Постанова № 31304902, 15.05.2013, Харківський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2013 р. № 820/1474/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бабаєва А.І.

при секретарі судового засідання Безщасній Т.О.

за участі:

представника позивача Солодянкіної І.Д.

представника відповідачів Серпутько А.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "ХПТФ" до Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Кобиляцької Анжеліки Анатоліївни про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "ХПТФ" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Кобиляцької Анжеліки Анатоліївни, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Кобиляцької Анжеліки Анатоліївни, Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області від 14 лютого 2013 року за № 382765 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, яким відмовлено Приватному підприємству "ХПТФ", код ЄДРПОУ 31938863 у державній реєстрації права власності, на нежитлові приміщення 1-го поверху № 30 а, 31-:-37, 37 а, 37 б площею 352,6 кв.м., 2-го поверху № III б, III а, 29-:-31, 29 а, 29 б, 29 в, 29 г, 30 а, 30 б, 31 а, 31 б, 93 площею 639 кв.м., загальною площею 991,6 кв.м. в нежитловій будівлі літера "В-3", що розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору фінансового лізингу № 3807 посвідченого 10.06.2011 року ОСОБА_4 приватним нотаріусом ХМНО, р. № 2113 з додатком № 1 від 10.06.2011 року, договору про внесення змін № 2 від 23.10.2012 року, посвідченого ОСОБА_4, приватним нотаріусом ХМНО, р. № 3440, акту приймання-передачі від 23.10.2012 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Кобиляцької Анжеліки Анатоліївни, Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області від 14 лютого 2013 року за № 389165 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, яким відмовлено Приватному підприємству "ХПТФ", код ЄДРПОУ 31938863 у державній реєстрації права власності, на нежитлову будівлю літера "Ф-2", загальною площею 1748,8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1;

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Кобиляцької Анжеліки Анатоліївни, Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області від 14 лютого 2013 року за № 388721 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, яким відмовлено Приватному підприємству "ХПТФ", код ЄДРПОУ 31938863 у державній реєстрації права власності, на нежитлову будівлю літера "П-1", загальною площею 448,9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1;

- зобов'язати Відповідачів на підставі договору фінансового лізингу № 3807, посвідченого 10.06.2011 року ОСОБА_4, приватним нотаріусом ХМНО, р. № 2113 з додатком № 1 від 10.06.2011 року, договору про внесення змін № 2 від 23.10.2012 року, посвідченого ОСОБА_4, приватним нотаріусом ХМНО, р. № 3440, акту приймання-передачі від 23.10.2012 року вчинити дії з проведення державної реєстрації права власності на нежитлові приміщення 1-го поверху № 30 а, 31-:-37, 37 а, 37 б площею 352,6 кв.м., 2-го поверху № III б, III а, 29-:-31, 29 а, 29 б, 29 в, 29 г, 30 а, 30 б, 31 а, 31 б, 93 площею 639 кв.м., загальною площею 991,6 кв.м. в нежитловій будівлі літера "В-3", що розташована за адресою: АДРЕСА_1;

- зобов'язати Відповідачів на підставі договору фінансового лізингу № 3825, посвідченого 30.06.2011 року ОСОБА_5, приватним нотаріусом ХМНО, р. № 1784 з додатком № 1 від 30.06.2011 року, договору про внесення змін № 2 від 23.10.2012 року, посвідченого ОСОБА_5, приватним нотаріусом ХМНО, р. № 2668, акту приймання-передачі від 23.10.2012 року вчинити дії з проведення державної реєстрації права власності на нежитлову будівлю літера "Ф-2", загальною площею 1748,8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1;

- зобов'язати Відповідачів на підставі договору фінансового лізингу № 3826, посвідченого 30.06.2011 року ОСОБА_5, приватним нотаріусом ХМНО, р. № 1785 з додатком № 1 від 30.06.2011 року, договору про внесення змін № 2 від 23.10.2012 року, посвідченого ОСОБА_5, приватним нотаріусом ХМНО, р. № 2669, акту приймання-передачі від 23.10.2012 року вчинити дії з проведення державної реєстрації права власності на нежитлову будівлю літера "П-1", загальною площею 448,9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог підприємство зазначило, що 14.02.2013 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Кобиляцькою А.А. були прийняті рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень № 382765, № 389165, № 388721. Позивач вважає, що оскаржувані рішення є незаконними та такими, що винесені з порушенням норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 №703, Закону України "Про фінансовий лізинг", Цивільного кодексу України, оскільки подані ПП "ХПТФ" на реєстрацію документи відповідають вимогам вказаних нормативних актів.

В судове засідання представник позивача прибула, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити позов.

Відповідач, Державний реєстратор прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Кобиляцька А.А. проти позову заперечувала. В обґрунтування заперечень зазначила, що рішення про відмову у державній реєстрації речових прав та їх обтяжень №№ 382765, 389165, 388721 від 14.02.2013 року були прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства України з питань реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Відповідач, Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції Харківської області, письмових заперечень проти позову не надала.

В судове засідання представник відповідачів прибула, проти позову заперечувала та просила відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.01.2013 позивачем до Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області було подано заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: за реєстраційним № 92855 щодо реєстрації виникнення права власності на нежитлові приміщення 1-го поверху № 30 а, 31-:-37, 37 а, 37 б площею 352,6 кв.м., 2-го поверху № III б, III а, 29-:-31, 29 а, 29 б, 29 в, 29 г, 30 а, 30 б, 31 а, 31 б, 93 площею 639 кв.м., загальною площею 991,6 кв.м. в нежитловій будівлі літера "В-3", що розташована за адресою: АДРЕСА_1; за реєстраційним № 93200 щодо реєстрації виникнення права власності на нежитлову будівлю літера "Ф-2", загальною площею 1748,8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1; за реєстраційним № 94034 щодо реєстрації виникнення права власності на нежитлову будівлю літера "П-1", загальною площею 448,9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

За результатом розгляду зазначених заяв за реєстраційними №№ 92855, 93200, 94034 від 30.01.2013 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Кобиляцькою А.А. були прийняті рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, а саме: № 382765 від 14.02.2013 року, яким ПП "ХПТФ" було відмовлено у державній реєстрації права власності на нежитлові приміщення 1-го поверху № 30 а, 31-:-37, 37 а, 37 б площею 352,6 кв.м., 2-го поверху № III б, III а, 29-:-31, 29 а, 29 б, 29 в, 29 г, 30 а, 30 б, 31 а, 31 б, 93 площею 639 кв.м., загальною площею 991,6 кв.м. в нежитловій будівлі літера "В-3", що розташована за адресою: АДРЕСА_1; № 389165 від 14.02.2013 року, яким ПП "ХПТФ" було відмовлено у державній реєстрації права власності на нежитлову будівлю літера "Ф-2", загальною площею 1748,8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1; № 388721 від 14.02.2013 року, яким ПП "ХПТФ" було відмовлено у державній реєстрації права власності на нежитлову будівлю літера "П-1", загальною площею 448,9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Підставою для відмови позивачу у державній реєстрації прав державним реєстратором визначено те, що заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки подані на реєстрацію як правовстановлювальні документи - договори фінансового лізингу не можуть бути підставою виникнення права власності у ПП "ХПТФ".

Згідно ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-IV від 01.06.2004 (далі - Закон №1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону №1952-IV обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 8 Закону №1952 орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.

Статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" на державного реєстратора покладено обов'язок в процедурі реєстрації прав встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.

Державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно ч. 1 ст. 15 Закону №1952 державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону №1952-IV державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Частиною 5 статті 15 Закону №1952-IV визначено, що державна реєстрація прав (надання відмови в ній) проводиться в строк, що не перевищує чотирнадцяти робочих днів (крім випадків, встановлених у частині сьомій цієї статті) з моменту надходження до органу державної реєстрації прав заяви про таку реєстрацію та передбачених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до нього, документів, необхідних для її проведення.

Деталізовано процедуру державної реєстрації прав власності, в тому числі і особливості державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, визначено Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. № 703, яка прийнята на виконання вимог ст. 15 Закону №1952-IV.

Так, згідно п. 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року №703 документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є:

1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат;

2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

4) свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, видані нотаріусом, чи їх дублікати;

5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до цього Порядку;

6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності цим Порядком;

8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

9) державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою;

10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

12) заповіт, яким встановлено сервітут на нерухоме майно;

13) закон, яким встановлено сервітут на нерухоме майно;

14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації;

15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Відповідно до п. 16 Порядку за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

Згідно п. 23 Порядку державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону №1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Судом встановлено, що на реєстрацію права власності на вищезазначені об'єкти нерухомого майна за заявами №№ 92855, 93200, 94034 від 30.01.2013 року позивачем були подані, як правовстановлюючі документи - договори фінансового лізингу № 3807 від 10.06.2011 року, № 3825 від 30.06.2013 року, № 3826 від 30.06.2011 року. Договори однотипні. Відповідно до вказаних договорів ПАТ "Полтава-банк" (Лізингодавець) передає Лізингоодержувачу (ПП "ХПТФ") нерухоме майно у строкове і платне користування. Пунктом 2.2 договору визначено строк лізингу - 60 місяців з моменту укладання договору. Пунктом 4.2. договору встановлено, що предмет лізингу протягом усього строку дії нього договору є власністю Лізингодавця. Строк дії усіх поданих на реєстрацію позивачем договорів фінансового лізингу зазначений у пункті 9.1, а саме 2016 рік.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України "Про фінансовий лізинг", якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше.

На підставі викладеного вище вбачається, що законодавчо лізингові правовідносини визначені як відносини щодо користування майном та які самі по собі не тягнуть виникнення права власності на об'єкти нерухомого майна. Право власності на предмет лізингу може виникнути в порядку ст. 8 ЗУ "Про фінансовий лізинг" лише шляхом додаткового укладення договору купівлі-продажу. Саме договір купівлі - продажу і може бути правовстановлюючим документом, на підставі якого можливо проведення державної реєстрації речових прав, який позивачем не було укладено.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 24 Закону №1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Суд вважає правомірними рішення про відмови у держаній реєстрації, оскільки на реєстрацію заявлені права на об'єкти фінансового лізингу, які знаходяться у ПП "ХПТФ" у користуванні відповідно до Договорів фінансового лізингу, а не належать на праві власності.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всіх форм дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що оскаржувані позивачем рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області № 382765, № 389165, № 388721 від 14.02.2013 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, винесено у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законодавством України.

Враховуючи встановлення правомірності оскаржуваних рішень Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області № 382765, № 389165, № 388721 від 14.02.2013 року про відмову позивачу у державній реєстрації права власності на відповідні об'єкти, позовні вимоги про зобов'язання Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Кобиляцької А.А., Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області вчинити дії з проведення державної реєстрації права власності на зазначені об'єкти не підлягають задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги Приватного підприємства "ХПТФ" є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 163, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Приватного підприємства "ХПТФ" до Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Кобиляцької Анжеліки Анатоліївни про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бабаєв А.І.

Повний текст постанови виготовлений 20.05.2013 року.