Рішення № 31313283, 17.05.2013, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/3256/12-ц

2/296/581/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї НИ

"17" травня 2013 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

Судді Адамовича О.Й.,

при секретарі Ніколаєнко А.І.,

за участю: позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_10, представника відповідача Волгова К.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства "Житомирський завод хімічного волокна", третя особа: керуючий санацію ВАТ «ЖЗХВ» ОСОБА_4 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ВАТ "Житомирський завод хімічного волокна" в якій просить поновити його на посаді контролера 1 класу Воєнізованої охорони у ВАТ «Житомирський завод хімічного волокна», стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.08.2012 року по день поновлення на роботі; моральну шкоду в сумі 10 000 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що в період з 20 липня 2007 року по 01.08.2012 року працював на посаді контролера 1 класу Воєнізованої охорони у ВАТ «Житомирський завод хімічного волокна». 01.07.2012 року був звільнений з посади контролера 1 класу Воєнізованої охорони та ознайомлений з наказом №71-К від 01.08.2012 року. Як зазначає позивач, звільнений був через неможливість переведення на іншу роботу у зв'язку із скороченням чисельності працівників, пов'язаним з відсутністю виробничої діяльності, відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України. Своє звільнення вважає незаконним, оскільки було порушено вимоги п. 2 ст. 18 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відповідно до якого можуть бути звільнені працівники, які не можуть бути задіяні в процесі плану санації. Також, позивач зазначив, що він був задіяний в плані санації та його посада не скорочувалась. Скорочення посад відбулось у диспетчерів ВАТ «ЖЗХВ», після чого їх змусили написати заяви про перехід на місце позивача та його колег робочі місця, а їх скоротили. Крім того, позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки в першу чергу звільняють працівників, які працюють за договором, а позивач був задіяний в плані санації, однак на його робоче місце взяли працівника іншої професії та з іншого відділу. Також, були порушені вимоги ст. 42 КЗпП України, згідно якої переважне право залишається на роботі надається працівникові з більш безперервним стажем роботи на даному підприємстві. Незаконним звільненням позивачу було спричинено моральні переживання та страждання, що виразилось в тому, що останній не працює та не отримує заробітної плати. Втрата нормальних життєвих зв'язків вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порушення його законних прав призвели до інших негативних наслідків морального характеру. Моральну шкоду оцінює в розмірі 10 000 грн.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача та третьої особи позов не визнав, посилаючись на те, що звільнення позивача відбулось із дотриманням вимог законодавства та на виконання затвердженого ухвалою господарського суду Житомирської області плану санації ВАТ "Житомирський завод хімічного волокна". При звільненні позивачу виплачено належну матеріальну допомогу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши осіб, які беруть участь у справі, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (позивач) починаючи з 17.11.1989 року працював у ВАТ "Житомирський завод хімічного волокна" на різних посадах. З 20.07.2007 року позивач був переведений на посаду контролера 1-го класу воєнізованої охорони (а.с.4, 120-122).

29.05.2012р. керуючим санацією ВАТ "Житомирський завод хімічного волокна" ОСОБА_4 було прийнято наказ №34-к «Про скорочення чисельності» (а.с. 12), згідно якого всіх працівників було попереджено про наступне вивільнення в т.ч. і позивача, про що свідчить його підпис (а.с. 14).

Відповідно до наказу № 71-к від 08.08.2012 року позивач був звільнений з роботи за скороченням чисельності працівників, п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с.18).

Також, наказом №10 від 30.07.2012р. було введено в дію з 01.08.2012р. новий штатний розпис працівників ВАТ "Житомирський завод хімічного волокна"(а.с. 15).

З затвердженого 30.07.2012р. штатного розпису працівників воєнізованої охорони вбачається, що посад контролерів 1 класу встановлювалося в кількості 7 одиниць (а.с. 16), при цьому, виходячи зі штатного розпису, який діяв до цього, кількість посад контролерів 1 класу воєнізованої охорони становила 12 одиниць (а.с. 17).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що наказом №9 від 30.07.2012р. «Про об'єднання робочих місць», з 01.08.2012р. було об'єднано робочі місця контролера 1 класу воєнізованої охорони (центральна прохідна) та диспетчера (диспетчерська заводоуправління) і підпорядковано начальнику воєнізованої охорони (а.с. 61).

На підставі вказаного наказу та згідно наказу №65-к від 01.01.2012р. ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були переведені з посади диспетчера на посаду контролера 1 класу воєнізованої охорони, що підтверджується довідкою відповідача та копіями трудових книжок (а.с. 64, 136-146).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 18 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6.11.1992р. "Про практику розгляду судами трудових спорів" п.19- розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, проте що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник чи уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 12.12.2007 року затверджено план санації ВАТ "Житомирський завод хімічного волокна", п.3.2. якого встановлено, що керуючий санацією здійснює повну реорганізацію кадрового складу та розробляє новий штатний розпис з метою залишення на роботі працівників із більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці. Керуючий санацією самостійно визначає чисельність працівників, необхідних для реалізації плану санації. Скорочення чисельності працівників, які не будуть задіяні в процесі реалізації плану санації супроводжується їх звільненням на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України з дотриманням норм чинного законодавства (а.с. 21).

Отже, незважаючи на особливість діяльності підприємства при застосуванні процедури санації, керуючий санації зобов'язаний дотримуватися вимог чинного трудового законодавства.

Відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно ст. 49-2 КЗпП України, звільнення працівника на підставі пункту 1 частини першої ст. 40 КЗпП України допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

З порівняльної оцінки штатних розписів контролерів 1 класу воєнізованої охорони з 01.01.2012 року та з 01.08.2012 року вбачається, що кількість посад зменшилася, а тому скороченню підлягало 5 осіб.

Як вказувалося вище, позивача було попереджено про звільнення 01.06.2012р., у зв'язку з чим можна зробити висновок, що на момент такого попередження відповідач повинен був знати про кількість скорочуваних посад та повинен був провести дослідження щодо переважного права на залишення на роботі певних працівників.

Проте, кількість посад контролерів 1 класу воєнізованої охорони було фактично скорочено шляхом затвердження нового штатного розпису з 01.08.2013р. наказом від 30.07.2012р, а позивача скорочено з 08.08.2012р.

При цьому, враховуючи, що на посаду контролерів 1 класу воєнізованої охорони 01.08.2012р. було переведено 3-х інших працівників, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено вимоги ст.. 49-2 КЗпП України, оскільки позивачу не було запропоновано зайняти аналогічну посаду тій, з якої було його звільнено.

Крім того, з довідки відповідача вбачається, що ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 працюють на посаді контролера 1 класу воєнізованої охорони менший проміжок часу від позивача.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Під час звільнення позивача з ВАТ «ЖЗХВ» тільки позивач мав подяку за багаторічну працю від керуючого санацією ВАТ «ЖЗХВ» (а.с. 26).

З наявних у справі доказів вбачається, що відповідачем не були дотримані вимоги ч. 2 ст. 40 КЗпП України, а заперечення відповідача, що не було іншої роботи, яка могла б бути запропонована позивачу, спростовується наявними у справі доказами.

Оскільки, суд дійшов висновку, що звільнення позивача було проведено з порушенням вимог трудового законодавства, відповідно до ст. 235 КЗпП України ОСОБА_1 підлягає поновленню з 08.08.2012 року на посаді контролера 1 класу Воєнізованої охорони у ВАТ «Житомирський завод хімічного волокна».

Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Приписи ст.27 Закону «Про оплату праці» щодо порядку обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, відсилають до положень Постанови КМУ від 08.02.1995 року №100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати.

Так, з урахуванням абз. 3 п.2 Порядку №100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці робити, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто ті, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Згідно довідки відповідача №01/670 від 03.12.2012р., заробітна плата позивача, звільненого 08.08.2012р.,становила в червні місяці 1709,39грн., а в липні місяці 2012 року 1701,95грн. (а.с.44).

Таким чином, на користь позивача з відповідача, підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.08.2012 року по 17.05.2013року (дати ухвалення рішення про поновлення позивача на роботі) в сумі 16057,60 грн.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві фізичних і моральних страждань, з урахуваннями у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000 гривень суд вважає, що факт порушення прав позивача при звільненні доведений і дане призвело до моральних страждань позивача. Однак, суд вважає розмір моральної шкоди значно завищеним та з урахуванням всіх зазначених позивачем обставин визначає його у розмірі 400 гривень, у зв'язку з чим, позовна вимога про стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню. В стягненні решти суми моральної шкоди слід відмовити.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, позов є обґрунтованим частково.

Сплата судово збору з майнових та немайнових вимог заявлених позивачем в позові, покладається на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог. З цих же підстав, витрати позивача на правову допомогу підлягають відшкодуванню лише в сумі 800грн. Також слід зазначити, що одна із квитанцій до прибуткового касового ордеру №3 від 09.04.2013р. на суму 400грн. (а.с. 114), яка бала надана в підтвердження понесених таких витрат свідчить, що кошти були прийняті представником ОСОБА_10 від гр. ОСОБА_13, а не від позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.36, 40, 42, 231, 235 КЗпП України, ст.ст. 3, 10, 15, 60, 61, 208, 209, 212-215 суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства "Житомирський завод хімічного волокна", третя особа: керуючий санацію ВАТ «ЖЗХВ» ОСОБА_4 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації моральної шкоди задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на роботі у Відкритому акціонерному товаристві "Житомирський завод хімічного волокна" на посаді контролера 1 класу Воєнізованої охорони з 08.08.2012 року.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Житомирський завод хімічного волокна" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 16057,6 грн., моральну шкоду в сумі 400 грн. та 800грн. витрат на правову допомогу.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Житомирський завод хімічного волокна" на користь держави судовий збір в сумі 344,10грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О. Й. Адамович