Постанова № 31301902, 20.05.2013, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/1353/13-а

Номер провадження 2-а/623/68/2013

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2013 року м. Ізюм

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого - судді Бутенка В.М.

за участю: секретаря судового засідання - Костенко В.В.

судового розпорядника - Максименка Р.С.

представника позивача за довіреністю - ОСОБА_2

представника відповідача за довіреністю - Дегтярьова О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізюмі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області про визнання неправомірними дій щодо відмови у встановленні статусу інваліда війни та зобов'язання встановити статус інваліда війни, -

|річ|

в с т а н о в и в:

У квітні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом до відповідача, в якому зазначає, що він в період з 24 вересня 1986 року по 23 жовтня 1986 року знаходився у відрядженні та приймав участь у ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції, тому має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році 1 категорії, має 1 групу інвалідності по захворюванню, пов'язаному з виконанням обов'язків по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, обліковується в міському Управлінні праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області. Відповідно до п.9 ч.2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-ХІІ від 22 жовтня 1993 року, йому повинні були надати статус інваліда війни як особі, залученому до складу формувань Цивільної оборони, який став інвалідом внаслідок захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків по ліквідації аварії на Чорнобильської катастрофи.

Але, всупереч вимогам закону, листом № 1875 від 25.03.2013 року відповідач у задоволенні його заяви про встановлення йому статусу інваліда війни було відмовлено.

Вважає ці дії відповідача неправомірними, тому він звернувся з позовом до суду і просить суд:

1. Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області щодо відмови у наданні ОСОБА_4 статусу інваліда війни неправомірними;

2. Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області встановити ОСОБА_4 статус інваліда війни.

(а.с. 1-2)

В судове засідання позивач ОСОБА_4 не прибув, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позов підтримав, просив позов задовольнити повністю.

Відповідач Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області (далі - Управління) надали письмові заперечення на позов, в яких просять суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначили, що, відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до інвалідів війни належать інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Згідно із роз'ясненням Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь три зведені загони Цивільної оборони, а саме: Київської, Житомирської та Чернігівської областей, які були сформовані на базі об'єднань «Хімволокно». Також до складу формувань Цивільної оборони входив особовий склад штабів Цивільної оборони, який направлявся до складу оперативних груп Цивільної оборони України (м. Чорнобиль) та Цивільної оборони Київської області (м. Іванків). З перших днів аварії на Чорнобильській АЕС 1300 осіб, залучених до мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони Чернігівської, Житомирської та Київської областей, виконували роботи у 30-кілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення. На той час загони Цивільної оборони перебували у структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, діяли за його статутом та підпорядковувались військовому командуванню. Цими загонами у складі військових формувань виконувались роботи з проведення радіації розвідки, гасіння пожеж на забруднених радіонуклідами торфовищах, спецобробки техніки на пунктах дезактивації, дезактивації доріг, житлових та адміністративних будинків та інші. Відповідні документи щодо залучення зазначеної категорії осіб до формувань Цивільної оборони зберігаються в архіві Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи або в архівах обласних державних адміністрацій.

З метою відновлення соціальної справедливості та віднесення осіб, які стали інвалії внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, з числа вищезазначеної категорії ліквідаторів до інвалідів війни Законом України «Про внесення змін до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 15.06.04 № 1770-1V частину другу статті вищевказаного Закону України було доповнено пунктом 9, згідно з яким особи, залучені до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, належать до інвалідів війни. Таким чином, право на встановлення статусу інваліда війни (відповідно до п. 9 ст. 7 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») мають особи, які залучалися для ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи лише в складі зведених загонів Київської, Житомирської та Чернігівської областей, сформованих на базі об'єднань «Хімволокно». Документи про залучення зазначеної категорії осіб до формувань ЦО зберігаються в МНС або в архівах облдержадміністрацій вказаних областей.

Відповідно до роз'яснення Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не поширюється на осіб, які направлялися на виконання робіт з ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС органами управління у справах Цивільної оборони, створеними у складі підприємств, установ і організацій.

Для встановлення статусу інваліда війни громадяни надають до органів праці і соціального захисту населення довідки, що видаються Комісіями з питань підтвердження участі в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Управління з питань надзвичайних ситуацій Київської обласної та Головного управління з питань надзвичайних ситуацій Київської міської держадміністрацій щодо залучення особи до формувань Цивільної оборони.

Довідка, що підтверджує залучення особи, яка стала інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, видана на підставі архівних даних і документів відповідним Управлінням з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення разом з посвідченням громадянина, що постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), з вкладкою учасника ліквідації аварії на ЧАЕС є достатньою підставою для встановлення статусу інваліда війни. Іншого порядку підтвердження факту участі в ліквідації аварії на Чорнобильській та її наслідків у складі невоєнізованих формувань ЦО на теперішній час не визначено.

Підставою для встановлення статусу інваліда війни згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є такі документи:

- посвідчення громадянина, що постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), з вкладкою учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС;

- довідка, що підтверджує залучення особи, яка стала інвалідом внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, до складу формувань ЦО, видана органами Міністерства з питань надзвичайних ситуацій у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та Міністерства оборони.

Позивач 20.03.2013 року звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради з заявою про встановлення статусу «інваліда війни» 1 групи. До заяви були додані копії довідки до акту огляду МСЕК серії ХАР-08 № 017874 від 26.01.2001 року в якій зазначено, що професійне захворювання визвано аварією на ЧАЕС, та копією посвідчення ліквідатора аварії на ЧАЕС № НОМЕР_2. Ніяких підтверджень про залучення до складу формувань Цивільної оборони (довідка, інші документи) позивачем надано не було. Згідно наданих документів ОСОБА_4 не підпадає під категорію осіб, які мають статус «інваліда війни» за Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Управління праці та соціального захисту населення при визначені статусу позивача діяло на підставі діючого законодавства України.

(а.с. 28-29).

Представник відповідача Дегтярьов О.І. в судовому засіданні щодо позову заперечив з огляду на необґрунтованість, стверджуючи про відсутність належних доказів щодо підтвердження участі позивача у складі формувань Цивільної борони під ліквідації аварії на ЧАЕС. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права.

Виходячи із завдання адміністративного судочинства на адміністративні суди покладено обов`язок при оскарженні рішень, дій або бездіяльності суб`єктів владних повноважень, якими є органи соціального захисту населення, перевіряти оскаржувані рішення, дії або бездіяльність на їх відповідність певним критеріям, визначеним ч.3 ст. 2 КАС України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Суд звертає увагу на те, що спірні правовідносини регулюються Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII).

Як убачається із довідки Харківської обласної санітарно-епідеміологічної станції від 27 лютого 1987 року № 376, довідки начальника оперативного штабу Міністерства охорони здоров'я СРСР, пропуску № 024099 на право в'їзду у закриту зону, позивач ОСОБА_4 був безпосередньо зайнятий на роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в якості керівника бригади спеціалістів Київського обласного відділу охорони здоров'я для особового складу ліквідаторів, працюючих на 4-му реакторі, з 22 вересня 1986 року по 23 жовтня 1986 року згідно наказу від 17.09.1986 року (а.с. 6, 10, 12, 13).

Також, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році (Категорія 1), що підтверджується посвідченням Серія НОМЕР_2 від 22 грудня 1992 року і вкладкою до посвідчення № НОМЕР_3 від 08 жовтня 1997 року, виданими Харківською облдержадміністрацією. Відповідно до вкладки № НОМЕР_3 від 08 жовтня 1997 року вищезазначене посвічення є безстроковим (а.с. 9).

З 26.01.2011 року ОСОБА_4 була встановлена 1 група інвалідності внаслідок профзахворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, про що свідчить наявний в справі витяг із акту огляду у МСЕК до довідки серії ХАР-08 № 017874 (а.с. 16).

У відповідності до довідки МСЕК Серія ХАР-05 № 0032294 від 26 березня 2012 року, ОСОБА_4 станом на 14 березня 2012 року втратив 100 відсотків працездатності (а.с. 17).

В установленому порядку 20.03.2013 року позивач ОСОБА_4 звернувся до відповідача Управління із заявою про встановлення йому статусу інваліда війни 1 групи (а.с. 30).

Листом від 25 березня 2013 року № 1875 відповідач відмовив позивачу в задоволенні вказаної заяви, стверджуючи, що ОСОБА_4 не підлягає під категорію осіб, які мають право на статус «інваліда війни», тому встановити статус «інваліда війни» не мають права. Відмова обґрунтована роз'ясненням до ч.1, пп 1, 2 ч.2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (а.с. 4).

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач 08 квітня 2013 року звернувся у суд (а.с. 1).

Надаючи правову оцінку оскаржуваним діям відповідача, суд зважає на таке.

У відповідності до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначаються Законом № 3551-XII.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII до інвалідів війни належать інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

У матеріалах справи міститься копія наказу по санітарно-епідеміологічній службі Харківської області № 125-ДСП/2 від 17 вересня 1986 року, за підписом головного лікаря Овчаренко Б.М., який був виданий на підставі наказу Міністерства охорони здоров'я УРСР № 519-ДСП від 12 вересня 1986 року, про направлення позивача як головного лікаря Ізюмської райСЕС у відрядження в розпорядження Київського обласного відділу охорони здоров'я для роботи в Чорнобильському районі в період з 24 вересня 1986 року по 23 жовтня 1986 року в якості керівника бригади (а.с. 6).

Відповідно до посвідчення про відрядження № 53 від 22 вересня 1986 року позивач знаходився в місті Чорнобиль в період з 24 вересня 1986 року по 25 жовтня 1986 року (а.с. 14).

Відповідно до довідок-табелів за вересень-жовтень 1986 року позивачу нараховувалася та сплачувалася заробітна плата як особі, що приймає участь у виконанні робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (а.с. 11-12).

18 лютого 1987 року був складений Акт про нещасний випадок на виробництві, затверджений головним лікарем облСЕС Овчаренко Б.М., відповідно до якого позивач знаходячись на ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції отримав дозу іонизуючого опромінення (а.с. 7-8).

Згідно з висновком Харківської міжвідомчої Експертної комісії по встановленню причинного зв'язку хвороб, інвалідності та смерті з дією іонезуючого випромінення та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС № 578 від 14 березня 2012 року ОСОБА_4 має діагноз злоякісне новоутворення правої нирки, та даний діагноз пов'язаний з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 5).

Відповідно до Положення про невоєнізовані формування Цивільної оборони та норми їх забезпечення матеріально-технічними засобами, затвердженого Наказом начальника ЦО СРСР від 06.06.1975 року № 90 (який діяв на момент ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС), невоєнізовані формування Цивільної оборони в мирний час можуть використовуватися для боротьби з масовими лісовими пожежами, ліквідації наслідків стихій, крупних аварій і катастроф, виключно на підставі рішення ради Міністрів союзної, автономної республік або виконавчого комітету обласної ради з визначенням кількості таких формувань, їх чисельності складу та порядку компетенції.

Проте, суд зважає на те, що План Цивільної оборони в період аварії на ЧАЕС не вводився (не було відповідного доручення Уряду СРСР), а тому відсутність відповідного рішення названих вище суб'єктів владних повноважень з посиланням на направлення працівників з конкретного підприємства, установи чи організації на роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не може бути належним доказом незалучення позивача до відповідних ліквідаційних робіт у складі невоєнізованих формувань Цивільної оборони.

Окрім того, суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що позивач не надав достатнього документального підтвердження для встановлення статусу інваліда війни, яке передбачене у листі Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 14.08.2006р. № 04-9492/281. Адже лист за своєю правовою природою не є нормативно-правовими актом, тому може мати виключно роз'яснювальний та рекомендаційний характер.

Таким чином, суд враховує наявність відповідних розпорядчих документів про направлення ОСОБА_4 на виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в межах 30-кілометрової зони від Київського обласного відділу охорони здоров'я у складі формувань Цивільної оборони, та встановлений МСЕК зв'язок інвалідності позивача із захворюванням, спричиненим такими роботами.

Наведене є беззаперечним доказом участі позивача в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони та отримання ним інвалідності 1 групи внаслідок захворювання, пов'язаного із ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Частиною 3 ст. 159 КАС визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.33 ст. 4 Типового положення про управління праці та соціального захисту населення районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 790 від 30 травня 2007 року встановлено, що до основних завдань Управління відповідно до покладених на нього завдань є забезпечення відповідно до законодавства соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з того, що причиною інвалідності позивача визнано професійне захворювання пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та позивач залучався до таких робіт у складі невоєнізованих формувань Цивільної оборони, що є достатнім для надання йому статусу інваліда війни.

Наведене свідчить про те, що відмова Управління надати позивачу статус інваліда війни є незаконною та протиправною.

Керуючись п.9 ч.2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-XII, статтями 2, 6, 9, 10, 11, 18, 71, 159, 160-163, 167 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області про визнання неправомірними дій щодо відмови у встановленні статусу інваліда війни та зобов'язання встановити статус інваліда війни - задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області щодо відмови у надані ОСОБА_4 статусу інваліда війни.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області надати гр. ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) статус інваліда війни.

Судові витрати покласти за рахунок держави.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Ізюмський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя -