Ухвала суду № 31302116, 20.05.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/24/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

УХВАЛА

м. Запоріжжя

20.05.13 Справа № 908/1177/13

за позовом Державного підприємства «Державний інститут по проектуванню промислових підприємств», (69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 74-а)

до відповідача Приморська міська рада Запорізької області, (72100, м. Приморськ Запорізької області, вул. Леніна, буд. 7)

про стягнення 195 127,20 грн. основного боргу за договором підряду № 81/10-01 від 01.10.2010 р.

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

від позивача - Фомічевський В.І., довіреність б/н від 24.04.2013 р.;

від позивача - Гороховець М.О., довіреність б/н від 24.04.2013 р.;

від відповідача - не з'явився;

03.04.2013 р. до господарського суду Запорізької області звернулось Державне підприємство "Державний інститут по проектуванню промислових підприємств", м. Запоріжжя (скорочено - ДП «ДІПРОПРОМ») до Приморської міської ради Запорізької області, м. Приморськ Запорізької області про стягнення 195 127,20 грн. основного боргу за договором підряду № 81/10-01 від 01.10.2010 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.04.2013 р. порушено провадження у справі № 908/1177/13, справі № 908/1177/13 присвоєно номер провадження справи 4/24/13, судове засідання призначено на 24.04.2013 р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору по суті. У зв'язку із неявкою в судове засідання відповідача розгляд справи, на підставі ст. 77 ГПК України, відкладався до 20.05.2013 р.

За письмовим клопотанням представників позивача судове засідання 20.05.2013 р. здійснювалося без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Позивач про відмову від позову в судовому засіданні 20.05.2013 р. не заявив, заявлені вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просить суд стягнути з Приморської міської ради Запорізької області 195 127,20 грн. основного боргу за договором підряду № 81/10-01 від 01.10.2010 р. Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що 01.10.2010 р. сторонами у справі укладений договір підряду № 81/10-01, за умовами якого відповідач замовив та зобов'язався оплатити, а позивач на власний ризик прийняв на себе зобов'язання розробити та погодити в необхідних державних структурах відповідно до вимог, що ставляться при інвестуванні із держбюджету, схему теплопостачання м. Приморська. Проектна документація розробляється для участі в конкурсному відборі інвестиційних проектів з фінансовою підтримкою за рахунок коштів, передбачених в державному бюджеті на реалізацію Державної цільової економічної програми енергоефективності на 2010 - 2015 роки. Відповідно до п. 2.1 договору та додатку № 1 до договору «Протокол погодження договірної ціни» сторони визначили, що вартість робіт по договору визначається кошторисом на розробку проектно-кошторисної документації (додаток № 3) і протоколом договірної ціни (додаток № 1) та становить 195 127,20 грн. Згідно з пунктом 3.2 договору оплата проводиться протягом 15 календарних днів після підписання сторонами акта здачі-приймання виконаних робіт та надання рахунку на оплату. Пунктом 5.2 договору передбачено, що відповідач (Замовник) зобов'язаний протягом 5-ти робочих днів після отримання акту здачі-приймання виконаних робіт направити позивачу (Підряднику) підписаний акт здачі-приймання виконаних робіт або мотивовану відмову від прийняття робіт. У випадку ненадання протягом зазначено строку підписаного акту або мотивованої відмови, робота вважається прийнятою. Як зазначає позивач, листом № 07/494 від 24.11.2010 р. на адресу відповідача був направлений Акт № 1 від 24.11.2010 р. здачі-приймання виконаних робіт по договору № 81/10-01 від 01.10.2010 р. «Розробка схеми теплопостачання м. Приморська», а саме 2, 3, 4, 5 етапи, на суму 138 607,20 грн. з ПДВ, а також рахунок № 119-10 від 24.11.2010 р. Крім того, листом № 07/575 від 28.12.2010 р. на адресу відповідача був направлений Акт № 2 від 28.12.2010 р. здачі-приймання виконаних робіт по договору № №81/10-01 від 01.10.2010 р. «Розробка схеми теплопостачання м. Приморська», а саме 1 і 6 етапи, на суму 56 520,00 грн. з ПДВ, а також рахунок № 136-10 від 28.12.2010 р. В порушення умов договору, відповідач акти № 1 від 24.11.2010 р. і № 2 від 28.12.2010 р. не підписав, мотивованої відмови від підписання актів не надав. Отже, в силу умов п. 5.2 договору, виконані позивачем роботи на загальну суму 195 127,20 грн. вважаються прийнятими відповідачем. Виконані по договору № 81/10-01 від 01.10.2010 р. роботи до теперішнього часу відповідачем не оплачені, неодноразові вимоги позивача відповідачем залишені без відповіді та задоволення. З урахуванням викладеного, позивач просить суд позов задовольнити.

Крім того, в судовому засіданні 20.05.2013 р. судом була розглянута заява позивача, подана в порядку ст., ст. 66, 67 ГПК України, про забезпечення позову у справі № 908/1177/13 шляхом накладення арешту на майно відповідача, що знаходиться за адресою: 72100, м. Приморськ Запорізької області, вул. Леніна, буд. 7, та на грошові кошти відповідача, що знаходяться на розрахунковому рахунку 35426074001159 ГУ ДКУ в Запорізькій області в межах суми позову - 195 127,20 грн.

Подана заява мотивована тим, що відповідач в добровільному порядку суму боргу позивачу не повертає, жодної відповіді на вимоги позивача виконати умови договору № 81/10-01 від 01.10.2010 р. не надав. Наведене, на думку позивача, свідчить про намір відповідача ухилитися від здійснення розрахунків з ДП «ДІПРОПРОМ» щодо погашення заборгованості, та може свідчити про намагання відповідача здійснити певні заходи спрямовані на відчуження належного йому майна та приховування коштів.

Розглянувши подану заяву, дослідивши матеріали справи № 908/1177/13 та заслухавши думку представників сторін з приводу заяви про забезпечення позову, суд не вбачає достатніх підстав для задоволення зазначеної заяви, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України визначено вичерпний перелік заходів забезпечення позову.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського сулу України № 16 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. (пункт 1).

В пункті 3 цієї ж постанови Пленуму Вищого господарського сулу України № 16 від 26.12.2011 р. зазначено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У відповідності до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р. розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

В Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.12.2007 р. № 01-8/973 зазначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням наступних умов: наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; імовірності ускладнення виконання або невиконання судового рішення у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового розгляду. (пункт 15).

При вирішенні питання про вжиття заходів до забезпечення позову господарському суду необхідно враховувати, що такі заходи мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони здійснення відповідачу певних дій.

При цьому, господарський суд повинен вживати такі заходи, які фактично є рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Отже, аналіз приписів правових норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову, свідчить, що забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпечення позову застосовується судом, виходячи з обставин справи, змісту заявлених позовних вимог.

Підставами забезпечення позову є: 1) наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі; 2) наявність неможливості захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав, свобод та інтересів позивача в разі невжиття цих заходів.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів. (п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського сулу України № 16 від 26.12.2011 р.).

Проте, всупереч положенням ст., ст. 33, 34, 66 ГПК України позивачем не було наведеного жодного обґрунтування та не було надано жодного письмового доказу того, що виконання рішення суду у даній справі, у разі невжиття заходів забезпечення позову, щодо яких ним подано заяву, буде потребувати значних зусиль та витрат. Доводи позивача стовно намірів відповідача ухилитися від здійснення розрахунків з ДП «ДІПРОПРОМ» щодо погашення заборгованості та його намагання здійснити певні заходи спрямовані на відчуження належного йому майна та приховування коштів є лише власними припущеннями позивача, які не підтвердженні жодним письмовим доказом.

Отже, позивач не довів суду, що невжиття заходів забезпечення позову, щодо яких ним подано заяву, в подальшому значною мірою утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду по даній справі.

З урахуванням наведеного суд не може дійти обґрунтованого висновку щодо адекватності вимог позивача стосовно забезпечення позову фактичним обставинам даної справи.

Враховуючи приписи п. 2.14 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» судовий збір в розмірі 1 720,50 грн., сплачений позивачем платіжним дорученням № 260/13 від 10.04.2013 р., за подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 908/1177/13 поверненню не підлягає.

Керуючись ст., ст. 66 - 68, 86 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви Державного підприємства «Державний інститут по проектуванню промислових підприємств», м. Запоріжжя про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 908/1177/13.

Копію даної ухвали направити сторонам у справі.

Суддя Н.Г.Зінченко

Попередити сторони про відповідальність передбачену ст. 83 ГПК України.

Витяг із ст. 83 ГПК України: Суд має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1 700,00 грн.) за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.