Рішення № 31305502, 13.05.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/21/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.13 Справа № 908/975/13

м. Запоріжжя

за позовною заявою: Орлянської сільської ради Василівського району Запорізької області, 71660, Запорізька область, Василівський район, с. Орлянське, вул. Леніна, 150

до відповідача: публічного акціонерного товариства "Світлотехніка", 69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 74б

про стягнення зайво сплачених коштів у розмірі 7 800,00 грн.

суддя Корсун В.Л.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: Пирч І.М., довіреність від 24.04.13 № 211

Богдан А.А., довіреність від 24.04.13 № 212

від відповідача: Донченко О.М., довіреність від 11.03.13 б/н

СУТЬ СПОРУ:

19.03.13 до господарського суду Запорізької області звернулась Орлянська сільська рада Василівського району Запорізької області (надалі Орлянська СР) з позовною заявою про стягнення з публічного акціонерного товариства "Світлотехніка" (далі ПАТ "Світлотехніка") зайво сплачених коштів в сумі 7 800 грн.

У відповідності до ст. 21 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), 19.03.13 автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено позовну заяву Орлянської СР від 14.03.13 до розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 19.03.13 судом порушено провадження у справі № 908/975/13, судове засідання призначено на 24.04.13. Справі присвоєно номер провадження 17/21/13. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвалою від 24.04.13 розгляд справи у зв'язку з неявкою в судове засідання уповноваженого представника відповідача судом відкладено на 13.05.13.

В судовому засіданні 13.05.13 судом відмовлено у задоволені заявленого відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи через необґрунтованість.

У засіданні суду 13.05.13, на підставі ст. ст. 821, 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представникам сторін роз'яснено про час написання рішення у повному обсязі.

Позивач підтримав заявлені вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та у письмових обґрунтуваннях від 24.04.13 № 215, пояснював, що між сторонами були укладені договори підряду від 11.11.11 № 38 та від 18.11.11 № 37, на виконання умов якого відповідач здійснив улаштування вуличного освітлення по вул. Радянська в с. Орлянське Василівського району Запорізької області, загальна вартість якого становить 99 595,20 грн. За результатами проведеної Василівською міжрайонною державною фінансовою інспекцією ревізії встановлено, що ПАТ "Світлотехніка" неправильно застосовано розцінки при монтажних роботах кронштейна на установлених опорах, тоді як роботи з установки кронштейна на опорі, передбачені даною розцінкою враховані розцінкою на установлення світильників. У зв'язку з чим, відповідачем завищено, а позивачем сплачено у листопаді 2011 року суму в розмірі 7 800,00 грн. Отже, внаслідок неправильного застосування розцінок позивачу завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 7 800 грн. Претензію Орлянської СР про повернення боргу відповідач залишив без відповіді та задоволення. З огляду на викладене, позивач керуючись ст.ст. 875, 877, 1212-1213 Цивільного кодексу України, просить суд позов задовольнити та стягнути з відповідача зайво виплачені кошти в сумі 7 800 грн.

Відповідач позовні вимоги Орлянської СР визнав повністю, про що зазначив у заяві від 13.05.13. Також, просив суд розстрочити сплату заборгованості рівними частинами у червні, липні та серпні 2013 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

11.11.11 та 18.11.11 між Орлянською сільською радою Василівського району Запорізької області (Замовник) та публічним акціонерним товариством "Світлотехніка" (Підрядник) укладено договори підряди № 38 та № 37 відповідно, за умовами яких (п. 1.1. договорів) Підрядник зобов'язався виконати послуги за завданням Замовника з використанням своїх матеріалів та устаткування, або з матеріалів та устаткування Субпідрядника, а Замовник зобов'язався прийняти і оплатити виконані послуги.

Згідно з п. 1.2. договору від 11.11.11 № 38, характеристика послуг: "послуга з улаштування вуличного освітлення по вул. Радянська (КТП 70/386) с. Орлянське Орлянської сільської ради Василівського району Запорізької області".

За змістом п. 1.2. договору від 18.11.11 № 37, характеристика послуг: "послуга з улаштування вуличного освітлення по вул. Радянська (ЗТП 70/143) с. Орлянське Орлянської сільської ради Василівського району Запорізької області".

Договірна ціна послуг визначається на основі кошторису, що є невід'ємною частиною договору та складає 57 703,20 грн., в т.ч. ПДВ (20%) - 9 617,20 грн. (п. 2.1. договору від 11.11.11 № 38) і 41 892,00 грн., в т.ч. ПДВ (20%) - 6 982,00 грн. (п. 2.1. договору від 18.11.11 № 37).

Відповідно до п. 3.2. договорів, датою закінчення виконання послуг є дата підписання Акта виконаних послуг.

Згідно з п. 3.1. договору від 11.11.11, початок послуг - 11.11.11, закінчення послуг - 18.11.11.

Пунктом 3.1. договору від 18.11.11 передбачено, що початок послуг - 18.11.11, закінчення послуг - 21.11.11.

У відповідності до п. 7.1. договорів, договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.11.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Відповідно ч. ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як вбачається з матеріалів цієї господарської справи, 18.11.11 та 21.11.11 на виконання умов спірних договорів між сторонами підписано Акти приймання виконаних будівельних робіт (форми № КБ-2в) на суму 57 703,20 грн. та 41 892,00 грн. відповідно, а також довідки про вартість виконаних послуг/та витрати (форми № КБ-3) на вказані суми. Будь-яких претензій або зауважень сторін щодо якості виконаної роботи вказані акти та довідки не містять.

Встановлено, що зобов'язання з оплати виконаних відповідачем робіт за договором від 11.11.11 № 38 та договором від 18.11.11 № 37 позивач виконав повністю, про що свідчать платіжні доручення від 18.11.11 № 126 на суму 57 703,20 грн. та від 23.11.11 № 125 на суму 41 892 грн., які містяться в матеріалах справи.

Предметом позовних вимог у справі № 908/975/13 є стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів в сумі 7 800 грн. Підставою для такого стягнення, на думку позивача, є факти встановленні Василівською міжрайонною державною фінансовою інспекцією за наслідками проведеної ревізії, а саме: неправильне застосування розцінки при монтажних роботах кронштейна на установлених опорах.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України унормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Вимогами ст. 180 ГК України також визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно з ч. 3 вказаної статті, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У відповідності до приписів ст. 189 ГК України, ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання (ч. 1). Ціна є істотною умовою господарського договору (ч. 2).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 844 ЦК України, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом в ході розгляду господарської справи № 908/975/13, у даному випадку спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договорів підряду від 11.11.11 № 38 та від 18.11.11 № 37, в якому сторони, керуючись приписами 627 ЦК України, самостійно погодили та визначили істотні умови договору, а саме: предмет, ціну, строк дії договорів, а також порядок виконання вказаних договорів сторонами.

Із змісту спірних договорів підряду слідує, що з боку позивача ці договори підписав і скріпив відтиском печатки сільський голова Орлянської сільської ради Василівського району Запорізької області - Назаренко В.А., що діяв на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а з боку відповідача - директор ПАТ "Світлотехніка" Шкода В.В., який діяв на підставі статуту ПАТ "Світлотехніка".

Отже, матеріали справи свідчать, що сільський голова Орлянської сільської ради Василівського району Запорізької області Назаренко В.А. з однієї сторони та директор ПАТ "Світлотехніка" Шкода В.В. з іншої в межах наданих їм повноважень самостійно погодили та визначили істотні умови спірних договорів підряду, а саме: предмет, ціну, строк дії договорів, а також порядок виконання кожного з вказаних договорів сторонами.

З огляду на викладене, враховуючи приписи ст.ст. 627, 629 ЦК України, виявлені контролюючим органом в ході перевірки обставини не впливають на умови укладених між сторонами договорів підряду від 11.11.11 № 38 та 18.11.11 № 37, не можуть їх змінювати та не є підставою для повернення грошових коштів в сумі 7 800 грн., які були сплачені позивачем саме на виконання вказаних договорів.

Наслідки набуття, збереження майна без достатньої правової підстави унормовано главою 83 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана його повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, ін. осіб чи наслідком події.

При цьому, під час вирішення питання щодо повернення безпідставно набутого майна, необхідно встановити факт набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою (в даному випадку відповідачем) за рахунок іншої; факт належності такого майна ін. особі (позивачу); відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала.

Отже, враховуючи наведені вище норми чинного законодавства України, до предмету доказування у даній справі входить вирішення питання чи набув відповідне майно - грошові кошти в сумі 7 800 грн. відповідач за рахунок позивача та чи були для цього достатні правові підстави.

Частиною 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також ін. обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 33 ГПК України обов'язок доказування покладено на сторони.

Як встановлено вище судом, грошові кошти в загальній сумі 99 595,20 грн. (до складу яких входить сума в розмірі 7 800 грн., що є предметом позову у справі № 908/975/13) були перераховані позивачем саме на виконання договорів підряду від 11.11.11 № 38 та від 18.11.11 № 37.

Докази визнання вказаних вище договорів в установленому законодавством порядку недійсними в матеріалах справи відсутні.

Отже, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факту безпідставного набуття відповідачем грошових коштів в сумі 7 800 грн.

У зв'язку з чим, у задоволенні позову судом відмовляється.

Оскільки судом відмовлено у задоволені позовних вимог Орлянської СР у цій справі, клопотання представника відповідача про розстрочення виконання рішення у цій справі залишено судом без задоволення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в розмірі 1 720,50 грн. покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 21, 43, 45, 22, 33, 34, 49, 69, 82, 821, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 18.05.13.

Суддя В.Л. Корсун