Рішення № 31302629, 21.05.2013, Ханжонківський районний суд міста Макіївки (до 25.04.2025 - Совєтський районний суд м. Макіївки)

№ 2/269/761/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20 травня 2013 року Совєтський районний суд м. Макіївки Донецької області

у складі:

головуючого: судді Курової О.І.

при секретарі Кисельовій Ю.С.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Остроухової Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Макіївці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства " Макіїввугілля "

« Про відшкодування моральної шкоди»,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся в суд з дійсним позовом 26.02.2013 року і просить стягнути з відповідача моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров"я, отриманим при виконанні трудових обов'язків в період роботи на шахті « Бутовська» ДП " Макіїввугілля".

В судове засідання позивач не з»явився просив розглянути справу за участю його представника.

Представник позивача ОСОБА_1 вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 працював на підприємствах ДП «Макіїввугілля» з 1992 року по 2010 рік та був звільнений за станом здоров»я. В лютому 2008 року позивач отримав трудове каліцтво при виконанні трудових обов'язків на шахті « Бутовська» ДП « Макіїввугілля», а саме при виїмці вугілля комбайном від обертального шнека відскочили шматочки вугілля та травмували праве око, про що складено акт за №9 по формі Н-1 від 17.02.2008 року. За висновком МСЕК від 15.04.2008 року за даною травмою позивачу встановлено 10 % стійкої втрати професійної працездатності. Також під час роботи на вказаній шахті внаслідок впливу шкідливих умов праці у позивача було виявлене професійне захворювання- хронічна вертеброгенна попереково-кресцова радикулопатія в стадії тривалого загострення з больовим, лівостороннім корінцевим, помірним, рефлекторним м'язово-тонічним синдромом рецидивуючий перебіг. За результатами первинного обстеження МСЕК від 10.08.2011 року позивачу встановлено 50 % стійкої втрати професійної працездатності у зв»язку з професійним захворюванням та 10% - за травмою 2008 року безстроково, він визнаний інвалідом 3 групи. Після виявлення професійного захворювання він був звільнений з роботи за станом здоров'я. у зв»язку з ушкодженням здоров»я позивач зазнав як фізичних так і моральних страждань. Він тривалий час лікується, без ліків не може обходитися, повне відновлення здоров'я виключено, з приводу цього він страждає, звичний спосіб його життя порушено. Просив стягнути на користь позивача моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

Представник відповідача позов не визнала і суду пояснила, що позивач пропустив строк позовної давності, який передбачений ст. 233 КЗПп України для зверення до суду за захистом порушеного права, крім того, з акту про нещасний випадок на виробництві від 17.09.2008 року вбачається вина постраждалого, який при виконанні робіт не користувався засобами індивідуального захисту.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши письмові докази встановив наступне.

Позивач ОСОБА_3 з 1981 року по 2010 рік працював на підприємствах вугільної промисловості на підземних роботах. З 06.10.2005 року по 09.07.2010 року на шахті « Бутовська» ДП « Макіїввугілля» підземним машиністом гірничо-виїмчих машин, що підтверджено трудовою книжкою.

Згідно Акту № 9 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, складеному за формою Н-1 від 17.02.2008 року ОСОБА_3 отримав трудове каліцтво при виконанні трудових обов'язків, у зв'язку з чим, встановлено діагноз: контузія, множинні не проникаючі поранення рогівки з чужорідними тілами в ранах правого ока.

За висновком МСЕК від 15.04.2008 року позивачу вперше встановлено 10 % стійкої втрати професійної працездатності безстроково.

Факт отримання позивачем професійного захворювання підтверджений актом розслідування хронічного професійного захворювання від 07.07.2010 року та висновком Донецької обласної клініки професійних захворювань від 18.06.2010 року, згідно якого у нього виявлене професійне захворювання: хронічна вертеброгенна попереково-кресцова радикулопатія. Причиною даного захворювання з'явилася тривала під час трудової діяльності дія пилу фіброгенної дії, виробничий шум, тяжкість та напруженість праці, негативний мікроклімат.

Факт заподіяння шкоди здоров'ю позивача підтверджений висновком МСЕК, медичними документами, поясненнями представника позивача.

За висновком МСЕК від 10.08.2011 року позивачу встановлено 3 групу інвалідності зі стійкою втратою професійної працездатністю 65 % безстроково за сукупністю, а саме внаслідок професійного захворювання -50%, внаслідок нещасного випадку на виробництві 2008 року - 10%., та за травмою 2005 року -5%.

В результаті отриманого ушкодження здоров"я позивач визнає як фізичні, так і моральні страждання. Він позбавлений можливості повноцінно працювати, та матеріально забезпечувати себе та свою сім'ю, тому що за медичним висновком йому протипоказана робота в підземних умовах, важка фізична праця. Отримане захворювання вимагає від нього постійного лікування, він не може обходитися без ліків, його звичний спосіб життя порушений, він повинен додавати зусиль для організації життя та побуту. Все це викликає у нього почуття приниження та неповноцінності.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про охорону праці", державна політика в галузі охорони праці базується на принципах, зокрема: пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності.

Згідно ст..32 Гірничого Закону України власник (керівник) гірничого підприємства забезпечує проведення гірничих робіт та охорону праці відповідно до вимог законів України, інших нормативно-правових актів, а також правил безпеки, правил технічної експлуатації, єдиних правил безпеки при підривних роботах.

Позивач отримав професійне захворювання під час останнього місця роботи в шкідливих умовах на шахті « Бутовська» ДП "Макіїввугілля", що покладає на відповідача обов'язок відшкодувати йому моральну шкоду.

Відповідно до вимог ст.. 237-1 КЗПП України відшкодування власником, або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків и вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Статтею 9 Закону України « Про охорону праці» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Однак, із Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» виключена частина 3 статті 34 відповідно до положень Закону України від 23.02.2007 року № 717-V « Про внесення змін до Закону України « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Оскільки Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Україні на час виникнення спірних правовідносин, у зв'язку із зміною спеціального закону, не відповідає за завдану моральну шкоду, то таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодувати роботодавець, згідно з правилами ст. 237-1 КЗпП України.

Позивачем не пропущений строк звернення до суду, оскільки відповідно до вимог ст.. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 « Про судову практику по справам про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди" зі змінами внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 року № 5-розмір відшкодування моральної шкоди, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань /фізичних, психічних та інших/, яких зазнав позивач, характер немайнових витрат, їх тривалість, можливість відновлення тощо та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховується стан здоров'я потерпілого.

Враховуючи конкретні обставини справи, характер і обсяг фізичних та душевних страждань, яких зазнав позивач, ступінь втрати ним професійної працездатності, неможливість відновлення стану здоров'я, а також вимоги розумності та справедливості суд оцінює моральні страждання позивача у розмірі 17 000 грн. Зазначена суму підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до вимог ст..88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір, на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 321.16 грн., що відповідає вимогам ч. 2 ст. 84 ЦПК України та постанови Кабінету Міністрів України N 590 від 27.04.2006 року "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави".

Керуючись ст. 237-1 КЗПП України, 88 ЦПК України, на підставі ст. 213, 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства " Макіїввугілля" на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди 17 000 грн. /Сімнадцять тисяч грн./, витрати на правову допомогу у розмірі 321 грн. 16 грн., а всього 17321 грн. 16 коп./Сімнадцять тисяч триста двадцять одна грн.. 21коп/.

Стягнути з відповідача ДП « Макіїввугілля» на користь держави судовий збір у розмірі 229.40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через даний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О. І. Курова