Ухвала суду № 31313918, 13.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" травня 2013 р. м. Київ К-25009/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.11.2008

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.07.2010

у справі № 2-а-668/08 (2-а-668/08/0570)

за позовом Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська»

до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет спору: Донецька територіальна інспекція державного геологічного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та використання надр

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26.11.2008, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.07.2010, позов задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 16.08.2007 № 0000772340/0, від 24.09.2007 № 0000772340/1 та від 17.10.2007 № 0000772340/2.

Красно армійська ОДПІ подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для донарахування позивачеві за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями податкового зобов'язання зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, слугували висновки перевірки, викладені в акті від 07.08.2007 № 185-23-2-31599557, про порушення позивачем пункту 6 Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.1999 № 115 (далі - Порядок), пункту 5.5 Інструкції про порядок стягнення збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету, затвердженої спільним наказом Комітету України з питань геології та використання надр та Державної податкової адміністрації України від 23.06.1999 № 105/309 (далі Інструкція). Порушення полягали в тому, що позивач не нарахував та не сплатив збору за геологорозвідувальні роботи за супутньо залягаючи з кам'яним вугіллям корисні копалини - метан та германій, які використовуються в технологічному процесі.

Пунктом 6 Порядку та пунктом 5.5 Інструкції передбачено: якщо надрокористувачі видобувають більше одного виду корисних копалин, що супутньо залягають на одному родовищі, збір за виконані геологорозвідувальні роботи обчислюється за основний вид корисної копалини в повному обсязі, а супутньо залягаючі корисні копалини із застосуваннями до нього коефіцієнта 0,2.

Об'єктом нарахування збору за геологорозвідувальні роботи згідно з пунктом 3.1 Інструкції є об'єм добутих копалин.

Згідно із п. 12 Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння, збір за виконані геологорозвідувальні роботи не справляється за корисні копалини, видобуток яких є технологічно вимушеним у зв'язку з видобутком інших корисних копалин в обсягах, погоджених з відповідними органами державного гірничого нагляду, державного геологічного контролю та охорони навколишнього природного середовища.

За Класифікацією запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 5 травня 1997 року № 432, супутні корисні копалини і компоненти -це корисні копалини і компоненти, видобуток яких здійснюється разом з основними корисними копалинами, а вилучення і промислове використання технологічно можливі та економічно доцільні у процесі переробки основної мінеральної сировини.

На підставі спеціального дозволу на користування надрами від 19.12.2003 № 3317 позивач має право на видобування основної корисної копалини - вугілля кам'яного, супутніх корисних копалин - германію, метану.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, вилучення газу метану та германію є технологічно вимушеним, оскільки дегазація вугледобувного масиву (технологічний процес по штучному вилученню метану з вугледобувного масиву) є складовою частиною процесу вугледобування, а відтак не може вважатись видобутком корисних копалин; вміст германію у вугіллі шахти нижчий від мінімальної норми вмісту 25г/т і становить в межах 0-1,23 г/т вугілля, внаслідок чого його не можна віднести до супутніх корисних копалин як товарну продукцію позивача.

Відтак, факт видобування позивачем германію та метану не встановлений, у зв'язку з чим суди дійшли правильного висновку про протиправність визначення позивачеві податкового зобов'язання зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету.

Враховуючи наведене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.11.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.07.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло