Ухвала суду № 31307332, 21.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-13721/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Маслія В.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Бібко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 жовтня 2011 року залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2012 року в задоволенні зазначеного позову ТОВ «Фактор Нафтогаз» відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 вересня 2012 року вирішено: постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 жовтня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2012 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2013 року адміністративний позов ТОВ «Фактор Нафтогаз» до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити дії - задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проведено перевірку ТОВ «Фактор Нафтогаз» за результатами якої 13 травня 2011 року складено акт № 232/1-23-40-36134497 про результати документальної невиїзної перевірки з питань правових відносин з ТОВ «Укройлпродукт» за період з 01 січня 2011 року по 31 січня 2011 року.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість за перевіряємий період всього у розмірі 2 825 039, 00 грн.

На підставі акта перевірки від 13 травня 2011 року № 232/1-23-40-36134497, відповідачем були прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30 травня 2011 року № 0000622304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 825 039, 00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 706 260, 00 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач оскаржив його в судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що взаємовідносини позивача з контрагентом ТОВ «Укройлпродукт» ґрунтувалися на договорі купівлі-продажу нафтопродуктів від 01 грудня 2010 pоку № УП-012-15 та додаткових угодах до нього від 05 січня 2011 року, 14 січня 2011 року, 18 січня 2011 року, 20 січня 2011 року, 21 січня 2011 року, 21 січня 2011 року, 27 січня 2011 року, за яким контрагент, як постачальник, зобов'язувався передати, а покупець прийняти й оплатити нафтопродукти в кількості, асортименті, по цінам, в термін, відповідно до умов Договору і Додатків до нього.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни поставки одиниці продукції ТОВ «Укройлпродукт» були виписані наступні первинні документи:

- видаткова накладна від 05 січня 2011 року № РН-010502, Акт приймання передачі від 05 січня 2011 року № 10502, видаткова накладна від 05 січня 2011 року № РН-010506, Акт приймання передачі від 05 січня 2011 року № 10506, податкова накладна від 05 січня 2011 року № 10502 на суму 1 770 560, 42 грн., ПДВ - 354 112, 08 грн.;

- видаткова накладна від 14 січня 2011 року № РН-011401, Акт приймання передачі від 14 січня 2011 року № 11401, видаткова накладна від 14 січня 2011 року № РН-011801, Акт приймання передачі від 14 січня 2011 року № 11801, податкова накладна від 14 січня 2011 року № 11401 на суму 802 727, 92 грн., ПДВ - 354 112, 08;

- видаткова накладна від 18 січня 2011 року № РН-011802, Акт приймання передачі від 18 січня 2011 року № 11802, видаткова накладна від 18 січня 2011 року № РН-011801, Акт приймання передачі від 18 січня 2011 року № 11801, податкова накладна від 18 січня 2011 року №11803 на суму 3 116 055, 00 грн., ПДВ - 623 211, 00 грн.;

- видаткова накладна від 20 січня 2011 року № РН-012001, Акт приймання передачі від 20 січня 2011 року № 12001, податкова накладна від 20 січня 2011 року № 12001 на суму 1 715 380, 42 грн., ПДВ - 343 076, 08 грн.;

- видаткова накладна від 21 січня 2011 року № РН-012101, Акт приймання передачі від 21 січня 2011 року № 12101,податкова накладна від 21 січня 2011 року № 12101 на суму 3 773 983, 75 грн., ПДВ - 754 796, 75 грн.;

- видаткова накладна від 24 січня 2011 року № РН-012402, Акт приймання передачі від 24 січня 2011 року № 12402, податкова накладна від 24 січня 2011 року № 12402 на суму 972 223, 33 грн., ПДВ - 194 444, 67 грн.;

- видаткова накладна від 27 січня 2011 року № РН-012701, Акт приймання передачі від 27 січня 2011 року № 12701, податкова накладна від 27 січня 2011 року №12701 на суму 1 974 266, 67 грн., ПДВ - 394 853, 33 грн.

Суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними були включені позивачем до податкового кредиту за відповідний звітний період.

Як вбачається з матеріалів справи, паливо - мастильні матеріали передавалися у залізничних вагоно-цистернах. Вагоно-цистерни доставлялися до залізничної станції Коростень, організацією, що розмитнювала паливо - мастильні матеріали і ввозила їх на митну територію України. Таким чином, для виконання договірних зобов'язань, що виникли у TOB «Укройлпродукт» перед TOB «Фактор Нафтогаз» постачальник позивача не повинен був мати у власності чи користуванні нафтобази чи інших об'єктів нерухомого майна, призначених для зберігання паливо - мастильних матеріалів, чи договорів із іншими суб'єктами господарювання на зберігання нафтопродуктів.

Факт проведення розрахунків за придбані позивачем у TOB «Укройлпродукт» паливо - мастильні матеріали підтверджується відповідними платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України - податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно п. 198.1, п. 198.3 статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 ПК України - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно статті 9 Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладання договорів, на яких ґрунтувалися взаємовідносини позивача з контрагентами, а також під час здійснення господарських операцій, контрагенти були зареєстровані в податкових органах як платники ПДВ.

Крім того, чинним законодавством України, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності).

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що взаємовідносини позивача з контрагентом - ТОВ «Укроилпродукт», які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договором, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентами первинними документами (видатковими накладними, актами приймання-передачі, податковими накладними), отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на отримання податкового кредиту.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача виключити з комп'ютерних автоматизованих систем ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.: БД ПДС, БД АІС ОР, БД АІС «Співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» відомості щодо відхилень між задекларованими податковими зобов'язаннями та задекларованим податковим кредитом, необхідно зазначити, що законодавство України з питань оподаткування, зокрема, Податковий кодекс України, Закон України «Про державну податкову службу в Україні», не містять посилань на комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи, на підставі інформації з яких податковий орган може встановлювати порушення податкового законодавства платником податків.

Діючим законодавством не регламентовано створення та функціонування вище зазначених комп'ютерних баз, відсутній регламент їх наповнення даними та порядок їх функціонування. Зазначене не надає права стороні в судовому процесі посилатися на зміст цих баз, як на доказ сам по собі, а слугує лише допомогою для пошуку доказів. Отже, існування само по собі цих баз, або їх зміст жодним чином не може вплинути на права платників податків при визначенні їх податкових зобов'язань.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про часткове задоволення даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Маслій В.І.

Чаку Є.В.