Постанова № 31304598, 13.05.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 травня 2013 р. (12:30) Справа №801/4156/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Дудіна С. О., за участю секретаря Павленко Н.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим

про про визнання незаконними та скасування рішень

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився.

Суть справи:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовною заявою та просить визнати протиправними та скасувати рішення УПФУ у м. Ялта АР Крим № 285 від 20.09.2012р.,

№ 284 від 20.09.2012 р., № 283 від 20.09.2012 р., № 282 від 20.09.2012 р., № 281 від 20.09.2012 р., № 280 від 20.09.2012 р., № 279 від 20.09.2012 р., № 278 від 20.09.2012 р.,

№ 277 від 20.09.2012 р. про застосування фінансових санкцій.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує, що вищенаведені рішення УПФУ у

м. Ялта АР Крим винесені на підставі норми, яка на момент винесення рішення втратила чинність, а саме: п.5 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV.

Відповідач письмових заперечень на адміністративний позов під час судового розгляду справи не надав.

Сторони явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, про час та місце розгляду справи були проінформовані належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення та отримання повістки електронною поштою.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає за можливе на підставі ч. 6 ст. 71, ст. 128 КАС України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, зареєстрована за адресою АДРЕСА_1

18.04.2012 р. головним спеціалістом відділу надходження доходів УПФУ у

м. Ялта АР Крим ОСОБА_2, за результатом звірки даних з ДПІ було виявлено, що СПД ОСОБА_1 у 2010 р. використовувала труд найманих працівників, несла витрати на оплату їх праці, однак не надала до Пенсійного фонду звітність згідно Порядку № 26-1 за 2010 р. Отже, співробітником УПФУ у м. Ялта АР Крим було виявлено порушення позивачем ч. 6 п. 2 ст. 17, ст. 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п. 5 Інструкції про порядок нарахування та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до ПФУ, затвердженої постановою правління ПФУ від 19.12.2003 р. № 21-1 та Порядку формування та надання страхувальниками звіту про суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам ПФУ, затвердженого постановою правління ПФУ від 05.11.2009 р. № 26-1, за результатами чого був складений Акт про виявлене порушення № 43 від 18.04.2012 р.

На підставі пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за невчасне подання відомостей персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, відповідачем були винесені рішення про застосування фінансових санкцій: № 277 від 20.09.2012 р. - у розмірі 979,97 грн., № 278 від 20.09.2012 р. - у розмірі 949,34 грн., № 279 від 20.09.2012 р. - у розмірі 918,72 грн., № 280 від 20.09.2012 р. - у розмірі 812,71 грн., № 281 від 20.09.2012 р. - у розмірі 781,45 грн., № 282 від 20.09.2012 р. - у розмірі 750,19 грн., № 283 від 20.09.2012 р. - у розмірі 734,30 грн., № 284 від 20.09.2012 р. - у розмірі 702,37 грн., № 285 від 20.09.2012р. - у розмірі 681,53 грн., правомірність яких є предметом розгляду у цій справі.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача з наступних підстав.

За період до 1 січня 2011 року відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом № 1058-IV. Зазначеним Законом визначалися платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Згідно з пунктом 5 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів ПФУ накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вказана норма була виключена Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464 від 08.07.2010 р., який набрав чинності 01.01.2011 р.

Відповідно до абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 2464-VI стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Абзацом 6 цього пункту передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Дія вказаної норми Перехідних положень поширюється і на сплату внесків із загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та штрафних санкцій, нарахованих до 01.01.2011 року.

Проте, при застосуванні пункту 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині регулювання відповідальності за вчинення порушень, допущених до 01.01.2011 року, слід враховувати норми статті 58 Конституції України та дію нормативних актів у часі.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як вбачається з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм законодавства про сплату обов'язкових страхових внесків, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

В свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Виходячи з викладеного, якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності.

В той же час, якщо діяння перестало бути порушенням у зв'язку зі втратою чинності нормативним актом, що регулював відповідальність за таке порушення, санкції, передбачені нечинним нормативним актом, не можуть бути застосовані.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що управління ПФУ протиправно винесло рішення від 20.09.2012 року № 277, № 278, № 279, № 280, № 281, № 282, № 283, № 284, № 285 про застосування до позивача фінансових санкцій за невчасне подання розрахунків сум страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування до органів ПФУ на підставі пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV, оскільки зазначена норма Закону втратила чинність з 1 січня 2011 року згідно із Законом № 2464-VI і не діяла на дату прийняття відповідачем оскаржуваних рішень.

Аналогічна правова позиція щодо неможливості застосування органами Пенсійного фонду України штрафних санкцій, передбачених частиною 9 статті 106 Закону України №1058, після втрати вказаною нормою чинності (01.01.2011 р.) викладена в постанові Верховного суду України від 20.11.2012 р. (номер в Єдиного державному реєстрі судових рішень - 27996302).

Відповідно до частини 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Статтею 244-2 КАС України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Отже, висновки, викладені у вищевказаній постанові Верховного суду України, мають бути обов'язково враховані у спірних правовідносинах.

Застосування відповідачем при винесенні оскаржуваних рішень недіючої норми права суперечить засадам верховенства права, що передбачає, в першу чергу, суворе дотримання суб'єктами владних повноважень вимог чинного законодавства під час виконання останніми владних управлінських функцій при реалізації публічно-правового інтересу.

На підставі викладеного, суд вважає, що рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Ялта АР Крим № 285 від 20.09.2012р., № 284 від 20.09.2012 р., № 283 від 20.09.2012 р., № 282 від 20.09.2012 р., № 281 від 20.09.2012 р., № 280 від 20.09.2012 р.,

№ 279 від 20.09.2012 р., № 278 від 20.09.2012 р., № 277 від 20.09.2012 р. про застосування фінансових санкцій є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому, суд також вважає обґрунтованим клопотання позивача про визнання поважною причини пропуску строку звернення до суду.

Так, згідно з положеннями статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

Відповідно до частини 1 статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Матеріали справи свідчать, що спірні рішення, отримані позивачем 20.09.2012 р., були оскаржені ним до суду, однак ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.10.2012 р. позовна заява була залишена без руху через її невідповідність вимогам статті 106 КАС України, а ухвалою від 29.10.2012 р. - повернута без розгляду через неусунення у встановлений строк недоліків. Отже, первісно позивач звернувся до суду з додержанням строку та намагався захистити свої порушені права у встановлений законом спосіб, проте, за твердженням позивача, ані ухвала про залишення позовної заяви без руху, ані ухвала про її повернення, ОСОБА_1 своєчасно отримана не була та в подальшому одержана її копія.

Відповідно до положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Вказане право, згідно зі статтею 64 Основного Закону, не може бути обмежено.

На підставі викладеного, з метою недопущення обмеження права позивача на судовий захист, суд вважає за можливе визнати поважною причину пропуску строку звернення до суду.

Відповідно до положень статті 94 КАС України судовий збір в розмірі 114,70 грн. підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету шляхом безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Управління Пенсійного фонду України у м. Ялта АР Крим.

В судовому засіданні 13.05.2013 р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 18.05.2013 р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 100, 160 - 163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Визнати поважною причину пропуску строку звернення до суду.

2. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

3. Визнати протиправними та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Ялта АР Крим № 285 від 20.09.2012р., № 284 від 20.09.2012 р., № 283 від 20.09.2012 р., № 282 від 20.09.2012 р., № 281 від 20.09.2012 р., № 280 від 20.09.2012 р., № 279 від 20.09.2012 р., № 278 від 20.09.2012 р., № 277 від 20.09.2012 р.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1.; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 114,70 грн. судового збору шляхом безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Управління Пенсійного фонду України у м. Ялта АР Крим (98600, вул. Садова, 4, м. Ялта, АР Крим, ідентифікаційний код 22300300).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.