Рішення № 31303256, 16.05.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2514/6030/2012 Провадження № 22-ц/795/989/2013 Головуючий у I інстанції -Діденко О.П. Доповідач - Шемець Н. В.Категорія -цивільна

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2013 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіШемець Н.В.,суддів:Губар В.С.,Позігуна М.І.,при секретарі:Халимон Т.Ю.,за участю:представника відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою кредитної спілки „Аккорд" на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01 лютого 2013 року у справі за позовом кредитної спілки „Аккорд" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

27 листопада 2012 року КС „Аккорд" звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_5 на її користь заборгованість за кредитним договором №407 від 12 квітня 2007 року в сумі: залишок по кредиту - 2458грн. 47 коп., залишок процентів - 3918 грн.75коп., нараховані штрафні санкції - 2458грн.47 коп. В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 12 квітня 2007 року між КС „Аккорд" та ОСОБА_5 було укладено договір №407, згідно умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 3280 грн. Відповідно до п.2.2 зазначеного договору позичальнику було надано право щомісячно сплачувати спілці нараховані проценти та частину кредиту в терміни та розмірах, передбачених рекомендованим графіком платежів. Однак всупереч договірним зобов'язанням у встановлені графіком терміни відповідачем не повернуто належні грошові кошти, в зв'язку з чим і утворилась зазначена заборгованість. Також відповідно до положень ст.625 ЦК України позивач просив стягнути з відповідача інфляційні та 3% річних в сумі 4151грн.48 коп.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01 лютого 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі КС „Аккорд" просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Незаконність рішення суду апелянт обгрунтовує порушенням та неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що станом на день звернення до суду заборгованість перед кредитором не було погашено, отже договір є дійсним (не закінченим, не розірваним), що за правовою природою унеможливлює застосування строків позовної давності до даного письмового правочину. При тому, що на підставі п.4.12 розділу 4 Положення про кредитування членів КС „Аккорд" договір вважається пролонгованим на тих самих умовах і діє до повної сплати основної суми та нарахованих процентів. Крім того, апелянт вказує, що відповідачем протягом 2010-2012 років було здійснено ряд платежів, що в розумінні ч.1 ст.264 ЦК України є дією, яка перериває строк позовної давності і за наявності якої з 27 лютого 2012 року (дата здійснення відповідачем останнього платежу за договором) почався відлік нового перебігу строків позовної давності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем належним чином зобов"язання за кредитною угодою не виконувались, про що свідчить заборгованість по кредиту, проте, оскільки право вимоги у позивача щодо примусового стягнення заборгованості з відповідача наступило з 13 квітня 2008 року, позивачем пропущено строк звернення з позовом до суду. При цьому відповідачем та його представником зроблено заяву про застосування строку позовної давності, тому суд відмовив у задоволенні позову з підстав пропуску позивачем трирічного строку звернення до суду.

Проте такий висновок суду не грунтується на матеріалах справи та не відповідає вимогам закону.

По справі встановлено, що 12 квітня 2007 року між КС „Аккорд" та ОСОБА_5 було укладено договір №407, згідно умов якого спілка надає позичальнику кредит у розмірі 3280 грн.; проценти нараховуються на фактичний залишок суми кредиту, виходячи з розрахунку 0,148% за кожний день користування кредитом; при порушенні строків сплати кредиту спілка має право нараховувати пеню, а позичальник зобов"язується сплатити пеню в розмірі 0,5 % від суми остаточної заборгованості за кожний день прострочення; позичальник підтверджує, що ознайомлений з Положенням про кредитування членів КС „Акорд" і зобов"язується його виконувати; договір діє з моменту підписання до повного його виконання сторонами (а.с.10).

Крім того, мається додаток №1 до договору з рекомендованим графіком платежів: з 12 квітня 2007 року по 12 квітня 2008 року (а.с.10).

Банк свої зобов'язання за вказаним договором виконав і кошти в сумі 3280 грн. були видані ОСОБА_5 12 квітня 2007 року, що підтверджується копією видаткового касового ордеру (а.с.57).

Відповідач же свої зобов'язання належним чином не виконав, в зв'язку з чим утворилась заборгованість. При цьому відповідач визнає, що за ним мається заборгованість в сумі 321 грн.02 коп.

Суд першої інстанції необгрунтовано застосував до спірних правовідносин наслідки спливу строку позовної давності.

Суд виходив з того, що право вимоги у позивача до відповідача виникло 12 квітня 2008 року (дата сплати останнього платежу), а до суду позивач звернувся лише 27 листопада 2012 року, тому ним пропущено трирічний строк позовної давності, на застосуванні якого наполягав відповідач.

Згідно ст.ст.526,530 ч.1 ЦК України зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк(термін).

Відповідно до ст.ст.256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 5 ст.261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Додатком №1 до договору сторони узгодили дату останнього платежу 12 квітня 2008 року.

При цьому сам договір містить і інші умови щодо дії договору.

Так, пунктом 5.1 договору №407 встановлено, що цей договір діє з моменту підписання та до повного його виконання сторонами.

Також згідно п. 4.1 договору позичальник підтверджує, що ознайомлений з Положенням про кредитування членів КС „Акорд" і зобов"язується його виконувати, що свідчить про врегулювання правовідносин сторін не лише зазначеним договором, але і відповідним Положенням.

Пунктом 4.12 Положення передбачено, що у разі, якщо на день закінчення договору позичальник, згідно умов кредитного договору, не сплатив суму кредиту і нарахованих процентів за час фактичного користування кредитом, договір вважається пролонгованим на тих самих умовах і діє до повної сплати основної суми та нарахованих процентів.

Але зазначене судом першої інстанції не враховано.

Представник відповідача стверджував, що остання проплата ОСОБА_5 здійснена 29 серпня 2008 року, це ж підтверджується розрахунком суми заборгованості та квитанцією до прибуткового касового ордеру від 29 серпня 2008 року ( а.с.59).

Проте позивачем апеляційному суду надані копії банківських виписок за розрахунковим рахунком КС „Акорд" у ПАТ „Агрокомбанк" за 2010-2012 роки, які підтверджують про сплату відповідачем платежів на погашення кредиту у 2010 році за період липень-грудень; в 2011 році сплата здійснювалась щомісячно, крім серпня та вересня; у 2012 році кошти сплачувались 27 лютого 2012 року.

Ч.ч.1,3 ст. 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов"язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Враховуючи вищезазначені правові норми, які регламентують спірні правовідносини; встановлені обставини справи: заборгованість зі сплати суми кредиту та відсотків за його користування ОСОБА_5 в повному обсязі не сплачено, відповідно, умови договору повністю не виконані, дія договору не припинена; відповідач протягом 2010-2012 років вчиняв дії по виконанню умов договору, тому до даних правовідносин не можуть бути застосовані наслідки спливу строку позовної давності.

Щодо вимог КС „Аккорд" про стягнення з відповідача заборгованості, апеляційний суд враховує наступне.

Звертаючись до суду з позовом, КС „Аккорд" просила стягнути з відповідача суму боргу, проценти, пеню; розмір заборгованості підтверджений наданим розрахунком.

Рішенням суду першої інстанції встановлено, що правильність розрахунку заборгованості по кредиту та процентам належними доказами з боку відповідача та його представника не спростована, як не спростована і правильність нарахування пені.

Апеляційному суду також не надано доказів щодо неправильності нарахування заборгованості і в судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача заперечень щодо розрахунку заборгованості не надав.

Щодо суми пені, то апеляційний суд враховує, що згідно наданого позивачем на вимогу апеляційного суду розрахунку пені за період з 27 листопада 2011 року по 09 листопада 2012 року сума пені становить 4276 грн.92 коп.

Рішенням кредитного комітету КС „Аккорд" від 14 червня 2012 року вирішено зменшити суму нарахованої пені до 2458 грн.47 коп.(до суми тіла кредиту), припинити її нарахування, залишок пені списати (а.с.5).

Враховуючи зазначене та виходячи із суми пені, зазначеній у позові, до стягнення належить 2458 грн.47 коп.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що правильність нарахування інфляційних та 3 % річних відповідно до наданого позивачем розрахунку на а.с.7-8 належними доказами з боку відповідача також не спростована; не надано заперечень по цьому розрахунку і апеляційному суду, тому апеляційний суд вважає вимоги позивача в цій частині законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги КС „Акорд" підлягають задоволенню, належить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №407 від 12 квітня 2007 року в сумі 12987 грн. 17 коп.; із них: заборгованість по тілу кредиту - 2458 грн. 47 коп., заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 3918 грн. 75 коп., пеню - 2458 грн. 47 коп., інфляційні та 3 проценти річних - 4151 грн. 48 коп.

Також належить стягнути з ОСОБА_5 на користь кредитної спілки „Аккорд" на повернення судових витрат 329 грн.30 коп. (214 грн.60 коп. судового збору при подачі позову + 114 грн.70 коп. за апеляційний розгляд справи ( а.с.1,106).

Керуючись ст.ст. 256, 257, 258 ч.2 п.1, 261ч.5, 264 ч.ч.1,3, 526, 530 ч.1, 625, ст.ст. 303, 307, 309 ч.1 п.4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу кредитної спілки „Аккорд" задовольнити..

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01 лютого 2013 року скасувати.

Позовні вимоги кредитної спілки „Аккорд" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь кредитної спілки „Аккорд" за кредитним договором №407 від 12 квітня 2007 року: заборгованість по тілу кредиту в розмірі 2458 грн. 47 коп., заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 3918 грн. 75 коп., пеню - 2458 грн. 47 коп., інфляційні та 3 проценти річних в розмірі 4151 грн. 48 коп. , а всього 12987 грн. 17 коп.

Стягнути ОСОБА_5 на користь кредитної спілки „Аккорд" на повернення судових витрат 329 грн.30 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:Судді: