Постанова № 31306640, 21.05.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3082/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2013 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., при секретарі Павлюк К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОК-М» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС про визнання протиправними дій при проведенні зустрічної звірки щодо взаємовідносин з ТОВ «ВІДЖІ БУД», ТОВ «ДОКА-ГРУПП», ТОВ «ГРИН ГАРДЕН ДИЗАЙН» за період червень, вересень-листопад 2012 року та складання Акту перевірки від 14.02.2013 року №741/22-5/20958082 та включення до цього акту перевірки висновків щодо ненастання реальних правових наслідків по операціям купівлі та подальшого продажу за ТОВ «КРОК-М» та включення позивача по цим операціям до категорії «транзитерів», -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «КРОК-М» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС про визнання протиправними дій при проведенні зустрічної звірки щодо взаємовідносин з ТОВ «ВІДЖІ БУД», ТОВ «ДОКА-ГРУПП», ТОВ «ГРИН ГАРДЕН ДИЗАЙН» за період червень, вересень-листопад 2012 року та складання Акту перевірки від 14.02.2013 року №741/22-5/20958082та включення до цього акту перевірки висновків щодо ненастання реальних правових наслідків по операціям купівлі та подальшого продажу за ТОВ «КРОК-М» та включення позивача по цим операціям до категорії «транзитерів».

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що перевірка позивача була проведена без повідомлення позивача, що є порушенням ст.ст.75,78,79 Податкового кодексу України. В свою чергу, підприємство було позбавлено можливості надати будь-які первинні документи. Також, позивач зазначив, що висновки, викладені в акті перевірки від 14.02.2013 року №741/22-5/20958082, не містять посилання на документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, ґрунтуються на припущеннях, і тому не можуть бути доказами наявності порушень позивачем вимог статей 203, 215, 228 ЦК України відносно того, що укладені ним угоди з контрагентами мають ознаки нікчемності.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, що не визнає вимоги ТОВ «КРОМ-М» у повному обсязі, та вважає їх безпідставними з огляду на наступне. На підставі рішення начальника ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС, оформленого наказом ДПІ від 16.01.2013 року №127 та відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, була визначена необхідність проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача за період червень, вересень-листопад 2012 року.

За результатами аналізу податкової звітності, відповідно до автоматизованої інформаційної системи «АІС РПП» та АІС «Бест Звіт» та інформації з зовнішніх джерел не встановлено наявність у позивача власних, орендованих, одержаних по договорах лізингу, складських, виробничих та інших приміщень, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово - господарської діяльності. Таким чином, враховуючи те, що у позивача відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням згідно з частинами 1,5 ст.203, пунктами 1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, угоди з контрагентами за період червень, вересень-листопад 2012 року мають ознаки нікчемності, не встановлено факту передачі товарів за цими угодами, в зв'язку із чим позивача визначено «транзитером» податкових операцій з ПДВ на загальну суму 1323301,62 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча був сповіщений належним чином про день, час та місце слухання справи (підпис представника ДПІ у довідковому листі на обкладинці справи), а тому суд розглянув справу за його відсутності згідно положень ч.4 ст.128 КАС України та виходив з його правової позиції, що викладена у письмових запереченнях проти позову від 23.04.2013 року №17487/9/10-117 (а.с.51-60 т.1).

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, ознайомившись з запереченнями відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог позивача з огляду на наступне.

У відповідності до ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлючами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин).

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно зі ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є вірним, виходячи з загальних засад судочинства.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що відповідно до приписів ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вказані норми Цивільного та Господарського кодексів України не тільки не містять прямої вказівки на нікчемність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, а навпаки, вказують на можливість його оспорювання.

Водночас, положеннями Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними.

Угоди, які укладені між позивачем та контрагентами, не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Отже, висновки про ознаки нікчемності укладених позивачем угод (навіть без їх переліку) ґрунтуються на припущеннях та не підтвердженні посиланнями на будь-які первинні документи. Більше того, в висновках акта відповідач обмежився твердженнями про порушення позивачем тільки вимог ЦК України.

Неприпустимість таких підходів до проведення перевірок платників податків вже визнано ДПА України та доведено до відома нижче стоячих підрозділів листом №20289/7/16-1617 від 29.09.2010 року «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними».

Таким чином, враховуючи викладене, суд зазначає, що наведені в акті перевірки порушення не дають право податковому органу вчиняти дії щодо визнання угод нікчемними, а є лише підставою, при наявності достатніх доказів, для звернення до суду у встановленому законодавством порядку з вимогою про визнання правочинів недійсними.

Судом приймаються до уваги надані представником позивача в судовому засіданні наступні письмові докази, які підтверджують фактичне виконання укладених договорів: договори з контрагентами (а.с.96-98 т.1, а.с.2-6,190-192 т.2), свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ позивача та його контрагентів (а.с.43-47 т.1), видаткові накладні на поставку товарів (а.с.173-231 т.1, а.с.47-82,88-133,193-223 т.2), акти прийняття виконаних робіт (а.с.232-244 т.1, а.с.84-87,134-136,224-227 т.2), податкові накладні (а.с.101-171 т.1, а.с.7-46,137-187,228-262 т.2).

Окрім того, суд враховує той факт, що висновок, зазначений в акті перевірки про незнаходження підприємства за юридичною адресою є необґрунтованим, безпідставним та таким, що не відповідає дійсності, оскільки, як вже встановлено судом, ні на момент проведення перевірки, ні на момент розгляду справи доказів фіктивності контрагентів позивача ТОВ «ВІДЖІ БУД», ТОВ «ДОКА-ГРУПП», ТОВ «ГРИН ГАРДЕН ДИЗАЙН» не встановлено, вироки суду щодо засновників цих підприємств не винесено, судових експертиз про встановлення фактів підробки підписів посадових осіб цих підприємств у договорах, актах приймання виконаних робіт, видаткових накладних, податкових накладних не призначалось та не встановлювалось.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачами не надано доказів правомірності складеного акту по результатам перевірки позивача та не доведено суду, в той час як положеннями ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а отже дії ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС по внесенню до акту перевірки від 14.02.2013 року №741/22-5/20958082 висновків про те, що угоди купівлі-продажу, здійснення послуг та виконання робіт, укладені ТОВ «КРОК-М» з контрагентами ТОВ «ВІДЖІ БУД», ТОВ «ДОКА-ГРУПП», ТОВ «ГРИН ГАРДЕН ДИЗАЙН» за період червень, вересень-листопад 2012 року мають ознаки нікчемності, тобто не спричиняють реального настання правових наслідків та зазначення про те, що позивач має статус податкового «транзитера» є безпідставним та дії податкового органу по включенню до акту перевірки таких висновків повинні бути визнані протиправними на підставі положень ч.2 ст.162 КАС України.

Разом з тим, суд погоджується з позицією представника відповідача про те, що порушень податкового законодавства при призначенні та проведенні позапланової виїзної перевірки позивача не було, оскільки підставою для призначення позапланової виїзної перевірки платника податків згідно п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України є податкова інформація інших податкових органів. Згідно наданих представником відповідача актів про неможливість проведення зустрічних звірок з контрагентами позивача від 18.12.2012 року №2183/22-90/38203635 відносно ТОВ «ДОКА-ГРУПП» (а.с.63-69 т.1), від 31.01.2013 року №286/22-90/38320888 відносно ТОВ «ГРИН ГАРДЕН ДИЗАЙН» (а.с.70-75 т.1), від 23.08.2-12 року №494/22-5/37415381 відносно ТОВ «ВІДЖІ БУД» (а.с.76-80 т.1) станом на час прийняття наказу керівника ДПІ від 16.01.2013 року №127 в розпорядженні податкового органу була податкова інформація про наявність непідтверджених взаємовідносин із зазначеними контрагентами, щ надавало податковому органу право призначити проведення позапланової виїзної перевірки, до того на адресу позивача був направлений відповідний запит про надання первинних документів на підтвердження фактичності здійснених господарських операцій від 30.01.2013 року №45463 (а.с.61-62 т.1), а тому в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій з проведення перевірки позивача слід відмовити на підставі положень ч.1 ст.162 КАС України.

Відтак, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що дії посадових осіб ДПІ частково вчинені без дотримання відповідних положень ПК України, що не відповідає положенням ч.2 ст.19 Конституції України та ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а тому, на підставі положень ч.1, ч.2 ст.162 КАС України, суд повинен позовні вимоги задовольнити частково - визнати протиправними дії щодо складання акту перевірки та внесення до акту перевірки від 14.02.2013 року №741/22-5/20958082 висновків про те, що угоди купівлі-продажу, здійснення послуг та виконання робіт мають ознаки нікчемності тобто не спричиняють реального настання правових наслідків та зазначення про включення позивача до категорії податкових «транзитерів».

Судові витрати розподілити за правилами ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби по складанню акту перевірки та внесенню до акту перевірки від 14.02.2013 року №741/22-5/20958082 висновків про те, що угоди купівлі-продажу, надання послуг та виконання робіт, укладені ТОВ «КРОК-М» з контрагентами ТОВ «ВІДЖІ БУД», ТОВ «ДОКА-ГРУПП», ТОВ «ГРИН ГАРДЕН ДИЗАЙН» за період червень, вересень-листопад 2012 року мають ознаки нікчемності, тобто не спричиняють реального настання правових наслідків по операціям купівлі товарів та послуг і подальшого їх продажу та про включення ТОВ «КРОК-М» до категорії «транзитерів».

3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня виготовлення та підписання повного тексту постанови.

Суддя Єфіменко К.С.

Повний текст постанови складено 21 травня 2013 року.