Постанова № 31308865, 21.05.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.05.2013 р. справа №913/416/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Принцевської Н.М., Скакуна О.А. при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.за участю представників: від позивача: не прибуввід відповідача:не прибуврозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргупублічного акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів», м. Стаханов Луганської області на рішення господарського судуЛуганської області від02.04.2013р.по справі№913/416/13-г (провадження №28/913/416/13-г) (суддя Семендяєва І.В.)за позовомприватної фірми «Стимул-В», м. Запоріжжя до публічного акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів», м. Стаханов Луганської області простягнення 12 457,17грн.

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Стимул-В», м. Запоріжжя звернулось до господарського суду Луганської області із позовною заявою до публічного акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів», м.Стаханов Луганської області про стягнення 12 457,17грн., у тому числі основного боргу у сумі 11 725,22грн., 3% річних у сумі 209,13грн., пені у сумі 522,82 грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 02.04.2013р. позов задоволено частково, стягнуто з публічного акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів", м.Стаханов Луганської області на користь приватної фірми "Стимул-В", м. Запоріжжя, заборгованість у сумі 11 725,22 грн., 3% річних у сумі 209,13грн., пеню у сумі 442,10грн., судовий збір у сумі 1709,35грн. У задоволенні позову про стягнення пені у сумі 80,72грн. відмовлено.

Відповідач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити в повному обсязі з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивачем не надано доказів виконання пунктів 3.4, 3.7 договору поставки №306 від 13.10.2011р. щодо вручення публічному акціонерному товариству «Стахановський завод феросплавів», м. Стаханов Луганської області відповідного повного пакету документів, що пов'язано з моментом виникнення обов'язку щодо оплати. Також, скаржник посилається на те, що судом не прийнято до уваги, що поставка товару здійснюється постачальником тільки після отримання письмового підтвердження (належним чином оформленої заявки), і докази цьому в матеріалах справи відсутні.

Представники позивача та відповідача у судове засідання не прибули, причини невиконання вимог ухвали суду не повідомили.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутності представників сторін за наявними матеріалами справи, оскільки ухвалою про порушення апеляційного провадження у справі від 25.04.2013р. сторін повідомлено про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

З матеріалів справи вбачається, що 13.10.2011р. між приватною фірмою «Стимул-В», м. Запоріжжя та публічним акціонерним товариством «Стахановський завод феросплавів», м.Стаханов Луганської області укладено договір поставки №306 від 13.10.2011р., за умовами якого постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність покупцю (відповідач) товар, повне найменування якого, марка, вид, сорт вказується в специфікаціях (додатках) до договору (далі - товар), які є його невід'ємними частинами, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його в порядку та на умовах, передбаченим даним договором.

Відповідно до пункту 4.1 договору загальна вартість товару за даним договором складає суму партій товару по всім специфікаціям (додаткам) до даного договору.

Згідно з пунктом 4.6 договору оплата проводиться в національній валюті України по цінам даного договору шляхом перерахування грошових коштів покупця на розрахунковий рахунок постачальника. Форма розрахунків вказується сторонами в специфікаціях (додатках) до даного договору.

У пункті 4.7 договору сторони передбачили, що у разі, якщо сторони, в порядку вказаному у пункті 4.6 договору, встановили строк оплати - після моменту поставки, покупець проводить оплату за товар після надання постачальником документів, вказаних у пунктах 3.4, 3.7 договору (рахунок-фактура, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, сертифікат якості виробника товару, сертифікат відповідності по системі сертифікації, податкова накладна). При простроченні надання документів, вказаних у пункті 3.4 договору, строк оплати збільшується на строк прострочення надання документів.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та скріплення їх печатками. Строк дії договору закінчується 31.12.2012, але не раніше повного виконання зобов'язань обома сторонами.

Оцінивши зміст спірного договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що останній за правовою природою є договором поставки (купівлі-продажу), який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У специфікації № 1/2012 сторони визначили вид товару, його вартість, яка складає 27 382 грн. 81 коп., та строк оплати - по факту поставки протягом 5 днів на рахунок в Приватбанку.

Специфікацією № 2/2012 сторони погодили вартість товару, яка складає 1395 грн., та строк його оплати - - по факту поставки протягом 5 днів на рахунок в Приватбанку.

Специфікацією № 3/2012 сторони погодили вартість товару, яка складає 27440 грн., та строк його оплати - - по факту поставки протягом 5 днів на рахунок в Приватбанку.

У специфікації № 4/2012 сторони визначили вартість товару, яка складає 594 грн., та строк оплати - по факту поставки протягом 5 днів на рахунок в Приватбанку.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору та укладених до нього специфікацій позивач поставив відповідачу товар за видатковими накладними № СТ-0003285 від 21.06.2012р. на суму 594 грн., № СТ-0003284 від 21.06.2012р. на суму 688,06грн., № СТ-0003282 від 21.06.2012р. на суму 6303,66грн., № СТ-0003283 від 21.06.2012р. на суму 4139,50грн., усього на суму 11 725,22 грн., який останнім отриманий на підставі довіреностей № 718 від 19.06.2012р., № 719 від 19.06.2012р.

На оплату поставленого товару позивач виставив відповідачу рахунки-фактури № СТ-0005500 від 21.06.2012р. на суму 594 грн., № СТ-0005922 від 21.06.2012р. на суму 688,06 грн., № СТ-0005494 від 21.06.2012р. на суму 6303,66 грн., № СТ-0005493 від 21.06.2012р. на суму 4139,50грн.

Відповідно до частини другої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою для виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

З матеріалів справи вбачається, що заявлена до стягнення заборгованість за поставлений товар у сумі 11 725,22грн. виникла внаслідок невиконання відповідачем свого зобов'язання по оплаті товару, який ним отриманий за вищезазначеними видатковими накладними від 21.06.2012р., строк оплати якого відповідно до умов специфікацій настав 28.06.2012р. Факт отримання товару, так само як і наявність заборгованості відповідачем не оспорені.

Колегією суддів встановлено, що в порушення умов договору відповідач в узгоджені строки зобов'язання щодо оплати отриманого товару не виконав, в наслідок чого за останнім склалася заборгованість в розмірі 11 725,22грн.

Стосовно доводів апелянта про відсутність доказів виконання пунктів 3.4, 3.7 договору поставки №306 від 13.10.2011р. щодо вручення публічному акціонерному товариству «Стахановський завод феросплавів», м. Стаханов Луганської області відповідного повного пакету документів колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 3.4 договору визначено перелік документів, якими супроводжується поставка і при відсутності яких строк розрахунків переноситься до моменту їх отримання. Цим пунктом визначено, що постачальник надає покупцю супровідні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, сертифікат якості товару та документи, надання яких визначено в специфікації.

Сторони в розділі 5 договору погодили, що поставка в рамках договору здійснюється з додержанням Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966р. № П-7 (надалі Інструкція П-7).

За вимогами пункту 14 Інструкції П-7 приймання продукції по якості та комплектності проводиться у точній відповідності із стандартами, технічними умовами, основними та особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також супроводжувальним документам, які підтверджують якість та комплектність поставленої продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення щодо якості, рахунок-фактура, специфікація та інше). Відсутність зазначених супроводжувальних документів або деяких з них не зупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну якість та комплектність поставленої продукції та в акті зазначається які документи відсутні.

Також, в розділі 6 договору сторони погодили, що поставка в рамках договору здійснюється з додержанням Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965р. № П-6 (надалі Інструкція П-6).

За вимогами пункту 12 Інструкції П-6 приймання продукції по кількості проводиться по транспортним та супровідним документам відправника, і в разі відсутності товаросупровідних документів складається акт, в якому вказується які документи відсутні.

Отже, не складання відповідачем за відповідними поставками згідно вимог Інструкцій П-6 та П-7 акту про відсутність будь-яких документів в пакеті товаросупроводжувальних документів є підтвердженням надання позивачем всіх необхідних документів.

Відповідач ані в суді першої інстанції, ані в апеляційному суді не надав доказів на підтвердження обставин, про які зазначає та не довів факту порушення постачальником (позивачем по справі) строків передачі товаросупроводжувальних документів, зокрема, рахунку на оплату отриманої відповідачем продукції, сертифікату якості, накладних та податкових накладних.

Статтею 666 Цивільного кодексу України визначено, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Проте, відповідач не надав доказів скоєння дій, передбачених зазначеною нормою права або умовами договору.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку до безпідставного посилання апелянта на приписи частини 4 статті 612, статті 613 Цивільного кодексу України.

Відповідач ані в суді першої інстанції, ані в апеляційному суді не надав доказів на підтвердження обставин, про які зазначає та не довів факту порушення постачальником (позивачем по справі) строків передачі товаросупроводжувальних документів, зокрема, рахунку на оплату отриманої відповідачем продукції, накладні та сертифікат якості.

Крім того, з матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що товар було прийнято та від нього відповідач не відмовився.

Колегія суддів не приймає посилання апелянта, як на підставу відсутності обов'язку оплати, на отримання від постачальника заявки на готовність отримання продукції, оскільки така заявка не пов'язана з умовами оплати, а за змістом пункту 3.3 договору є умовою поставки товару.

Отже, відповідачем зобов'язання щодо оплати товару в обумовлений договором термін не виконані, що свідчить про порушення відповідачем умов пункту 4.6 договору.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 11 725,22грн.

Стосовно вимог про стягнення пені у сумі 522,82 грн., 3% річних у сумі 209,13грн. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 9.2 договору відповідальність за невиконання або неналежне виконання сторонами зобов'язань, не встановлена даним договором, регламентується чинним законодавством України.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до приписів Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до статті 3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Проте, позивач обчислив за період з 29.06.2012р. по 01.02.2013р. пеню у розмірі облікової ставки НБУ у сумі 522 грн. 82 коп. та припустився порушення вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, оскільки період, за який він нарахував пеню, складає понад шість місяців.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду та вважає обґрунтованим розрахунком пені за період з 29.06.2012р. по 29.12.2012р. у сумі 442,10грн., яка підлягає задоволенню.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з розрахунком 3% річних, обчисленим за період з 29.06.2012р. по 01.02.2013р. у сумі 209,13грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу приписів частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що відповідач не обґрунтував відповідними доказами обставини, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Луганської області від 02.04.2013р. у справі №913/416/13-г підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів», м. Стаханов Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 02.04.2013р. у справі №913/416/13-г залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 02.04.2013р. у справі №913/416/13-г - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Н.М. Принцевська

О.А. Скакун

Надруковано 6 прим.:

1-2. Позивачу;

3. Відповідачу;

4. У справу,

5. ДАГС,

6. ГСЛО