Рішення № 31310912, 13.05.2013, Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 759/3320/13-ц

пр. № 2/759/2756/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2013 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого-судді Коваль О.А.

при секретарях Головачовій А.С., Лазаренко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на нерухоме майно, виселення та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк», третя особа: ОСОБА_1 про визнання недійсним договору іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на нерухоме майно, виселення та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, обґрунтовуючи його тим, що 16.06.2005 року з відповідачкою ОСОБА_1 була укладена рамкова угода № 2409, на підставі якої 28.03.2008 року був укладений договір про надання траншу за № 1.37963/2409 у розмірі 100 000 доларів США терміном на 72 місяців, та 02.09.2008 року -договір про надання траншу за № 1.40204/2409 у розмірі 40 000 доларів США терміном на 48 місяців, внаслідок їх неналежного виконання утворилась заборгованість, яка згідно загального розрахунку складає 1 067 359 грн. 01 коп.

З метою забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_1 за вказаним договором, між «ПроКредит Банк» та ОСОБА_2, ОСОБА_4 були укладені договори поруки № 2409-ДП 4 від 27.03.2008 року, № 2409-ДП 5 від 27.03.2008 року, а з ОСОБА_3 16.06.2005 року договір іпотеки № 2409-ІД 01.

Відповідно до умов вказаних договорів поруки, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зобов'язалися відповідати перед «ПроКредит Банк» за виконання ОСОБА_1 її зобов'язань, що виникли із рамкової угоди та договорів про надання траншу №1.37963/2409 від 28.03.2008 року, № 1.40204/2409 від 02.09.2008 року, в повному обсязі, як солідарні із позичальником боржники.

Відповідно до умов договору іпотеки № 2409-ІД 01 від 16.06.2005 року ОСОБА_3 виступила майновим поручителем перед «ПроКредит Банк» за виконання ОСОБА_1 її зобов'язань, що виникли із рамкової угоди та договорів про надання траншу №1.37963/2409 від 28.03.2008 року, № 1.40204/2409 від 02.09.2008 року.

У зв'язку з виниклою заборгованістю та неможливістю досудового врегулювання спору, позивач просив стягнути в судовому порядку заборгованість з ОСОБА_1 за кредитним договором від 28.03.2008 року за № 1.37963/2409 у розмірі 791 740 грн. 59 коп.; з ОСОБА_2, як солідарного з ОСОБА_1 боржника заборгованість за кредитним договором від 28.03.2008 року за № 1.37963/2409 у розмірі 791 740 грн. 59 коп.; з ОСОБА_4., як солідарного з ОСОБА_1 боржника заборгованість за кредитним договором від 28.03.2008 року за № 1.37963/2409 у розмірі 791 740 грн. 59 коп.; стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 1.40204/2409 від 02.09.2008 року у розмірі 275 618 грн. 42 коп.; з ОСОБА_2, як солідарного з ОСОБА_1 боржника заборгованість за кредитним договором № 1.40204/2409 від 02.09.2008 року у розмірі 275 618 грн. 42 коп.; з ОСОБА_4, як солідарного з ОСОБА_1 боржника заборгованість за кредитним договором за № 1.40204/2409 від 02.09.2008 року у розмірі 275 618 грн. 42 коп.

В рахунок часткового погашення заборгованості за рамковою угодою № 2409 від 16.06.2005 року та договорами про надання траншу за № 1.37963/2409 від 28.03.2008 року, за № 1.40204/2409 від 02.09.2008 року звернути стягнення на нерухоме майно, що перебуває в іпотеці «ПроКредит Банк», згідно договору іпотеки за № 2409-ІД 01 від 16.06.2005 року, а саме: квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 на загальну суму заборгованості 1 067 359 грн. 01 коп. та суми судових витрат у розмірі 3 219 грн., всього: 1 070 578 грн. 01 коп., що підлягає сплаті з вартості предмета іпотеки шляхом реалізації предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Встановити початкову ціну реалізації предмету іпотеки відповідно до висновку суб'єкта оціночної діяльності, що буде визначений постановою державного виконавця в порядку виконання виконавчого документа про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позивач також просив виселити ОСОБА_3 і ОСОБА_4 із квартири за адресою: АДРЕСА_1, а також визнати їх такими, що втратили право користування вказаною квартирою.

В подальшому позивач збільшив розмір своїх позовних вимог, згідно яких просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 28.03.2008 року за №1.37963/2409 у розмірі 1 965 405 грн. 95 коп.; з ОСОБА_2, як солідарного з ОСОБА_1 боржника заборгованість за кредитним договором від 28.03.2008 року за № 1.37963/2409 у розмірі 1 965 405 грн. 95 коп.; з ОСОБА_4, як солідарного з ОСОБА_1 боржника заборгованість за кредитним договором від 28.03.2008 року за № 1.37963/2409 у розмірі 1 965 405 грн. 95 коп.; стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №1.40204/2409 від 02.09.2008 року у розмірі 662 536 грн. 37 коп.; з ОСОБА_2, як солідарного з ОСОБА_1 боржника заборгованість за кредитним договором № 1.40204/2409 від 02.09.2008 року у розмірі 662 536 грн. 37 коп.; з ОСОБА_4, як солідарного з ОСОБА_1 боржника заборгованість за кредитним договором за № 1.40204/2409 від 02.09.2008 року у розмірі 662 536 грн. 37 коп.

В рахунок часткового погашення заборгованості за рамковою угодою № 2409 від 16.06.2005 року та договорами про надання траншу за № 1.37963/2409 від 28.03.2008 року, за № 1.40204/2409 від 02.09.2008 року звернути стягнення на нерухоме майно, що перебуває в іпотеці «ПроКредит Банк», згідно договору іпотеки за № 2409-ІД 01 від 16.06.2005 року, а саме: квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 на загальну суму заборгованості 2 627 942 грн. 32 коп. та суми судових витрат у розмірі 3 441 грн., всього: 2 631 383 грн. 32 коп., що підлягає сплаті з вартості предмета іпотеки шляхом реалізації предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Встановити початкову ціну реалізації предмету іпотеки відповідно до висновку суб'єкта оціночної діяльності, що буде визначений постановою державного виконавця в порядку виконання виконавчого документа про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Виселити ОСОБА_3 і ОСОБА_4 із квартири за адресою: АДРЕСА_1, а також визнати їх такими, що втратили право користування вказаною квартирою.

ОСОБА_3 подала зустрічний позов до Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк», третя особа: ОСОБА_1 про визнання недійсним договору іпотеки, який було прийнято до спільного розгляду із вище вказаним. Свій позов обґрунтовує тим, що договір іпотеки за № 2409-ІД 01 від 16.06.2005 року підлягає визнанню судом недійсним з підстав вчинення цього правочину нею під впливом обману та зловживання похилим віком з боку ПАТ «ПроКредит Банк» щодо дійсних умов договору іпотеки, а саме в частині роз»яснення їй меж її відповідальності по вказаному договору. Так, позивачем їй було роз»яснено, що вона нестиме відповідальність за невиконання СПД-ФО ОСОБА_1 своїх зобов»язань, лише в межах предмета іпотеки, тобто квартири АДРЕСА_1, тоді як у п. 5.3. вказаного договору зазначено, що у випадку недостатності коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки, для задоволення вимог іпотекодержателя, останній вправі звернути стягнення на інше майно іпотекодавця, що також не відповідає вимогам статті 11 Закону України «Про іпотеку».

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні збільшені позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Зустрічний позов не визнала, просила у його задоволенні відмовити, з огляду на сплив строку позовної давності ще 16.06.2008 року, наслідки якого просить застосувати та те, що оспорюваний договір іпотеки був укладений з дотриманням усіх істотних умов договору, ОСОБА_3 на момент його укладення особисто ознайомлювалась з його умовами та не мала жодних заперечень, своїм підписом гарантувала, що належно ознайомлена з усіма умовами договору, їх повністю і однаково із іпотекодержателем розуміє. Крім того, п. 5.3 Договору іпотеки регулює право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, шляхом продажу предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому діючим законодавством та визначає випадки та умови такого способу, зокрема - передбачено, що у випадку недостатності для повного задоволення вимог іпотекодержатиля суми, отриманої від реалізації предмету іпотеки шляхом позасудового врегулювання, іпотекодержатиль має право отримати суму, якої не вистачає для повного погашення заборгованості за рахунок звернення стягнення на інше майно іпотекодавця. Використовуючи своє право Банк обрав спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки саме в судовому порядку та на визначений договором про іпотеку предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1, що відповідає нормам ЗУ «Про іпотеку».

Представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні первісний позов не визнав, суду пояснив, що договір укладався між двома суб»єктами господарювання, а тому вказаний спір має розглядатись в порядку господарського судочинства, а не цивільного. Крім того, в частині визначення пені підлягають застосуванню норми Господарського кодексу України та ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань».

Щодо зустрічного позову, то вказаний представник його підтримав, просив оспорюваний договір іпотеки визнати недійсним з підстав викладених у ньому.

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили, а тому суд вважає за можливе слухати справу у їх відсутність за наявними у справі доказами та за участю представника відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Вислухавши пояснення представника позивача за первісним позовом, представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що первісні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а зустрічний позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

16.06.2005 року між ЗАТ «ПроКредит Банк», правонаступником якого є ПАТ «ПроКредит Банк» та СПД-ФО ОСОБА_1 була укладена рамкова угода за №2409 (а.с.6).

Згідно п. 2.2 рамкової угоди кредитні кошти можуть надаватись Кредитором Позичальнику у гривні, доларах США або Євро на підставі договорів про надання траншу, які є невід"ємною частиною цієї Угоди.

Згідно п. 2.3 рамкової угоди термін погашення та розмір кожного траншу визначається на Кредитному Комітеті Кредитора та оформлюється договорами про надання траншу.

Згідно п. 2.4 рамкової угоди ставки відсотків за користування кредитом встановлюється договорами про надання траншу.

Згідно п. 2.5 рамкової угоди умови та порядок надання кредиту, порядок та строки повернення кредиту, дострокове повернення кредиту, штрафні санкції, права та обов"язки сторін, вирішення спорів та інші умови встановлюються договорами про надання траншу.

28.03.2008 року між вказаними сторонами був укладений договір № 1 про внесення змін та доповнень до рамкової угоди № 2409 від 16.06.2005 р., відповідно до якого сторони вирішили змінити рамкову угоду № 2409 від 16.06.2005 р., виклавши її у новій редакції, відповідно до якої, серед іншого, сторони встановили ліміти умов кредитування Позичальника: з лімітом суми кредитування - 150000 доларів США та лімітом строку кредитування - 120 місяців (а.с. 7-9).

28.03.2008 року між позивачем та СПД-ФО ОСОБА_1 на підставі та в межах вказаної рамкової угоди був укладений договір про надання траншу № 1.37963/2409, відповідно до якого ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 100 000 доларів США із розрахунком 13% на рік строком на 72 місяці, що підтверджується відповідним меморіальним ордером за № 3076 від 31.03.2008р. (а.с. 10, 42).

Відповідно умов договору про надання траншу № 1.37963/2409 повернення кредиту та сплата процентів здійснюється періодичними платежами, сума і строк сплати яких визначені графіком в черговості, встановленій рамковою угодою.

Додаток № 1 до договору траншу № 1.37963/2409 від 28.03.2008р., яким є графік повернення кредиту та сплати відсотків також укладався та підписувався вище вказаними сторонами. В подальшому його було викладено в новій редакції від 25.02.2010р., від 26.04.2010р., від 10.06.2010р. (а.с. 11-14).

03.11.2010 року на підставі договору № 1 про внесення змін до договору траншу №1.37963/2409, була встановлена диференційована процентна ставка, яка залежить від періоду користування кредитом, а саме: з 03.11.2010 року по 03.03.2011 року (включно) - 0,5 % річних; весь інший період користування кредитом - 13 % річних. Також п. 1.2. вказаного договору про внесення змін передбачено, якщо у період з 03.11.2010 року по 03.03.2011 року (включно) позичальник (ОСОБА_1) допустить порушення виконання її зобов'язань за договором траншу строком понад 30 календарних днів, то розмір процентів за користування кредитом встановлюється у розмірі 13 % річних з моменту відправлення кредитором (позивачем) відповідного повідомлення позичальнику про зміну процентів (а.с. 15).

Додаток № 1 до договору траншу № 1.37963/2409 від 28.03.2008 р., яким є графік повернення кредиту та сплати процентів викладено в новій редакції від 03.11.2010р. (.а.с.16).

02.09.2008 року між позивачем та СПД-ФО ОСОБА_1 на підставі та в межах рамкової угоди № 2409, був укладений договір про надання траншу № 1.40204/2409, відповідно до якого ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 40 000 доларів США із розрахунком 14,5% на рік строком на 48 місяців, що підтверджується меморіальним ордером №3322_14 від 03.09.08 р. (а.с. 17, 40).

До вказаного договору також укладався додаток № 1 до договору траншу №1.40204/2409 від 02.09.2008 р., яким є графік повернення кредиту та сплати відсотків, який в подальшому також викладався сторонами в редакції від 25.02.2020р., від 26.04.2010р., від 10.06.2010р.(а.с. 19-21).

03.11.2010 року на підставі договору № 1 про внесення змін до договору траншу №1.40204/2409, була встановлена диференційована процентна ставка, яка залежить від періоду користування кредитом, а саме: з 03.11.2010 року по 03.03.2011 року (включно) - 0,5 % річних; весь інший період користування кредитом - 14,5 % річних. Також п. 1.2. вказаного договору про внесення змін передбачено, якщо у період з 03.11.2010 року по 03.03.2011 року (включно) позичальник (ОСОБА_1) допустить порушення виконання її зобов'язань за договором траншу строком понад 30 календарних днів, то розмір процентів за користування кредитом встановлюється у розмірі 14,5 % річних з моменту відправлення кредитором (позивачем) відповідного повідомлення позичальнику про зміну процентів (а.с. 22).

Додаток № 1 до договору траншу №1.40204/2409 від 02.09.2008 р., яким є графік повернення кредиту та сплати відсотків, 03.11.2010р. викладено в новій редакції (а.с. 23).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Стаття 1049 ЦК України зобов'язує позичальника повернути позику у строк та в порядку, що встановлені законом.

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов"язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частки позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ч. 2 вказаної статті, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу щодо позики.

Встановлено, що позивач свої зобов'язання виконав своєчасно та в повному обсязі, надавши відповідачці ОСОБА_1 грошові кошти, передбачені договорами про надання траншу, укладених в межах рамкової угоди, які по своїй правовій природі є кредитними договорами, що підтверджується відповідними меморіальними ордерами та не заперечується її представником у судовому засіданні. Тоді як, всупереч умовам цієї ж рамкової угоди та договорів траншів, відповідачка ОСОБА_1 не здійснює своєчасне погашення кредиту, нарахованих процентів, внаслідок чого утворився борг з тривалою затримкою погашення, чим порушує взяті на себе договірні зобов'язання.

Відповідно до п. 8.2.1. рамкової угоди кредитор вправі вимагати дострокового погашення кредиту у разі прострочення погашення грошових зобов'язань за цим договором тривалістю більше ніж 3 банківські дні. Водночас п. 8.6. рамкової угоди передбачено, що при прострочені погашення грошових зобов'язань за цим договором тривалістю більше ніж 30 календарних днів позичальник зобов'язаний повністю достроково погасити кредит не пізніше ніж через 3 банківські дні з дати настання тридцятого дня прострочення незалежно від того, чи кредитор пред'явив йому вимогу, якщо інше не буде погоджено з кредитором.

Пунктом 8.4. рамкової угоди передбачено, що позичальник зобов'язаний достроково погасити кредит протягом п'яти банківських днів з дня відправлення вимоги.

Відповідно до п. 10.2. рамкової угоди у випадку прострочення строків погашення грошових зобов'язань позичальник сплачує кредитору штрафну пеню у розмірі 0,5% від суми непогашеної заборгованості, але не менше ніж 15 гривень у еквіваленті валюти кредиту за кожний календарний день прострочення, включаючи день повного погашення заборгованості. Починаючи з 31 календарного дня прострочення, вказаний розмір пені збільшується до 1 % за умови подання кредитором відповідного повідомлення позичальнику про таке збільшення.

Відповідно до зазначених умов рамкової угоди, позивач надіслав ОСОБА_1 вимогу про повне дострокове погашення кредиту № 6068 від 03.11.2010 року, яка була отримана відповідачкою особисто того ж дня (а.с. 70). Проте, ОСОБА_1 вказану вимогу не виконала та до даного моменту кредит залишається непогашеним.

Отже, станом на 30.01.2013 р. заборгованість ОСОБА_1 за договором №1.37963/2409, в гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ, що відповідає офіційному курсу НБУ на день постановлення рішення, становить 1 965 405,95 грн., яка складається з: 606 860,13 грн. - борг по капіталу; 144 124,18 грн. -борг по процентах; 1 214 421,64 грн. - пеня ( в межах річного терміну), а також за договором № 1.40204/2409 у розмірі 662 536,37 коп., яка складається з: 215 660,97 грн. -борг по капіталу; 35 552,70 грн. -борг по процентах; 441 322,69 грн. -пеня за період з 31.01.2012 року по 30.01.2013 року, тобто також в межах річного терміну.

В забезпечення виконання зобов'язання СПД-ФО ОСОБА_1 за кредитними договорами, укладених в межах рамкової угоди № 2409 від 16.06.2005 року із позивачем 28.03.2008року було укладено два договори поруки, а саме: із ОСОБА_2 договір поруки № 2409-ДП 4 та з ОСОБА_4 договір поруки № 2409-ДП 5 (а.с. 119-122).

Відповідно до п. 2.1. договору № 2409-ДП 4 від 28.03.2008року та договору №2409-ДП 5 від 28.03.2008 року поручитель поручається перед кредитором за виконання усіх зобов'язань позичальника у їх повному обсязі як солідарний із позичальником боржник. Таким чином, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є солідарними боржниками разом із позичальником -ОСОБА_1

Згідно зі ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Отже, позивач має право пред'явити свої вимоги і до ОСОБА_2 та ОСОБА_4, як до солідарних боржників.

03.11.2011 року позивач надіслав ОСОБА_2 та ОСОБА_4 вимоги №6069, №6070 (а.с. 67, 71) про виконання зобов'язання за договором поруки відповідно. Однак ці вимоги не були виконані.

Таким чином, позовні вимоги в цій частинні є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню, а саме: солідарному стягненню з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 суми заборгованості за договором № 1.37963/2409 у розмірі 1 965 405,95 грн., а також за договором № 1.40204/2409 у розмірі 662 536,37 грн., всього: 2 627 942,32 грн. на користь позивача.

Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань СПД-ФО ОСОБА_1, що виникають із рамкової угоди № 2409 від 16.06.2005року та інших договорів про надання траншу, договорів про надання овердрафту, інших договорів, які укладені та/або будуть укладені на підставі рамкової угоди, і є та/або будуть її невід'ємною частиною, 16.06.2005року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір застави, у вигляді договору іпотеки № 2409-ІД 01 (а.с. 24).

Відповідно п. 1.1. якого Іпотекодавець (ОСОБА_3) передає, а Іпотекодержатель (позивач) приймає в іпотеку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1.

Пункт 1.2. вказаного договору передбачає, що заставна вартість предмету іпотеки (вказаної квартири) становить 245 875 грн. 20 коп..

28.03.2008 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір № 1 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки № 2409-ІД 01 від 16.06.2005 року, на підставі якого було визначено, що даний договір забезпечує виконання СПД-ФО ОСОБА_1 зобов'язань перед позивачем, що виникають із рамкової угоди № 2409 від 16.06.2005 року, викладеній у новій редакції відповідно до договору № 2409-ІД від 16.06.2005 року про внесення змін та доповнень до рамкової угоди з врахуванням усіх діючих та майбутніх змін та доповнень до неї, договорів про надання траншу, договорів про надання овердрафту та усіх інших договорів, які укладені та будуть укладені на підставі вказаної рамкової угоди та є чи будуть її невід'ємною частиною щодо погашення кредиту, отриманого чи який буде отриманий в межах ліміту кредитування, а також виконання усіх інших грошових зобов'язань, що виникають на підставі кредитного договору (а.с. 25).

Відповідно до п. 1.2. вказаного договору про внесення змін та доповнень до договору іпотеки сторони договору на підставі акта оцінки, який є невід'ємною частиною цього договору, досягли згоди, що оціночна вартість предмета іпотеки становить 614 080грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

До відносин за договором застави застосовується положення параграфу 6 глави 49ЦК України.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Окремим видом застави є іпотека -застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч.1 ст. 575 ЦК України).

Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку з пред'явленням вимоги, якщо інше не передбачено договором.

Відповідно до ст. 590 ЦК України та ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.

Таке ж право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання визначено статтею 33 Закону України «Про іпотеку».

Так, на виконання вимог ст.ст. 33, 35 Закону України «Про іпотеку» позивач 03.11.2010 року направив відповідачці ОСОБА_3 (іпотекодавцю) письмову вимогу про усунення порушення вище вказаних договорів у не менш ніж тридцяти денний строк із викладенням змісту таких порушень, відповідних розрахунків та попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі не виконання цієї вимоги (а.с. 68-69).

Проте, вказана вимоги виконана так і не була.

Отже, аналізуючи умови рамкової угоди та договорів траншів, договору іпотеки, суд вважає заявлені позовні вимоги в частині звернення стягнення на предмет іпотеки обґрунтованими, співмірними із виниклою сумою заборгованості, яка згідно відповідних розрахунків складає 2 627 942,32 грн., тоді як вартість предмету іпотеки визначена у розмірі 614 080 грн., заявлені із дотриманням відповідної процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, заснованими на Законі, а тому підлягають задоволенню.

Таким чином, за рахунок коштів отриманих від реалізації предмета іпотеки, що належить на праві власності ОСОБА_3, позивач має погасити заборгованість або її відповідну частину по кредитним договорам № 1.37963/2409 та № 1.40204/2409, укладених в межах рамкової угоди № 2409 від 16.06.2005 року, яка становить 2 627 942,32 грн.

Спосіб реалізації звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам статті 38 Закону України «Про іпотеку», а тому суд вважає можливим визначити спосіб реалізації, шляхом продажу іпотекодержателем (Позивачем) предмета іпотеки, а саме: квартири АДРЕСА_1 на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації встановлюється на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Щодо позовних вимог в частині виселення та визнання втратившими право на користування квартирою АДРЕСА_1- ОСОБА_3 та ОСОБА_4, суд в їх задоволенні відмовляє з наступних підстав.

Згідно з ч. 4 ст. 9 Житлового кодексу України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

Разом з тим, ч.1 ст. 40 цього ж Закону визначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленим законом.

В ч.ч.2 і 3 цієї ж ст. 40 встановлено певний порядок дій банку після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення. Аналогічний порядок дій щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуті стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч.3 ст. 109 Житлового кодексу України.

Аналізуючи вище вказані норми, задоволення вказаних вимог на даній стадії, суд не вбачає можливим, оскільки відсутні виконання імперативно-диспозитивних приписів, встановлених ч.2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ч.3 ст. 109 Житлового кодексу України, так як на цей момент відсутні порушення, невизнання або оспорювання прав та свобод іпотекодержателя щодо звільнення квартири їх мешканцями, в розумінні статті 3 ЦПК України щодо права особи на звернення до суду за захистом.

Щодо посилань представника відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підвідомчість цієї справи господарському суду, то в силу ст.ст. 15, 16, ч.2 ст. 118 ЦПК України та Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року за № 5 справи в яких однією із сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов»язані між собою і окремий їх розгляд неможливий, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Щодо невідповідності нарахованої позивачем пені - ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань», на яку також вказував представник відповідачів у судовому засіданні, то умовами п.п. 10.2 рамкової угоди у випадку прострочення строків погашення грошових зобов'язань позичальником передбачена пеня у розмірі 0,5% від суми непогашеної заборгованості, але не менше ніж 15 гривень у еквіваленті валюти кредиту за кожний календарний день прострочення, включаючи день повного погашення заборгованості. Починаючи з 31 календарного дня прострочення, вказаний розмір пені збільшується до 1 % за умови подання кредитором відповідного повідомлення позичальнику про таке збільшення.

Згідно п. 10.4 рамкової угоди нарахування та сплата пені проводиться за весь час існування заборгованості, без застосування, встановлених законодавством обмежувальних строків та припиняється у день повного погашення заборгованості.

Вказана Угода підписана в двосторонньому порядку без будь яких зауважень і застережень та скріплена печаткою, тому визначені та погоджені нею права та обов»язки підлягає застосуванню.

Таким чином, розмір пені визначений рамковою угодою не суперечить положенням чинного законодавства, її розмір нарахований позивачем відповідно.

Стосовно зустрічних позовної вимоги ОСОБА_3 щодо визнання договору іпотеки недійсним, то суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, вище встановлено та сторонами у судовому засіданні не заперечується, що 16.06.2005 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено та нотаріально посвідчено договір іпотеки № 2409-ІД 01.

Відповідно до статей 229-233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Згідно ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша ст. 229 ЦК України), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

З аналізу вказаних норм випливає, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Отже, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях позивача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Тоді як, сторона позивача за зустрічним позовом не зробила жодних посилань на існування такого умислу, жодних доказів цьому не надала та навіть на них не посилалась.

Крім того, посилання ОСОБА_3 в позові та її представника у судовому засіданні на те, що Банком було роз»яснено замість дійсних умов договору іпотеки імперативні положення ЗУ «Про іпотеку» оцінюються судом критично, з огляду на те, що в самому оспорюваному тепер договорі іпотеки, а саме в п. 5.3. зазначено, що якщо суми, отриманої від реалізації предмету іпотеки, недостатньо для повного задоволення вимог іпотекодержателя, останній має право отримати суму, якої не вистачає для повного погашення заборгованості за рахунок звернення стягнення на інше майно іпотекодавця в порядку передбаченому чинним законодавством України.

Згідно п. 7.1 договору іпотеки іпотекодавець ознайомлений з умовами цього договору, кредитного договору, ніяких заперечень, а також непорозумінь їх положень у нього не має.

Отже, з огляду на вказане в договорі, який особисто підписувався ОСОБА_3, на її ознайомлення із його змістом, спростовує її посилання на роз»яснення їй іншого змісту договору чи навмисного замовчення будь-якої його частини.

Щодо невідповідності вказаного вище пункту договору ЗУ «Про іпотеку», то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою ст. 203 ЦК України. Тобто, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Але, відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами та можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Статтею 18 ЗУ «Про іпотеку» також визначено, що іпотечний договір може містити інші положення.

Так, умови договору іпотеки в момент його укладення сторонам були відомі та зрозумілі, сторони виявили власне волевиявлення та вільну внутрішню волю під час укладання оспорюваного договору, про що свідчать підписи представника позивача та відповідачки, що також не оспорювалось жодною із сторін в судовому засіданні.

У відповідності до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Крім того, в зазначеному пункті договору зазначено, що таке звернення стягнення проводиться в порядку досудового вирішення спорів та в порядку передбаченому чинним законодавством України, тоді як Банк своїм способом захисту обрав судовий, серед вимог якого звернення стягнення лише на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1. Слід зазначити і те, що невідповідність одного пункту договору не тягне за собою недійсність всього договору.

Також, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).

Оскільки, ОСОБА_3 укладала оспорюваний правочин 16.04.2005 року та ознайомлювалась із його змістом під час його підписання, то її посилання на з»ясування зазначених нею обставини щодо недійсності лише під час розгляду цієї справи не можуть бути взяті до уваги, як належні.

Частинами 3, 4 ст. 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленого до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на вище викладе та приймаючи до уваги, що позивач за зустрічним позовом пропустив строк звернення до суду, причин поважності пропуску вище вказаного строку давності, не встановлено, суд вважає необхідним зазначити і про відмову в задоволені зустрічного позову також у зв»язку із спливом позовної давності.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем понесені наступні судові витрати по даній справі -судовий збір в розмірі 3 219 грн. 00 коп., які підлягають стягненню з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у розмірі 804 грн. 75 коп. з кожного.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 525, 526, 527, 575, 589, 590, 610, 611, 1049, 1050 ЦК України, Законом України "Про заставу", Законом України "Про іпотеку", ст.ст. 9, 109 Житлового кодексу України, ст. 10, 11, 60, 88, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на нерухоме майно, виселення та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» заборгованість по кредитному договору № 1.37963/2409 від 28.03.2008року у розмірі 1 965 405 (один мільйон дев'ятсот шістдесят п'ять тисяч чотириста п'ять) грн. 95 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» заборгованість по кредитному договору № 1.40204/2409 від 02.09.2008року у розмірі 662 536 (шістсот шістдесят дві тисячі п'ятсот тридцять шість) грн. 37 коп., а всього заборгованість в межах рамкової угоди № 2409 від 16.06.2005 року складає та підлягає стягненню 2 627 942 (два мільйони шістсот двадцять сім тисяч дев'ятсот сорок дві) грн. 32 коп.

В рахунок часткового погашення заборгованості по кредитному договору №1.37963/2409 від 28.03.2008 року та кредитному договору № 1.40204/2409 від 02.09.2008року, укладених в межах рамкової угоди № 2409 від 16.06.2005 року у розмірі 2 627 942 грн. 32 коп. звернути стягнення на нерухоме майно, що перебуває в іпотеці ПАТ «ПроКредит Банк» відповідно до договору іпотеки № 2409-ІД 01 від 16.06.2005 року, а саме: квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 60,8 кв.м., житловою площею 42,2 кв.м., що належить ОСОБА_3, шляхом її реалізації на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження.

Початкова ціна реалізації предмета іпотеки - квартири за адресою: АДРЕСА_1, встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» судові витрати у розмірі 860 грн. 25 коп. з кожного.

В іншій частині первісних позовних вимог - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк», третя особа: ОСОБА_1 про визнання недійсним договору іпотеки залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення через Святошинський районний суд м.Києва. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: