Рішення № 31300385, 17.05.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2013 р. Справа № 911/774/13-г

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Проджект»про стягнення 1 720 816, 31 грн.за участю представників:

позивача:Єремов М.С.відповідача:Стреженюк Л.В.

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з вимогами про стягнення з відповідача 1 720 816, 31 грн. за договором фінансового лізингу № 10-11-120стз-фл/415 від 08.08.2011 р., з яких: 1 641 556, 24 грн. - основного боргу, 63 255, 05 грн. - пені, 3 319, 53 грн. - інфляційних втрат та 12 685, 49 грн. - 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо сплати лізингових платежів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.03.2013 р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 29.03.2013 р.

28.03.2013 р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення № 503/3 від 27.03.2013 р. (вх. № 8424 від 28.03.2013 р.), до яких додано частину витребуваних судом документів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.03.2013 р. розгляд справи відкладено на 19.04.2013 р. у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача та неналежним виконанням сторонами вимог суду.

До господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання б/н б/д (вх. № 10031 від 19.04.2013 р.), у якому просить суд зменшити штрафні санкції у зв'язку з його складним фінансовим становищем.

19.04.2013 р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання б/н б/д (вх. № 10032 від 19.04.2013 р.) про долучення до матеріалів справи довідки з банку.

До господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання б/н б/д (вх. № 10033 від 19.04.2013 р.) про долучення до матеріалів справи витребуваних судом документів.

У судовому засіданні 19.04.2013 р. представник відповідача надав суду клопотання б/н б/д, у якому просить зменшити штрафні санкції на розмір пені - 63 255, 05 грн.

Присутній у судовому засіданні 19.04.2013 р. представник позивача надав суду клопотання б/н б/д, у якому зазначає, що не заперечує стосовно клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.04.2013 р., за клопотанням представника позивача, продовжено строк розгляду спору у справі № 911/774/13-г на п'ятнадцять днів.

У судовому засіданні 19.04.2013 р. судом, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 17.05.2013 р.

13.05.2013 р. через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява про розстрочку виконання рішення б/н від 26.04.2013 р. (вх. № 11053 від 13.05.2013 р.), у якому останній просить суд при прийнятті рішення у справі № 911/774/13-г врахувати скрутне фінансове становище відповідача та розстрочити виконання рішення у даній справі за запропонованим ним графіком.

Присутній у судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та не заперечив проти зменшення штрафних санкцій та розстрочки виконання рішення у даній справі.

Представник відповідача у судовому засіданні визнав позов у повному обсязі та просив суд задовольнити подані ним заяви про зменшити штрафні санкції і розстрочку виконання рішення у даній справі.

У судовому засіданні 17.05.2013 р., відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

08.08.2011 р. між сторонами укладено договір фінансового лізингу № 10-11-120стз-фл/415, за умовами якого позивач зобов'язався передати відповідачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника, самостійно обраного відповідачем, та визначений у додатку до договору «Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу», що є специфікацією предмету лізингу, а відповідач зобов'язався сплачувати за це лізингові платежі на умовах договору.

Відповідно до п. 2.2 договору строк лізингу відраховується з дати підписання акту приймання-передачі між сторонами (далі - акт), що укладається у 5-ти автентичних примірниках.

Згідно з п. 2.3 договору постачальник, перелік, кількість, ціна, вартість, строк лізингу, строк передачі і адреси місця передачі предмета лізингу встановлюється додатками до договору «Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу».

Пунктом 3.4.3 договору передбачено, що відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 3.5 договору відповідач не має права в односторонньому порядку на зменшення сум чи затримку сплати лізингових платежів внаслідок будь-яких обставин, в тому числі форс-мажорних.

Згідно з п. 4.1 договору за користування предметом лізингу відповідач сплачує позивачу лізингові платежі, що включають: попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 10 відсотків його вартості (включаючи ПДВ), на який не нараховується лізинговий платіж в частині комісії за організацію поставки предмета лізингу; комісію за організацію поставки предмета лізингу в розмірі 7 відсотків від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість; відшкодування вартості предмету лізингу рівними частинами за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмету лізингу; комісію за супроводження договору в розмірі 7 відсотків річних (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими платежами вартості предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що відповідач після укладення договору, на підставі виставленого позивачем рахунку, який діє протягом трьох днів, перераховує на рахунки позивача: попередній лізинговий платіж в розмірі, визначеному пунктом 4.1 даного договору; комісію за організацію поставки предмета лізингу в розмірі, визначеному пунктом 4.1 даного договору. Комісія за організацію поставки предмета лізингу сплачується позивачу не пізніше дати сплати останнього лізингового платежу або дати передачі предмету лізингу у власність відповідачу.

Відповідно до п. 4.3 договору з моменту підписання акту відповідач за користування предметом лізингу сплачує позивачу чергові лізингові платежі, що включають: відшкодування вартості предмету лізингу рівними частинами за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмету лізингу; комісію за супроводження договору в розмірі, визначеному пунктом 4.1 даного договору.

Черговість сплати лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу та сплати комісії за супроводження договору кратна шести місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання акту. Перший лізинговий платіж сплачується через шість місяців з дати підписання акту, подальші платежі - через кожні шість місяців.

Згідно з п. 4.4 договору розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюється додатком до договору «Графік сплати лізингових платежів».

Пунктом 5.1 договору передбачено, що предмет лізингу передається відповідачу за акту за умови перерахування платежів у розмірі та в порядку, визначеному пунктом 4.2 цього договору.

Відповідно до п. 7.1 договору за порушення строків сплати лізингових платежів відповідач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Згідно з п. 7.7 договору нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов'язань здійснюється на всю несплачену суму і припиняється тільки в разі виконання зобов'язання в повному обсязі.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що договір набуває чинності від дати надходження платежів, визначених та сплачених згідно п. 4.2 договору, і діє до закінчення строку лізингу, зазначеного в додатку до договору «Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу» та виконання сторонами всіх зобов'язань за цим договором.

Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу визначено у додатку № 1, додатку № 3, додатку № 5, додатку № 7 та додатку № 9 до договору фінансового лізингу № 10-11-120стз-фл/415 від 08.08.2011 р.

Додатками № 2, № 4, № 6, № 8, № 10 до договору фінансового лізингу № 10-11-120стз-фл/415 від 08.08.2011 р. сторони погодили графіки сплати лізингових платежів.

12.08.2011 р. між сторонами укладено додатковий договір № 1/442 до договору фінансового лізингу № 10-11-120стз-фл/415 від 08.08.2011 р., згідно з яким сторони погодили внести наступні зміни до договору фінансового лізингу № 10-11-120стз-фл/415 від 08.08.2011 р.:

- пункт 4.2 договору викласти в наступній редакції: «лізингоодержувач після укладення договору, на підставі виставленого лізингодавцем рахунку, який діє протягом трьох днів перераховує на рахунки лізингодавця попередній лізинговий платіж у розмір, визначеному пунктом 4.1 даного договору. Датою сплати попереднього платежу є дата надходження коштів на рахунок лізингодавця»;

- пункт 4.3 договору викласти в наступній редакції: « з моменту підписання акту лізингоодержувач за користування предметом лізингу сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають: відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмету лізингу; комісію за супроводження договору в розмірі, визначеному пунктом 4.1 даного договору; комісію за організацію поставки предмету лізингу в розмірі, визначеному пунктом 4.1 даного договору. Черговість сплати лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмету лізингу та сплати комісії за супроводження договору кратна шести місяцям. Перший лізинговий платіж сплачується через шість місяців з дати підписання акту, подальші платежі - через кожні шість місяців. Комісія за організацію поставки предмету лізингу сплачується у відповідності до додатків до договору «Графік сплати лізингових платежів» наступним чином: у 2012 році - 2 відсотки, у 2013 році - 2 відсотки, у 2014 році - 2 відсотки, у 2015 році - 1 відсоток (рівними частинами що півроку разом зі сплатою лізингових платежів)»;

- пункт 5.1 договору викласти у наступній редакції: «предмет лізингу передається лізингоодержувачу за актом за умови перерахування попереднього лізингового платежу у розмірі та порядку визначеному пунктом 4.2 договору»;

- пункт 8.1 договору викласти у наступній редакції: «договір набуває чинності від дати надходження попереднього лізингового платежу, визначеного та сплаченого згідно п. 4.2 договору і діє до закінчення строку лізингу зазначеного в додатку «Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу» та виконання сторонами всіх зобов'язань за цим договором»;

- внести зміни до додатків до договору «Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу», а саме виключити речення щодо сум попередньої оплати;

Відповідно до п. 1.7 додаткового договору з дати підписання даного додаткового договору додатки №№ 2, 4, 6, 8, 10 до договору «Графік сплати лізингових платежів» скасовуються і набувають чинності додатки №№ 2.1, 4.1, 6.1, 8.1, 10.1.

Згідно з п. 2 додаткового договору даний додатковий договір є невід'ємною частиною договору фінансового лізингу № 10-11-120стз-фл/415 від 08.08.2011 р.

У відповідності до п. 3 додаткового договору у всьому іншому, що не передбачено умовами даного додаткового договору, діють умови договору фінансового лізингу № 10-11-120стз-фл/415 від 08.08.2011 р.

Пунктом 4 додаткового договору передбачено, що даний додатковий договір набирає чинності з дати його підписання.

На виконання умов договору лізингу № 10-11-120стз-фл/415 від 08.08.2011 р. позивач передав, а відповідач прийняв, згідно з документами, що підтверджують відвантаження предмету лізингу та дорученням позивача предмет лізингу (сільськогосподарську техніку), про що сторони склали акт № 1 приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 12.08.2011 р., який підписаний повноважними представниками сторін та постачальника, скріплений печатками та копія якого долучена до матеріалів справи.

Додатками № 2.1, № 4.1, № 6.1, № 8.1, № 10.1 до договору фінансового лізингу № 10-11-120стз-фл/415 від 08.08.2011 р. з урахуванням змін внесених додатковим договором від 12.08.2011 р. сторони погодили графіки сплати лізингових платежів.

Свої зобов'язання за договором фінансового лізингу № 10-11-120стз-фл/415 від 08.08.2011 р. позивач виконав належним чином, передавши в користування відповідачу предмет лізингу.

Проте, відповідачем не було виконано свого договірного зобов'язання щодо сплати коштів за користування предметом лізингу за період з 12.08.2012 р. по 14.02.2013 р., у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість у розмірі 1 641 556, 24 грн., що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний.

Згідно зі ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення повністю не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи та повністю визнається відповідачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 641 556, 24 грн. основного боргу за договором фінансового лізингу № 10-11-120стз-фл/415 від 08.08.2011 р. за період з 12.08.2012 р. по 14.02.2013 р. є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі п. 7.1 договору просить суд стягнути з відповідача пеню за порушення строків сплати лізингових платежів за кожний календарний день прострочення від несплачених сум лізингових платежів в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, яка за розрахунком позивача складає - 63 255, 05 грн. за період з 13.08.2012 р. до 13.02.2013 р. (включно).

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Судом перевірено правильність нарахування позивачем пені та встановлено, що її розрахунок є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Частиною 1 ст. 550 Цивільного кодексу України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Проте, відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пункт 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Розглянувши подане відповідачем клопотання б/н б/д (вх. № 10031 від 19.04.2013 р.) про зменшення розміру штрафних санкцій та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що на несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором фінансового лізингу № 10-11-120стз-фл/415 від 08.08.2011 р. вплинуло його складне матеріальне становище, що підтверджується фінансовим звітом суб'єкта малого підприємництва, копія якого міститься у матеріалах справи.

Враховуючи обставини справи, подані докази, заяву та клопотання відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій, з огляду на відсутність відомостей про понесені збитки позивачем та іншими учасниками господарських відносин внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, зважаючи на те, що позивач не заперечує стосовно зменшення штрафних санкцій, а відповідач зобов'язався в найкоротший строк погасити повністю всю суму боргу, суд вважає за можливе, з урахуванням приписів ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, зменшити розмір пені, що підлягає стягненню до 632, 55 грн., в частині стягнення 62 622, 50 грн. пені відмовити.

Крім того, враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку в строк встановлений договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 12 685, 49 грн. та 3 319, 53 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача 3 % річних за період з 13.08.2012 р. до 13.02.2013 р. (включно) складають 12 685, 49 грн., інфляційні втрати за період з вересень 2012 року до січня 2013 року (включно) складають 3 319, 53 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

З огляду на вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором фінансового лізингу № 10-11-120стз-фл/415 від 08.08.2011 р. підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 1 658 193, 81 грн., з яких: 1 641 556, 24 грн. - основного боргу, 632, 55 грн. - пені, 3 319, 53 грн. - інфляційних втрат та 12 685, 49 грн. - 3 % річних.

При цьому, суд зазначає, що у разі зменшення судом розміру неустойки у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки (п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Крім того, відповідачем було подано заяву про розстрочку виконання рішення б/н від 26.04.2013 р. (вх. № 11053 від 13.05.2013 р.), у якому останній просить суд при прийнятті рішення у справі № 911/774/13-г врахувати скрутне фінансове становище відповідача та розстрочити виконання рішення у даній справі за запропонованим ним графіком.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з п. 6 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (п. 7.1.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»).

Відповідно до п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Свою заяву про розстрочку виконання рішення відповідач обґрунтовує тяжким фінансовим становищем, понесеними ним збитками в поточному році, що підтверджується фінансовими звітами, долученими до матеріалів справи, та тим, що негайне виконання рішення шляхом повної сплати заборгованості через органи державної виконавчої служби припинить його господарську діяльність, призведе до неможливості сплати заробітної плати працівникам відповідача та доведе його до банкрутства.

Зважаючи на те, що позивач не заперечує проти розстрочки виконання рішення у даній справі, враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, скрутний матеріальний стан відповідача та наявну загрозу його банкрутства, суд вважає за можливе розстрочити виконання рішення у справі № 911/774/13-г відповідно до запропонованого відповідачем графіку.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позовні вимоги Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Проджект» (08296, Київська область, місто Ірпінь, селище міського типу Ворзель, вулиця Окружна, будинок 11, ідентифікаційний код - 36285407) на користь Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (01601, місто Київ, вулиця Мечникова, будинок 16 А, ідентифікаційний код - 30401456) 1 641 556 (один мільйон шістсот сорок одна тисяча п'ятсот п'ятдесят шість) грн. 24 коп. - основного боргу, 632 (шістсот тридцять дві) грн. 55 коп. - пені, 3 319 (три тисячі триста дев'ятнадцять) грн. 53 коп. - інфляційних втрат, 12 685 (дванадцять тисяч шістсот вісімдесят п'ять) грн. 49 коп. - 3 % річних та 34 416 (тридцять чотири тисячі чотириста шістнадцять) грн. 33 коп. - судового збору.

Розстрочити виконання рішення господарського суду Київської області від 17 травня 2013 року у справі № 911/774/13-г шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Проджект» (08296, Київська область, місто Ірпінь, селище міського типу Ворзель, вулиця Окружна, будинок 11, ідентифікаційний код - 36285407) на користь Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (01601, місто Київ, вулиця Мечникова, будинок 16 А, ідентифікаційний код - 30401456) коштів згідно наступного графіку:

- 75 000 (сімдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп. до 20.03.2014 р.

- 75 000 (сімдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп. до 20.04.2014 р.

- 75 000 (сімдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп. до 20.05.2014 р.

- 75 000 (сімдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп. до 20.06.2014 р.

- 75 000 (сімдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп. до 20.07.2014 р.

- 45 048 (сорок п'ять тисяч сорок вісім) грн. 88 коп. до 20.08.2014 р.

- 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. до 20.09.2014 р.

- 75 000 (сімдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп. до 20.10.2014 р.

- 75 000 (сімдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп. до 20.11.2014 р.

- 75 000 (сімдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп. до 20.12.2014 р.

- 75 000 (сімдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп. до 20.01.2015 р.

- 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. до 20.02.2015 р.

- 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. до 20.03.2015 р.

- 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. до 20.04.2015 р.

- 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. до 20.05.2015 р.

- 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. до 20.06.2015 р.

- 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. до 20.07.2015 р.

- 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. до 20.09.2015 р.

- 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. до 20.10.2015 р.

- 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. до 20.11.2015 р.

- 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. до 20.12.2015 р.

- 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. до 20.01.2016 р.

- 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. до 20.02.2016 р.

- 106 556 (сто шість тисяч п'ятсот п'ятдесят шість) грн. 24 коп. до 20.03.2016 р.

- 16 005 (шістнадцять тисяч) грн. 02 коп. до 20.05.2016 р.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 21.05.2013 р.

Суддя Т.В. Лутак