Постанова № 31307370, 15.03.2013, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 березня 2013 рокуСправа №827/23/13-а

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

судді - Кравченко М.М.;

при секретарі - Коваль К.М.,

за участю:

представник позивача Тимофеєв Олександр Олександрович довіреність № 238 від 12.11.12 "1020 судноремонтної майстерні Чорноморського флоту" Міністерства оборони Російської Федерації;

представник відповідача Летюча Діана Геннадіївна довіреність № 30/9/10-039 від 14.03.12 Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом "1020 судноремонтна майстерня Чорноморського флоту" Міністерства оборони Російської Федерації до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

"1020 судноремонтна майстерня Чорноморського флоту" Міністерства оборони Російської Федерації звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.10.2012 р. №№ 0000410222, 0000420222.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 14 січня 2013 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 827/23/13-а.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов з підстав, що у ньому наведені.

Представник відповідача заперечував проти позову, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи та наявні докази, заслухавши думку представників сторін, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з такого.

Матеріали справи свідчать, що Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Севастополя (Відповідач) 08.10.2012 р. прийняла податкові повідомлення-рішення за №№ 0000410222, 0000420222, якими визначила підприємству « 1020 Судноремонтна майстерня» (Позивач) податкові зобов'язання по податку на додану вартість та податку на прибуток іноземних юридичних осіб, - всього на загальну суму 518990,00 грн.

Підставою для прийняття вказаних рішень є Акт про результати позапланової документальної невиїзної перевірки « 1020 Судноремонтна майстерня» по податку на прибуток та податку на додану вартість з питань взаємовідносин з постачальниками - КП «Альянс» та ПП «Габарит Груп» за період з 01.04.2009 р. по 31.12.2010 р. (далі - Акт).

У Акті посадовими особами податкового органу зроблено висновок про те, що вищевказані правочини між « 1020 Судноремонтна майстерня» та КП «Альянс» і ПП «Габарит Груп» є такими, що вчинені без цілі створення взаємних прав та обов'язків, з метою ухилення від сплати податків, що суперечить економічним інтересам держави та суспільства, тобто є нікчемними.

Позивач 16.10.2012 року звернувся зі скаргою на зазначені податкові повідомлення-рішення до ДПС України в м. Севастополі. Рішенням ДПС України в м. Севастополі від 31.10.2012 р. № 2488/10/225 Позивачу було відмовлено в задоволенні скарги. Відповідь ДПС України в м. Севастополі було отримано 09.11.2012 року, однак повідомлення про повернення листа датовано 02.11.2012 року.

У висновках Акту зазначено, що перевіркою « 1020 Судноремонтна майстерня» встановлені порушення: ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, у результаті чого правочини з постачальниками мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Правочини, що укладені з постачальниками КП «Альянс» (код ЄДРПОУ 32468182), ПП «Габарит Груп» (код ЄДРПОУ 35941644) за період з 01.04.2009 р. по 31.12.2010 р. порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутня як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

На думку відповідача, вищевикладене свідчить про відсутність у « 1020 Судноремонтна майстерня» фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Це, в свою чергу свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, тобто такі угоди носять фіктивний характер і порушують п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. «Про податок на додану вартість» із змінами і доповненнями у частині завищення податкового кредиту по постачальникам - КП «Альянс» (код ЄДРПОУ 32468182), ПП «Габарит Груп» (код ЄДРПОУ 35941644) всього в сумі 191936 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, всього в сумі 182413 грн., п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9, п. 5.3, ст. 5 ЗУ № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» із змінами і доповненнями у частині завищення валових витрат, які були сформовані за наслідками взаємовідносин з постачальниками - КП «Альянс» (код ЄДРПОУ 32468182), ПП «Габарит Груп» (код СДРПОУ 35941644) у загальній сумі 959682 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у загальній сумі 239921 грн.

Відповідач обґрунтував таку свою позицію наступними обставинами.

У Акті перевірки зроблено посилання на те, що ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя від ДПІ м. Сімферополя отримано акт від 11.04.2012 р. № 36/22/32468182, згідно якого колективним підприємством «Альянс» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами-покупцями (у т.ч. з « 1020 Судноремонтна майстерня»). Зазначено, що КП «Альянс» в податковій звітності за період, що перевіряється, відображені правові взаємовідносини з суб'єктами господарювання (у т.ч. з « 1020 Судноремонтна майстерня») без мети реального настання правових наслідків.

Також у Акті вказується, що «...в ході досудового слідства порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, у т.ч. КП «Альянс» з метою прикриття незаконної діяльності...», «...вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами...». Ця інформація в свою чергу взята з «.. .висновку, наданого УПМ ДПС в АР Крим...».

Крім того, у Акті ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя вказано, що згідно умов договору від 25.08. 2010 р. № 22/1283 щодо ремонту машини попереднього натягу на об'єкті - кабельному судні «Сетунь», технічне приймання результатів робіт і контроль за виконанням умов договору з боку Позивача покладається на представника Позивача та командира об'єкту. У Акті зазначено, що у наданих до перевірки актах здачі-приймання виконаних робіт відсутні будь-які реквізити або посилання на командира об'єкту, до якого відноситься замовлення.

Тому, на думку посадових осіб ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя, роботи з ремонту машини попереднього натягу на кабельному судні «Сетунь» постачальником - колективним підприємством «Альянс» не виконувалися та відповідно не приймалися Позивачем. Як обґрунтування своєї позиції Відповідач вказує у Акті перевірки: «...КП «Альянс» не могло приймати участі у операціях по постачанню товарів на адресу « 1020 Судноремонтна майстерня», а також документи оформлені від імені цього контрагенту є такими, що не відповідають сутності та не несуть доказовості по змісту здійснюваної операції, тобто не є документами, які можуть бути підставою для відображення в регістрах бухгалтерського та податкового обліку». «...Відсутність контролю над виконаними на об'єкті роботами з боку відповідальних осіб свідчить про незацікавленість та відсутність занепокоєності посадових осіб, які відповідальні за експлуатацію та приймання виконаних робіт на об'єкті щодо стану та результатів таких робіт. Відсутність навід такого поверхнього контролю за виконанням робіт у свою чергу вказує не мету « 1020 Судноремонтна майстерня» отримати якісно виконані роботи з боку КП «Альянс», а виключно на отримання податкової вигоди « 1020 Судноремонтна майстерня» у вигляді набутих з боку КП «Альянс» обсягів податкового кредиту».

У Акті перевірки зроблено посилання на те, що ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя від ДПІ м. Сімферополя отримано акт від 06.04.2012 р. № 9/22/35941644, згідно якого приватним підприємством «Габарит Груп» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами-покупцями (у т.ч. з « 1020 Судноремонтна майстерня»). Зазначено, що ПП «Габарит Груп» в податковій звітності за період, що перевіряється, відображені правові взаємовідносини з суб'єктами господарювання (у т.ч. з « 1020 Судноремонтна майстерня») без мети реального настання правових наслідків.

Як обґрунтування своєї позиції Відповідачем у Акті перевірки вказується, що відповідно до отриманої постанови слідчого з ОВС ГСУ ДПС України від 02.04.2012 р., винесеної у рамках кримінальної справи № 69-0146, порушеної у відношенні посадових осіб суб'єктів господарювання ТОВ «Союз - КДС» та ТОВ БВП «Строитель - плюс», встановлено ознаки фіктивності ПП «Габарит Груп». Також у Акті зроблено посилання на пояснення директора ПП «Габарит Груп» ОСОБА_3, яка вказує, що нібито вона особисто на підприємстві діяльності не здійснювала, а документи підписувала за грошову винагороду (про які саме документи та яку діяльність йдеться - невідомо). Дані пояснення отримані у рамках розслідування кримінальної справи у відношенні посадових осіб ТОВ «Союз - КДС» та ТОВ БВП «Строитель - плюс».

На думку перевіряючих, обставини порушенні вказаної кримінальної справи та пояснення ОСОБА_3 підтверджують факт нікчемності правочинів з Позивача з 1111 «Габарит Груп».

Однак, суд не може погодитися із такою позицією відповідача, а тому податкові повідомлення - рішення №№ 0000410222, 0000420222 від 08.10.2012 р. Д1П у Ленінському районі м. Севастополя підлягають визнанню недійсним з наступних підстав.

Підприємство « 1020 судноремонтна майстерня Чорноморського флоту» Міністерства оборони Російської Федерації (Позивач) перебуває на обліку ДПІ Ленінського району м. Севастополя та як платник податку на додану вартість зареєстрований 04.06.2009 р. за № 76916827027 (Свідоцтво № 100227944).

Основними видами діяльності Позивача за КВЕД є будування та ремонт суден.

25 серпня 2010 року між Позивачем та колективним підприємством «Альянс» (м. Сімферополь, код СДРПОУ 32468182), було укладено правочин щодо ремонту машини попереднього натягу на кабельному судні «Сетунь» за договором № 22/1283.

Фактичне виконання умов договору сторонами підтверджується податковими накладними від 31 серпня 2010 р. № 3071, від 23 грудня 2010 р. № 4773 та платіжними дорученнями від 30 серпня 2010 р. № 253, від 23 грудня 2010 р. № 420.

Здійснення ремонтних робіт за договором від 25 серпня 2010 р. № 22/1283 підтверджується: актом здачі-приймання робіт від 25 листопада 2010 p., виконаних за контрактом № 704/27/6/КРК/КЗ/0892-10, яким засвідчено технічну прийомку результатів робіт з боку представника « 1020 Судноремонтна майстерня» та командира об'єкту (у даному акті присутній підпис командира військової частини та відбитки гербової печатки військової частини, до якої відноситься замовлення, а також підпис и печатка представника підприємства « 1020 Судноремонтна майстерня»); кінцевим актом здачі-приймання робіт від 25 грудня 2010 p., виконаних за контрактом № 704/27/6/КРК/КЗ/0892-10; приймально-здавальним актом № 1 від 25 грудня 2010 p., підписаним та скріпленим печаткою КП «Альянс» по закінченні виконаних робіт та засвідченим підписом та печаткою замовника - « 1020 Судноремонтна майстерня»; випискою з книги обліку осіб, які прибули на кабельне судно «Сетунь» з метою ремонту (випискою підтверджується, що на даному об'єкті різні ремонтні роботи здійснювали представники КП «Альянс» - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8); відомістю ремонтних робіт на 2010 рік, відповідно до якої (пункт 3) були передбачені роботи по ремонту машини попереднього натягу на судні «Сетунь» (заводський ремонт кораблів є технологічно складним і трудомістким процесом, в процесі ремонту виникає необхідність контролю і розподілу витрат, а також їх документального відображення; для цих цілей передбачена ремонтна відомість; розробка цього документу починається ще на стадії попередньої підготовки корабля до ремонту).

У грудні 2010 року між Позивачем та приватним підприємством «Габарит Груп» (м. Сімферополь, код СДРПОУ 35941644) здійснювалися господарські стосунки щодо постачання з боку ПП «Габарит Груп» на адресу підприємства « 1020 судноремонтна майстерня Чорноморського флоту» товару - «черв'ячна пара ГРК «Аквамайстер» (зубчаста - гвинтова механічна передача (гвинтова - рульова колонка), яка здійснюється зачепленням черв'яка і сполученого з ним черв'ячного колеса).

Факт постачання вказаного товару підтверджується накладними від 23 грудня 2010 р. № 1820, від 28 грудня 2010 р. № 94 (видаткова), а факт перерахування коштів - платіжним дорученням від 22 грудня 2010 р. № 416.

Здійснення робіт з ремонту рульової колонки «Аквамайстер» підтверджується: дефектувальним актом № С09Д10-1, в якому вказано конкретний перелік робіт за результатами дефектування, зокрема, розбирання гвинтово-рульової колонки, демонтаж шестерні, передача вала шестерні замовнику і подальша перевірка цього механізму в роботі; актом регулювання прилягання і зазору між зубами верхньої конусної передачі редуктора гвинтовий рульової колонки КС «Сетунь» № РМЧ-11-(Сетунь)-01- 01; відомістю ремонтних робіт на 2010 рік, відповідно до якої (пункт 6) були передбачені роботи по ремонту рульової колонки «Аквамайстер» на судні «Сетунь».

З урахуванням викладеного, суд погоджується із доводами позивача, що висновки Відповідача що правові взаємовідносини підприємства « 1020 Судноремонтна майстерня» з контрагентами здійснювалися нібито без мети реального настання правових наслідків, не відповідають фактичним обставинам.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною другою ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Таким чином, укладені між позивачем та його контрагентами договори не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Іншого відповідачем не доведено.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК України, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Зокрема, Відповідачем не надано інформацію про наявність вироку у вищевказаних кримінальних справах відносно посадових осіб контрагентів, які зазначені в Акті перевірки.

Постанова про порушення кримінальної справи не є підставою для звільнення від доказування відповідно до ч.3 ст.72 КАС України, натомість, обов'язок доказування правомірності свого рішення покладений саме на Відповідача, як на суб'єкта владних повноважень (ст.71 КАС України).

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України лише вирок суду в кримінальній справі або постанова суду про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Отже, виходячи з вищенаведеного, станом на час прийняття оскаржуваних рішень відповідачем не було встановлено наявність умислу у Позивача на укладення угод з контрагентами ВКП «Альянс» та ПП «Габарит Груп», спрямованих на ухилення від сплати податків.

В Акті перевірки відсутні посилання на винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь які інші відомості (наприклад, анулювання реєстрації), які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угоди з метою, що порушує публічний порядок.

Так, підприємства КП «Альянс» та ПП «Габарит Груп», по зазначеним вище господарським операціям видали позивачу податкові накладні. Вартість отриманого позивачем товару сплачена в повному обсязі шляхом перерахування грошових коштів на банківські рахунки підприємств, що підтверджується відповідними банківськими документами.

Отже, при фактичному здійсненні оподатковуваних операцій, наявності у Позивача первинних документів, що супроводжували дані операції, у т.ч. податкових накладних, підстав для невизнання права позивача на спірні суми немає.

Обов'язок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Отже, можливі порушення, допущені одним платником податків в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків, а сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати), чого в даному випадку також не доведено відповідачем, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є, зокрема, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Частиною 4 ст. 55 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського ведення чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом.

Статтею 80 ЦК України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно з частиною 4 ст. 87 ЦК України, юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

З Акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя вбачається, що контрагенти позивача на час здійснення господарських операцій були юридичними особами, а як наслідок - мали право здійснювати господарську діяльність.

Згідно із п.п. 201.4., 201.6. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

КП «Альянс» (код ЄДРПОУ 32468182), 1111 «Габарит Груп» (код ЄДРПОУ 35941644) складені податкові накладні. На момент складення податкових накладних зазначені підприємства були зареєстровані платниками податку на додану вартість. Відомості щодо анулювання свідоцтв платників ПДВ відсутні.

Виходячи з вищенаведеиого в сукупності, висновки Акту перевірки щодо порушення Позивачем ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. «Про податок на додану вартість», п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9, п. 5.3, ст. 5 ЗУ № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», є безпідставними, надані Відповідачем висновки суперечать фактичним обставинам справи та не відповідають вимогам пунктів 4, 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПАУ від 22.12.2010 р. N 984, зареєстрованого в Мінюсті України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, відповідно до яких акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Представник позивача пояснив, що договірні умови між підприємством « 1020 Судноремонтна майстерня» та КП «Альянс» передбачають відповідну процедуру, пов'язану із прийомкою товару та оформленням документації.

По закінченні виконаних робіт КП «Альянс» повинно надати « 1020 Судноремонтна майстерня» акт здачі-приймання виконаних робіт, підписаний та скріплений печаткою КП «Альянс». Технічну прийомку результатів робіт та контроль за виконанням умов договору покладено на представника « 1020 Судноремонтна майстерня» та командира об'єкту.

Представник позивача пояснив, що висновки посадових осіб ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя стосовно взаємовідносин « 1020 Судноремонтна майстерня» з ПП «Габарит Груп» зроблені не в результаті фактичної перевірки господарської діяльності « 1020 Судноремонтна майстерня». Так, зокрема, у Акті зроблено лише посилання на пояснення ОСОБА_3, яка вказує, що вона особисто на підприємстві діяльності не здійснювала, а документи підписувала за грошову винагороду (про які саме документи та яку діяльність йдеться - невідомо). Зазначені пояснення отримані у рамках розслідування кримінальної справи у відношенні посадових осіб підприємств ТОВ «Союз - КДС» та ТОВ БВП «Строитель - плюс», тобто суб'єктів господарювання, які не мають жодного відношення до діяльності підприємства « 1020 Судноремонтна майстерня».

Суд погоджується із доводами позивача, що постанова слідчого не підміняє собою рішення суду і не є актом, що встановлює винність в тому сенсі, як це передбачено ст. 62 Конституції України.

Крім того, факт здійснення господарських операцій між « 1020 Судноремонтна майстерня» з ПП «Габарит Груп» підтверджується документами, які оформлено належним чином.

Копії вказаних документів (договорів, калькуляцій, ремонтних відомостей, актів здачі-прийому робіт, виписок банків, рахунків, платіжних доручень та інш.) було надано підприємством « 1020 Судноремонтна майстерня» на вимогу ДГП у Ленінському районі м. Севастополя (листи ДПІ від 13.06.2012 р. № 3860/10/22, № 6427/10/22-0 від 21.08.2012 p.).

Позивачем належними та допустимими доказами доведено наявність господарських операцій із контрагентами КП «Альянс» та ПП «Габарит Груп», а твердження ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя про встановлення факту імітації господарської діяльності « 1020 Судноремонтна майстерня» не відповідає дійсності, оскільки практичне виконання сторонами умов договорів підтверджується належно оформленими документами.

Так, відповідно до ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. «В межах повноважень» означає, що орган державної влади повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень і компетенції, не перевищуючи їх.

Отже, усі рішення та дії державного органу мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений законодавством.

За ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4.12.1990 р. № 509-ХІІ (далі - ЗУ № 509-ХІІ) завданням органів державної податкової служби є, зокрема: здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків та зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі); внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства; прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування; формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб.

При цьому, згідно ст. 3 ЗУ № 509-ХІІ органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах повноважень.

Відповідно до ст. 3 Податкового кодексу України від 2.12.2010 р. № 2755-VI (далі - ПКУ) податкове законодавство України складається з Конституції України, ПКУ, Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням ввізним або вивізним митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України; чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Аналіз ст. 20 ПКУ дає підстави стверджувати, що на державну податкову службу не покладено і вона не наділена правом і повноваженнями здійснювати контроль за дотриманням іншого законодавства, окрім податкового.

Відтак, оцінка діяльності платників податків за правочинами (договорами), укладеними із контрагентами і ставлення під сумнів можливості фактичного виконання цих правочинів знаходиться поза межами повноважень органів державної податкової служби та свідчить про порушення контролюючим органом статей 6 і 19 Конституції України. ПКУ не містить поняття «нікчемний правочин», «нікчемний договір». Тому і не визначає жодних наслідків їх укладення. Відповідно, спеціальні наслідки нікчемності правочину не застосовуються, так як вони передбачені лише ЦКУ, а ЦКУ жодним чином безпосередньо не регулює податкові відносини. ПКУ не розкриває і поняття «фіктивного правочину». Тому, відповідно до п. 5.3. ст. 5 ПКУ, терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами. Отже, поняття «фіктивний правочин» передбачено ст. 234 ЦКУ. Відповідно до неї фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. А от визнавати правочин фіктивним можливо лише в судовому порядку, що передбачено як ЦКУ, так і ПКУ.

Таким чином, висновки ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя щодо нікчемності договірних відношень є припущенням осіб, що здійснили перевірку і не може мати правових наслідків в силу положень ст. ст. 19, 124 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»; ст. ст. 6, 12, 203, 204, 215, 234, 235, 627 ЦК України, ст. ст. 207 - 208 ГК України. Положеннями ст. ст. 234, 235 ЦК України, про правові наслідки фіктивного правочину, передбачено судовий порядок для їх визнання такими.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Як визначено положеннями частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Отже, з наведеного випливає, що позивач може обрати будь-який спосіб захисту свого порушеного права, який не заборонено законом, а суд повинен захистити таке право, якщо буде встановлено його порушення.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно аналізуючи докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності своїх дій та рішень, а заперечення відповідача на позов спростовуються фактичними обставинами, які були досліджені у судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя від 08.10.2012 р. №№ 0000410222, 0000420222.

Повний текст постанови виготовлено 19.03.2013 р.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені ст. 186 КАС України.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя М.М. Кравченко