Рішення № 31314209, 15.05.2013, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/2646/13-ц

2/357/1517/13

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2013 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Рябченко Л. А. ,

при секретарі - Бібарцева В. Р.,

Вербицька М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_2

до

ОСОБА_3,

Третя особа: Білоцерківська міська рада Київської області,

про захист честі, гідності, ділової репутації шляхом спростування неправдивої інформації та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, просить визнати недостовірною, такою що принижує честь, гідність та наносить шкоду діловій репутації позивача інформацію, яка була поширена ОСОБА_3 у проекті депутатського запиту, зареєстрованого організаційним відділом Білоцерківської міської ради 5.02.2013р. за № 2-12-01, а саме інформацію про те, що: «За інформацією, яка поширювалася з вуст директора КПБМР «Білоцерківводоканал» ОСОБА_2, що під час проведення заходів по передачі комунального підприємства «Білоцерківводоканал» у концесію, він роздавав кошти міському голові, працівникам управління комунальної власності, голові, секретарю, заступнику та членам конкурсної комісії для проведення конкурсу з передачі в концесію цілісного майнового комплексу «Білоцерківводоканал», депутатам міської ради з метою сприяння передачі «Білоцерківводоканал» у концесію. Розповсюдження такої інформації дає підстави мешканцям міста сумніватися в законності та прозорості проведення даного конкурсу».

Позивач просить, зобовязати ОСОБА_3 зареєструвати в організаційному відділі Білоцерківської міської ради та оголосити на пленарному засіданні найближчої сесії (чергової або позачергової) Білоцерківської міської ради шостого скликання під заголовком «Спростування» спростування у такій редакції: «Мною, ОСОБА_3 у проекті депутатського запиту, зареєстрованого організаційним відділом Білоцерківської міської ради 5.02.2013р. за № 2-12-01, була поширена недостовірна інформація щодо ОСОБА_2, а саме інформація про те, що: «За інформацією, яка поширювалася з вуст директора КПБМР «Білоцерківводоканал» ОСОБА_2, що під час проведення заходів по передачі комунального підприємства «Білоцерківводоканал» у концесію, він роздавав кошти міському голові, працівникам управління комунальної власності, голові, секретарю, заступнику та членам конкурсної комісії для проведення конкурсу з передачі в концесію цілісного майнового комплексу «Білоцерківводоканал», депутатам міської ради з метою сприяння передачі «Білоцерківводоканал» у концесію. Розповсюдження такої інформації дає підстави мешканцям міста сумніватися в законності та прозорості проведення даного конкурсу». Дана інформація не відповідає дійсності та визнана недостовірною рішенням суду, що набрало законної сили.»

Також позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 1грн.. Стягнути судові витрати з відповідача.

Вимоги обґрунтував тим, що 14.02.2013р. на пленарному засіданні 38 сесії Білоцерківської міської ради шостого скликання відповідачем був публічно оголошений проект депутатського запиту в присутності 51 депутата та 50 запрошених осіб, серед яких представники громадськості міста, журналісти, працівники правоохоронних органів, в якому містилася вищевказана інформація. При цьому велися відеозапис та протокол пленарного засідання. Текст запиту містить повністю неправдиву інформацію, яка принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача, який є керівником Комунального підприємства «Білоцерківводоканал», депутатом Білоцерківської міської ради, членом постійної комісії Білоцерківської міської ради, довіреною особою Президента України, мешкає та працює у м.Білій Церкві протягом всього життя, користується повагою та авторитетом серед мешканців міста, у колі посадових осіб державних органів різного рівня, репутація позивача є бездоганною, до його думки прислухаються.

Автор запиту неправдиво стверджує, що позивач особисто поширював про себе інформацію про підкуп посадових осіб, включаючи самого відповідача, при проведенні конкурсу з передачі цілісного майнового комплексу КП «Білоцерківводоканал» у концесію. При цьому відповідач не надав жодного доказу і не вказав жодного офіційного джерела на підтвердження правдивості цих слів. Дана інформація ґрунтується на чутках, є негативною, неправдивою та є образою і наклепом. Відповідач стверджує, що злочинні дії позивача ніби то мали місце.

Даний проект депутатського запиту не був підтриманий на пленарному засіданні та, викладені в ньому факти підкупу посадових осіб, були заперечені самими цими особами. Проголошена відповідачем інформація порушує гарантовані законом права на захист честі і гідності, на отримання правдивої інформації і захисту від наклепу.

Оголошення відповідачем негативної неправдивої інформації «кинуло тінь» на репутацію позивача, він став суб'єктом публічного обговорення, змушений був давати пояснення та публічно виправдовуватися. Позивачу доведеться докласти чималих зусиль, щоб відновити авторитет та довіру людей. Завдана шкода є непоправною, внаслідок чого позивач зазнав великих моральних страждань, переживань, погіршився стан здоровя. Враховуючи, що розмір заподіяної шкоди адекватно оцінити неможливо, позивач просить стягнути її в розмірі 1грн..

Оскільки, спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила, у такий же спосіб, який вона була поширена, то позивач просить зобов'язати відповідача зареєструвати у організаційному відділі Білоцерківської міської ради та проголосити на пленарному засіданні найближчої чергової (позачерговій) сесії спростування цієї інформації.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні підтримали заявлені вимоги та обґрунтування позову.

Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні позов не визнали.

Представник відповідача надала пояснення та заперечення на позов. Заперечення обґрунтувала тим, що не можуть вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам посадової чи службової особи, звернення до правоохоронного органу, в тому числі депутатські звернення, що містять певні відомості про недодержання законів посадовими або службовими особами, передаються чи повідомляються не з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих громадян, а з метою їх перевірки уповноваженими на це законом іншими посадовими особами. У запиті відповідач просить усі правоохоронні органи, які мають на це право, «провести розслідування та перевірити достовірність інформації». На підставі вказаного депутатського запиту до правоохоронних органів, розміщеного в мережі Інтернет, порушене кримінальне провадження за ст.190 ч.1 КК України, проводиться досудове слідство. Конституція України гарантує кожному право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, тому відповідач не може бути примушений виправдовуватися та вибачатися.

Відповідач додатково пояснив, що не мав наміру образити позивача, зазначаючи відповідну інформацію в запиті, не придав значення формулюванню запиту, лише хотів досягти перевірки викладених фактів правоохоронними органами. Інформацію про підкуп посадових осіб позивачем отримав як депутат міської ради від громадян міста на зустрічах з ними, ця інформація ґрунтувалася на чутках, які розповсюджувалися по місту. Особисто від позивача він такої інформації не чув і коштів від нього не отримував. Свої покази відповідач підтвердив при допиті в якості свідка.

Третя особа в судове засідання не зявилася, просить розглядати справу у відсутності представника, на розсуд суду.

Заслухавши доводи представників сторін, позивача та відповідача, покази їх як свідків, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку. що позов підлягає до задоволення частково.

Так, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 був зареєстрований проект депутатського запиту організаційним відділом Білоцерківської міської ради 5.02.2013р. за № 2-12-01, адресований начальнику Білоцерківського МВГУМВС України в Київській області, прокурору м.Біла Церква, начальнику Білоцерківського міжрайонного відділу УСБУ в Київській області, наступного змісту:

«За інформацією, яка поширювалася з вуст директора КПБМР «Білоцерківводоканал» ОСОБА_2, що під час проведення заходів по передачі комунального підприємства «Білоцерківводоканал» у концесію, він роздавав кошти міському голові, працівникам управління комунальної власності, голові, секретарю, заступнику та членам конкурсної комісії для проведення конкурсу з передачі в концесію цілісного майнового комплексу «Білоцерківводоканал», депутатам міської ради з метою сприяння передачі «Білоцерківводоканал» у концесію. Розповсюдження такої інформації дає підстави мешканцям міста сумніватися в законності та прозорості проведення даного конкурсу.

Просимо Вас провести розслідування стосовно порушеного питання та перевірити достовірність інформації. В разі виявлення порушення привести винних до відповідальності згідно чинного законодавства …»

Депутат Білоцерківської міської ради ОСОБА_3 озвучив вищевказаний запит 14.02.2013р. на пленарному засіданні 38 сесії Білоцерківської міської ради шостого скликання, що відображено в протоколі пленарного засідання. На засіданні були присутні 52 депутати, керівники правоохоронних органів міста, члени виконавчого комітету, представники громадських організацій міста, помічники депутатів, представники засобів масової інформації. Запит був поставлений на обговорення та за результатами голосування не підтриманий.

ОСОБА_2 є директором Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківводоканал», депутатом Білоцерківської міської ради шостого скликання, що підтверджується відповідними документами.

На підставі інформації, розміщеної в мережі Інтернет 7.02.2013р. на сайті Київської регіональної інформації Народної партії, в якій було викладено зміст проекту депутатського запиту ОСОБА_3, та озвученого на сесії Білоцерківської міської ради, Білоцерківським МВ ГУ МВС України в Київській області було відкрите кримінальне провадження 15.02.2013р. за ст.190 ч.1 КК України (заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство)), про що свідчить копія витягу з ЄРДР, надана відповідачем.

Відповідно до ч.1 ст.270 ЦК України, до особистих немайнових прав фізичної особи відноситься право на повагу до гідності та честі, яке охороняється законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 6, 7 ст.277 ЦК України:

« Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї або членів її сімї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності).

Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.»

Відповідно до ст.297 ЦК України:

«Кожен має право на повагу до його гідності та честі.

Гідність та честь фізичної особи є недоторканим.

Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та часті.»

Відповідно до ч.2 ст.302 ЦК України:

«Фізична особа, яка поширює інформацію повинна переконатися в її достовірності.»

Відповідно до ч.1 ст.2 ЗУ «Про інформацію». Основними принципами інформаційних відносин є , зокрема, достовірність і повнота інформації, правомірність одержання, використання, поширення інформації.

Аналізуючи зазначені норми законодавства та беручи до уваги роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, викладені в Постанові № 1 від 27.02.2009р. « Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», суд прийшов до висновку, що відповідачем були порушені особисті немайнові права позивача на повагу до гідності та честі, поширена позивачем інформація наступного змісту: «За інформацією, яка поширювалася з вуст директора КПБМР «Білоцерківводоканал» ОСОБА_2, що під час проведення заходів по передачі комунального підприємства «Білоцерківводоканал» у концесію, він роздавав кошти міському голові, працівникам управління комунальної власності, голові, секретарю, заступнику та членам конкурсної комісії для проведення конкурсу з передачі в концесію цілісного майнового комплексу «Білоцерківводоканал», депутатам міської ради з метою сприяння передачі «Білоцерківводоканал» у концесію», є негативно та недостовірною. Хоча вона була викладена у першій частині тексту проекту депутатського запиту, проте вона за своїм змістом не є запитом, і викладена лише з використанням права на подання депутатського запиту, та містить факти, які нічим не підтверджені і достовірність яких відповідачем не доведена. Більш того, відповідач, допитаний як свідок, показав, що такої інформації від позивача особисто не чув, вона базувалася на чутках, які розповсюджувалися по місту, коштів чи пропозиції отримання коштів від позивача йому не надходило. Від допиту свідків, які ніби то переказали зазначені чутки, відповідач відмовився. Позивач, допитаний як свідок пояснив, що він не розповсюджував про себе вищевикладеної інформації ні відповідачу, ні будь-кому іншому, це є наклепом, коштів він нікому не давав, крім того, він не мав ні повноважень, ні можливості впливати на процес передачі підприємства у концесію.

Твердження у проекті депутатського запиту про те, що: «Розповсюдження такої інформації дає підстави мешканцям міста сумніватися в законності та прозорості проведення даного конкурсу», суд не вважає за доцільне визнавати недостовірним, таким що не відповідає дійсності, принижує честь, гідність та ділову репутацію, оскільки воно відповідає дійсності.

Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ № 1 від 27.02.2009р.:

1. … відповідно до статті 68 Конституції України

кожен зобов'язаний неухильно додержуватися

Конституції та законів України, не посягати на права і свободи,

честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на

вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок

не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що

ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

15. … юридичним складом правопорушення, наявність якого

може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких

обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома

хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація

стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в)

поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає

дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові

права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим

благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє

особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає

дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про

події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але

відомості про них не відповідають дійсності (неповні або

перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій

стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного

законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення

принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична

поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і

яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності,

честі чи ділової репутації.

Спростування поширеної недостовірної інформації повинно

здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.

У випадку, коли особа звертається до відповідних органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний

перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході

перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана

обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення

позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою

конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції , а не поширення недостовірної інформації.

Разом з тим наявність у такому зверненні завідомо неправдивих

відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до

вказаних органів не було жодних підстав і було викликано не

наміром виконати свій громадський обов'язок або захистити свої

права, свободи чи законні інтереси, тягне відповідальність, передбачену законодавством.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що всі складові правопорушення присутні, і викладена у депутатському запиті інформація про розповсюдження про себе позивачем інформації щодо передачі коштів посадовим особам, не є депутатським запитом. Для викладення такої інформації у відповідача не було жодних підстав і доказів, тому незалежно від вини та наміру відповідача інформація має бути спростована.

П.21 Постанови Пленуму ВСУ № 1 від 27.02.2009р. зазначає, що у ст. 3, 4, 6 Декларації про свободу політичних

дебатів у засобах масової інформації вказується, що оскільки

політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади

або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному,

національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри

громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне

обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю

і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики

у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували

або виконують свої функції.

Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними

фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або)

користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє

певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки,

мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

Проте, п.22 Постанови зазначає, що оскільки спростування поширеної недостовірної інформації не є способом цивільно-правової відповідальності, бо не

має компенсаційного та майнового характеру, то на засоби масової

інформації може бути покладено обов'язок опублікувати

спростування.

Із зазначеного пункту випливає, що незалежно від вини особи, яка поширила інформацію, та притягнення її до цивільно-правової відповідальності, на неї може бути покладено обов'язок спростувати зазначену інформацію.

Проте, суд вважає, що з цих же підстав не підлягають до задоволення вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди, оскільки він є публічною особою, обіймає посаду керівника комунального підприємства міської ради у галузі водопостачання населення, відіграє певну роль у суспільному житті, і має бути готовий до гострої критики та прискіпливого відношення до себе. Крім того, розмір моральної шкоди має бути обґрунтованим та доведеним, на обгрунттування факту її заподіяння надано відповідні докази.

Постанова Пленуму ВСУ № 1 від 27.02.2009р. зазначає:

3. Вибір способу захисту особистого немайнового права,

зокрема права на повагу до гідності та честі, права на

недоторканість ділової репутації, належить позивачеві.

5. Відповідно до статей 94, 277 ЦК фізична чи

юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок

поширення про неї недостовірної інформації, має право на

відповідь, а також на спростування цієї інформації.

б) спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила,

25. Спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у

який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо

спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно

здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно

повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу

поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та

за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб,

що сприйняли попередньо поширену інформацію.

Оскільки позивач та представник позивача наполягають саме на такому способі спростування інформації, як зазначено в позові, суд вважає за можливе задовольнити ці вимоги та зобов'язати відповідача зареєструвати та оголосити на пленарному засіданні найближчої сесії (чергової або позачергової) Білоцерківської міської ради шостого скликання спростування зазначеного позивачем змісту, що є наближеним до способу поширення інформації.

Відповідно до ст.ст.4, 7 ЗУ «Про судовий збір», розмір ставок судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру становить 114,70грн., таким чином за подання вимог немайнового характеру щодо захисту честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди - становить 229,40грн. (114,70грн. х 2), а надмірно сплачений судовий збір підлягає поверненню в розмірі 229,40грн..

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, то судові витрати в частині задоволених вимог підлягають до стягнення з відповідача, а в частині вимог, у задоволенні яких відмовлено, покладаються на позивача.

На підставі ст.ст. 94, 201, 269 - 272, 275 - 277, 280, 297, 299, 302 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 5 ЗУ «Про інформацію», ст.ст. 3, 55, 68 Конституції України, Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, керуючись ст.ст. 3-13, 79, 84, 88, 89, 208, 212-215, 218, 222, 294 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Задовольнити позов частково.

Визнати недостовірною, такою що не відповідає дійсності, принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 інформацію, яка була поширена ОСОБА_3 у проекті депутатського запиту, зареєстрованого організаційним відділом Білоцерківської міської ради 5.02.2013р. за № 2-12-01, та оприлюднена 14.02.2013р. на пленарному засіданні 38 сесії Білоцерківської міської ради шостого скликання, а саме інформацію про те, що: «За інформацією, яка поширювалася з вуст директора КПБМР «Білоцерківводоканал» ОСОБА_2, що під час проведення заходів по передачі комунального підприємства «Білоцерківводоканал» у концесію, він роздавав кошти міському голові, працівникам управління комунальної власності, голові, секретарю, заступнику та членам конкурсної комісії для проведення конкурсу з передачі в концесію цілісного майнового комплексу «Білоцерківводоканал», депутатам міської ради з метою сприяння передачі «Білоцерківводоканал» у концесію».

Зобовязати ОСОБА_3 зареєструвати в організаційному відділі Білоцерківської міської ради та оголосити на пленарному засіданні найближчої сесії (чергової або позачергової) Білоцерківської міської ради шостого скликання під заголовком «Сростування» спростування у такій редакції: «Мною, ОСОБА_3 у проекті депутатського запиту, зареєстрованого організаційним відділом Білоцерківської міської ради 5.02.2013р. за № 2-12-01, та оприлюдненого 14.02.2013р. на пленарному засіданні 38 сесії Білоцерківської міської ради шостого скликання, була поширена недостовірна інформація щодо ОСОБА_2, а саме інформація про те, що: «За інформацією, яка поширювалася з вуст директора КПБМР «Білоцерківводоканал» ОСОБА_2, що під час проведення заходів по передачі комунального підприємства «Білоцерківводоканал» у концесію, він роздавав кошти міському голові, працівникам управління комунальної власності, голові, секретарю, заступнику та членам конкурсної комісії для проведення конкурсу з передачі в концесію цілісного майнового комплексу «Білоцерківводоканал», депутатам міської ради з метою сприяння передачі «Білоцерківводоканал» у концесію». Дана інформація не відповідає дійсності та визнана недостовірною рішенням суду, що набрало законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Повернути ОСОБА_2 надмірно сплачений судовий збір в розмірі 229грн. 40коп., квитанцією № 026-55/1 від 21.02.2013р..

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 114грн. 70коп..

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л. А. Рябченко