Рішення № 31298127, 20.05.2013, Рубіжанський міський суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2013 року 2/425/142/13

1224/964/12

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі

головуючого судді Мирошникової О.Ш.,

при секретарі Гайворонській І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рубіжне Луганської області цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Ювелірна фірма «ЛАГНО» про визнання права власності на ? частку нежитлової будівлі та за зустрічним позовом Приватного підприємства «Ювелірна фірма «ЛАГНО» до ОСОБА_1 про визнання права власності, -

встановив:

26 грудня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Рубіжанського міського суду Луганської області з позовом до Приватного підприємства «Ювелірна фірма «ЛАГНО» про визнання права власності на ? частку нежитлового об'єкту - гаражу, який розташований в АДРЕСА_1. В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що 11.01.2010 року між ним та ПП «ЮФ «ЛАГНО» було укладено угоду про спільну добудову гаражу, на виконання якої позивач придбав будівельні матеріали на суму 20854,84 гривні, які були ним використанні для цієї добудови. Після добудови гаражів відповідач зобов'язувався оформити на позивача ? частину гаражу, проте до теперішнього часу цього не зробив, тому позивач й звернувся до суду з зазначеним позовом.

В попередньому судовому засіданні ПП «ЮФ «ЛАГНО» звернулося до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на нежитлові будівлі. Позовні вимоги за зустрічним позовом неодноразово змінювалися ПП «ЮФ «ЛАГНО». Відповідно до уточнюючої зустрічної позовної заяви від 19.04.20013 року ПП «ЮФ «ЛАГНО» просить суд визнати за фірмою право власності на нежитлову будівлю - гаражі літ. «В», загальною площею 751,8 кв.м., що розташовані по АДРЕСА_1, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що на праві приватної власності фірмі належить земельна ділянка, на якій розташовані об'єкти нерухомості, які також належать фірмі, в тому числі й спірні гаражі, проте в оформлені права власності на гаражі було відмовлено виконкомом Рубіжанської міської ради, а тому, враховуючи відмову виконкому та факт оспорювання їх права власності позивачем за первісним позовом, фірма змушена звернутися до суду з зустрічним позовом про визнання права власності на це майно.

В судове засідання позивач за первісним позовом ОСОБА_1, будучи належним чином повідомленим судом про час і місце розгляду справи, не з'явився, подав до суду заяву, в якій

просить суд розглядати справу за його відсутності. 25.04.2013 року ОСОБА_1 подав суду заяву про залишення без розгляду його первісного позову та про те, що він не заперечує проти задоволення зустрічного позову.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим судом про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності, зустрічний позов підтримує та просить задовольнити.

Суд, вислухавши представників ПП «ЮФ «Лагно», розглянувши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що первісний позов підлягає залишенню без розгляду, зустрічний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

25 квітня 2013 року позивач за первісним позовом ОСОБА_1 подав до суду заяву про залишення без розгляду його позову до Приватного підприємства «Ювелірна фірма «ЛАГНО» про визнання права власності на ? частину гаражів по АДРЕСА_1

Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач подав заяву про залишення позову без розгляду.

За таких обставин, суд, вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду, в зв'язку з поданням позивачем заяви про залишення позову без розгляду.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Ювелірна фірма «ЛАГНО» відповідно до договору купівлі-продажу від 31.08.1995 року, посвідченого державним нотаріусом Рубіжанської державної нотаріальної контори 31.08.1995 року за реєстром № 2818 є власником нерухомого майна - Будинок побуту «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1. Право власності фірми належним чином зареєстровано в Рубіжанському міському бюро технічної інвентаризації 13.10.1995 року (а.с. 34-37, 124-133). Рубіжанською міською радою народних депутатів 08.09.1995 року ПП «ЮФ «ЛАГНО» було оформлено свідоцтво про право власності на будівлю та устаткування Будинку побуту «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

22 лютого 2002 року ПП «ЮФ «ЛАГНО» було одержано державний акт на право власності на землю серії ЛГ № 026696, відповідно до якого фірмі передано у власність земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 0,6000 гектарів (6000 кв.метрів) за адресою: АДРЕСА_1. Цільове призначення земельної ділянки - розміщення виробничої бази і здійснення підприємницької діяльності (а.с. 39-41, 136-138).

Відповідно до листа від 06.06.1995 року № 25-311 Рубіжанська міська рада народних депутатів не заперечувала проти проведення реконструкції та капітального ремонту Будинку побуту «ІНФОРМАЦІЯ_1». У 1996 році ПП «ЮФ «ЛАГНО» було розроблено проектно-кошторисну документацію на гаражі (а.с. 85-90, 139-151).

Відповідно до технічного паспорту та звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкту, гаражі було побудовано у 2001 році. 11.01.2010 року між ОСОБА_1 та ПП «ЮФ «ЛАГНО» було укладено угоду про спільну добудову гаражів. У 2010 році ПП «ЮФ «ЛАГНО» повністю завершило добудову гаражів за власні кошти, документів про те, що ОСОБА_1 приймав участь в придбанні будівельних матеріалів, використаних для будівництва гаражів, матеріали справи не містять (а.с. 42-46).

Судом відхиляються твердження позивача за первісним позовом ОСОБА_1, викладені ним в своїй первісній позовній заяві про те, що копії квитанцій, накладних та товарних чеків, доданих до позовної заяви підтверджують, що будівництво гаражів було проведено ним, оскільки з вказаних документів не вбачається, хто був покупцем товару, зазначеного в розрахункових документах, а також не вбачається, що ці будівельні матеріали були використані саме для будівництва спірних гаражів.

Як вбачається з технічного паспорту на об'єкти нерухомого майна ПП «ЮФ «ЛАГНО», виготовленого КП «Бюро технічної інвентаризації» Рубіжанської міської ради від 12.12.2010 року, на земельній ділянці, що належить фірмі розташовані, зокрема, гаражі літ. «В» (а.с. 12, 42).

Відповідно Звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкту по АДРЕСА_1, виготовленого інженером-проектувальником Атестаційної архітектурно-будівельної комісії у жовтні 2012 року, за результатами проведення технічного обстеження встановлено відповідність державним будівельним стандартам, нормам і правилам гаражу літ. «В» по АДРЕСА_1, зазначений об'єкт нерухомості є результатом правильного інженерно-конструктивного об'єднання між собою будівельних матеріалів і конструкцій згідно технологічним процесам та придатності до експлуатації (а.с. 47-55, 152-159).

Згідно відповіді № 13/83 від 12.03.2013 року Рубіжанське міськрайонне управління Головного управління Держсанепідслужби у Луганській області вважає можливим розміщення та використання для господарських потреб на території підприємства по АДРЕСА_1 гаражів. Відповідно до відповіді № 15/26/232 від 12.03.2013 року Рубіжанського міського відділу Головного управління Держтехногенбезпеки у Луганській області експлуатація гаражів можлива за умови дотримання діючих протипожежних норм та правил у сфері пожежної безпеки (а.с. 91-94).

08.05.2013 року виконкомом Рубіжанської міської ради було відмовлено у розробці дозвільної документації на спірні гаражі, в зв'язку з тим, що власником об'єктів по АДРЕСА_1 є Ювелірна фірма «Лагно» та з причини відсутності інформації та архівних матеріалів у виконавчих органах Рубіжанської міської ради стосовно гаражів (а.с. 168-171).

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, з урахуванням оспорювання права власності на гаражі ПП «Ювелірної фірми «ЛАГНО» ОСОБА_1, фірма пред'явила позов про визнання свого права власності.

У відповідності до ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Порядок прийняття в експлуатацію самочинно збудованих окремо розміщених гаражів на теперішній час чинним законодавством чітко не врегульований, також відсутній порядок оформлення права власності на окремо розміщені гаражі.

Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», Постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 року «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» не передбачено прийняття в експлуатацію окремо розміщених гаражів.

Відповідно до п. 9 Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено спрощений порядок прийняття до експлуатації збудованих до 31 грудня 2009 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них тощо, які збудовано без дозволу на виконання будівельних робіт і заяви про прийняття яких подаються до 31 грудня 2012 року.

Господарсько-побутові будівлі й споруди: сараї, гаражі, літні кухні тощо, що розташовані

на земельній ділянці поряд із житловим будинком відповідно до положень статей 186, 381 ЦК України є приналежністю головної речі, зокрема, житлового будинку.

Згідно п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 року «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», якою затверджений спрощений Порядок прийняття до експлуатації будівель, цей порядок визначає процедуру прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів що належать до певних категорій складності.

Втім питання щодо прийняття до експлуатації окремо розміщених гаражів у Постанові також не врегульоване.

Зазначене також підтверджується листом Державної архітектурно-будівельної інспекції України № 40-12-3005 від 29.09.2011 року «Щодо введення в експлуатацію самочинно збудованих гаражів», відповідно до якого чинним законодавством не передбачено прийняття в експлуатацію окремо розміщених гаражів та гаражів у гаражних кооперативах.

За таких обставин, суд вважає, що за відсутності відповідного порядку прийняття до експлуатації окремо розміщених гаражів неможливо оформити право власності на такі гаражі у відповідних компетентних органах.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму ВССУ № 6 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» у справах, пов'язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК). Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п'ята статті 376 ЦК).

Відповідно до ст. 182 ЦК України та ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» передбачається, що право власності та інші речові права на нерухомі речі підлягають обов'язковій державній реєстрації.

За таких обставин, враховуючи, що гаражі побудовані за власні кошти фірми на земельній ділянці, яка знаходиться у приватній власності ПП «Ювелірної Фірми «ЛАГНО», та згідно звіту технічного обстеження стан гаражів відповідає державним будівельним стандартам, нормам та правилам й придатні до експлуатації, беручі до уваги висновки держтехногенбезпеки та держсанепідслужби щодо можливості експлуатації цих гаражів, та відсутність порушення прав інших осіб, суд вважає необхідним відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України визнати право власності за ПП «Ювелірною фірмою «ЛАГНО» на самочинно збудовані гаражі літ. «В» по АДРЕСА_1.

Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 25.04.2013 року, останній визнає зустрічний позов ПП «ЮФ «ЛАГНО» про визнання права власності на спірні гаражі.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що первісний позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Ювелірної фірми «ЛАГНО» про визнання права власності на ? частину нежилого об'єкту - гаражу підлягає залишенню без розгляду, а зустрічний позов Приватного підприємства «Ювелірної фірми «ЛАГНО» до ОСОБА_1 про визнання права власності на нежитлову будівлю - гаражі підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати, які складаються з судового збору покладаються на сторони. Враховуючи, що вартість гаражів відповідно до бухгалтерської довідки від 20.05.2013 року № 44 становить 65739,00 гривень, а ПП «ЮФ «ЛАГНО» при зверненні до суду було сплачено 400,50 гривень судового збору, суд вважає за необхідне стягнути з ПП «ЮФ «ЛАГНО» недоплачений судовий збір у розмірі 256,89 гривень.

Керуючись ст.ст. 321, 328, 376, 392 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

вирішив:

Первісну позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Ювелірна фірма «ЛАГНО» про визнання права власності на ? частку нежитлової будівлі - залишити без розгляду.

Зустрічний позов Приватного підприємства «Ювелірна фірма «ЛАГНО» до ОСОБА_1 про визнання права власності задовольнити.

Визнати за Приватним підприємством «Ювелірна фірма «ЛАГНО» (місцезнаходження: 93000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код юридичної особи 20155911) право власності на гаражі літ. «В», загальною площею 751,8 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з Приватного підприємства «Ювелірна фірма «ЛАГНО» (місцезнаходження: 93000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код юридичної особи 20155911), на користь Держави (отримувач: УДКСУ у м.Рубіжне , код отримувача 37904431 , банк отримувача: ГУДКСУ у Луганській області , МФО 804013 , п/р 31211206700071, код класифікації доходів бюджету: 22030001), судовий збір в розмірі 256,89 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подачі апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.Ш. Мирошникова