА-ОІЛ" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.02.2013р. та рішення господарського суду Херсонської області від 04.12.2012р. у справі №5024/1566/2012 скасувати.

Справу №5024/1566/2012 передати на новий розгляд до господарського суду Херсонської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя:С. Шевчук Судді: С. Владимиренко Г. Прокопанич