Рішення № 31300378, 13.05.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.05.2013р. Справа № 5006/16/158/2012

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів:

головуючого судді Осадчої А.М.

судді Сич Ю.В.,

судді Стукаленко К.І.

за участю помічника судді Смелянцевої К.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат» м.Докучаєвськ Донецької області

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Донецький інститут проблем зварювальних технологій» м.Донецьк

про стягнення 43 270,20грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Чернявська Л.В. за довіреністю №83 від 26.11.2012р.,

від відповідача: Тернова В.О. за довіреністю б/н від 23.01.2013р.

СУТЬ СПРАВИ:

17.12.2012року Приватне акціонерне товариство «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат» м.Докучаєвськ Донецької області (далі - ПрАТ «Докучаєвський ФДК») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Донецький інститут проблем зварювальних технологій» м.Донецьк (далі - ПрАТ «ДІПЗТ») з вимогами про стягнення штрафу в сумі 43 270,20грн., мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач порушив умови укладеного між сторонами договору №493 від 18.07.2011р. та у встановлений строк - липень - грудень 2012р. не виконав роботи з проведення капітального ремонту козлового (грейферного) крану, відповідно до п.5.2 договору за зрив строків виконання робіт відповідач має сплатити позивачу штраф у розмірі 15% від вартості невиконаних у строк робіт, що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою від 20.12.2012року господарським судом Донецької області позовна заява ПрАТ «Докучаєвський ФДК» прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №5006/16/158/2012.

Ухвалою від 12.02.2013року строк розгляду справи продовжено на п'ятнадцять днів до 14.03.2013року.

Враховуючи складність справи, значний обсяг обставин, що підлягають з'ясуванню під час вирішення спору, розпорядженням в.о.голови господарського суду Донецької області від 12.03.2013року для розгляду справи №5006/16/158/2012 призначено судову колегію у складі: головуючий суддя - Осадча А.М., судді: Сич Ю.В., Стукаленко К.І.

На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору №493 від 18.07.2011р., календарного плану робіт, акту-допуску, рахунку №66 від 26.07.2011р., платіжного доручення №10002011676 від 08.08.2011р., листів №2878 від 26.10.2011р., №3015 від 10.11.2011р., №87 від 17.11.2011р., Виписки з Єдиного державного реєстру на ПрАТ «Докучаєвський ФДК», свідоцтва про державну реєстрацію підприємства, Довідки АА №543029 з ЄДРПОУ на позивача, витяг зі Статуту підприємства, листа від 16.08.2012року, наказу №776к від 24.11.2012р. та оригінал претензії №16 від 06.02.2012р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтями 193, 216-218, 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статтями 525, 526, 610, 611 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтями 1, 2, 4, 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У письмових поясненнях від 04.01.2013року позивач зазначив, що роботи за договором були частково виконанні, орієнтовно на суму 84136,32грн. відповідно до проміжних актів виконаних робіт за серпень 2012року, які були передані на розгляд ПрАТ «Докучаєвський ФДК». Зазначив, що листи №2878 від 26.10.2011р., №3015 від 10.11.2011р., №87 від 17.11.2011р. про зрив строків виконання робіт надсилались відповідачу факсом та електронною поштою з послідуючим їх відправленням простими листами. У підтвердження зазначених обставин надав для залучення до матеріалів справи копії актів №№1, 2 за серпень 2012року, копії листів та списки відправлених простих листів.

22.01.2013року позивач подав письмові пояснення, в яких зазначив, що поняття «Зрив строків виконання робіт», яке міститься в п.5.2 договору слід розуміти як порушення строків виконання робіт та як наслідок зобов'язань за договором. До письмових пояснень додані витребувані судом документи, зокрема, копії відомостей дефектів на ремонт металоконструкцій та механічної частини козлового крану, дефектної відомості ремонт електричної частини козлового грейферного крану, договірних цін, локальних кошторисів, підсумкових відомостей ресурсів, листів ПрАТ «ДІПЗТ» на дозвіл ввозу матеріалів відповідача на територію позивача, Витягу з Єдиного державного реєстру на ПрАТ «ДІПЗТ», листа від 16.08.2012року про зміну реквізитів, наказу №1 від 01.03.2012р. про перейменування підприємства, Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог, зазначаючи про те, що відповідач не мав змоги своєчасно та належно виконати роботи з вини позивача, оскільки останній несвоєчасно виконав обов'язки, покладені на нього відповідно до п.4.2.1 договору щодо виведення з експлуатації об'єкту та здійснення його підготовки для виконання робіт, відповідач був допущений до виконання робіт лише у вересні 2011року, що підтверджується актом-допуском від 07.09.2011р. Також, позивачем не виконано п.4.2.2 договору, а саме, не передана технічна документація на об'єкт ремонту, у зв'язку з чим, відповідачем виконані тільки ті роботи, що були можливими без технічної документації. За період з вересня по грудень 2011 року відповідач виконав роботи з ремонту крану на суму 84 436,32грн., що підтверджується актами виконаних робіт, які позивач відмовився підписувати, про причини відповідача не повідомив. Крім того, вважає, що позивач порушив вимоги ч.6 ст.232 ГПК України та звернувся до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій, нарахованих поза межами шестимісячного строку. На думку відповідача, позивач не мав підстав для нарахування штрафних санкцій за порушення строків виконання робіт, оскільки закінчився строк дії договору. Відповідач вважає, що позивач безпідставно здійснив розрахунок штрафу від всієї суми договору без урахування вартості виконаних відповідачем робіт.

На підтвердження зазначених у відзиві обставин відповідач надав суду належним чином засвідчені копії: листів ПрАТ «ДІПЗТ» про допуск відповідача на територію для виконання робіт від 30.08.2011р., 06.09.2011р., 07.09.2011р., 19.09.2011р., 18.10.2011р., 02.11.2011р., 04.11.2011р., 10.11.2011р., 16.11.2011р., 17.11.2011р., 25.03.2012р., супровідного листа від 25.03.2012р. та актів виконаних робіт №№1, 2 від 05.12.2011р., листів ПрАТ «Докучаєвський ФДК» №170 від 17.12.2012р., №1 від 03.01.2012р., листів ПрАТ «ДІПЗТ» від 21.01.2013р., 22.01.2012р., Статуту відповідача, Виписки з Єдиного державного реєстру на ПрАТ «ДІПЗТ», Довідки з ЄДРПОУ АА №543029, протоколу №5 від 02.04.1997р., наказу №4 від 01.03.2012р.

08.02.2013року позивач подав заперечення на відзив відповідача, в яких зазначив, що акт-допуск не є запрошенням відповідача до виконання робіт, а був підписаний сторонами на момент фактичного прибуття представників ПрАТ «ДІПЗТ» на територію позивача для виконання робіт та свідчить про порушення відповідачем строків виконання робіт, що передбачені календарним планом. Пояснив, що технічна документація надавалась ПрАТ «ДІПЗТ», як учаснику тендеру, до початку тендерної процедури та повторно перед початком робіт. Зазначив, що кран був виведений із експлуатації ще 31.07.2008року. Окрім того, вважає фіктивними надані до суду відповідачем акти №№1, 2 від 05.12.2011р., оскільки для підпису з боку Замовника в них вказаний в.о.голови правління ПрАТ «Докучаєвський ФДК» Онищенко С.А., який приступив до виконання відповідних обов'язків тільки 18.01.2013р. Додатково пояснив, що роботи в повному обсязі відповідачем не виконані, проміжні акти, що надіслані на адресу позивача не підписані через те, що сума актів необґрунтовано завищена. До заперечень позивачем додані належним чином засвідчені копії паспорту на кран, наказу від 18.01.2013р. №39-к, акту планової перевірки, розпорядження №36 від 31.07.2008року, акту виводу з експлуатації.

12.02.2013року позивач надав для залучення до матеріалів справи копії акту огляду об'єкта ремонту від 27.10.2011р., накази №776к від 24.11.2012р. та №165к від 31.03.2011р.

12.02.2013року відповідач надав суду копії актів на приховані роботи.

У письмових поясненнях від 26.02.2013року та від 26.03.2013р. позивач зазначив, що технічна документація надавалась відповідачу під розписку, однак після її повернення, розписка була повернута відповідачу, при цьому, під технічною документацією, що передбачена п.4.2.2, позивач розуміє паспорт крана та результати експертно-технічного обслуговування г/п крану. До пояснень позивачем додані засвідчені копії листа №118а від 24.09.2012року, списку відправлених простих листів, анкети учасника тендеру, тендерної рекомендації та письмові пояснення інспектора котлонадзора Бездольного О.Є. про передачу технічної документації.

27.03.2013року відповідач надав суду письмові пояснення щодо поняття «зрив строків виконання робіт» та стосовно переліку технічної документації, надання якої, на його думку, передбачено п.4.2.2 договору.

У судовому засіданні 13.05.2013року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в обґрунтування яких посилався на обставини викладені у позовній заяві та наступних письмових поясненнях до неї.

Представник ПрАТ «ДІПЗТ» у судовому засіданні 13.05.2013року позовні вимоги не визнав, підтримав відзив на позовну заяву та наступні письмові пояснення.

Відповідно до положень статті 811 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями щодо фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів сторони до суду не зверталися.

Вислухавши пояснення представників сторін, які з'явились у судове засідання, дослідивши представлені сторонами в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

Згідно вимогам частин 1 і 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

18.07.2011р. між Приватним акціонерним товариством «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат» (Замовник) та Закритим акціонерним товариством «Донецький інститут проблем зварювальних технологій» (Підрядник) укладено договір №493, за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання з проведення капітального ремонту козлового (грейферного) крану Г8т40-32-У1, г/п 8 т.зав.№4228, рег.№89710 (арк. справи 7-10, том 1).

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства"). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Згідно з п. 1.2 Статуту ПрАТ «Донецький інститут проблем зварювальних технологій» є новим найменуванням Закритого акціонерного товариства «Донецький інститут проблем зварювальних технологій». Реєстрація зміни найменування підприємства здійснена у встановленому законом порядку, що вбачається з виписки з ЄДРПОУ ААБ №878760, довідки Головного управління статистики у Донецькі області АА №543029, наказу №4 від 01.03.2012року.

Таким чином, суд вважає, що стороною договору - Підрядником є ПрАТ «ДІПЗТ» внаслідок проведеної зміни найменування відповідача.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін з прикладання печаток підприємств, без складання протоколу розбіжностей.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження внесення сторонами змін та доповнень у даний договір.

У п.10.1 договору сторони встановили строк дії договору: початок - з моменту підписання, закінчення до 31.12.2011року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, які залишились невиконаними.

Вартість робіт за договором згідно Договірної ціни (додатки №№2, 3) складає 288468,00грн., у т.ч. ПДВ 20% - 48078,00грн. (п.2.1 договору).

В матеріалах справи містяться копії договірних цін до договору та локальних кошторисів на ремонт металоконструкцій та механічної частини козлового грейферного крану, згідно з якими загальна вартість зазначених в них робіт складає 288468,00грн., що відповідає п.2.1 договору.

Відповідно до пункту 2.2 договору розрахунок за договором Замовником провадиться у два етапи:

- перший етап: передплата у розмірі 10% від суми договору, що складає 288846,80грн., у т.ч. ПДВ;

- другий етап: оплата залишеної суми договору, що складає 259 621,20грн., у т.ч. ПДВ за фактом виконання робіт згідно календарного плану (Додаток №4) протягом 5 календарних днів після підписання акту виконаних робіт.

На підставі виставленого ПрАТ «ДІПЗТ» рахунку №66 від 27.07.2011року позивач здійснив передплату у передбаченому договором розмірі шляхом перерахування грошових коштів в сумі 28846,80грн. на рахунок відповідача, що підтверджується платіжним дорученням від 08.08.2011р.

Згідно з п.3.1 договору сторони встановили строк виконання робіт: червень-грудень 2011р. (календарний план Додаток №3).

В матеріалах справи міститься календарний план робіт, відповідно до якого сторонами передбачені строки виконання певних видів робіт з капітального ремонту козлового грейферного крану, при цьому, встановлено початок робіт з 01.07.2011року, закінчення - 31.12.2011року.

Сторонами договору у п. 5.2 договору визначено, що за зрив строків виконання робіт Підрядник сплачує Замовнику штраф в розмірі 15% від суми невиконаних робіт.

Позивач, вважаючи, що з вини відповідача порушені строки виконання робіт, звернувся до суду з вимогами щодо стягнення штрафу на підставі п.5.2 договору у розмірі 43 270,20грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ПрАТ «Докучаєвський ФДК» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Договір, як визначено в статті 629 ЦК України, є обов'язковим до виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення; терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

За умовами договору та календарного плану до нього, які підписані сторонами, відповідач мав виконати передбачені договором роботи у строк до 31.12.2011року.

Однак, суд не приймає до уваги, зазначений в договорі період початку робіт (червень 2011р.) та дату, що вказана у календарному плані (01.07.2011р.), оскільки спірний договір підписаний сторонами тільки 18.07.2011р. та відповідно договір почав діяти з вказаної дати, у зв'язку з чим, суд виходить з того, що відповідач міг приступити до виконання робіт тільки після підписання договору, тобто починаючи з 18.07.2011р.

07.09.2011року представниками Замовника та Підрядника підписаний акт-допуск для виконання ремонтних, будівельних та монтажних робіт на території діючого цеху, об'єкту, відповідно до якого підприємство надає ділянку, обмежену координатами «Кран козловий грейферний та ділянку під ним для виконання на ньому ремонту металоконструкцій крану, зачистки, ґрунтовки та окраску металоконструкцій крану під керівництвом технічного персоналу крану», при цьому, зазначена дата початку робіт - « 7» вересня 2011р.

Ствердження відповідача, що зазначена у акті дата початку робіт - 07.09.2011р.- свідчить про те, що виключно з даної дати позивач надав відповідачу можливість виконувати роботи, не підтверджено належними доказами, зокрема, не доведено, що позивач здійснював дії, які б були направлені на затримку виконання робіт Підрядником. Відповідач не звертався до позивача з будь-якими письмовими вимогами (листами, претензіями) або з додатковими угодами до договору, в яких би пропонував продовження строку виконання робіт, внаслідок несвоєчасного надання обладнання, яке належить ремонтувати.

Суд встановлюючи строк виконання робіт за договором виходить з того, що даний строк визначений сторонами за вільною згодою та обмежений календарною датою - 31.12.2011року, початок спливу строку, протягом якого Підрядник зобов'язався виконати роботи, безпосередньо за умовами договору не пов'язаний з датою передання Замовником обладнання, оскільки договір не містить умов щодо підписання сторонами будь-яких актів - допусків щодо обладнання або актів передачі обладнання в ремонт, з підписанням яких був би пов'язаний початок перебігу вказаного строку.

Факт того, що відповідач приступив до виконання робіт підтверджується також листами ПАТ «ДІПЗТ» про допуск відповідача на територію для виконання робіт та ввезення обладнання від 30.08.2011р., 06.09.2011р., 07.09.2011р., 19.09.2011р., 18.10.2011р., 02.11.2011р., 04.11.2011р., 10.11.2011р., 16.11.2011р., 17.11.2011р., 25.03.2012р., належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи. Крім того, сторонами у справі підписані акти на приховані роботи за період з 28.10.2011року по 28.11.2011року.

Листом №126/237-11 від 28.10.2011року, з яким ПрАТ «ДІПЗТ» звернулося до позивача, підтверджено, що на кінець жовтня 2011року частково роботи за договором виконані, але з метою їх подальшого виконання (ремонту електричної частини) відповідач просить позивача здійснити додаткове фінансування робіт в розмірі 80 000грн.(арк. справи 38, том1).

Актом огляду об'єкту ремонту від 27.10.2011року встановлено, що Підрядником роботи виконані не в повному обсязі, строки проведення робіт згідно календарного плану робіт не витримані, письмових пояснень щодо затримки не надано, при цьому за текстом акту визначені види робіт, які Підрядником не виконані та обсяг не виконаних робіт. (арк. справи 18, том2).

Зазначений акт з боку Підрядника підписаний з застереженням щодо того, що роботи з обезпилювання та обеззаражування проводились належним чином, внаслідок чого представник Підрядника не згоден з вказаним актом.

Листами №2878 від 26.10.2011року, №3015 від 10.11.2011року, №87 від 17.11.2011року ПрАТ «Докучаєвський ФДК» зверталось до ПрАТ «ДІПЗТ» щодо порушення строку виконання робіт за договором №493, однак належних доказів направлення їх на адресу відповідача позивач суду не надав, так як, стверджує, що листи надсилались відповідачу факсом та електронною поштою з послідуючим їх відправленням простою кореспонденцією.

Згідно приписів ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Відповідно до розділу 3 договору, приймання капітально відремонтованого грузопідйомного крану провадиться на території Замовника поетапно, за фактом виконаних робіт. Передача робіт Підрядником та приймання Замовником здійснюється підписанням акту виконаних робіт, після передачі об'єктів Замовнику (п.п.3.3, 3.4 договору).

Позивачем до матеріалів справи надані копії актів №№1, 2 виконаних робіт за серпень 2012року на загальну суму 84136,32грн., підписані тільки з боку Підрядника.

Одночасно відповідач надав суду копії актів №№1, 2 виконаних робіт за грудень 2011року на загальну суму 84136,32грн., підписані тільки з боку Підрядника.

Дані копії актів є ідентичними за змістом з копіями актів, які надані позивачем.

Внаслідок наявності зазначених істотних розбіжностей у визначенні періоду виконання робіт суд ухвалою витребував у сторін у справі оригінали зазначених актів.

У письмових поясненнях, наданих суду, позивач зазначає, що акти були надані йому тільки у серпні 2012року, оскільки вартість зазначених в них робіт була необґрунтовано завищена акти повернуті особисто директору Підрядника, докази передачі відсутні, внаслідок чого позивач не має можливості надати оригінали вказаних актів суду.

Відповідач надав суду оригіналів актів виконаних будівельних робіт за 2012рік форми Кб-2в , які підписані виключно з боку Підрядника 05.12.2011року, а також звітних відомостей ресурсів до актів та розрахунків загальновиробничих витрат. Дані документи залучені до матеріалів справи.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд не приймає акти виконаних будівельних робіт за 2012рік форми Кб-2в в якості достовірних доказів виконання робіт у встановлений договором строк (до 31.12.2011року) виходячи з наступного.

Акти, незважаючи на те, що нібито підписані у грудні 2011року, у назві містять посилання на 2012рік.

Звітні відомості ресурсів, які додані до актів, містять посилання на те, що звітним періодом, в якому виконувались роботи був серпень 2012року.

У судове засідання 13.05.2013року відповідач був зобов'язаний забезпечити явку представника підприємства, який безпосередньо виготовляв акти та засвідчував їх копії з метою визначення підстав виникнення вказаних розбіжностей, але згадуваний представник у судове засідання не з'явився.

Крім того, в графі «Прийняв Замовник» Підрядник вказує В.о. Голови правління позивача Онищенко С.А., який, як виходить з копії наказу №39к від 18.01.2013року приступив до виконання обов'язків в.о. голови правління ПрАТ «Докучаєвський ФДК» тільки з 18.01.2013року, тому на дату підписання актів, на яку посилається відповідач, він у будь-якому випадку не мав би даних щодо посади та П.І.Б. зазначеної особи.

Відповідно, здійснивши системний аналіз вказаних фактів, суд ставить під сумнів достовірність даних документів як доказів, які б свідчили про факт виконання робіт у встановлений договором строк.

Належні докази у розумінні ст.34 ГПК України щодо направлення актів виконаних робіт у межах строку виконання робіт - до 31.12.2011року включно в матеріалах справи відсутні.

Однак, матеріали справи містять лист ПрАТ «ДІПЗТ» №КВ/47-12 від 25.03.2012року, яким направляються акти виконаних робіт №1-№2 на загальну суму 84 436грн.32коп., на якому міститься підпис невідомої особи та дата 25.03.2012року, які, за ствердженням відповідача, свідчать про факт отримання даного листа з додатками уповноваженим представником позивача. Однак, позивач, заперечуючи факт отримання листа та актів, надав суду витяг з журналу вхідної кореспонденції за даний період, в якому відсутні дані щодо отримання листа, та пояснив, що 25.03.2012року був вихідним днем, відповідно кореспонденція не приймалась.

Суд вбачає, що на листі ПрАТ «ДІПЗТ» №КВ/47-12 від 25.03.2012року відсутнє посилання на П.І.Б. особи, яка прийняла лист та додатки до нього, що унеможливлює ствердження відповідача щодо наявності достатніх повноважень у згадуваної особи на прийняття листів від імені ПрАТ «Докучаєвський ФДК».

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем у порушення ст. ст. 32,33 ГПК України не доведено належними та допустимими доказами факту виконання у строк зазначений у договорі (до 31.12.2011року включно) своїх зобов'язань з виконання ремонту крану.

За приписами статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки, так і відшкодування збитків.

Частиною 1 ст. 216 та частиною 2 ст. 217 Господарського кодексу України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

Зокрема, у частині 1 статті 230 ГК України зазначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Також у пункті 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як встановлено вище, згідно п. 5.2 договору визначено, що за зрив строків виконання робіт Підрядник сплачує Замовнику штраф в розмірі 15% від суми невиконаних робіт.

При цьому суд розцінює поняття «зрив строків виконання робіт» як порушення строків виконання робіт, які визначені умовами договору.

Згідно вимогам статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

За приписами статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Заперечення відповідача проти заявлених позовних вимог ґрунтується на тому, що позивачем не дотримані умови договору в частині виконання обов'язку вивести з експлуатації об'єкт та провести його підготовку для виконання робіт та надати Підряднику всю наявну технічну документацію на кран, внаслідок чого наявне прострочення кредитора, що виключає вину відповідача та унеможливлює стягнення штрафу.

Проте, суд не може прийняти до уваги вказані заперечення відповідача з огляду на наступне.

Дійсно, відповідно до п.п.4.2.1, 4.2.2 договору Замовник зобов'язується вивести з експлуатації об'єкт та провести їх підготовку для виконання робіт та надати Підряднику всю наявну технічну документацію, у т.ч. звіти за результатами останнього експертно-технічного обстеження на г/п кран.

Отже, до початку передбачених договором робіт відповідно до умов договору, Замовник мав здійснити передплату та виконати пункти 4.2.1, 4.2.2 договору.

Під час розгляду справи позивач надав суду документи, що свідчать про те, що на дату підписання договору кран був виведений із експлуатації.

Так, за наслідками планової перевірки розпорядженням начальника Державної інспекції промислової безпеки та охорони праці в котлонагляді та за підйомними спорудами №36 від 31.07.2008року заборонена експлуатація г/п крана реєстраційний №89710.

31.07.2008року на підставі вказаного розпорядження державним інспектором Задорожним В.Г. до паспорту крану внесено відповідний запис про те, що експлуатація крану забороняється.

В подальшому посадовими особами позивача складений акт про виведення з експлуатації грейферного крану з 31.08.2008року.

Стосовно надання Підряднику технічної документації, у письмових поясненнях від 08.02.2013р. та 26.03.2013р. позивач стверджує, що технічна документація надавалась всім учасникам тендеру, у т.ч. ПАТ «ДІПЗТ», до проведення тендерної процедури та повторно була надана Підряднику до початку виконання робіт. При цьому, під технічною документацією позивач розуміє паспорт на кран та результати експертно-технічного обстеження г/п крану.

У підтвердження зазначених доводів, позивач надав суду письмові пояснення інспектора котлонагляду Бездольного О.Є. від 26.03.2013р., в яких останній підтвердив викладені обставини, зазначивши, що він особисто передавав технічну документацію директору ПАТ «ДІПЗТ» під розписку, яка була повернута Підряднику після повернення технічної документації.

Відповідач категорично заперечує факт передачі такої документації та наводить перелік документів, які на його думку, повинен був передати позивач перед виконанням робіт (письмові пояснення від 27.03.2013року),які йому не надавались.

Проаналізувавши вищевказані обставини, суд приходить до висновку, що відповідач не довів суду факту наявності прострочення кредитора з боку позивача.

За умовами ч.ч.1,2 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, є предметом регулювання Господарського кодексу України.

У відповідності до Інформаційного листа ВГСУ N 01-8/211 від 07.04.2008 р. "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" на запитання чи співвідносяться ЦК України та ГК України як загальний та спеціальний закони. Норми якого кодексу підлягають переважному застосуванню? Було надано таку відповідь: спеціальні норми ГК України, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, підлягають переважному застосуванню перед тими нормами ЦК України, які містять відповідне загальне регулювання.

Згідно ст. 221 ГК України, що у даному випадку регулює спірні правовідносини, кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором. У разі якщо кредитор не виконав дій, зазначених у частині першій цієї статті, за погодженням сторін допускається відстрочення виконання на строк прострочення кредитора.

У порушення вимог ст. 33 ГПК України відповідач належними та допустимими доказами не довів факт наявності погодження сторін відстрочення виконання робіт на строк прострочення кредитора, що є умовою для застосування приписів ст. 221 ГК України. Зокрема, відсутні листи, в яких би сторони домовились про факт прострочення кредитора, сторонами не здійснювались дії, які б свідчили про цей факт.

Відповідно ст. 851 Цивільного кодексу України підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником.

Матеріали справи містять анкету учасника тендера «Ремонт крану козлового (грейферного) крану Г8т40-32-У1, г/п 8 т.зав.№4228, рег.№89710», згідно якої відповідач ознайомлений з умовами тендеру.

Відповідач не звертався до позивача з листами або претензіями щодо несвоєчасного передання технічної документації або несвоєчасного виведення обладнання з експлуатації.

Навпаки, як свідчать матеріали справи, приступив до виконання робіт та, за його ствердженням, частково їх виконав, листом №126/237-11 від 28.10.2011року повідомив позивача, що з метою подальшого виконання робіт (ремонту електричної частини) просить позивача здійснити додаткове фінансування робіт в розмірі 80 000грн.

Відповідно, суд приходить до висновку, що відповідач у порушення ст. 614 ЦК України не довів відсутності його вини у порушенні зобов'язання, оскільки ним не здійснені всі можливі заходи з метою належного його виконання та не довів, що порушення ним зобов'язання відбулось внаслідок прострочки з боку кредитора.

Викладене свідчить про порушення відповідачем зобов'язань у розумінні ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, тому позивач має належні правові підстави для нарахування штрафу згідно п.5.2 договору.

Суд не приймає до уваги позицію відповідача, що позивач не мав підстав для нарахування штрафних санкцій за порушення строків виконання робіт, оскільки закінчився строк дії договору та порушення відбулось поза межами строку дії договору виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Сторони договору у п.10.1 договору встановили строк дії договору: початок - з моменту підписання, закінчення до 31.12.2011року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, які залишились невиконаними.

Як унормовано у ч.4 ст. 631 ЦК України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Оскільки, як встановлено вище, має місце порушення виконання зобов'язання в частині строків виконання робіт з боку відповідача, а згідно п. 10.1 договору закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, які залишились невиконаними, відповідно й відповідальність за невиконання даних зобов'язань сторони також повинні нести.

Одночасно, судом не приймаються до уваги посилання відповідача щодо недотримання позивачем при зверненні з позовом строку, передбаченого ч.6 ст. 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, оскільки дана норма права передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у даному випадку штраф нараховується не за певний період часу, а один раз, відповідно строк протягом якого позивач має звернутись до суду за захистом свого порушеного права встановлюється правилами ЦК України щодо позовної давності.

Розрахунок штрафу здійснено позивачем вірно за формулою 288468грн.00коп. (вартість робіт за договором) Х 15% = 43270грн.20коп.

Заперечення відповідача, що при розрахунку слід виходити з вартості робіт, які фактично не виконані, а саме, з суми договору вирахувати суму за актами №1та №2, та саме з цієї суми вираховувати 15%, суперечить п.5.2 договору, який встановлює штраф у розмірі саме 15% від суми невиконаних робіт. Тому, оскільки на 31.12.2011року відповідач не довів факт виконання робіт у встановленому договором порядку, при здійсненні розрахунку слід застосовувати загальну вартість робіт, що визначена договором.

На підставі наведеного, враховуючи наявність порушення з боку відповідача умов договору в частині строку виконання робіт, та з огляду на арифметичну вірність зробленого позивачем розрахунку штрафу, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність матеріалами справи позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу у сумі 43270грн.20коп., у зв'язку з чим вказані вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 610, 612 - 614, 629, 631, 837, 854, 882 Цивільного кодексу України; ст. 193, 216 - 218, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат» м.Докучаєвськ Донецької області до відповідача Приватного акціонерного товариства «Донецький інститут проблем зварювальних технологій» м.Донецьк про стягнення штрафу в сумі 43 270грн. 20коп. задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Донецький інститут проблем зварювальних технологій» (83004, м.Донецьк,вул.Економічна, буд. 11, ідентифікаційний код 13509515) на користь Приватного акціонерного товариства «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат» (85740, Донецька область, м.Докучаєвськ, вул..Тельмана, буд.2, ідентифікаційний код 00191856) штраф в сумі 43 270грн.20коп., витрати по оплаті судового збору в сумі 1 609грн.50коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 13.05.2013року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 18.05.2013року.

Головуючий суддя А.М. Осадча

Суддя Ю.В. Сич

Суддя К.І. Стукаленко