Постанова № 31312380, 15.05.2013, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2013 року місто Севастополь 10 год. 19 хв. Справа №827/456/13-а

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

судді - Водяхіна С.А.,

секретар - Плаксіна О.С.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Ленінським РВ УМВС України в м. Севастополі 16 липня 1996 року;

представника відповідача - Військової частини А0235 Міністерства оборони України - Семенця Миколи Івановича, довіреність від 08 січня 2013 року б/н,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А0235 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно, -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до військової частини А 0235 Міністерства оборони України про визнання дій військової частини А 0235 щодо невиплати грошової компенсації замість речового майна протиправними, зобов'язання військової частини А 0235 виплатити на користь позивача грошову компенсацію замість належного речового майна у розмірі 7006 грн. 62 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 під час проходження військової служби у військовій частині А 0235 не був забезпечений речовим майном та не отримав грошову компенсацію замість нього після звільнення зі служби у відставку.

У ході судового розгляду справи позивач підтримав позовні вимоги на просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову.

Встановивши обставини справи, дослідивши докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення проти позову, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач у період з 14 листопада 1994 року по 06 жовтня 2012 року проходив військову службу у Збройних Силах України на різних посадах. Наказом командира військової частини А 0235 Міністерства оборони України від 08 жовтня 2012 року № 191 позивач був звільнений з військової служби у відставку (за станом здоров'я), виключений зі списків особового складу частини з 06 жовтня 2012 року, знятий з усіх видів забезпечення та направлений для зарахування на військовий облік до Севастопольського ОМВК АР Крим.

На момент звільнення вислуга позивача склала 17 років 10 місяців 22 дні.

Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1, виданого 28 листопада 2012 року, ОСОБА_1 є інвалідом армії 1 групи.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був звільнений з військової служби без права носіння форми, у зв'язку з чим після відставки звернувся до Військової частини А 0235 Міністерства оборони України з проханням виплатити компенсацію за неотримане речове майно.

Відповідно до довідок від 08 вересня 2012 року №№ 42, 43, виданих військовою частиною А 0235 Міністерства оборони України, заборгованість зазначеної військової частини перед позивачем за недоотримане речове забезпечення у загальному розмірі становить 7006 гривень 62 копійок.

Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно з частиною першою статті 91 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон), продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Частиною другою статті 91 Закону в редакції, що діяла до 01 січня 2007 року, передбачено що, військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

3 11 березня 2000 року Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" призупинена дія частини другої статті 91 Закону України, в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або, за їх бажанням, грошової компенсації замість них, та замість речового майна.

Однак, частина перша статті 9 Закону, гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, тому призупинення дії частини другої статті 91 Закону, не скасовує гарантій по забезпеченню військовослужбовців, встановлених цим Законом.

Відповідно до статей 1, 2, 4 Закону нормативно-правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги військовослужбовців та членів їх сімей, є недійсними. Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України. Забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів щодо соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей покладається на органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Також, у Рішенні Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 зазначено, що утверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, Держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист та юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.

Крім того, Конституційний Суд у зазначеному рішенні дійшов до висновку, що відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів, лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

Таку правову позицію Конституційний Суд України висловив і у рішенні від 20 березня 2002 року № 5-рп /2007 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) (пункт 6 мотивувальної частини).

Згідно зі статтею 22 Конституції України конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Ніхто не має права обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей, як громадян України в правах і свободах, встановлених законодавством. Тобто при прийнятті нових законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Крім того, відповідно до пункту 28 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1441, військовослужбовцям, які звільняються у запас або відставку без права носіння військової форми одягу, виплачується грошова компенсація за нестримане речове майно або за їх згодою видається речове майно на суму грошової компенсації пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання речового майна до дати підписання наказу про звільнення або закінчення контракту.

Судом встановлено що, позивач у період проходження військової служби звертався до відповідача з проханням видати речове майно, а після звільнення зі служби без права носіння форми - з проханням виплатити компенсацію за не отримане речове майно. Проте, військова частина, в якій позивач знаходився на речовому забезпеченні під час проходження військової служби, речового майна не надала, грошову компенсацію за нього не сплатила.

Таким чином, судом встановлено, що при звільнені позивача з військової служби повний розрахунок з ним не був здійснений та компенсація за не отримане їм речове майно не виплачена.

Відповідно статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Стаття 162 Кодексу адміністративного судочинства України наводить перелік способів захисту порушених прав, свобод чи інтересів та інших видів висновків суду по суті позовних вимог. При цьому даний перелік не є вичерпний, оскільки відповідно до частини третьої цієї статті суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Тобто, спосіб захисту, обраний судом, не обов'язково має збігатися з тим, що просить позивач у позовних вимогах.

Отже, суд може змінити чи уточнити формулювання позовних вимог, а в необхідних випадках і вийти за межі позовних вимог відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв'язку з викладеним, з метою належного і повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне стягнути з військової частини А 0235 Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію замість речового майна в сумі 7006 грн. 62 коп.

Щодо позовних вимог про визнання дій військової частини А 0235 Міністерства оборони України стосовно невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації замість неотриманого речового майна на суму 7006 грн. 00 коп. 62 коп. суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, оскільки незабезпечення позивача речовим майном та не виплата останньому грошової компенсації замість неотриманого речового майна відбулось у зв'язку з відсутністю асигнувань на відповідний рахунок військової частини А 0235, тобто не з вини відповідача.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а сума заборгованості у розмірі 7006 грн. 62 коп. - стягненню з військової частини А 0235 Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1.

Керуючись статтями 158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з військової частини А 0235 Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію замість речового майна в сумі 7006 (сім тисяч шість) гривень 62 копійок.

У решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядку і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, повний текст постанови складено 17 травня 2013 року.

Суддя С.А. Водяхін