Постанова № 31299626, 20.05.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2013 р. Справа№ 910/2038/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю представників:

від позивача - Деркач А.П., представник за довіреністю № 18-04-13/1 від 30.04.2013;

від відповідача - Загородня О.А., представник за довіреністю № 577-ню від 15.02.2013,

розглянувши апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" на рішення господарського суду міста Києва від 19.03.2013 у справі № 910/2038/13 (суддя Гулевець О.В.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна бізнес-інформаційна служба" до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" про стягнення 104 985 грн. 04 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальна бізнес-інформаційна служба" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" про стягнення заборгованості в сумі 104 985 грн. 04 коп., з яких: 99 769 грн. 68 коп. - основний борг, пеня - 4 346 грн. 13 коп. та три відсотки річних - 869 грн. 23 коп. за договором поставки №ПЗ/ІОЦ-11654/НЮ від 10.03.2011 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.03.2013 по справі № 910/2038/13 позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 99 769 грн. 68 коп. основного боргу, 4 334 грн. 26 коп. пені та три відсотки річних в сумі 869 грн. 23 коп.

При ухваленні рішення суд виходив з того, що відповідач не виконав своє грошове зобов'язання з оплати вартості поставленого йому товару та наданих позивачем послуг за договором поставки №ПЗ/ІОЦ-11654/НЮ від 10.03.2011 року.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 19.03.2013 по справі № 910/2038/13 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається, зокрема, на те, що акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 15.03.2011 зазначеною в преамбулі цього акту уповноваженою особою не підписаний та не містить печатки відповідача.

Крім цього, апелянт, зазначає про те, що на видатковій накладній № РН-0000006 від 15.03.2011 також відсутня печатка відповідача.

За таких обставин, апелянт вважає, що позивачем не доведено факту поставки товару та надання послуг відповідачу.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" у справі № 910/2038/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Пономаренко Є.Ю.

Розпорядженням В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2013 сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/2038/13 колегію суддів у складі: головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.; судді: Дідиченко М.А., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2013 по справі №910/2038/13 апеляційна скарга Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" прийнята до провадження та призначена до розгляду на 20.05.2013 року.

Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні 20.05.2013 підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Представник позивача заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Універсальна бізнес-інформаційна служба", як постачальником та Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця", як покупцем, 10.03.2011 року укладено договір поставки №ПЗ/ІОЦ-11654/НЮ.

Згідно предмету даного договору постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупцю певну продукцію з монтажем, далі товар, відповідно до Специфікації (Додаток №1), а покупець зобов'язався прийняти і оплатити цей товар та монтаж на умовах даного Договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору, кількість та асортимент товару визначений у Специфікації (Додаток №1), яка є невід'ємною частиною даного Договору.

Покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у Специфікації (Додаток №1) (п. 4.1 договору).

Відповідно до п. 4.4 договору сума договору становить 99 769 грн. 68 коп., у тому числі ПДВ 20% 16 628 грн. 28 коп.

Згідно з п. 5.2 договору покупець здійснює оплату поставленого товару, на підставі виставлених рахунків, протягом 20 банківських днів з дня його отримання. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками акту прийому-передачі товару та/або накладної.

До рахунку додається акт прийому-передачі товару та/або накладна (п. 5.3 договору).

Пунктом 6.3 договору передбачено, що уповноважений представник покупця при прийнятті товару зобов'язаний звірити відповідність кількості і асортимент товару, вказаному в рахунку - фактурі і накладній та/або актах прийому - передачі товару, розписатися за отримання товару та видати представнику постачальника довіреність на отримання даної партії товару.

Відповідно до п 9.2 договору, у разі порушення строків оплати, постачальник має право вимагати від покупця сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки, включаючи день оплати.

На виконання умов договору поставки №ПЗ/ІОЦ-11654/НЮ від 10.03.2011 р., сторонами була підписана Специфікація № 1, відповідно до умов якої постачальник зобов'язався поставити товар на загальну суму 86 720 грн. 04 коп., а також надати послуги з монтажу кондиціонера на суму 13 049 грн. 64 коп., а всього на суму 99 769 грн. 68 коп.

Постачальник виконав прийняті на себе зобов'язання за договором, а саме, покупцю було поставлено продукцію на загальну суму 86 720 грн. 04 коп., а також надано послуги з монтажу кондиціонера на суму 13 049 грн. 64 коп.

Факт поставки товару відповідачу на суму 86 720 грн. 04 коп. підтверджується оформленою належним чином видатковою накладною №РН-0000006 від 15.03.2011 року та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №55 від 14.03.2011 року, виданою на ім'я Чеботарьова О.О.

Надання послуг відповідачу з монтажу кондиціонера на суму 13 049 грн. 64 коп. підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000007 від 15.03.2011 року.

Для оплати поставленого товару та наданих послуг позивачем направлено на адресу відповідача рахунок-фактуру №СФ-0000005 від 10.03.2011р. на загальну суму 99 769 грн. 68 коп., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 11.09.2012 року та фіскальним чеком №9782 від 11.09.2012 року (а.с.11).

Даний рахунок відповідачем оплачено не було.

Враховуючи невиконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості поставленого товару, а також наданих за договором поставки послуг на загальну суму 99 769 грн. 68 коп. позивач звернувся з даним позовом до суду.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 5.2 договору покупець здійснює оплату поставленого товару, на підставі виставлених рахунків, протягом 20 банківських днів з дня його отримання. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками акту прийому-передачі товару та/або накладної.

Так, представниками сторін 15.03.2011 було підписано видаткову накладну №РН-0000006 від 15.03.2011 року, а також акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000007 від 15.03.2011 року.

Отже, на момент звернення позивача з даним позовом до суду строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості поставленої продукції, а також наданих за договором поставки послуг настав, проте зобов'язання виконано не було.

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем доводи позивача не спростовано, належних доказів виконання зобов'язань в повному обсязі, на підставі яких заявлено позовні вимоги, не надано.

Доводи апелянта про те, що видаткова накладна № РН-0000006 від 15.03.2011 не може бути доказом отримання покупцем товару, оскільки на ній відсутня печатка відповідача, відхиляються колегією суддів з наступних підстав.

Так, враховуючи наявність належним чином оформленої довіреності, якою відповідач уповноважив свого представника Чеботарьова О.О. на отримання товару від товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна бізнес-інформаційна служба" за договором поставки №ПЗ/ІОЦ-11654/НЮ від 10.03.2011 та підписання даним уповноваженим представником накладної, відтиск печатки відповідача на видатковій накладній не є обов'язковим.

Крім цього, пунктом 6.3 договору передбачено, що уповноважений представник покупця при прийнятті товару зобов'язаний звірити відповідність кількості і асортимент товару, вказаному в рахунку - фактурі і накладній та/або актах прийому - передачі товару, розписатися за отримання товару та видати представнику постачальника довіреність на отримання даної партії товару.

Покупцем при прийнятті від постачальника товару виконані умови вищезазначеного пункту договору, а саме представник відповідача поставив свій підпис в видатковій накладній та надав довіреність на отримання товару.

За таких обставин, видаткова накладна № РН-0000006 від 15.03.2011 є належними доказом отримання товару відповідачем, а отже доводи апелянта підлягають відхиленню за необґрунтованістю.

Також, апелянт в апеляційній скарзі посилається на те, що оскільки акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 15.03.2011 зазначеною в преамбулі цього акту уповноваженою особою не підписаний та не містить печатки відповідача, то бути доказом надання позивачем послуг відповідачу не може.

З вищенаведеним висновком колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Як вбачається з преамбули акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000007 від 15.03.2011 року з боку замовника - Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" в даному акті виступав його представник в.о. заступника головного інженера залізниці - начальник Інформаційно-обчислюваного центру Грушко А.В.

Наприкінці даного акту здачі-прийняття робіт від замовника міститься підпис Кириленко М.П. На даний підпис печатка відповідача не проставлена.

Проте, вищезазначений акт затверджено тією ж особою, що і підписала договір поставки №ПЗ/ІОЦ-11654/НЮ від 10.03.2011, а саме в.о. заступника головного інженера залізниці - начальником Інформаційно-обчислюваного центру Грушко А.В., підпис якої, як на договорі, так і на акті скріплено печаткою відповідача.

Таким чином, затвердженням акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000007 від 15.03.2011 року уповноваженою особою відповідача підтверджено ту обставину, що послуги за даними актом були надані позивачем відповідачу.

Отже, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000007 від 15.03.2011 року правомірно прийнято судом першої інстанції як належний доказ надання послуг відповідачу за договором поставки №ПЗ/ІОЦ-11654/НЮ від 10.03.2011.

Таким чином, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не доводять їх протилежність, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 99 769 грн. 68 коп.

Також, окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 4 346 грн. 13 коп. та три відсотки річних в сумі 869 грн. 23 коп.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п 9.2 договору, у разі порушення строків оплати, постачальник має право вимагати від покупця сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки, включаючи день оплати.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

З огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання перед позивачем за договором поставки №ПЗ/ІОЦ-11654/НЮ від 10.03.2011 року колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 4 334 грн. 26 коп. та трьох відсотків річних в сумі 869 грн. 23 коп., розрахунок яких перевірений судом та не суперечить чинному законодавству.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 19.03.2013 по справі № 910/2038/13 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Матеріали справи № 910/2038/13 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.

Судді Дідиченко М.А.

Руденко М.А.