Ухвала суду № 31314161, 15.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" травня 2013 р. м. Київ К-55706/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малинському районі

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23.09.2008

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2009

у справі № 2а-4742/08

за позовом Малинського споживчого товариства

до Державної податкової інспекції у Малинському районі

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Малинське споживче товариство (надалі - позивач, Малинське споживче товариство) звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Малинському районі (надалі - відповідач, ДПІ у Малинському районі), у якому просило суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 22.02.2008 № 0000192340.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23.09.2008, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2009 адміністративний позов Малинського споживчого товариства до Державної податкової інспекції у Малинському районі задоволено частково: визнано нечинним рішення ДПІ у Малинському районі Житомирської області про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 219 665,25 грн. У задоволенні решти позову відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову Малинському споживчому товариству відмовити у повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить, вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням ДПІ у Малинському районі про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22.02.2008 № 0000192340 Малинському споживчому товариству було визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 273 030,25 грн.

Оскаржуване рішення було прийняте на підставі акта про результати виїзної планової перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Малинським споживчим товариством за період з 01.04.2006 по 30.09.2007 № 14/23-10/04591860 від 12.02.2008.

Згідно висновку вказаного акта Малинським споживчим товариством було допущено порушення приписів пунктів 1, 2 статті 3, статті 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Зазначені порушення полягали у тому, що позивачем не було впроваджено та не застосовувалися реєстратори розрахункових операцій, а також приводилися розрахунки без роздрукування відповідного розрахункового документа на торгівельних об'єктах в с. Щербатівка, с. Візня, с. Слобідка, с. Зибен та с. Ворсівка на загальну суму 254 606,25 грн.

Частково задовольняючи адміністративний позов Малинського споживчого товариства, суд першої інстанції виходив з того, що стаття 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зобов'язує суб'єктів господарювання застосовувати реєстратор розрахункових операцій при перевищенні граничних розмірів річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг). При цьому суд дійшов висновку, що обсягом розрахункових операцій за рік є обсяг розрахункових операцій, здійснених протягом календарного року, а не протягом довільного періоду, що складає 12 місяців. Крім того, суд дійшов висновку, що штрафні (фінансові) санкції за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за своєю природою є адміністративно-господарськими санкціями, застосування яких обмежуються строком, встановленим статтею 250 Господарського кодексу України.

Суд апеляційної інстанції погодився із такими висновками суду першої інстанції, посилаючись на те, що останній правильно встановив обставини справи, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункові операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено, що перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстратора розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, а також граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), при перевищенні якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2000 № 1336 «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» затверджено перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункову операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій.

Пунктом 2 зазначеної постанови встановлено граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), у разі перевищення якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим для форм та умов проведення діяльності, визначених у пунктах 4 і 7 переліку - 75 тис. гривень на один

структурний (відокремлений) підрозділ.

Пунктом 4 Переліку окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій, з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, дозволена роздрібна торгівля та громадське харчування на території села, що здійснюється підприємствами споживчої кооперації.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, зокрема пунктом 2.7 акта перевірки від 12.02.2008 № 14/23-10/04591860, Малинське споживче товариство здійснює вид діяльності за кодом 71240 - роздрібна торгівля споживчої кооперації, а тому воно має право не застосовувати реєстратор розрахункових операцій при неперевищенні 75 тисячного річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг).

При цьому пунктом 2 додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 № 121 «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій» встановлено, що термін переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, що здійснюють діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2000 № 1336 дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, і розмір річного обсягу розрахункових операцій яких не перевищує граничного розміру встановленого зазначеною постановою - становить один місяць з дати перевищення граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій.

Відповідно до частини першої постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2000 № 507 «Про роз'яснення Указу Президента України від 03.07.1998 № 727» під словом «рік» розуміється саме календарний рік.

Попередніми судами було встановлено, що перевірка проводилась за період з 01.04.2006 по 30.09.2007, але для встановлення граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів по структурним підрозділам, податковою інспекцією брались різні довільні періоди, у тому числі попередні періоди, що передували перевірці, яка проводилась у 2008 році.

Так перевищення граничного розміру розрахункових операцій за 12 місяців встановлено по с. Щербатівка в серпні 2006 року, по с. Візня в січні 2007 року, по с. Зибен в лютому 2007 року та по с. Ворсовка в лютому 2006 року, тобто не за календарний рік.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що відповідачем, на якого в силу статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок довести правомірність прийнятого ним рішення, не доведено, що зазначеними структурними підрозділами Малинського споживчого товариства було допущено перевищення річного обсягу розрахункових операцій 75 тис. грн. на один структурний підрозділ за відповідні 2006 та 2007 календарні роки, а отже і необхідності застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Що стосується структурного підрозділу позивача в с. Слобідка, судом встановлено, що зазначеним структурним підрозділом було допущено порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Так в грудні 2006 року структурним підрозділом позивача було перевищено розмір річного обсягу розрахункових операцій понад 75 тис. грн. В січні 2007 року реєстр розрахункових операцій встановлений не був. Виторг без застосування реєстратора розрахункових операцій склав 10 673,00 грн.

А відтак, суди обґрунтовано підтримали позицію відповідача, який застосував до товариства штрафні санкції у розмірі 53 265,00 грн. (10673 х 5), згідно статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», та у межах строків, передбачених статтею 250 Господарського кодексу України.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000192340 від 22.02.2008 є протиправним у частині накладення на позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 1 219 665,25 грн.

Оскільки суди попередніх інстанцій під час розгляду справи повно і правильно встановили обставини справи, та при ухваленні судового рішення не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, то зазначена обставина відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малинському районі залишити без задоволення.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23.09.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2009 у справі № 2а-4742/08 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М.