Ухвала суду № 31314086, 15.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" травня 2013 р. м. Київ К/9991/90455/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Миколаївська

теплоелектроцентраль»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2011

у справі № 2а-6173/09/1470

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Миколаївська

теплоелектроцентраль»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими

платниками податків у м. Миколаєві

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.06.2010 задоволено позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (надалі - позивач, ВАТ «Миколаївська ТЕЦ») до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (надалі - відповідач, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві): скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.10.2009 № 00010739/0 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 359,15 грн.; податкове повідомлення-рішення від 28.10.2009 № 00010539/0 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 170 грн.; податкове повідомлення-рішення від 28.10.2009 № 00010239/0 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 36 416,90 грн.; податкове повідомлення-рішення від 28.10.2009 № 00010439/0 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 70,70 грн.; податкове повідомлення-рішення від 28.10.2009 № 00010339/0 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3 250,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 28.10.2009 № 00010639/0 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6 831,13 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що за змістом статті 12 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі - Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом») мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів, які виникли після введення мораторію, адже їх виконання для боржника є обов'язковим. Разом з тим, пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що застосовуються до їх платника за порушення законодавства, не нараховуються в конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2011 скасовано постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.06.2010 та в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2011 та залишити в силі постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.06.2010.

Відповідач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві проведена планова виїзна перевірка ВАТ «Миколаївська ТЕЦ» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 30.06.2009. За наслідками перевірки було складено акт від 16.10.2009 № 1063/39/30083966, яким встановлено порушення ст. 2, 5, 23 Закону України від 03.07.1992 № 2535-XII «Про плату за землю», ст. 15 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 № 56-93 «Про місцеві податки та збори», п.2, 3 Положення про комунальний податок, затвердженого рішенням Миколаївської міської Ради народних депутатів від 14.07.2006 № 3/5, п. 5, 9 ст. 5, абз. «а» пп.12.1.2 п.12.1 ст. 12 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», п.3.4 ст. 3, абз. «г» пп.4.2.9 п.4.2 ст. 4, пп.8.1.1 п.8.1 ст. 8 Закону України від 22.05.2003 № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», пп.7.2.1, пп. 7.2.3 п.7.2 ст. 7, п.9.2 ст. 9 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 № 303 «Про затвердження порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору», пп.2.1, п.2, пп.5.3, 5.5 п.5, пп.6.4 п. 6 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої Наказом Мінекономіки України, ДПА України від 19.07.1999 № 162/379. На підставі акта перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення, оскарження яких є предметом позову.

Відповідно до ухвали Господарського суду Миколаївської області від 22.04.2002 порушено справу № 4/110 про банкрутство позивача та одночасно введено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Переглянувши судове рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до статей 1 та 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання.

Системний аналіз змісту наведених норм дає підстави дійти висновку про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, які забезпечують належне виконання основного зобов'язання, і є похідними від основного зобов'язання.

Таким чином, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після його введення, то дія мораторію не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 04 липня 2011 року (справа № 21-144а11), від 07 травня 2012 року (справа № 21-289а11), від 01 жовтня 2012 року (справа № 21-298а12) та від 26 лютого 2013 року (справа № 21-34а12).

Враховуючи те, що строк виконання зобов'язань зі сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), які були предметом податкової перевірки, настав після 22 квітня 2002 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ «Миколаївська ТЕЦ», дія мораторію на виконання цих зобов'язань не поширюється, що підтверджує правомірність застосування СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві до позивача штрафних санкцій за порушення поточних зобов'язань.

Наведене дає підстави колегії суддів Вищого адміністративного суду України погодитись із необхідністю скасування судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції, винесеного внаслідок неправильного обрання норм матеріального права, що підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2011 у справі № 2а-6173/09/1470 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М.