Постанова № 31306604, 29.04.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2013 року Справа № 808/2991/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сіпаки А.В.

при секретарі Глінському А.А.

за участю:

представника позивача Маруфенко О.Є.

представника відповідача Клименко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-Інвест»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авангард-Інвест» звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000642211 від 06.03.2013, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі необґрунтованих та незаконних висновків, викладених в акті перевірки № 27/22-11/32692239 від 21.02.2013.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити та надав пояснення аналогічні викладеним в адміністративному позові.

Представник відповідача проти заявленого позову заперечував у повному обсязі, просив у задоволенні позову відмовити з підстав, зазначених у письмових запереченнях.

Вислухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх наданими доказами, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 08.02.2013 року по 14.02.2013 року Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби згідно з підпунктами 20.1.4, п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну перевірку TOB «Авангард-Інвест» з питань дотримання податкового та валютного законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Юкка-Трейд» за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт перевірки № 27/22-11/32692239 від 21.02.2013.

На підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення - рішення № 0000642211 від 06.03.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 42479 грн., в тому числі 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали наступні висновки акту перевірки щодо встановлених порушень податкового зобов'язання, а саме абз. «а» п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 42479 грн. по періодам: травень 2011 на суму 21667 грн., червень 2011 року на суму 20812 грн.

Вказані порушення виникли у зв'язку із наступними обставинами:

ТОВ «Авангард-Інвест» до перевірки надані первинні документи щодо взаємовідносин з ТОВ «Юкка-Трейд». Між ТОВ «Авангард-Інвест» та ТОВ «Юкка-Трейд» договір не укладався. ТОВ «Авангард-Інвест» до перевірки ТТН не надані.

ДПІ у Приморському районі м. Одеси складено акт про неможливість проведення документальної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «Юкка-Трейд» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період січень-червень 2011 року.

Податковий орган зазначає, що відповідно до протоколу дориту підозрюваного від 27.11.2012 директора та засновника ТОВ «Юкка-Трейд», остання повідомила, що в березні 2011 року познайомилася з Надією, яка запропонувала їй за грошову винагороду стати директором та засновником ТОВ «Юкка-Трейд». В квітні 2011 року вони поїхали до нотаріуса, де підозрювана підписала якісь документи та не розуміючи їх змісту, єдине, що прочитала - назву підприємства ТОВ «Юкка-Трейд», а також, що є директором, після чого передала їх нотаріусу. Через декілька днів в квітні 2011 року вони поїхали до установи банку, де підозрювана підписала якісь документи не розуміючи їх змісту. У кого знаходились первинні, статутні і реєстраційні документи ТОВ «Юкка-Трейд» їй не відомо, також не відомо чим займалося підприємство. Таким чином фінансово-господарську діяльність підприємство ТОВ «Юкка-Трейд» вона не здійснювала, хто працював на вказаному підприємстві їй не відомо, в установі банку грошових коштів з рахунків підприємства не знімала.

При з'ясуванні обставин справи судом встановлено, що в травні-червні 2011 року позивач придбав у ТОВ «Юкка-Трейд» наступний товар: Европакет, цегла вогнетривка МКС 72 № 23, цегла ША 8, паливо котельне (ТККС-1), грохот с гравиатационниім вибровозбуждением просеивающих поверхностей (БМ-33)феросиліцій ФС-45, сітка для дров, транспортер горизон 4м, транспортер наклон 8,5м.

Вказане придбання оформлене видатковими накладними №Ю-160514 від 16.05.2011, № Ю-100516 вд 10.05.2011, № Ю-230502 від 23.05.2011, № Ю-060602 від 06.06.2011, № Ю-200605 від 20.06.2011 та рахунками - фактурою № Ю-230503 від 23.05.2011, № Ю-100516 від 10.05.2011, № Ю-160514 від 16.05.2011 № Ю-060604 від 06.06.2011, № Ю-200606 від 20.06.2011.

Крім того, судом встановлено, що передача даного товару відбулась у відповідності до актів приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 27.05.2011 та від 25.06.2011. Позивачем до суду також надано відповідні банківські виписки та товарно-транспорті накладні, а тому посилання відповідача в акті перевірки на відсутність товарно-транспортних накладних є безпідставним.

Тобто позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських відносин. При цьому податковий орган в акті перевірки не ставить під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а тому зазначене підтверджує фактичне здійснення господарської операції позивачем.

На момент здійснення господарських операцій ТОВ «Юкка-Трейд» було зареєстровану як юридичну особу, свідоцтво про державну реєстрацію не було скасовано чи визнано недійним.

Факт поставки товарів та оплата їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача, право на формування податкового кредиту з податку на додаену вартість підтверджується податковими накладними.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «Юкка-Трейд».

Так суд вважає, що відповідачем не правомірно зроблені вищевказані висновку виходячи з наступного.

Відповідно до вимог Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

При розгляді податкових спорів слід виходити із презумпції добросовісності платників податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим передбачається, що дії платників податків, що мають за своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних, вантажних митних деклараціях, бухгалтерській звітності та податковому обліку, достовірні.

Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Юкка-Трейд" підтверджується первинними документами, які складались для певного виду господарської операції - податковою та видатковою накладними, рахунком-фактурою, товарно- транспортною накладною, банківськими виписками.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що створення юридичної особи, зокрема, за викраденими, загубленими чи підробленими документами з метою одержання податкової вигоди як такою особою, яка може не сплачувати податки, так і іншими платниками податків, саме по собі не означає, що всі правочини, укладені з такою юридичною особою, вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До контрагента особи, зареєстрованої з порушенням вимог чинного законодавства, за змістом статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" не можуть застосовуватися негативні публічно-правові наслідки, коли він не знав, що відомості про таку особу, внесені до Єдиного державного реєстру, є недостовірними.

Обов'язок доведення обізнаності такої особи в недостовірності відомостей лежить на податковому органі.

Проте, будь-яких доказів з приводу того, що позивач був обізнаний про те, що контрагент - ТОВ "Юкка-Трейд" було створено з метою прикриття незаконної діяльності, податковий орган не надав.

Крім цього, суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права із статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на д за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом, узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009-року зазначив, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, Податковим кодексом України передбачено вичерпний перелік вимог для отримання покупцем права на відображення податкового кредиту, а саме: дата здійснення «першої події» та наявність податкової накладної.

Крім того, Податковим кодексом України встановлено перелік документів, на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Враховуючи наявність у позивача податкових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаного товару були включені до податкового кредиту, приймаючи до уваги, що зазначені податкові накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих податкових накладних вимогам Податкового кодексу України акт перевірки не містить, тому ТОВ «Запоріжіндустріалресурс» цілком правомірно включило суму ПДВ до складу податкового кредиту, оскільки його право на податковий кредит підтверджується належним доказом.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Щодо контрагента позивача, суд зазначає, що вищевказаний контрагент позивача зареєстрований у встановленому законом порядку як платники ПДВ. Жодні відомості про анулювання свідоцтва цього платника податків на додану вартість чи його ліквідацію на момент здійснення операцій з позивачем податковим органом не надано.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 вищевказаної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не доведено, що господарські операції є фіктивними чи безтоварними, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, позиція відповідача побудована виключно на припущеннях, які не підтверджені належними доказами.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 158-163, 186 КАС України, Податковим Кодексом України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-Інвест» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення рішення №0000642211 від 06.03.2013, винесене Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-Інвест» (ЄДРПОУ 32692239) суму судового збору у розмірі 424 грн. 80 коп. (чотириста двадцять чотири гривні вісімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Сіпака