Постанова № 31306672, 15.05.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 травня 2013 року 14:40 № 826/5288/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС

про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.02.13р. № 0000111702

Суддя Смолій І.В.

Секретар с/з Колесник І. Ю.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 - п/к(дов.від 11.04.13р. № ВТС 537939 )

Від відповідача: Харко Д.М. - п/к (дов.від 25.01.13р. № 751/9/10.2-09)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 15.05.2013р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.02.13р. № 0000111702.

Ухвалою суду від 16.04.13р. відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті.

В судове засідання 15.05.13р. з'явились сторони.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю змін та доповнень до позову не подав. В обґрунтування позовних вимог зіслався на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень зіслався на обставини викладені в письмових запереченнях на позов.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб платником податків ОСОБА_1 за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. За результатами перевірки складено акт від 19.12.12р. № 41/1702-НОМЕР_1 (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено, що громадянином ОСОБА_1 допущено порушення п.167.1 ст. 167, пп.170.2.1, пп. 170.2.2, пп.170.2.6 п. 170.2 ст.170, п. 179.1 п. 179.7 ст.179 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб в сумі 813 741,60грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначених вище порушень Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС було винесено податкове повідомлення-рішення за № 0000111702 від 04.02.13р. яким за позивачем визначено суму зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб що сплачується фіз. особами за результатами річного декларування в сумі 1 017 177,00грн. в тому числі за основним платежем - 813 741,60грн. та штрафні фінансові санкції у розмірі 203 435,40грн.

Позивач з такими рішеннями податкового органу не погоджується, вважає висновки акту перевірки надуманими, а тому звернувся до суду із даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про підставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до змісту акту перевірки позивачем у 2011році отримано доходи у вигляді інвестиційного прибутку в сумі 4 800 000,00 грн. від гр. ОСОБА_5 при продажу частки статутного капіталу ТОВ «Дівоча Башта-20011», однак зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб що сплачується фіз. особами за результатами річного декларування позивачем сплачено не було.

Погодитись з такими висновками податкового органу суд погодитись не може виходячи з наступних міркувань.

Згідно з п. 164.3 ст. 164 Кодексу при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

Відповідно до пп. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Згідно з пп. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 ПК України до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Ставка податку згідно із п. 167.1 ст.167 Кодексу становить 15 % бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у п. п. 167.2 - 167.4 цієї етапі), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

У разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці вказаних доходів перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (у 2011 р. - 9410 грн.), ставка податку становить 17% суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою 15 %.

З аналізу наведених норм вбачається, що прибуток, в тому числі інвестиційний, це позитивний залишок різниця між отриманим платником податку доходом та понесеними витратами. При цьому слід зауважити, що такі витрати повинні бути документально підтверджені.

Судом встановлено, що позивачем 24.02.2011 року внесено до статутного капіталу ТОВ «Дівоча Башта-20011» нерухоме майно, вартість якого засновниками була оцінена на загальну суму 12 800 000,00 грн.

Як вбачається з наявних матеріалів справи вартість внесеного позивачем майна до статутного капіталу встановлена актом грошової оцінки вкладів засновників ТОВ «Дівоча Башта-20011» від 24.02.11р., копія якого наявна в матеріалах справи.

Вказана обставина підтверджується також наявними у матеріалах справи копіями протоколу установчих зборів засновників ТОВ «Дівоча Башта-20011», акту приймання-передачі ОСОБА_1 майна до статутного капіталу ТОВ «Дівоча Башта-20011», Статуту ТОВ «Дівоча Башта-20011».

Відповідно до змісту протоколу установчих зборів ТОВ «Дівоча Башта-20011» від 24.02.11р. № 1, позивач являється співзасновником товариства і йому належало 80% загального розміру статутного капіталу вартістю 12 800 000,00грн. при цьому загальний розмір статутного капіталу складає 16 000 000,00грн.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії договору від 15.03.2011р., позивачем відчужено частину своєї частки в статутному капіталі ТОВ «Дівоча Башта-20011» в розмірі 4 800 000,00 грн. за ціною 4 800 000,00 грн. на користь ОСОБА_5

Протоколом загальних зборів № 2 від 15.03.11р. встановлено що позивач частину своєї частки у розмірі 4 800 000,00 грн. що складає 30 % від загального розміру статутного капіталу відчужив гр. ОСОБА_5

Наведені фактичні обставини свідчать про те, що відчужена частка у статурному капіталі у розмірі 30% вартістю 4 800 000,00 грн. була відчужена позивачем за 4 800 000,00грн., тобто у даному випадку позивачем інвестиційних прибуток отриманий не був.

Зазначені обставини у судовому засіданні податковим органом спростовані не були.

Відповідачем в обґрунтування спірного податкового повідомлення-рішення вказується на те, що надана до суду підтверджуюча витрати документація до перевірки надана не була, хоча і втребовувалась, а тому у відповідності до п. 44.6 ст. 44 ПК України вважається що такі документи відсутні на час складання звітності.

Судом із доданих до матеріалів справи доказів встановлено, що дійсно податковим органом направлялись позивачу за адресою :АДРЕСА_1, наказ про проведення перевірки, повідомлення про проведення перевірки, повідомлення про закінчення перевірки, акт про проведення перевірки та податкове повідомлення-рішення. При цьому відповідачем не надано доказів направлення позивачу письмового запиту.

Слід зауважити, що жодне із зазначених направлень позивачу вручено не було, що підтверджується наданими відповідачем копіями повернень поштових направлень без вручення.

Що ж стосовно позивань податкового органу на норми вставлені п. 44.6 ст. 44 ПК України , суд вважає за доцільне зауважити, що у даному випадку як перевірка так винесення спірного рішення здійснювалось стосовно фізичної особи.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України за винятком обмежень які встановлюються законом.

При цьому відповідно до абз. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

З аналізу наведених норм вбачається, що реєстрація місця проживання фізичної особи за певною адресою жодним чином не зобов'язує її постійно перебувати за цією адресою.

Враховуючи наведені фактичні обставини, та норми чинного законодавства суд приходить до переконання щодо безпідставності посилань відповідача на норми встановлені п. 44.6 ст. 44 ПК України, а тому вважати відсутньою підтверджуючу витрати документацію лише тому що така позивачем не була надана до перевірки у даному випадку є недопустимим.

Аналізуючи наведені докази та норми чинного законодавства суд прийшов до переконання щодо безпідставності висновків податкового органу з приводу заниження позивачем зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб при продажу частки своєї частини статутного капіталу ТОВ «Дівоча Башта-20011», а тому спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000111702 винесене 04.02.13р. Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС .

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Смолій