Рішення № 31306528, 20.05.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 6/23/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Запоріжжя

20.05.13 Справа № 908/1130/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Сілікон" (27507, м. Світловодськ Кіровоградської області, вул. Заводська, буд. 3)

До Приватного акціонерного товариства „Завод напівпровідників" (69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 16)

Про стягнення 270 640 грн.

Суддя Місюра Л.С.

За участю представників:

Від позивача: Мухіна Н.В. - дов. б/н від 10.04.2013р.

Від відповідача: Гребенюк Т.В. - дов. № 21/12-юр від 02.04.2013р.

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Сілікон" м. Світловодськ Кіровоградської області до Приватного акціонерного товариства „Завод напівпровідників" м. Запоріжжя, про стягнення 270 640 грн., суд -

В С Т А Н О В И В:

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики № 53/07 від 01.08.2007 року в сумі 270 640 грн.

Позивачем були подані пояснення до позову, в яких він зазначив наступне: 01.08.2007 р. між позивачем та відповідачем укладено договір позики. Відповідач на виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства» у відповідності до рішення Загальних зборів акціонерів товариства змінив найменування товариства з ВАТ «Завод напівпровідників» на ПрАТ «Завод напівпровідників». Пунктом 1.12. статуту товариства визначено, що товариство є правонаступником майнових та не майнових прав та обов'язків ВАТ. Таким чином, відповідачем приведено статут у відповідність до вимог чинного законодавства, яким передбачено існування акціонерних товариств у формі приватних та публічних. Тобто, припинення юридичної особи - відповідача фактично не відбулось. Крім того, статутом чітко передбачено, що відповідач є правонаступником всіх прав та обов'язків ВАТ «Завод напівпровідників», тому позивачем заявлено позовні вимоги саме до відповідача. 01.08.2007 р., на виконання умов договору позики № 53/07, позивачем (платником) платіжним дорученням № 3657 було перераховано відповідачу (отримувачу) 350 000 грн., в призначенні платежу зазначена зворотна фінансова допомога згідно договору займу № 53/07 від 01.08.2007 р. 07.03.2008 р. відповідачем платіжним дорученням № 204 було повернуто позивачу частину позики в сумі 79 360 грн., в призначенні платежу зазначено повернення зворотної фінансової допомоги згідно договору № 53/07 від 01.08.2007 р. Таким чином, залишок заборгованості становить 270 640 грн. (350 000 грн. - 79 360 грн.). Факт існування заборгованості в сумі 270 640 грн. підтверджено відповідачем, про що свідчить акт звірки взаємних розрахунків від 11.03.2013 р. Статтею 5 ГПК України визначено, що сторони застосовують досудове врегулювання господарського спору за домовленістю між собою. Договором позики № 53/07 від 01.08.2007 р. не передбачено обов'язкового досудового врегулювання спору, шляхом надсилання сторонами одна одній претензії. Оскільки, законодавством України не передбачено обов'язкового досудового врегулювання спору, позивач скористався своїм правом звернення за захистом безпосередньо до суду, без досудового врегулювання спору.

Позивач надав ще одні письмові пояснення, де вказав наступне: відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що з 01.08.2008р. починається перебіг позовної давності. Відповідач просить суд застосувати позовну давність та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. З приводу вищезазначеного, позивач пояснює наступне: статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України унормовано, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. 04.05.11р. ухвалою господарського суду Кіровоградської області по справі № 11/84 введено процедуру санації боржника - ТОВ «Сілікон», призначено керуючим санацією боржника арбітражного керуючого Ткаченко Наталію Валеріївну. Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, що діяла станом на 04.05.2011р.) передбачено, що з дня винесення ухвали про санацію: керівник боржника відсторонюється від посади у порядку, визначеному законодавством про працю, управління боржником переходить до керуючого санацією; припиняються повноваження органів управління боржника - юридичної особи, повноваження органів управління передаються керуючому санацією. Органи правління боржника протягом трьох днів з дня прийняття рішення про санацію та призначення керуючого санацією зобов'язані забезпечити передачу керуючому санацією бухгалтерської та іншої документації боржника, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей. Керуючий санацією зобов'язаний: прийняти в господарське відання майно боржника та організувати проведення його інвентаризації; здійснювати заходи щодо стягнення дебіторської заборгованості перед боржником; від імені боржника заявляти позови про стягнення заборгованості з дебіторів боржника. На виконання вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», керуючим санацією Ткаченко Н.В. проведено інвентаризацію активів і зобов'язань підприємства станом на 01.05.2011 р. За результатами проведеної інвентаризації по виявленню кредиторської та дебіторської заборгованості, було складено інвентаризаційний опис дебіторської заборгованості. Керуючим санацією в період проведення інвентаризації з 21 по 22 травня 2011 року було виявлено дебіторську заборгованість, в тому числі заборгованість ВАТ «Завод напівпровідників» в сумі 270 640 грн. згідно договору позики від 01.08.2007р. Таким чином, керуючому санацією ТОВ «Сілікон» Ткаченко Н.В. стало відомо про наявність заборгованості відповідача перед позивачем лише 22.05.2011 року. Тому, приймаючи до уваги заперечення відповідача про сплив строку позовної давності, позивач зазначає, що керуючому санацією ТОВ «Сілікон» Ткаченко Н.В. стало відомо про порушення прав позивача відповідачем лише 22.05.2011р. (початок перебігу позовної давності), тому на момент подачі позовної заяви 27.03.2013р. строк позовної давності не сплив. Додатково позивач вказує, що відповідач стверджує про закінчення строку позовної давності, відповідно відповідач зобов'язаний був списати спірну суму як безнадійний борг та сплати податки з даної операції, однак натомість останнім підписано акт звірки взаємних розрахунків 29.04.2013р., що свідчить про визнання останнім боргу та відображення його податкову обліку до теперішнього часу.

Пояснення позивача залучені до матеріалів справи.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому він просить застосувати позовну давність та відмовити позивачу у задоволенні позову у зв'язку зі спливом позовної давності, зазначаючи наступне: між позивачем та відповідачем було укладено договір позики № 53/07 від 01.08.2007р. (далі за текстом - договір). Відповідно до п. 1 договору позикодавець (позивач) приймає на себе обов'язок надати позичальнику (відповідачу) позику в сумі 350 000 грн., а позичальник - повернути таку ж суму грошових коштів в строк, обумовлений договором. Пункт 3 договору передбачає, що повернення суми позики буде здійснюватися шляхом перерахування на поточний рахунок позикодавця з 01.08.2008 року. Частина боргу в розмірі 79 360 грн. була повернена позикодавцю 07.03.2008 року. Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 529 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). Стаття 256 ЦК України встановлює, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. В зв'язку з не отриманням 01.08.2008 року на свій поточний рахунок грошових коштів, позивачу стало відомо про порушення його права. Отже, саме з 01.08.2008 року починається перебіг позовної давності. Загальна позовна давність, відповідно до ст. 257 ЦК України встановлюється тривалістю у три роки. Таким чином, позовна давність за вимогою зазначеною в позовній заяві сплинула 01.08.2011 року. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України). Просить застосувати позовну давність та відмовити позивачу у позові.

Розгляд справи відкладався, за клопотанням відповідача.

20.05.2013р. розгляд справи продовжений та прийнято рішення.

Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

01.08.2007 року між позивачем та Відкритим акціонерним товариством „Завод напівпровідників", правонаступником якого є відповідач, був укладений договір позики № 53/07 (надалі - договір).

За умовами п. 1 договору, позивач приймає на себе обов'язок надати відповідачу позику в сумі 350 000 грн., а останній - повернути позивачу таку ж суму грошових коштів (без відсотків) у строк, обумовлений даним договором.

В п. 2 договору визначено, що видача позики здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача в Запорізькій філії ПУМБ. Таке перерахування здійснюється позивачем з моменту підписання договору та до 05.08.2007 року.

Пунктом 4 договору сторони обумовили, що договір є безоплатним, тобто, сплата відсотків позивачу не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

На виконання умов договору позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 01.08.2007 року платіжним дорученням № 3657 грошові кошти в сумі 350 000 грн., що підтверджується банківською випискою від 01.08.2007 року та двостороннім актом звірки взаємних розрахунків від 11.03.2013 року (ар. с. 13, 14, відповідно).

Пунктом 3 договору сторони погодили, що повернення суми позики здійснюється шляхом перерахування на поточний рахунок позивача з 01.08.2008 року.

З вищевикладеного вбачається , що сторони визначили момент з якого відповідач зобов'язаний почати повертати суму позики, але не визначили остаточну дату повернення суми позики .

Даний факт визнає і сам відповідач в листі № 12/3 від 12.03.2013р.

В судовому засіданні представник відповідача також визнав, що остаточний строк повернення позики не встановлений, що підтверджується протоколом судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 1049 ЦК України якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги по це, якщо інше не встановлено договором.

Позивач двічі направляв відповідачу вимоги про повернення не погашеної суми позики: вих. № 63 від 14.02.2013р. та вих. № 105 від 18.03.2013р., що підтверджується описами вкладення у цінний лист від 14.02.2013р. і від 20.03.2013р. та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 2750700010291, копії яких залучені до матеріалів справи.

За таких підстав, відповідач повинен був повернути позику в сумі 270 640 грн. протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги.

Згідно ст. ст. 526 ЦК України та 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав належним чином, повернув позивачу частину позики платіжним дорученням № 204 від 07.03.2008 року в сумі 79 360 грн., що підтверджується банківською випискою від 07.03.2008р. та двостороннім актом звіряння взаємних розрахунків від 11.03.2013 року (ар. с. 14).

Згідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Суду не було надано доказів повернення відповідачем позивачу грошових коштів в сумі 270 640 грн.

Зобов'язання, відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 270 640 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, відповідач безпідставно просить застосувати строк позовної давності, та відмовити позивачу в задоволені позову, оскільки строк позовної давності слід відраховувати з 31 дня після направлення позивачем вимоги про повернення суми позики.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

11.03.2013р. між позивачем та відповідачем був підписаний акт звірки, яким відповідач визнав наявність заборгованості за спірним договором в сумі 270 640 грн.

Крім цього, відповідач надав суду акт звірки взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем від 29.04.2013р., підписаний головним бухгалтером та генеральним директором ПрАТ „Завод напівпровідників", яким ПрАТ „Завод напівпровідників також визнав наявність заборгованості за спірним договором в сумі 270 640 грн.

Вказані акти звірки являються документами про визнання боргу, а відповідно документами, які переривають перебіг позовної давності.

Вказуючи про сплив трирічного строку позовної давності, борг відповідачем не був списаний як безнадійний, про що відповідач прямо вказав в листі № 3382 від 07.05.2013р. Відповідно податок з цієї суми не був оплачений відповідачем.

Враховуючи все вищевикладене, заперечення відповідача не приймаються судом.

Судовий збір покладається на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 22, 44 - 49, 82 - 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити. Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Завод напівпровідників" (69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 16; код ЄДРПОУ 31792555; р/р не відомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Сілікон" (27507, м. Світловодськ Кіровоградської області, вул. Заводська. буд. 3; код ЄДРПОУ 31377828; р/р не відомі) основний борг в сумі 270 640 (двісті сімдесят тисяч шістсот сорок) грн. та судовий збір в сумі 5 412 (п'ят тисяч чотириста дванадцять) грн. 80 коп. Надати наказ.

Повне рішення складено: 20.05.2013р.

Суддя Л.С. Місюра