Рішення № 31294531, 14.05.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4317/13 14.05.13

За позовомДержавного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», м. Київдо1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС», м. Київ 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд», м. Київпростягнення 1 908 329,36 грн. Суддя Жагорнікова Т.О.

Представники сторін:

від позивача:Чмиль В.В.від відповідача 1:Цимбровська Ю.О.від відповідача 2:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (надалі - ДПАТ «НАК «Украгролізинг») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» (надалі - ТОВ «ДПЗКУ-МТС») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд» (надалі - ТОВ «Хліб Інвестбуд») про стягнення 1 908 329,36 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.06.2011 р. між позивачем та відповідачем 1 було укладено договір фінансового лізингу №10-11-83 стс-фл/376 в порушення умов якого відповідач 1 взятого на себе грошового зобов'язання належним чином не виконав у зв'язку із чим за ним виникла заборгованість у розмірі 1 863 862,31 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 37 055,88 грн. та 3% річних у розмірі 7 411,17 грн. Вказану заборгованість, пеню та 3% річних позивач просить стягнути з відповідачів солідарно на підставі укладеного між позивачем та відповідачем 2 договору поруки №452 від 22.07.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.03.2013 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 02.04.2013 р.

02.04.2013 р. представником відповідача 1 через загальний відділ суду було подано заяву про розстрочку виконання рішення згідно якої ТОВ «ДПЗКУ-МТС» просить розстрочити виконання рішення на 24 місяця тобто з липня 2013 р. по червень 2015 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.04.2013 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача 2, невиконанням ним вимог ухвали суду від 06.03.2013 р. та необхідністю витребування додаткових доказів у справі, розгляд справи відкладено до 23.04.2013 р.

08.04.2013 р. представником відповідача 1 через загальний відділ суду було подано заяву про уточнення графіку розстрочки виконання рішення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.04.2013 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача 2, невиконанням ним вимог ухвал суду та необхідністю витребування додаткових доказів у справі, розгляд справи відкладено до 14.05.2013 р., продовжено процесуальний строк розгляду справи на 15 днів.

23.04.2013 р. представником відповідача 1 в судовому засідаінні було подано заяву згідно змісту якої ТОВ «ДПЗКУ-МТС» визнає позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 14.05.2013 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Проти заяви відповідача 1 про розстрочку виконання рішення не заперечив та просить її задовольнити.

Представник відповідача 1 в судове засідання 14.05.2013 р. з'явився, позовні вимоги визнав в повному обсязі, підтримав заяву про розстрочку та просив її задовольнити.

Представник відповідача 2, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в судове засідання 14.05.2013 р. не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Належне повідомлення відповідача 2 про час та місце розгляду справи підтверджується відміткою на зворотній стороні ухвали суду від 23.04.2013 р., яка була надіслана за адресою вказаною в позовній заяві.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач 2 повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач 2 був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача 1 всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.06.2011 р. між ВАТ «НАК «Украгролізинг» (після зміни організаційно-правової форми - ДПАТ «НАК «Украгролізинг» (лізингодавець) та ТОВ «ДПЗКУ-МТС» (лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу №10-11-83 стс-фл/376 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1 Договору лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника, самостійно обраного лізингоодержувачем, та визначений у додатку до договору «Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу», що є специфікацією предмету лізингу, а останній сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.

Згідно із п. 2.3 Договору постачальник, перелік, кількість, ціна, вартість, строк лізингу, строк передачі і адреси місця передачі предмета лізингу встановлюються додатками до договору «Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу». Передача предмета лізингу здійснюється на умовах EXW (місце передачі визначається в додатку) згідно з Міжнародними правилами Інкотермс в редакції 2000 року.

У відповідності з Додатками №1, №3 та №5 до Договору позивач зобов'язався на підставі актів приймання-передачі передати відповідачеві зернозбиральні комбайни КЗС-812СХ в кількості тридцять одна одиниця.

Пунктом 2.2 Договору встановлено, що строк лізингу відраховується з дати підписання акту приймання-передачі між сторонами, що укладається у п'яти автентичних примірниках.

Згідно п. 3.2.1 Договору лізингодавець зобов'язаний відповідно до самостійного вибору лізингоодержувача та визначеної ним специфікації укласти договір поставки предмета лізингу з відповідним постачальником і передати предмет лізингу в користування лізингоодержувачеві згідно переліку, встановленому додатком до договору «Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу». Підписання сторонами акту свідчить про належне виконання лізингодавцем встановлених лізингоодержувачем умов та специфікацій предмета лізингу та прийняття лізингоодержувачем такого виконання. Зобов'язання лізингодавця щодо передачі предмета лізингу лізингоодержувачу вступають в дію з моменту надходження на рахунок лізингодавця попереднього платежу, визначеного п. 4.2 договору.

Пунктом 3.4.1 Договору встановлено, що лізингоодержувач зобов'язаний прийняти предмет лізингу, при цьому провести огляд предмета лізингу і в разі виявлення неусувних дефектів, що виключають експлуатацію предмета лізингу, протягом двох робочих днів з дня огляду письмово повідомити лізингодавця про відмову у прийнятті предмета лізингу. Якщо лізингоодержувач при підписанні акту не вказав в акті про наявність неусувних недоліків і протягом 2-х робочих днів не заявив про це лізингодавцю, вважається, що приймання предмета лізингу відбулося без зауважень.

Відповідно до п. 3.4.3 Договору лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

Згідно п. 4.1 Договору за користування предметом лізингу лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі, що включають:

- попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 10% його вартості (включаючи ПДВ), на який не нараховується лізинговий платіж в частині комісії за організацію поставки предмета лізингу;

- комісію за організацію поставки предмета лізингу в розмірі 7% (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмету лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість;

- відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу;

- комісію за супроводження договору в розмірі 7% річних (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими платежами вартості предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість.

Лізингоодержувач після укладення договору, на підставі виставленого лізингодавцем рахунку, який діє протягом трьох днів, перераховує на рахунки лізингодавця:

- попередній лізинговий платіж в розмірі, визначеному пунктом 4.1 даного договору;

- комісію за організацію поставки техніки в розмірі, визначеному пунктом 4.1 даного договору.

Датою сплати попереднього платежу та комісії за організацію поставки техніки є дата надходження коштів на рахунок лізингодавця (п. 4.2 Договору).

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що з моменту підписання акту лізингоодержувач за користування предметом лізингу сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають:

- відшкодування вартості предмету лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмету лізингу;

- комісію за супроводження договору в розмірі, визначеному пунктом 4.1 даного договору.

Черговість сплати лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу та сплати комісії за супроводження договору кратна трьом місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання акту. Перший лізинговий платіж сплачується через три місяці з дати підписання акту, подальші платежі - через кожні три місяці.

Розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються додатком до договору «Графік сплати лізингових платежів» (п. 4.4 Договору).

Згідно п. 5.1 Договору предмет лізингу передається лізингоодержувачу за актом за умови перерахування платежів у розмірі та в порядку, визначеному пунктом 4.2 договору.

Одночасно з підписанням Договору сторонами було складено та підписано графіки лізингових платежів (Додатки №2, №4, №6 до Договору).

29.07.2011 р. позивачем на виконання умов договору та підставі актів приймання-передачі сільськогосподарської техніки №1 та №2 було передано, а ТОВ «ДПЗКУ-МТС» прийнято предмет лізингу зернозбиральні комбайни КЗС-812СХ в кількості тридцять одна одиниця, загальною вартістю 34 570 208,00 грн.

29.07.2011 р. між позивачем та відповідачем 1 було укладено Додатковий договір №1/451 згідно п. 1 якого сторони домовились внести наступні зміни до Договору фінансового лізингу №10-11-83 стс-фл/376 від 15.06.2011 р.:

1.1. Пункт 4.2 Договору викласти в наступній редакції: «Лізингоодержувач після укладення договору, на підставі виставленого лізингодавцем рахунку, який діє протягом трьох днів, перераховує на рахунки лізингодавця:

- попередній лізинговий платіж в розмірі, визначеному пунктом 4.1 даного договору.

Датою сплати попереднього платежу є дата надходження коштів на рахунок лізингодавця.».

1.2. Пункт 4.3 Договору викласти в наступній редакції: «З моменту підписання акту лізингоодержувач за користування предметом лізингу сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають:

- відшкодування вартості предмету лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмету лізингу;

- комісію за супроводження договору в розмірі, визначеному пунктом 4.1 даного договору;

- комісію за організацію поставки предмета лізингу в розмірі.

Черговість сплати лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу та сплати комісії за супроводження договору кратна трьом місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання акту. Перший лізинговий платіж сплачується через три місяці з дати підписання акту, подальші платежі - через кожні три місяці. Комісія за організацію поставки предмета лізингу сплачується у відповідності до додатків до договору «Графік сплати лізингових платежів».».

1.4. Пункт 5.1 Договору викласти у наступній редакції: «Предмет лізингу передається лізингоодержувачу за актом за умови перерахування попереднього лізингового платежу у розмірі та порядку, визначеному пунктом 4.2 договору.».

Згідно п.п. 1.6, 1.6.1, 1.6.2, 1.6.3 Додаткового договору сторонами було внесено зміни до додатків №1, №3 та №5.

Відповідно до п. 1.7 Додаткового договору сторони погодили, що з дати підписання даного додаткового договору додатки №2, №4, №6 до договору «Графік сплати лізингових платежів» скасовуються і набувають чинності додатки №2.1, №4.1, №6.1.

05.11.2012 р. між позивачем та відповідачем 1 було укладено Додатковий договір №602 згідно п. 1 якого сторони домовились достроково розірвати договір фінансового лізингу №10-11-83 стс-фл/376 від 15.06.2011 р.

Згідно п. 2 Додаткового договору лізингодавець та лізингоодержувач підтверджують, що зобов'язання зі сплати лізингових платежів, які виникли за строк дії договору, не припиняються.

У відповідності із п. 3 Додаткового договору сторони домовились про повернення предмету лізингу лізингодавцю. Предмет лізингу передається лізингоодержувачем лізингодавцю по акту приймання-передачі не пізніше 5-ти днів після підписання даного додаткового договору.

Пунктом 7 Додаткового договору встановлено, що договір вважається розірваним з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу.

05.11.2012 р. ТОВ «ДПЗКУ-МТС» передало, а ДПАТ «НАК «Украгролізинг» за актом приймання-передачі прийняло сільськогосподарську техніку, а саме зернозбиральні комбайни КЗС-812СХ в кількості тридцять одна одиниця.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач з урахуванням вимог п.п. 4.1 - 4.4 Договору та Додатків №2.1, №4.1, №6.1 до Договору (графіки сплати лізингових платежів) у період з 29.10.2012 р. по 05.11.2012 р. повинен був сплатити на користь позивача лізинговий платіж у розмірі 1 863 862,31 грн.

Проте відповідач взятого на себе грошового зобов'язання по сплаті лізингових платежів у розмірі 1 863 862,31 грн. належним чином не виконав.

Спір у даній справі виник у зв'язку із неналежним невиконанням, на думку позивача, відповідачем 1 грошових зобов'язань за Договором. Позов в частині вимог до відповідача 2 обґрунтований укладенням договору поруки №452 від 22.07.2011 р. за яким відповідач 2 поручився за виконання відповідачем 1 зобов'язання за Договором.

Договір №10-11-83 стс-фл/376 від 15.06.2011 р. є договором фінансового лізингу, а тому правове регулювання спірних правовідносин здійснюється в т.ч. положеннями § 1 глави 58 Цивільного кодексу України, ст. 292 Господарського кодексу України та Закону України «Про фінансовий лізинг».

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частина 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по Договору та передачі майна у лізинг підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем 1.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Строки, розмір та порядок сплати лізингових платежів визначено п.п. 4.1 - 4.4 Договору та графіками сплати лізингових платежів (Додатки №2.1, №4.1, №6.1 до Договору).

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Згідно графіків внесення лізингових платежів (Додатки №2.1, №4.1, №6.1 до Договору) та з урахуванням вимог п.п. 4.1 - 4.4 Договору відповідач 1 у період з 29.10.2012 р. по 05.11.2012 р. зобов'язаний був сплатити на користь позивача грошові кошти у розмірі 1 863 862,31 грн.

Відповідачем 1 доказів на спростування вказаної заборгованості та доказів її погашення не надано.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що Лізингоодержувач не виконав умов Договору та не сплатив на користь позивача 1 863 862,31 грн., чим порушив свої зобов'язання за Договором.

22.07.2011 р. між ВАТ «НАК «Украгролізинг» (кредитор) та ТОВ «Хліб Інвестбуд» (поручитель) було укладено Договір поруки №452 згідно п. 1.1 якого поручитель зобов'язується перед кредитором виконати в повному обсязі зобов'язання ТОВ «ДПЗКУ-МТС» за основним договором.

Згідно п. 2.1 Договору поручитель зобов'язаний у разі порушення боржником обов'язку за основним договором, що передбачений п. 1.2 цього договору, самостійно виконати зазначений обов'язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора в строк не більше десяти робочих днів з моменту повідомлення кредитора про невиконання боржником зобов'язання шляхом перерахування суми боргу на поточний рахунок кредитора.

У відповідності з п. 2.2 Договору у випадку несплати боржником лізингових платежів в строки, передбачені основним договором і на його умовах, у поручителя виникає обов'язок боржника і поручитель відповідає солідарно з боржником перед кредитором в обсязі невиконаних боржником зобов'язань своїм майном та грошовими коштами, на які може бути накладено стягнення згідно з чинним законодавством України.

Пунктом 3.3 Договору встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник за нездійснену плату основної заборгованості по основному договору, що включає відшкодування вартості предмета лізингу, комісію за організацію поставки предмета лізингу, комісію за супроводження основного договору, за сплату процентів річних, інфляційних нарахувань, штрафних санкцій та відшкодування збитків кредитору.

Приписами п. 4.1 Договору поруки № 452 від 22.07.2011 р. визначено, що останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до моменту припинення зобов'язань по основному договору.

ДПАТ «НАК «Украгролізинг» звернулось з даним позовом до суду про стягнення заборгованості з відповідачів солідарно, посилаючись на укладений Договір поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно.

Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Позивач на підставі п. 2.1 Договору поруки звертався до відповідача 2 з письмовою вимогою №14/3012 від 18.12.2012 р. про погашення наявної заборгованості, яка була отримана 18.12.2012 р. за вих. №852/12.

Проте, відповідач 2 відповіді на вимогу не надав, заборгованість в розмірі 1 863 862,31 грн. не погасив.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів повної оплати заборгованості, про яку заявлено в позовній заяві, відповідачами до матеріалів справи не надано.

При цьому, судом враховано, що відповідачем-1 позовні вимоги визнано в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ДПАТ «НАК «Украгролізинг» в частині стягнення солідарно з ТОВ «ДПЗКУ-МТС» та ТОВ «Хліб Інвестбуд» основної заборгованості в розмірі 1 863 862,31 грн. слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 37 055,88 грн. та 3% річних у розмірі 7 411,17 грн. за період з 30.10.2012 р. по 17.12.2012 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.1 Договору сторони передбачили, що за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, п. 7.6 Договору встановлено, що нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов'язань здійснюється на всю несплачену суму і припиняється тільки в разі виконання зобов'язань в повному обсязі.

Відповідно до Роз'яснення ВАСУ «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» №02-5/111 від 12.03.1999 р. домовленість сторін про розірвання угоди не виключає обов'язок проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання угоди, у тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань.

За таких обставин, розірвання договору не звільняє лізингодержувача від обов'язку сплатити штрафні санкції, що встановлені договором, за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань по сплаті вказаних лізингових платежів, оскільки припинення зобов'язань за договором не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов'язань, які мали місце до розірвання договору.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, то вимоги позивача про стягнення пені нарахованої з урахуванням ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та в межах визначених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України визнаються судом обґрунтованими та задовольняються у розмірі 37 055,88 грн. відповідно до наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних, вважає такі вимоги обґрунтованими та правомірними, а тому вимога позивача про стягнення 3% річних у розмірі 7 411,17 грн. підлягає задоволенню.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги ДПАТ «НАК «Украгролізинг» обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

08.04.2013 р. відповідачем-1 на підставі п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України було подана заява, в якій відповідач просить суд розстрочити виконання рішення, відповідно графіку який зазначений в заяві про розстрочку виконання рішення.

Пунктом 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суду при прийнятті рішення надано право відстрочити або розстрочити його виконання. При цьому слід ураховувати приписи ст. 121 Господарського процесуального кодексу України про те, що за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Натомість суду не надано право, ухвалюючи рішення, змінювати спосіб і порядок його виконання. Також відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України у резолютивній частині рішення вказуються строк сплати грошових сум у разі відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Таким чином, ухвала про розстрочку виконання судового рішення може бути винесена судом лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.

При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.

Згідно з вказівками, що містяться в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Вищезазначені норми визначають процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. Проте, нормами чинного законодавства, зокрема Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому, суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України і лише за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право відстрочити виконання рішення чи постанови.

Заявник зазначає, що згідно Статуту ТОВ «ДПЗКУ-МТС» основними видами діяльності відповідача-1 є допоміжна діяльність у рослинництві, надання в оренду сільськогосподарських машин та устаткування.

Основними контрагентами відповідача-1 є сільськогосподарські товаровиробники, прибуток яких залежить від якості та кількості зібраного врожаю.

Крім того, ТОВ «ДПЗКУ-МТС» зазначає, що господарська діяльність підприємства характеризується сезонним процесом виробництва і циклічністю грошових надходжень. Основна маса надходження грошових коштів від господарської діяльності припадає на літній та осінній період - період масового збору врожаю зернових на території України.

Заявник зазначає, що підприємство, з метою підтримки сільськогосподарського товаровиробника, розуміючи важливість вчасності зібраного врожаю працює на умовах після сплати. Тобто спочатку надані послуги по збиранню врожаю, а потім, після реалізації зібраного врожаю - оплата наданих послуг.

Також, відповідач-1 просить суд врахувати наступне, що одночасне стягнення з підприємства усієї суми заборгованості може спричинити припинення господарської діяльності останнього.

ТОВ «ДПЗКУ-МТС» на даний час ведеться активна робота по поверненню дебіторської заборгованості перед заявником.

Представник позивача не заперечував проти заяви ТОВ «ДПЗКУ-МТС» про розстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва.

Розглянувши мотиви поданої заяви, врахувавши матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини боржника у виникненні спору, дослідивши наявні докази, суд дійшов висновку про задоволення заяви ТОВ «ДПЗКУ-МТС» про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва відповідно до викладеного в заяві графіку.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 1; ідентифікаційний код 37702357) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12; ідентифікаційний код 33307354) на користь Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 16А; ідентифікаційний код 30401456) основну заборгованість у розмірі 1 863 862 (один мільйон вісімсот шістдесят три тисячі вісімсот шістдесят дві ) грн. 31 коп., пені у розмірі 37 055 (тридцять одна тисяча п'ятдесят п'ять) грн. 88 коп. та 3% річних у розмірі 7 411 (сім тисяч чотириста одинадцять) грн. 17 коп.

Розстрочити виконання рішення господарського суду міста Києва від 14.05.13. у справі №910/4317/13, наступним чином:

до 10.07.2013 року79 513,72 грн.до 10.08.2013 року79 513,72 грн.до 10.09.2013 року79 513,72 грн.до 10.10.2013 року79 513,72 грн.до 10.11.2013 року79 513,72 грн.до 10.12.2013 року79 513,72 грн.до 10.01.2014 року79 513,72 грн.до 10.02.2014 року79 513,72 грн.до 10.03.2014 року79 513,72 грн.до 10.04.2014 року79 513,72 грн.до 10.05.2014 року79 513,72 грн.до 10.06.2014 року79 513,72 грн.до 10.07.2014 року79 513,72 грн.до 10.08.2014 року79 513,72 грн.до 10.09.2014 року79 513,72 грн.до 10.10.2014 року79 513,72 грн.до 10.11.2014 року79 513,72 грн.до 10.12.2014 року79 513,72 грн.до 10.01.2015 року79 513,72 грн.до 10.02.2015 року79 513,72 грн.до 10.03.2015 року79 513,72 грн.до 10.04.2015 року79 513,72 грн.до 10.05.2015 року79 513,72 грн.до 10.06.2015 року79 513,80 грн.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, б. 1; ідентифікаційний код 37702357) на користь Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 16А; ідентифікаційний код 30401456) судовий збір у розмірі 19 083 (дев'ятнадцять тисяч вісімдесят три) грн. 29 коп.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, б. 12; ідентифікаційний код 33307354) на користь Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 16А; ідентифікаційний код 30401456) судовий збір у розмірі 19 083 (дев'ятнадцять тисяч вісімдесят три) грн. 29 коп.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписаний 20.05.2013 р.

Суддя Т.О. Жагорнікова