Рішення № 31296770, 15.05.2013, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/1059/13-ц

Провадження № 2/645/924/13

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2013 року

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді: Алфьорової Т.М., за участю секретаря судових засідань Савченко В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства « Стройбад» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати належних сум при звільненні та моральної шкоди,

встановив:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати належних сум при звільненні та моральної шкоди, посилаючись на те, що він працював виконавцем робіт у приватному підприємства « Стройбуд» у м. Києві для контролювання робіт в м. Херсоні. Йому була обіцяна заробітна плата 8000 грн. на місяць та кошті на покриття витрат пов'язаних з відрядженням у розмірі 80 грн. 25.07.2012 року він залишив місце роботи у зв'язку з хворобою дружини та повернувся до м. Харкова. 01.09.2012р. він направив до керівництва доповідну записку, в якій пояснив причини його відсутності, а також надав заяву про звільнення згідно зі ст. 38 КЗпП України. 08.08.2012 р. йому відмовили у звільненні та вимагали повернутися на робоче місце. Після чого він звернувся з заявою до Державної інспекції з питань праці щодо порушення трудового права. 12.11.2012р. отримав листа про звільнення 26.07.2012р. згідно п.4 ст.40 КЗпП України і запропоновано приїхати до м. Києва для отримання трудової книжки та заробітної плати. 14.11.2012р. він написав заяву про те, щоб трудову книжку надіслали поштою та перерахували заробітну плату на відповідний рахунок у банку. 11.12.2012р. надіслав до ПП « Стройбад» лист - претензію по виплаті заробітної плати. Відповідач відмовився сплатити нараховану заробітну плату внаслідок відсутності грошових коштів, чим порушив його права відповідно до ст. 116 КЗпП України і тому вимушений звертатися до суду з цим позовом. Просить стягнути вказану заборгованість по заробітній платі, кошти на покриття витрат у відрядженні у розмірі 9920 грн., середню заробітну плату за час затримки розрахунку, компенсацію за відпуску та моральну шкоду у розмірі 2000, 00 грн.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги частково і просить стягнути заборгованість по заробітній платі у сумі 9283,56 грн.., середній заробіток за час затримки за період з 14.11.2003 року за 121 день затримки в розмірі 13215 грн. ( середньо денна заробітна плата 109,22 грн. х на 121 день.) та моральну шкоду в 2000грн. , так як відповідач тривалий час утримує заробітну плату

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та дату розгляду справи був неодноразово повідомлений належним чином, про що свідчить розписки про одержання судових повісток, причини неявки суду не повідомив, заперечення проти позову не надав.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення про заочному розгляді справи , що відповідає положенням ст.224 ЦПК України

Вислухавши пояснення позивача, представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Встановлено, що позивач ОСОБА_2 працював у приватному підприємства « Стройбад» згідно наказу № 7 від 22.03.2012р.

Позивач був звільнений згідно наказу від 26.07.2012 р. згідно п.4 ст.40 КЗпП України.

Згідно ст. 115 КЗпП України підприємство зобов'язане регулярно виплачувати працівникам заробітну плату в строк, встановлений колективним договором, але не рідше двох разів на місяць. Як було встановлено, відповідач порушував вимоги зазначеної статті закону у результаті з'явилася заборгованість по заробітній платі на момент звільнення в розмірі 9283,56 грн., що підтверджується довідкою ПП « Стройбад» від 09.01.2013р.

Згідно ст.116 КЗОТ України - при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Відповідач порушив вимоги законодавства і при звільненні не виплатів йому всю суму заборгованості, тому суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості по заробітної платі обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок - виплатити всі суми, що належать йому. При невиконанні такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

З аналізу норми ст. 117 КЗпП України, яка передбачає відповідальність власника за затримку розрахунку, слідує, що підставою такої відповідальності є, по-перше, факт порушення власником строків розрахунку під час звільнення (ст. 116 КЗпП ), по друге, вина власника.

Правила цієї статті про відповідальність за затримку розрахунку при звільненні поширюються на випадки невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівникам вимог про розрахунок, якщо в день звільнення не працював.

В суді знайшло підтвердження факт порушення трудового законодавства при звільненні позивача.

Суд погоджується з наданим розрахунком, тому що він не суперечить вимогам ст.117 КЗпП України. Розрахунок середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні повинен бути розрахований відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України № 100 від 8.02.1995 року. Відповідачу судом направлялася ухвала про витребування доказів, зокрема довідку про середню заробітну плату позивача при звільненні, але відповідач ігнорував ухвалу і досить не надав відповідну інформацію.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач не надав заперечень на позов, а також будь які доказі про виплату заборгованості або доказів того, що не з вини підприємства не був своєчасно проведений розрахунок по заробітної платі з позивачем.

Згідно ст. 237 -1 ЦПК України - відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Як встановлено в судовому засіданні відповідач своєчасно не виплатив позивачу суму по заробітній платі у розмірі 9283,56 грн., а крім цього на протязі усього часу не сплачував заробітну плату в строки передбачені трудовим законодавством. Ця сума для позивача значима Відповідач протягом тривалого часу не виплачував заборгованість і тим самим позбавив позивача права користуватися своєю власністю - заробленими грішми. Відсутність своєчасно отриманих грошей вимагало від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, тим самим причиняло йому моральні страждання. Відповідно ст.23 ЦК України при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди враховуються вимоги розумності і справедливості, тому суд вважає необхідним стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 800 грн.

Відповідно Закону України „ Про судовий збір", позивач при зверненні до суду з позовом про стягнення заробітної плати від сплати держмита звільнений.

Згідно з п.3 ст.88 ЦПК України - якщо позивач на користь якого ухвалене рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в прибуток держави.

У зв'язку з вказаними обставинами, суд вважає, що необхідно стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 236 грн.

Керуючись ст.ст. 116,117 ,237-1, 232 -235 КЗпП України та

ст.ст.10,11,60,88, 209,212,214-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до приватного підприємства «Стройбад» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати належних сум при звільненні та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства « Стройбад» на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі 9283грн. ( дев'ять тисяч двісті вісімдесят три) 56коп.(п'ятдесят шість ), середню заробітну плату за час затримки в розмірі 13215 грн. (тринадцять тисяч двісті п'ятнадцять ) та моральну шкоду у розмірі 800 (вісімсот) грн.

Стягнути з приватного підприємства « Стройбад» на користь держави судовий збір - у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн.(розрахунковий рахунок № 31214206700010 КБКД 22030001 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)», отримувач УДКСУ у Фрунзенському районі м. Харкова Харківської області, код отримувача - 37999669, банк отримувача ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО банку отримувача 851011).

Рішення може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії, відповідно до вимог ст. 229 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення відповідачем, якій не приймав участі у розгляді справи, якщо заяву про перегляд заочного рішення не було подано

Суддя