Рішення № 31312210, 15.05.2013, Центральний районний суд м. Сімферополя

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 124/602/13- ц

15.05.2013 року м. Сімферополь

Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Благодатної О.Ю.,

при секретарі - Кривозубової Т.О.,

розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним та стягнення моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги наступним.

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя №2/122/263/2012 від 12.06.2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права загальної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 та визнання права власності на зазначене житло - задоволено. Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 03.10.2012 року зазначене рішення залишено без змін. Але 12.09.2012 року ОСОБА_2 подарував спірну частку зазначеної квартири своїй дружині ОСОБА_3 У зв'язку із цим позивачу було відмовлено в реєстрації права власності в цілому на квартиру АДРЕСА_1 відповідно до рішення суду, що набрало законної сили. Окрім того, відповідач ОСОБА_2 31.10.2012 року отримав з депозиту суду грошові кошти в розмірі 120541 гривень, що були перераховані у якості компенсації на стадії судового розгляду за частку квартири. Таким чином, ОСОБА_2, ухиляючись від виконання рішення суду від 12.06.2012 року, без наміру передати 1/3 частку мана позивачу, але з метою скрити його від позивача, подарував її дружині та з корисливих мотивів отримав з депозиту суду 120541 гривень. Відповідачи є подружжям, мешкають за однією адресою, тому не бажаючи настання правових наслідків за договором дарування, фактично уклали фіктивний правочин та незаконно заволоділи грошима позивача. У зв'язку із цим позивач просить визнати зазначений договір дарування від 18.09.2012 року недійсним та стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 30000 гривень.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 заперечувала проти задоволення позову, т.я на її думку спірний договір відповідає умовам діючого законодавства, підстави щодо стягнення моральної шкоди відсутні.

Відповідач ОСОБА_3 до судового засідання не з'явилася, про день та час слухання справи сповіщена належним чином, однак про причини неявки суд не повідомила.

Суд, заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя від 12.06.2012 року (№2-3157/11,2/122/263/2012) задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Припинено за ОСОБА_2 право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартість 1\3 частки спірної квартири. Визнано за позивачем - ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в цілому. Проведено списання з рахунку Управління Державної судової Адміністрації України в АРК відповідно меморіального ордеру №1 tr. SIH7C5NW000M1E від 23.05.2012 року грошових коштів у сумі 120541,00 грн. на користь ОСОБА_2(а.с.6).

Відповідно до Договору дарування частки квартири від 18.09.2012 року ОСОБА_2 подарував ОСОБА_31/3 частку квартири АДРЕСА_1 (а.с.8).

Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 03.10.2012 року рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 12.06.2012 року (№2-3157/11,2/122/263/2012) залишено без змін(а.с.7).

Відповідно до листа КРП СМБРТІ вих. 12/19904/21 від 30.10.2012 року повідомлено, що за ОСОБА_2 не зареєстровано право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1. 21.09.2012 року право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору дарування, що посвідчено приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу АР Крим ОСОБА_7 від 18.09.2012 року, реєстр №4327. Про це свідчить відповідний витяг про державну реєстрацію прав(а.с.10,14).

Ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя від 25.12.2012 року задоволено заяву ОСОБА_1 та зобов'язано територіальне Управління Державної судової адміністрації України в АР Крим повернути ОСОБА_8 ( код платника НОМЕР_1, банк платника КРУ ПАТ КБ «ПриватБанк», код банку 384436, рах. НОМЕР_2) сплачені кошти, внесені на депозит суду, відповідно до меморіального ордеру №1 tr. SIH7C5NW000M1E 1 від 23.05.2012 року у сумі 120541,00 грн. для одержувача ТУ ДСА України в АР Крим код 26273942, код банку 824026, рах. 37319012000604, призначення платежу - сплата 1/3 частки квартири за адресою АДРЕСА_1 на ОСОБА_2 від ОСОБА_1(а.с.18).

Листом ТУ ДСА в АР Крим - вих. 02/24-1526 від 30.12.2012 року повідомлено, що на підставі рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 12.06.2012 року №2-3157/11 сума 120541 гривня виплачено на користь ОСОБА_2, 31.10.2012 року (а.с.19).

Відповідно до Ухвали Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.12.2012 року зупинено виконання рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 12.06.2012 року та ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 03.10.2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності, визнання права власності на квартиру до закінчення касаційного провадження у справі за скаргою ОСОБА_3(а.с.20).

Відповідно до повідомлення про початок досудового розслідування від 17.01.2013 року Залізничного РВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим відомості про кримінальне правопорушення відповідно до вимог ч.1 та ч.4 ст.214 КПК України внесені слідчим Нестеровим Є.С. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013130410000320 від 17.01.2013 року про незаконне заволодіння грошовими коштами ОСОБА_1(а.с.21 та зворот).

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою для недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені, у тому числі п.5 ст.203 Кодексу.

Згідно п.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Згідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законом.

Згідно до ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до п.24 Постанови №9 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» для визначення правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін.

Таким чином, суд вважає, що відповідач ОСОБА_2, укладаючи договір дарування від 18.09.2012 року, не бажав реального настання правових наслідків, що обумовлені ним. Про це свідчить та обставина, що обдарованою стороною за цим договором є його дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_3

Також суд приймає до уваги, що договір дарування укладено вже після ухвалення рішення Центральним районним судом м. Сімферополя від 12.06.2012 року, яким визначені права ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1. Із зазначеним рішенням ОСОБА_2 був ознайомлений до укладення договору, про що свідчить подання ним особисто у десятиденний строк апеляційної скарги на це рішення, що витікає з ухвали Апеляційного суду АР Крим від 03.10.2012 року. Окрім того, ОСОБА_2 отримав грошові кошти з депозиту суду 31.10.2012 року, що також свідчить про виконання ним рішення суду(а.с.7,19).

Про те, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 визнано за позивачем було достеменно відомо також ОСОБА_3, що у справі №2/122/263/2012 була представником ОСОБА_2, що випливає з тексту рішення від 12.06.2012 року, та яка надала касаційну скаргу на це рішення(а.с.6,20).

Тобто, відповідачі обидва, достеменно знаючи про існування рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 12.06.2012 року, зловживаючи цивільними правами, вчинили дії - уклали договір дарування, але не бажали настання наслідків цього правочину.

Таким чином, суд робить висновок, що ОСОБА_2 шляхом укладання договору дарування частки квартири лише намагався уникнути виконання рішення суду від 12.06.2012 року, а не бажав настання наслідків укладання договору дарування. Крім того на момент укладення спірного договору частки спірної квартири, ОСОБА_2 отримав за дану частку кошті у розмірі 120541 грн., які у до наступного часу не повернув.

Так, суд вважає, що існує достатньо підстав для визнання недійсним договору дарування від 18.09.2012 року.

Згідно ст.216 ЦК України якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано жодного доказу спричинення такої шкоди, а саме того, що він хворів, також позивач ніяким чином не обґрунтував розмір моральної шкоди.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стягнути з ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 114,70грн.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.203,215,216,234,236 ЦКУкраїни, ст.ст. 10, 11, 7, 30, 60, 61, 80, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним та стягнення моральної шкоди, задовольнити частково.

Визнати недійсним договір дарування 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 від 18.09.2012 року, в реєстрі 4327, що укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що засвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_7

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 114 грн. 70 коп.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду АР Крим через Центральний районний суд м. Сімферополя протягом десяти днів, починаючи з дня його проголошення.

Суддя: О. Ю. Благодатна