Постанова № 31309956, 21.05.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.05.2013 р. справа №905/417/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Принцевської Н.М., Скакуна О.А.при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.за участю представників: від позивача: Позніченко М.В. за довіреністю №1-04/01-754 від 08.05.2013р.від відповідача:Гордієнко Н.Я. за довіреністю б/н від 26.03.2013р.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПриватного акціонерного товариства «Горлівський машинобудівник», м. Горлівка Донецької області на рішення господарського судуДонецької області від01.04.2013р. по справі№905/417/13-г (суддя Кучерява О.О.)за позовомДержавного підприємства «Торезантрацит» в особі відокремленого підрозділу «Управління матеріальними ресурсами», м. Торез Донецької області до приватного акціонерного товариства «Горлівський машинобудівник», м. Горлівка Донецької області простягнення заборгованості в розмірі 5 867,84грн., з яких сума основного боргу 5 466,60грн., інфляційні витрати у розмірі 91,64грн., 3% річних у розмірі 309,60грн.

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Торезантрацит" в особі відокремленого підрозділу "Управління матеріальними ресурсами" звернулось до суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Горлівський машинобудівник" про стягнення заборгованості в розмірі 5867,84 грн., з яких сума основного боргу 5 466,60грн., інфляційні витрати у розмірі 91,64 грн., 3 % річних у розмірі 309,60 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 01.04.2013р. у справі №905/417/13-г позовні вимоги задоволені повністю. Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Горлівський машинобудівник" на користь Державного підприємства "Торезантрацит" заборгованість в розмірі 5 466,60грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 602,85грн.

Відповідач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 01.04.2013р. по справі №905/417/13-г та відмовити у задоволені позовних вимог.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що господарським судом не враховано, що зобов'язання по поставці товару, передбачені специфікацією №1 відповідачем було виконано в повному обсязі шляхом поставлення відповідачем на адресу позивача конічного колеса у кількості 3 одиниць за накладною №002276 від 06.07.2011р. Також апелянт зазначає, що судом першої інстанції не був прийнятий до уваги той факт, що договором була передбачена поставка товару і позивач повинен був вимагати від відповідача виконання зобов'язання по договору у повному обсязі, проте позивач не звертався з такими вимогами до відповідача. На думку скаржника, позивач у позовній заяві не вірно вказує предмет позову, що не відповідає вимогам статей 54 та 57 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав правову позицію, викладену у апеляційній скарзі.

Представник позивача у судовому засіданні надав відзив на апеляційну скаргу, проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити без змін оспорюване рішення.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленого статтями 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши повноважних представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 квітня 2011 року між Закритим акціонерним товариством "Горлівський машинобудівник" (Постачальник) та Державним підприємством "Торезантрацит" (Покупець) укладений договір № 116-05/04.2011 (надалі по тексту - договір), за умовами якого, Постачальник зобов'язується передати в обумовлені чинним договором строки Покупцю товар, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього узгоджену суму (пункт 1.1 договору).

Умовами договору сторони визначили предмет, права та обов'язки сторін, умови та строки поставки, порядок розрахунків, загальну суму договору, відповідальність сторін та строк дії договору. Договір підписано обома сторонами.

Відповідач змінив організаційно-правову форму з закритого акціонерного товариства "Горлівський машинобудівник" на приватне акціонерне товариство "Горлівський машинобудівник"", що підтверджується статутом, який міститься в матеріалах справи.

Згідно із частиною першою статті 5 Закону України "Про акціонерні товариства" акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства.

З урахуванням того, що згідно із Законом України "Про акціонерні товариства" правова основа - "акціонерне товариство" не змінюється при переході закритих/відкритих акціонерних товариств у приватні/публічні акціонерні товариства, то приведення діяльності закритих/відкритих акціонерних товариств у відповідність до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" проводиться через процедуру державної реєстрації внесення відповідних змін до статутів акціонерних товариств, у тому числі пов'язаних зі зміною найменування юридичної особи, відповідно до вимог статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Пунктом 1.2 договору встановлено, що кількість, ціна та сортамент товару встановлюється специфікаціями, які є складовими та невід'ємними частинами чинного договору.

Згідно з пунктом 2.2 договору постачальник зобов'язаний передати у власність покупця товар в строки та на умовах, які оговорені в чинному договорі.

Пунктом 2.3 договору визначено, що покупець має право вимагати від постачальника передачі товару в строки та на умовах, викладених в чинному договорі.

Відповідно до пункту 4.1 договору "узгодженою партією товару" за чинним договором є кількість та сортамент товарів, які вказані в конкретній специфікації.

Згідно із пунктом 4.2 вищезазначеного договору базисні умови поставки узгодженої партії товару приймаються сторонами згідно з правилами "Інкотермс 2000". Конкретні умови та строки поставки по кожній партії товарів сторони узгоджують в специфікаціях до чинного договору, які є невід'ємними його частинами.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що ціна товару за одиницю та за позиціями вказана в специфікаціях до договору. Загальна сума чинного договору визначається загальною сумою усіх специфікацій, які є невід'ємними складовими частинами чинного договору.

Порядок оплати по кожній конкретній узгодженій партії товару оговорюється в відповідній специфікації (пункт 5.3 договору).

У наявній в матеріалах справи Специфікації №1 до договору міститься інформація про найменування, кількість товару з зазначенням його вартості, умови та порядок оплати, строк поставки товару, яка підписана сторонами без заперечень та скріплена печатками підприємств (а.с.9).

Так, відповідно до вищевказаної специфікації, Постачальник зобов'язаний поставити наступне обладнання: шестерню конічну Т14.09.006 у кількості 3 одиниці загальною вартістю 5637,78 грн.; колесо конічне Т1.12.19.013 у кількості 3 одиниці загальною вартістю 12 810,96 грн.; шестерню Т1.12.19.001 у кількості 3 одиниці загальною вартістю 488,16 грн.; шестерню Т1.12.00.011 у кількості 3 одиниці загальною вартістю 845,82 грн.; зірочку Т1.1.04.016 у кількості 2 одиниці загальною вартістю 5466,60грн.; зірочку Т14.20.009У у кількості 2 одиниці загальною вартістю 3 901,20 грн.

Також, як вбачається із специфікації, сторони узгодили умови та порядок оплати: 50% - передоплата, залишені 50% по факту готовності товару та строк поставки: протягом 90 днів з моменту 50% передоплати, але не раніше 100% оплати.

Оцінивши зміст спірного договору, апеляційний суд дійшов висновку, що останній за правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Згідно з статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі - продажу.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

На виконання умов договору позивачем проведена попередня оплата за товар, що підтверджується платіжними дорученнями від 06 квітня 2011 року № 451 на суму 10 000,00грн. та від 15 квітня 2011 року №540 на суму 19 150,52грн. на загальну суму 29150,52.

Отже, наявними матеріалами справи підтверджується факт здійснення позивачем передоплати в повному обсязі за товар в розмірі 29 150,52грн., відповідно до специфікації.

Також з матеріалів справи вбачається, що відповідачем виставлений рахунок-фактура № 1109 від 06 липня 2011 року за шестерню конічну Т14.09.006 у кількості 3 шт., за колесо конічне Т1.12.19.013 у кількості 3 шт., за шестерню Т1.12.00.011 у кількості 3 шт. на суму 19294,56 грн.

На виконання умов договору відповідачем був переданий у власність позивача товар, що підтверджується накладною від 06 липня 2011 року №002276 на суму 19 294,56грн.

На адресу відповідача була направлена претензія від 11 листопада 2011 року, в якій позивач вимагав, в тому числі, поставити товар.

Факт надсилання претензії на адресу відповідача, підтверджується фіскальним чеком №5257 від 15 листопада 2011 року, який міститься в матеріалах справи.

08 лютого 2012 року відповідачем виставлений рахунок №216 за шестерню Т1.12.19.001 у кількості 3 шт., за зірочку Т14.20.009У у кількості 2 шт. на суму 4 389,36грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 08 лютого 2012 року відповідач здійснив поставку другої партії товару, що підтверджується накладною №000006 на суму 4389,36 грн.

Факт отримання товару позивачем на суму 23 683,92грн. останнім не оспорюється.

Колегією суддів не приймаються посилання відповідача на недодержання вимог пункту 3 статті 612 Цивільного кодексу та на виконання ним зобов'язання за договором і поставку товару в повному обсязі у зв'язку з тим, що позивачем вказана в платіжних дорученнях оплата саме конкретного товару - колесо конічне, який поставленй відповідачем в повному обсязі, з огляду на наступне.

Умовами договору, а саме, пунктом 4.1 та специфікацією прямо визначений перелік товарів, який підлягає поставці, тобто сторони дійшли згоди щодо кількості та найменування товару, до числа якого входить не лише колесо конічне.

Як вбачається з накладних, відповідачем здійснено поставку товарів: шестерню конічну Т14.09.006 у кількості 3 шт., колесо конічне Т1.12.19.013 у кількості 3 шт., шестерню Т1.12.00.011 у кількості 3 шт., шестерню Т1.12.19.001 у кількості 3 шт., зірочку Т14.20.009У у кількості 2 шт., тобто поставлений товар, який визначений специфікацією, незалежно від призначення платежу.

Також, приймаючи до уваги виставлені рахунки, фактично відповідач розподілив суму оплати за платіжними дорученнями в рахунок оплати за товар, який визначений в специфікації.

З письмових пояснень представника позивача вбачається, що відповідачем недопоставлений товар - зірочка Т1.1.04.016 в кількості 2 шт. на суму 5466,60грн.

За вимогами частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

При таких обставинах, посилання апелянта на недодержання позивачем приписів частини 3 статті 612 Цивільного кодексу України є недоведеним.

Отже, у позивача виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, що в свою чергу породжує відповідні обов'язки у відповідача.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог як в частині повернення попередньої оплати по договору № 116-05/04.2011 від 01.04.2011р. за непоставлений відповідачем товар.

В матеріалах справи відсутні докази повернення коштів у розмірі 5466,60грн., поставки товару на цю суму, зарахування цих вимог.

В ході розгляду справи позивач звернувся до суду одночасно з заявою про припинення провадження в частині стягнення 3% річних у розмірі 264,19грн. і інфляційних витрат та про зменшення суми позовних вимог та просить суд стягнути з приватного акціонерного товариства «Горлівський машинобудівник», м. Горлівка Донецької області передплату в сумі 5466,60грн., 3% річних у розмірі 264,19грн., які було прийнято господарським судом.

Колегія суддів вважає правомірними дії господарського суду щодо прийняття відмови від частини позовних вимог, але зауважує, що наслідки такої відмови не були роз'яснені судом першої інстанції, що є обов'язком суду у такому випадку відповідно о вимог статті 78 Господарського процесуального кодексу України.

При таких обставинах, апеляційний суд роз'яснює позивачу наслідки відмови від позову.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Згідно з частиною 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

При таких обставинах доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 01.04.2013р. по справі №905/417/13-г підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга приватного акціонерного товариства «Горлівський машинобудівник», м. Горлівка Донецької області - без задоволення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Горлівський машинобудівник», м. Горлівка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 01.04.2013р. по справі №905/417/13-г залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 01.04.2013р. по справі №905/417/13-г - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Н.М. Принцевська

О.А. Скакун

Надруковано 6 прим.:

1-2. Позивачу (2 адр.);

3. Відповідачу;

4. У справу;

5. ДАГС;

6. ГСДО