Рішення № 31297481, 18.05.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 227/3919/12 Провадження № 22-ц/772/1237/2013Головуючий в суді першої інстанції:Войнаревич М.Г.Категорія: 45 Доповідач: Міхасішин І. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2013 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Міхасішина І.В.

Суддів: Войтка Ю.Б., Стадника І.М.

При секретарі: Яблонській І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «Зернопродукт МХП» на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 04 квітня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Зернопродукт МХП», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - реєстраційна служба Хмільницького міськрайонного управління юстиції Вінницької області про витребування безпідставно набутого майна, -

в с т а н о в и л а:

В листопаді 2012 року ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до ПрАТ «Зернопродукт МХП» про витребування із незаконного володіння земельної ділянки №367, площею 2,1013 га, яка знаходиться на території Рибчинецької сільської ради Хмільницького району Вінницької області та повернення її власнику, про зобов'язання відділу Держкомзему у Хмільницькому районі Вінницької області скасувати державну реєстрацію договору оренди у державному реєстрі земель від 06 квітня 2012 року. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що земельна ділянка, яка належить йому на праві власності передана відповідачу на підставі договору оренди земельної ділянки, який є неукладеним, оскільки договір оренди та акт приймання-передачі підписано не ним, а іншою особою, наміру укладати такий договір у нього не було, а тому відповідач користується земельною ділянкою без достатньої правової підстави. У разі передчасної передачі майна на виконання юридично неукладеного договору , право на це майно у набувача не виникає і власник може його витребувати в порядку, встановленому главою 83 ЦК України.

Ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 20 березня 2013 року замінено неналежну третю особу та залучено до участі в справі Реєстраційну службу Хмільницького міськрайонного управління юстиції Вінницької області як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 04 квітня 2013 року позов задоволено.

Витребувано із незаконного володіння у ПрАТ «Зернопродукт МХП» земельну ділянку №367 площею 2,1013 на, кадастровий №0524885900:02:002:0291, яка знаходиться на території Рибчинецької сільської ради Хмільницького району Вінницької області та повернуто її власнику ОСОБА_2.

Зобов'язано Реєстраційну службу Хмільницького міськрайонного управління юстиції Вінницької області скасувати державну реєстрацію договору оренди землі НОМЕР_1 від 01 лютого 2010 року у Державному реєстрі земель від 06 квітня 2012 року за №0524800040064.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ПрАТ «Зернопродукт МХП» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції , дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив із того, що договір оренди земельної ділянки НОМЕР_1 від 01 лютого 2010 року є неукладеним, оскільки підписаний не ОСОБА_2, а іншою особою за відсутності волевиявлення останнього на укладення даного договору. За таких обставин, такий договір є нікчемним, право оренди на спірну земельну ділянку у відповідача не виникає, а земельна ділянка підлягає поверненню позивачу як безпідставно набуте майно на підставі ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Однак, з такими висновками погодитися не можна, оскільки суд дійшов їх з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Так, судом установлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва №367, площею 2, 1013 га, кадастровий № 0524885900:02:002:029, яка знаходиться на території Рибчинецької сільської ради Хмільницького району Вінницької області, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії ЯЖ №255036 від 29 серпня 2008 року.

01 лютого 2010 року між ОСОБА_2 та ЗАТ «Зернопродукт МХП» було укладено договір оренди землі НОМЕР_1, згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне володіння і користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Рибчинецької сільської ради Хмільницького району Вінницької області №367 загальною площею 2,1013 га терміном на 15 років.(а.с. 12-15).

Договір зареєстрований у Відділі Держкомзему Хільницького району, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 06 квітня 2012 року за № 052480004006411.

11 квітня 2012 року сторонами підписано акт приймання-передачі об'єкта оренди.

Проте, згідно висновку спеціаліста НДЕКЦ при УМВС України у Вінницькій області від 17 серпня 2012 року за №139-П підписи у договорі оренди землі НОМЕР_1 від 01 лютого 2010 року на сторінці 4 у графі «Орендодавець» перед прізвищем ОСОБА_2 та в графі «Від орендодавця» нижче прізвища ОСОБА_2 виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою (а.с. 5-7).

Згідно з висновком експертів за результатами проведення судово-технічної та почеркознавчої експертизи від 11 березня 2013 року за № 167/168/13-21 підписи від імені ОСОБА_2 у договорі оренди землі НОМЕР_1 від 01 лютого 2010 року і акті приймання-передачі об'єкта оренди від 11 квітня 2012 року виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки чи використання технічних засобів. Підписи від імені ОСОБА_2, що розташовані в оригіналі договору оренди земельної ділянки НОМЕР_1 від 01 лютого 2010 року в розділі «Орендодавець» і в оригіналі акта приймання-передачі земельної ділянки від 11 квітня 2012 року в розділі «Від Орендодавця», виконані не самим ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_2 (а.с. 83-85).

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», тощо.

Відповідно до положень ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 8 постанови від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено. Вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п'ятої ЦК України.

Частиною 1 статті 14 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди укладається у письмовій формі, статтею 18 Закону встановлено, що договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації.

Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Встановивши, що спірний договір, який за формою та змістом відповідає вимогам закону, але експертизою підтверджено, що одна із сторін його не підписувала, суд має виходити з того, що такий договір є вчиненим. У цьому випадку п. 8 постанвои Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» про не вчинення договору, чи не укладення, не застосовується. Зазначене вище є підставою для визнання договору недійсним за ст.ст. 203, 215 ЦК України, підписання договору особою, яка не має на це повноваження та відсутність волевиявлення власника, якщо власник у подальшому не схвалив такого правочину.

В ч. 1 ст. 215 ЦК України зазначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Звертаючись із зазначеним позовом, ОСОБА_2 посилався на те, що договір оренди земельної ділянки є неукладеним, оскільки сторонами не дотримано вимог щодо форми правочину, договір від його імені підписано іншою особою, при цьому будь-яких доручень на вчинення такого договору іншими особами він не надавав, волевиявлення на вчинення правочину було відсутнє.

Отже, зазначені позивачем обставини є підставою для визнання договору недійсним, а не для визнання такого правочину неукладеним.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

При цьому, суд першої інстанції, враховуючи зазначені вище обставини дійшов висновку про те, що спірний договір є одночасно неукладеним та нікчемним, що є взаємовиключним, оскільки не може бути визнано недійсним (нікчемним) договір, який не вчинено.

Суд першої інстанції на дані обставини уваги не звернув та дійшов передчасного висновку про те, що даний договір є неукладеним, безпідставно застосувавши до даних спірних правовідносин положення ч. 3 ст. 203 та ст.ст. 1212-1213 ЦК України.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Зернопродукт МХП» задовольнити.

Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 04 квітня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Зернопродукт МХП», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - реєстраційна служба Хмільницького міськрайонного управління юстиції Вінницької області про витребування безпідставно набутого майна відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ І.В. Міхасішин

Судді: /підпис/ Ю.Б. Войтко

/підпис/ І.М. Стадник

З оригіналом вірно: